Постанова

від 25.02.2020 по справі 520/8063/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 р.Справа № 520/8063/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

представника позивача: Васильєва Є.О.

представника відповідача: Єрохіна І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 04.11.19 року по справі № 520/8063/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордпром"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бордпром" (далі - позивач, ТОВ "Бордпром") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001211412 від 22.07.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток суму загальну суму 1806187,50 грн (в тому числі 1444950,00 грн. - основного платежу та 361237,50 грн. - штрафних санкцій);

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001221412 від 22.07.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2006875,00 грн (в тому числі 1605500,00 грн. - основного платежу та 401375,00 грн. - штрафних санкцій).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордпром" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001211412 від 22.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1806187,50 грн. (в тому числі 1444950,00 грн. - основного платежу та 361237,50 грн. - штрафних санкцій).

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001221412 від 22.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2006875,00 грн. (в тому числі 1605500,00 грн. - основного платежу та 401375,00 грн. - штрафних санкцій).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордпром" (вул. Руставели, буд. 9, м. Харків, 61050, код 41790800) судові витрати в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 ПК України.

На думку відповідача, судом першої інстанції не враховано низку ознак, які свідчать про фіктивність контрагентів позивача. Дані ознаки прямо свідчать про те, що гоподарські операції не були спрямовані на реальне виконання. Верховний Суд України чітко відносить факти відсутності основних засобів, відсутність трудового чи технічного ресурсу, відсутність будь - яких складських приміщень, а також відсутність будь - якої звітності та взагалі самого підприємства за податковою адресою, а також наявність пояснень посадових осіб, які заперечують своє відношення до здійсненння господарської діяльності, до прямих ознак нереальності господарських операцій, тобто таких, що не опосередковуються реальним рухом активів, вказані операції є такими, що не відбулися в дійсності.

Так, щодо взаємовідносин з ТОВ Роніс Груп (податковий номер 42154956) відповідач зазначає, що відповідно до баз даних ГУ ДФС у Харківській області підприємство ТОВ Роніс Груп , починаючи з жовтня 2018 року надає податкові декларації з податку на додану вартість з нульовими показниками, що свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства з жовтня 2018 року.

Номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих товарів, а особливо послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності наявним трудовим ресурсом.

Також, ГУ ДФС у Харківській області отримано від ГУ ДФС у Сумській області узагальнену податкову інформацію від 01.10.2018 №69/18-28-12-01-38 по ТОВ Роніс Груп (податковий помер 42154956), якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період липень - вересень 2018 року.

Окрім того, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що підприємство ТОВ Роніс Груп (податковий номер 42154956) є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Сертекс Плюс" відповідач зазначає, що станом на 31.12.2018 року по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками у ТОВ Бордпром рахується кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ Сертекс Плюс на суму 2732787,5 грн.

Номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих товарів, а особливо послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності наявним трудовим ресурсом.

Також, ГУ ДФС у Харківській області отримано від ГУ ДФС у Донецькій області узагальнену податкову інформацію від 18.12.2018 №296/05-99-14-15-09/ НОМЕР_1 по ТОВ Сертекс Плюс (податковий номер 41717940), якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період липень, серпень, вересень, жовтень 2018 року.

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що підприємство ТОВ Сертекс Плюс (податковий номер 41717940) є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Сейв Макс Груп (податковий номер 42167745) відповідач зазначає, що згідно з базами даних ГУ ДФС у Харківській області, остання податкова декларація з податку па додану вартість підприємством ТОВ Сейв Макс Груп подана за листопад 2018 року, що свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства з грудня 2018 року.

Номенклатура та обсяг придбаних та реалізованих товарів, а особливо послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності наявним трудовим ресурсом.

Також, ГУ ДФС у Харківській області отримано від ГУ ДФС у Донецькій області узагальнену податкову інформацію від 26.12.2018 №505/05-99-46-03/ НОМЕР_2 по ТОВ Сейв Макс Груп (податковий номер 42167745), якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період вересень, жовтень 2018 року.

Таким чином, на думку відповідача, задекларовані господарські операції із придбання послуг не відбувалися в дійсності. Рух активів від контрагентів-постачальників до ТОВ Бордпром в дійсності не відбувся. Надані ТОВ Бордпром первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ Бордпром та контрагентами-постачальниками.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не враховано: негативну податкову інформацію стосовно контрагентів; відсутність трудового персоналу у контрагентів; відсутність основних засобів на балансі контрагентів; дані ЄРПН; відсутність контрагентів за податковою адресою.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ Бордпром подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою колегії суддів задоволено клопотання відповідача та здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордпром" (код 41790800).

