Рішення

від 27.02.2020 по справі 320/3873/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року справа № 320/3873/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви без номеру без дати, яка надійшла на адресу суду 01.08.2019 (а.с.55-58), просить суд:

- скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг від 04.07.2019 №32554/31826751/2;

- зареєструвати податкову накладну від 19.04.2019 №9.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у квітні 2019 року на адресу ДФС України засобами телекомунікаційного зв`язку позивачем було направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 19.04.2019. Разом з цим, відповідно до квитанції №1 від 11.05.2019 реєстрацію податкової накладної №9 від 19.04.2019 зупинено у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач відмітив, що квитанція №1 від 11.05.2019 про реєстрацію податкової накладної №9 від 19.04.2019 не містить конкретного критерію, на підставі якого контролюючим органом встановлена ризиковість позивача та жодний критерій, наведений у п. 1.6 листа ДФС України, не стосується діяльності позивача.

Також, позивач зазначає, що 12.06.2019 на адресу ДФС України в електронній формі щодо вчинення господарської операції, за результатом якої складена спірна податкова накладна, були направлені пояснення та підтверджуючі документи, достатні для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної. У той же час, як стверджує позивач, надані первинні підтверджуючі документи залишились поза увагою контролюючого органу, оскільки 13.06.2019 на електронну адресу позивача надійшло рішення комісії ДФС України №1194028/31826751 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 19.04.2019 у зв`язку з ненаданням позивачем розрахункових документів.

Крім цього, позивач вказує, що не погоджуючись із рішенням комісії ДФС, яка розглядає письмові пояснення та копії підтверджуючих документів платників податку, позивачем в електронній формі засобами електронного зв`язку направлено скаргу на рішення комісії.

Позивач відмічає, що за результатами розгляду скарги на електронну адресу позивача надійшло рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг, яким скаргу позивача щодо зупинення реєстрації податкової накладної залишено без задоволення та рішення регіональної комісії ДФС, яка розглядає письмові пояснення та підтверджуючі документи - без змін.

Враховуючи вищевикладене, позивач у повному обсязі не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо нездійснення реєстрації податкової накладної, яку безпідставно було зупинено ДФС України. Рішенням комісії ДФС України вважає незаконним, безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України та первинних підтверджуючих документах підприємства.

Відповідачі позов не визнали, та подали відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами дослідження документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс", встановлено відсутність документів щодо придбання товару, який в подальшому був реалізований/використаний при наданні послуг ремонту та технічного обслуговування. Також у прохальній частині відзиву відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідачів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/3873/19 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи №320/3873/19 у судовому засіданні, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідачів у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Суд звертає увагу представника відповідачів на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України) з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідачі не позбавлені права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відповіді на відзив, запереченнях, додаткових поясненнях та подавати докази.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема, і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши клопотання представника відповідачів, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі і те, що будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні представник відповідачів не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 замінено відповідача-1 у даній справі - Державну фіскальну службу України на його правонаступника - Державну податкову службу України (ідентифікаційний код: 43005393, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8), а також замінено відповідача-2 - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі..

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (ідентифікаційний код: 31826751, місцезнаходження: 08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Тракторна, будинок 9) зареєстроване як юридична особа 05.02.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).

Основним видом господарської діяльності позивача згідно КВЕД є 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергофінанс (замовник) був укладений договір № 2 про виконання робіт з ремонту обладнання (а.с. 14-17).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №2 виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з ремонту обладнання і їх складових частин та ТО, у тому числі з використанням матеріалів виконавця, а замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору.

Згідно з п.1.2. виконавець підтверджує, що на дату підписання договору зміст та обсяги послуг (робіт) йому зрозумілі, а підрядник є таким, що має всю необхідну дозвільну документацію, ліцензії, справне, надійне обладнання та кваліфікований персонал для виконання робіт. Забезпечення матеріалами та обладнанням, необхідними для надання послуг, покладаються на виконавця, за винятком обладнання та матеріалів, які можуть надаватись замовником у разі необхідності, шляхом складання сторонами відповідного акту приймання-передачі обладнання.

Відповідно до розділу 2 договору вартість послуг погоджується сторонами згідно специфікації до договору. У випадку якщо під час ремонту обладнання будуть виконані додаткові роботи або будуть виконавцем понесені додаткові витрати в межах +/- 5 % від вартості послуг, визначених в специфікації, сторони додатково погодять вартість послуг.

Виконавець зобов`язаний надати замовнику належним чином оформлені податкові накладні протягом 5 (п`яти) календарних днів за дати підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, але в будь-якому разі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем настання першої події.

