Рішення

від 28.02.2020 по справі 320/6289/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року № 320/6289/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 01.10.2018 №UA 125200/2019/110015/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією від 30.09.2019 №UA125200/2019/628006, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Стверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей.

Проте, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач пояснив, що не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та сплатив митні платежі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

28 січня 20120 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 11.02.2020, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Враховуючи наведене, керуючись приписами статті 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІСТ ГРУП , ідентифікаційний код 33326775, місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А, зареєстроване як юридична особа 17.03.2005, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №16331020000000136.

Як убачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю ВІСТ ГРУП (Покупець) та SHANGHAI AEGIS SAFETY PRODUCTS CO. LTD (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 08.01.2019 №479-UK, згідно якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки (пункт 1.1 контракту) (а.с. 18-21).

Контрактом поміж іншого встановлено, що: оплата кожної партії товару здійснюється у валюті договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата (пункт 3.1); оплата може здійснюватись на інших умовах, про які окремо зазначається в специфікаціях (інвойсах) до кожної партії товару (пункт 3.2); умови поставки за цим контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010 (пункт 4.3).

З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 08.01.2019 №479-UK, позивачем до Київської митниці ДФС 30.09.2019 було подано вантажну митну декларацію №UA125200/2019/628006, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості (а.с. 94-97).

При поданні ВМД позивачем було подано наступні документи:

1. Пакувальний лист від 05.08.2019 року б/н.

2. Рахунок-фактура (інвойс) від 05.08.2019 № 28922.

3. Коносамент від 20.08.2019 00119080960В.

4. Автотранспортна накладна від 27.09.2019 №4906/2.

5. Декларація про походження товару від 05.08.2019 №28922.

6. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.09.2019 № 556.

7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 08.04.2019.

8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 08.04.2019 №479-иК.

9. Договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014.

30 вересня 2019 року від відповідача надійшло повідомлення про необхідність подати додатково наявні у позивача документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та запропоновано надати додаткові документи.

Надалі, 01.10.2019 позивачем було додатково надано відповідачу наступні документи щодо підтвердження митної вартості (заява від 01.10.2019 № 01/10):

1. Заявка-Договір на перевезення від 10.06.2014№ 06/02-2014.

2. Рахунок-фактура № 28922 від 05.08.2019.

3. Довідка про транспортні витрати від 24.09.2019 № 556.

4. Прайс-лист виробника від 08.04.2019 б/н.

5. Копія митної декларації відправника від 15.08.2019 № 223120190002801315 та її переклад.

У заяві були надані пояснення щодо неможливості надання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Здійснивши аналіз документів, наданих при митному оформленні товарів, які заявлялись за митною декларацією 30.09.2019 №UA125200/2019/628006, відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів від 01.10.2019 №UA125200/2019/110015/2 визначив її за шостим (резервним) методом, мотивуючі своє рішення, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (а.с. 10-12).

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

За наведеного правового регулювання, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Під час судового розгляду судом встановлено, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які було подано позивачем до митного оформлення, а саме: пакувальний лист від 05.08.2019 року б/н, рахунок-фактура (інвойс) від 05.08.2019 № 28922, коносамент від 20.08.2019 00119080960, автотранспортна накладна від 27.09.2019 №4906/2, декларація про походження товару від 05.08.2019 №28922, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.09.2019 № 556, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 08.04.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 08.04.2019 №479-иК, договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014, - не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. За висновком суду, вказаних документів достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем.

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом, а саме: ненадання документу на підтвердження оплати за поставлений товар; ненадання транспортних (перевізних) документів.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача є необ`єктивними та не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості.

У контексті посилання відповідача на відсутність доказів щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, суд вертає увагу, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару, предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови термінів оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплату товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суд зазначає, що платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов Контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до вантажної митної декларації. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у праві № 826/13142/13-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, зазначені у рішенні про коригування митної вартості щодо неподання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення, є необґрунтованими.

Стосовно посилань відповідача на не підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи не виключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 11.11.2014 по справі №826/18223/13-а та від 16.12.2014 по справі №826/8398/14.

Як підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалось митним органом, ТОВ "ВІСТ ГРУП" разом з митними деклараціями до митного оформлення було подано: автотранспортну накладну, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, договір (контракт) на перевезення, заявку-договір на перевезення та довідку про транспортні витрати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13 "про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів". У зв`язку з чим, на час розгляду документів митницею не доведено обґрунтований сумнів у тому, що сплачені гроші за наданими платіжними документами не стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, суд дійшов висновку , що надані позивачем до відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

За наведених вище обставин, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені у ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у сумі 2879,27 грн, що підтверджується платіжним доручення від 04.10.2019 №6574 (а.с.2).

У зв`язку з цим, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у вказаній сумі за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2019 №UA125200/2019/110015/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 33326775) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 38661040) судовий збір у розмірі 2879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 27 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.