Результати перевірки оформлені актом № 1909/20-40-14-12-09/41790800 від 04.06.2019, яким зафіксовані порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бордпром" вимог діючого законодавства України, а саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1444950,00 грн. за 2018 рік;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1605500,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 1605500 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано до контролюючого органу заперечення, проте, висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки № 1909/20-40-14-12-09/41790800 від 04.06.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00001211412 від 22.07.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1806187,50 грн. (в тому числі 1444950,00 грн. - основного платежу та 361237,50 грн. - штрафних санкцій), та податкове повідомлення-рішення № 00001221412 від 22.07.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2006875,00 грн. (в тому числі 1605500,00 грн. - основного платежу та 401375,00 грн. - штрафних санкцій).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки № 1909/20-40-14-12-09/41790800 від 04.06.2019, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001211412 від 22.07.2019 та № 00001221412 від 22.07.2019 підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов`язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об`єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Роніс Груп", ТОВ "Сертекс Плюс" та ТОВ "Сейв Макс Груп".

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бордпром" зареєстровано як юридична особа з кодом 41790800, основними видами діяльності зокрема є 73.11- рекламні послуги, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ "Бордпром" (виконавець) були укладені договори із замовниками рекламних послуг: ТОВ "Медіапост Адвертайзинг", ТОВ "ММП", ТОВ "Інтертоп Україна", ТОВ "Агенція АДВ Модерн", ТОВ "Хавас Ворлдвайн Україна", ТОВ "Велес АДВ", ТОВ "Епл Медіа", ТОВ "Смартком Медіа", ТОВ "Плейсмент Аутдор", ТОВ "Максі-Принт", ТОВ "Інтер Ред", ТОВ "Еко", ТОВ "Максі-Фарм Груп", ПП ТФ "Антошка", ТОВ "БК "Альянс-Ліс", ТОВ "Альтум АДВ", ТОВ "Ядро Інтерактив", ТОВ "Транс Медіа", ТОВ "Рекламографіка", ТОВ "Вейвмейкер", ТОВ "Хотлайн", ТОВ "5 колір", ТОВ "Сігма Уа", ТОВ "Компанія "Адоніс", ТОВ "Медіапост Адвертайзнг", ТОВ "Степ Трейдінг Компані", ТОВ "Медична клініка "Інновація", ТОВ "ОРТ Медіа", ТОВ "Реалт Маркетинг", ТОВ "Проторія", ТОВ "НРП", ТОВ "Імпульс Медіа", ТОВ "Рекламне Агентство "777", ТОВ "Ефект Маркетинг", ТОВ "Компанія "Метролайт", ПАТ "Універсал Банк", ТОВ "Оук Трейд", ТОВ "Хелп.Біз.Уа", ТОВ "Вірус М`юзік", ТОВ "КРБС", ТОВ "ММП", ТОВ "Медіа-Актив Україна", ТОВ "Київміськдовідка-Афіша", ПТК ТОВ "Агромат", ТОВ "Гаджет Трейдінг", ДП "ССМ".

На виконання зобов`язань за вищевказаними договорами, позивачем укладені договори із контрагентами - ТОВ "Роніс Груп", ТОВ "Сертекс Плюс" та ТОВ "Сейв Макс Груп".

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бордпром" (рекламодавець) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Роніс Груп" (виконавець) укладено договір № РГ-280718 від 28.07.2018, відповідно до умов якого рекламодавець доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити та/чи розмістити рекламні матеріали рекламодавця, провести рекламну компанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а рекламодавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи додаткову угоду до договору, адресну програму до договору від 31.07.2018, фотозвіт до договору № РГ-280718 від 28.07.2018, акти надання послуг від 31.08.2018, податкові накладні від 31.08.2018 № 38 та № 39 (а.с. 86-107 т.1).

Оплата отриманих послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується бухгалтерською довідкою щодо розміру бухгалтерського доходу, отриманого ТОВ "Бордпром", карткою по рахунку, рухом коштів за інтервал дат по контрагентам, які містяться в матеріалах справи (а.с. 108-111 т. 1).

Також, 03 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бордпром" (рекламодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейв Макс Груп" (виконавець) укладено договір № СМГ-2208, відповідно до умов якого рекламодавець доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити та/чи розмістити рекламні матеріали рекламодавця, провести рекламну компанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а рекламодавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи додаткову угоду до договору, адресну програму до договору від 28.09.2018, фотозвіт до договору № СМГ-2208 від 28.09.2018, акти надання послуг від 30.10.2018 № 64, № 63, № 62, № 61, № 60, № 59, № 58 та № 57, податкові накладні від 30.10.2018 № 369, № 368, № 360, № 372, № 370, № 364, № 363, № 374 (а.с. 116 - 144 т.1).