Сторонами договору 13.02.2019 складено та підписано специфікацію №1, в якій обумовлено найменування та опис обладнання та вид ремонтних робіт, а саме заміна розподільчого валу, ремонт головок блоку, ремонт водяного насоса, технічне обслуговування та розвантажувальні навантажувальні роботи на загальну суму 96280,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 16046,67 грн. (а.с.18).

Також 19.04.2019 сторонами договору складено та підписано специфікацію №2, в якій обумовлено найменування та опис обладнання та вид ремонтних робіт, а саме ремонт головок блоку, ремонт форсунки, гільза, розбирання/збирання головки циліндру (заміна 2-х поршнів та 2-х гільз), технічне обслуговування на загальну суму 139960,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 23326,67 грн. (а.с.19).

На виконання умов договору, 09.04.2019, позивачем було виставлено замовнику ТОВ "Енергофінанс" рахунок-фактуру №СФ0000009 від 09.04.2019 на суму 139960,00 грн., на проведення часткового ремонту та технічного обслуговування дизельного двигуна (а.с.20).

19.04.2019 від замовника ТОВ "Енергофінанс" на розрахунковий рахунок виконавця надійшли кошти в сумі 139960, 00 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи банківською випискою по рахунку (а.с.23).

26.04.2019 сторонами договору було складено та підписано акт №ОУ-2604191 здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем були проведені такі роботи по рахунку №СФ0000009 від 09.04.2019, як: ремонт блоку, ремонт форсунки, розбирання/збирання головки циліндру (заміна 2-х поршів та 2-х гільз, технічне обслуговування) загальною вартістю 123120,00 грн., в тому числі ПДВ 20520,00 грн. (а.с. 22).

Також, 26.04.2019 було складено видаткову накладну №РН-2604191 на суму 16840,00 грн., в тому числі ПДВ 2806,67 грн., відповідно до якої позивачем було поставлено ТОВ "Енергофінанс" гільзу (а.с.21).

Відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події, ТОВ "Спецремонт-Сервіс" було складено податкову накладну №9 від 19.04.2019 на загальну суму 139960,00 грн., у тому числі ПДВ 23326,67 грн. та направлено електронними засобами зв`язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.59).

За результатом обробки цієї податкової накладної, 11.05.2019 позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9096005062, відповідно до якої податкова накладна №9 від 19.04.2019 прийнята, але її реєстрацію зупинено (а.с.60).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем-1 вказано: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 19.04.2019 №9 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

12.06.2019 позивачем було направлено до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено з приводу податкової накладної від 19.04.2019 №9 (а.с.45) та копії 9 додатків щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, а саме: договір оренди виробничого приміщення від 24.07.2002 б/н, відомості про кадрові ресурси від 12.06.2019, відомості про матеріально-технічні ресурси від 12.06.2019, витяг з ЄДР №1003589226 від 08.02.2018, рахунок-фактура №СФ-0000009 від 09.04.2019, видаткова накладна №2604191 від 26.04.2019, акт здачі-прийняття робіт №2604191 від 26.04.2019, банківська виписка про сплату по рахунку ТОВ "Енергофінанс" від 12.06.2019, лист пояснення від 12.06.2019 №12/06-19, що підтверджується документами довільного формату та відповідними квитанціями (а.с.90-107).

Вказане повідомлення з доданими до нього документами були прийняті до розгляду Державною фіскальною службою України, про що свідчить квитанція №2 від 12.06.2019 (а.с.89).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення №1194028/31826751 від 13.06.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким у реєстрації податкової накладної №9 від 19.04.2019 було відмовлено (а.с.44).

В якості підстави для прийняття такого рішення Головним управлінням ДФС у Київській області вказано про ненадання платником податків копій таких документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 26.06.2019 була подана скарга на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1194028/31826751 від 13.06.2019 та копії 10 документів, що додаються до скарги (а.с. 47).

У той же час, за результатом розгляду скарги та доданих документів головою комісії з питань розгляду скарг ДФС України рішенням від 04.07.2019 №32554/31826751/2 залишено скаргу ТОВ Спецремонт-Сервіс без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1194028/31826751 від 13.06.2019 без змін (а.с. 48).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідачів позивач звернувся до суду з вимогами скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг від 04.07.2019 №32554/31826751/2 та зареєструвати податкову накладну від 19.04.2019 №9, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про не прийняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі також Порядок №1246 ).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117 ), передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені у листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 та листі ДФС України від 05.11.2018 без номеру.

