Рішення

від 24.02.2020 по справі 620/340/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/340/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Скобєлєвої В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Менської міської ради Менського району Чернігівської області (далі - Менська міська рада), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Менської міської ради Менського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207 для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення; зобов`язати Менську міську раду Чернігівської області затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Стольне на території Менської міської ради та передати зазначену земельну ділянку безоплатно у власність ОСОБА_1 ; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Менської міської ради Менського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000,00 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1681,60 грн. і витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач систематично вчиняє протиправну бездіяльність, що полягає в неприйнятті рішення за заявами позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чим порушує право позивача на безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності. Також позивач вказала, що протиправна бездіяльність відповідача завдала їй моральної шкоди.

Ухвалою судді від 27.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що проект рішення з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність позивачу двічі розглянуто на пленарному засіданні сесії Менської міської ради, але рішення не прийнято у зв`язку із не набранням необхідної кількості голосів за під час голосування депутатів міської ради з даного питання. Вимоги позивача щодо зобов`язального характеру є втручанням у внутрішню компетенцію Менської міської ради, що суперечить вимогам законодавства. Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди вважає, що відсутній склад протиправності дій відповідача, за які настає юридична відповідальність, у зв`язку із чим відсутні і підстави для відшкодування вказаної шкоди.

17.02.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що підтримує позовну заяву у повному обсязі та просить її задовольнити з підстав, викладених у позові.

24.02.2020 Менська міська рада подала заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримала наведену у відзиві позицію та просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також відповідач наголосив на неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим просив, в разі задоволення позовних вимог, зменшити їх розмір.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до Менської міської ради із заявою від 17.01.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Стольненської сільської ради Менського району (за межами населених пунктів), до якої додала графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с.22, на звороті).

Оскільки протягом терміну, визначеного статтею 118 Земельного кодексу України, відповідач не прийняв жодного із рішень щодо поданої позивачем заяви, 15.03.2019 останнім було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір №14/03-19, яким виконавець прийняв на себе зобов`язання з виконання землевпорядних робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.24) та листом від 15.03.2019 повідомив про даний факт Менську міську раду (а.с.23).

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погоджений висновком Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13.06.2019 №4243/82-19, у якому зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству України (а.с.34, на звороті).

На виконання вимог Закону України Про державний земельний кадастр земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 7423088500:07:000:0207, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7413682922019 від 15.07.2019 (а.с.16-18).

11.10.2019 позивач подав до Менської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423088500:07:000: 0207, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, та передачу зазначеної земельної ділянки у власність. До заяви позивачем додано відповідний пакет документів (а.с.13).

На першому пленарному засіданні тридцять шостої сесії Менської міської ради, яке відбулося 26.11.2019 розглядалося питання Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами с. Стольне , у тому числі, щодо позивача, однак жодного рішення з даного питання відповідачем не прийнято (а.с.44-46, 50).

27.11.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423088500:08:000:0207, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення та передачу зазначеної земельної ділянки у власність (а.с.14).

04.12.2019 на другому засіданні тридцять шостої сесії Менської міської ради повторно винесено проект рішення Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами с. Стольне , в ході якого розглядалася і заява позивача, однак жодного рішення з даного питання відповідачем не прийнято (а.с.47-49, 51).

Вважаючи вказану бездіяльність Менської міської ради протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів а та б частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень пункту б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 Земельного кодексу України).

Частинами 9-11 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України, передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише з підстав, що проект землеустрою не погоджено у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, Земельний кодекс України не містить.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийняття відповідно до них актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Земельним кодексом України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі звертався до Менської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Зазначені клопотання двічі виносились на розгляд пленарних засідань Менської міської ради, але відповідачем жодного рішення з цього питання не було прийнято.

Отже, відсутність, належним чином оформленого, рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у такому затвердженні, після спливу встановленого статтею 118 Земельним кодексом України, двотижневого строку розгляду клопотання особи, свідчить про той факт, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що суперечать вимогам статей 118 та 186-1 Земельного кодексу України.

Отже, відсутність рішення Менської міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою або про залишення клопотання особи без розгляду свідчить про її протиправну бездіяльність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання бездіяльності Менської міської ради Менського району Чернігівської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити поданий позивачем проект землеустрою, суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі №826/7631/15.

В контексті обставин спору застосування обраного позивачем способу захисту вимагає з`ясування питання чи погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим суд враховує, що повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції Менської міської ради.

Враховуючи той факт, що рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою чи залишення клопотання без розгляду належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, суд дійшов висновку про зобов`язання Менської міської ради Менського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207 площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради та, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або одне із рішень, передбачених частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: про відмову у його затвердженні чи залишення клопотання без розгляду.

Щодо позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн., суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 Цивільного кодексу України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що моральні страждання їй завдані бездіяльністю позивача і часом, витраченим на відновлення своїх прав у судовому порядку.

Проте позивач не зазначив негативні наслідки, яких він зазнав через не отримання рішення від відповідача, а також позивачем не вказано про будь-які приниження зі сторони відповідача або його посадових осіб. Також позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту завдання відповідачем їй моральної шкоди.

При цьому відповідач заперечував щодо завдання позивачеві моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування моральних збитків, а отже і про відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати підлягають відшкодуванню у порядку, встановленому статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір на загальну суму 1681,60 грн, а тому, з урахуванням часткового задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Менської міської ради Менського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 відшкодуванню підлягає судовий збір у сумі 840,80 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що 24.02.2020 позивачем подана заява, згідно з якою останній повідомив суд, що відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України докази, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Менської міської ради Менського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207 для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Стольне на території Менської міської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Зобов`язати Менську міську раду Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7423088500:07:000:0207 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Стольне на території Менської міської ради та, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або одне із рішень, передбачених частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: про відмову у його затвердженні чи залишення клопотання без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Менської міської ради Менського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 02.03.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Менська міська рада Менського району Чернігівської області (вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ - 04061777).

Суддя В.В. Падій