Відповідно до пункту 1.6 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Відповідно до пункту 1 листа ДФС від 21.03.2018без номеру платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.3. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами;

1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією наданою такими засновниками та/або керівниками;

1.5. набрав законної сили обвинувальний вирок суду та не погашено або не знято судимість стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби";

1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Пунктом 12 Порядку №117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З системного аналізу викладених положень податкового законодавства слідує, що реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування вказаним критеріям, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупиняється.

Умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку №117.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості платника податків, без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним і невизначеним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічні вимоги щодо обґрунтованості та недвозначності висуваються вказаними нормативно-правовими актами й до рішення, яким оформлюються результати розгляду поданих платником податків документів для реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування: його зміст повинен містити вичерпну інформацію щодо мотивів та конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних).

Зокрема, затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає в аспекті конкретного змісту господарських взаємовідносин, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки виконання господарської операції мають бути надані, але відсутні. Натомість мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку, що відповідні документи мають бути подані, але були відсутні, наводяться контролюючим органом у графі додаткова інформація .

З огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, на контролюючий орган покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальших дій чи бездіяльності.

Відтак, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази того, що дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими Критеріями оцінки ступеня ризиків.

Зміст квитанції, отриманої позивачем за наслідками обробки спірної податкової накладної свідчить про відсутність у ній відомостей про конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що ТОВ Спецремонт-Сервіс відповідає одному з критеріїв, визначених у листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 чи листі ДФС від 05.11.2018 без номеру, відповідачами не надано.

Аналіз оспорюваного рішення в аспекті зазначених вимог дає підставу для висновку, що воно містить лише абстрактне твердження про ненадання платником податків документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких з урахування особливостей, характеру та обсягу господарських операцій, на думку Комісії, не вистачає.

Зміст оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ Енергофінанс щодо надання послуг з ремонту обладнання; наданий позивачем пакет документів відповідає визначеному у пункті 14 Порядку №117 переліку і був об`єктивно достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що дії контролюючого органу, що виразились у зупиненні реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 19.04.2019 №9, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю Спецремонт-Сервіс , є протиправними, а рішення комісії ДФС від 13.06.2019 №1194028/31826751, прийнято необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем були сформульовані позовні вимоги у вигляді скасування лише рішення комісії з питань розгляду скарг від 04.07.2019 №32554/31826751/2, проте відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було саме рішенням комісії Головного управління ДФС у Київській області №1194028/31826751 від 13.06.2019.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення про відмову у реєстрації податкової накладної стосується прав конкретного платника податків, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1194028/31826751 від 13.06.2019, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 19.04.2019 №9.

Щодо позовних вимог про скасування рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04.07.2019 №32554/31826751/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, позивачем 26.06.2019 була подана скарга на рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1194028/31826751 від 13.06.2019, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 19.04.2019 №9.

Скарга була залишена без задоволення рішенням комісії з питань розгляду скарг від 04.07.2019 №32554/31826751/2.

Суд зазначає, що оскаржуване позивачем рішення комісії з питань розгляду скарг від ДФС від 04.07.2019 №32554/31826751/2 безпосередньо не створює для товариства додаткових зобов`язань, визнання такого рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки доцільним та ефективним способом його захисту є визнання протиправним та скасування саме рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2019 №1194028/31826751 та зобов`язання ДФС зареєструвати відповідну податкову накладну.

Тому, виходячи із завдань адміністративного судочинства, регламентованих ст. 2 КАС України, в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Головного управління ДФС у Київській області всіх документів, визначених Порядком №117 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної № 9 від 19.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Спецремонт-Сервіс , є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішено.

Беручи до уваги, що відповідачі не довели існування обставин, які б виключали можливість реєстрації податкової накладної № 9 від 19.04.2019, вимоги позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.07.2019 № 15 (а.с.3).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки спірне рішення саме комісії регіонального рівня призвело до спірних правовідносин.

Незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, підлягають стягненню на користь позивача повністю, оскільки правило пропорційного стягнення судового збору щодо вимог немайнового характеру в даному випадку застосуванню не підлягає.

Відтак судові витрати, здійснені позивачем, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки спірне рішення саме комісії регіонального рівня призвело до спірних правовідносин.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.06.2019 № 1194028/31826751.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 19.04.2019 № 9, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (ідентифікаційний код: 31826751), датою її фактичного отримання 11.05.2019.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (ідентифікаційний код: 31826751, місцезнаходження: 08600, Київська обл.,місто Васильків, вулиця Тракторна, будинок 9) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення. буд. 5а) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення суду 27.02.2020.

Суддя Кушнова А.О.