Оплата отриманих послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується бухгалтерськими довідками щодо розміру бухгалтерського доходу, отриманого ТОВ "Бордпром", карткою по рахунку, рухом коштів за інтервал дат по контрагентам, які містяться в матеріалах справи (а.с. 1-16 т. 2).

Окрім того, 25 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бордпром" (рекламодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сертекс Плюс" (виконавець) укладено договір № СП-250718, відповідно до умов якого рекламодавець доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити та/чи розмістити рекламні матеріали рекламодавця, провести рекламну компанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а рекламодавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити виконані роботи.

Реальність вказаного правочину підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: додатковими угодами до договору, адресними програмами до договору від 31.07.2018, фотозвітами до договору № СП-250718, актами надання послуг від 31.08.2018 № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40, №41, № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47, № 48, № 49, № 50, № 51 та № 52, податковими накладними від 31.08.2018 № 1512, № 1511, № 1508, № 1529, № 1503, № 1502, № 1501, № 1530, № 1509, № 1515, № 1519, № 1513, № 1505, № 1507, № 1504, № 1506, № 1514, № 1517, № 1510, № 1526, № 1522, № 1525, № 1531, № 1521, №1516, № 1520, № 1527, № 1523, № 1528, № 1518, № 1524, від 30.09.219 № 1452, № 1453, № 1454, № 1455, № 1456, № 1451, № 1450, № 1458, № 1460, № 1459, № 1463, № 1464, № 1465, № 1466, № 1461, № 1462, № 1467, № 1468 та №1457 (а.с. 21 - 204 т.2).

Оплата отриманих послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується бухгалтерськими довідками щодо розміру бухгалтерського доходу, отриманого ТОВ "Бордпром", карткою по рахунку, рухом коштів за інтервал дат по контрагентам, які містяться у матеріалах справи (а.с. 77 т. 5).

Щодо посилання податкового органу на те, що станом на 31.12.2018 р. по рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ "Сертекс Плюс", слід відмітити, що згідно з умовами договору (п.4.2) оплата за договором здійснюється рекламодавцем протягом (одного) календарного року з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Відповідно до пояснень, наданих представником позивача, потреба в укладенні вищезазначених договорів на проведення рекламної кампанії із зазначеними контрагентами зумовлювалась необхідністю виконання зобов`язань з розміщення реклами перед власними замовниками: ТОВ "Медіапост Адвертайзинг", ТОВ "ММП", ТОВ "Інтертоп Україна", ТОВ "Агенція АДВ Модерн", ТОВ "Хавас Ворлдвайн Україна", ТОВ "Велес АДВ", ТОВ "Епл Медіа", ТОВ "Смартком Медіа", ТОВ "Плейсмент Аутдор", ТОВ "Максі-Принт", ТОВ "Інтер Ред", ТОВ "Еко", ТОВ "Максі-Фарм Груп", ПП ТФ "Антошка", ТОВ "БК "Альянс-Ліс", ТОВ "Альтум АДВ", ТОВ "Ядро Інтерактив", ТОВ "Транс Медіа", ТОВ "Рекламографіка", ТОВ "Вейвмейкер", ТОВ "Хотлайн", ТОВ "5 колір", ТОВ "Сігма Уа", ТОВ "Компанія "Адоніс", ТОВ "Медіапост Адвертайзнг", ТОВ "Степ Трейдінг Компані", ТОВ "Медична клініка "Інновація", ТОВ "ОРТ Медіа", ТОВ "Реалт Маркетинг", ТОВ "Проторія", ТОВ "НРП", ТОВ "Імпульс Медіа", ТОВ "Рекламне Агентство "777", ТОВ "Ефект Маркетинг", ТОВ "Компанія "Метролайт", ПАТ "Універсал Банк", ТОВ "Оук Трейд", ТОВ "Хелп.Біз.Уа", ТОВ "Вірус М`юзік", ТОВ "КРБС", ТОВ "ММП", ТОВ "Медіа-Актив Україна", ТОВ "Київміськдовідка-Афіша", ПТК ТОВ "Агромат", ТОВ "Гаджет Трейдінг", ДП "ССМ".

Права на використання рекламних площ, що були обрані (погоджені) замовниками позивача в серпні-жовтні 2018 року, належали ТОВ Роніс Груп (податковий номер 42154956), ТОВ Телайн Буд (податковий номер 42154961), ТОВ Сертекс Плюс (податковий номер 41717940), ТОВ Сейв Макс Груп (податковий номер 42167745).

Позивач, який тривалий час використовував вищезазначені рекламні площі для розміщення рекламних матеріалів своїх замовників-рекламодавців, отримав комерційні пропозиції щодо подальшого продовження використання рекламних площ, права на які на той час мали ТОВ Роніс Груп , ТОВ Сертекс Плюс , ТОВ Сейв Макс Груп .

За запитом позивача ТОВ Роніс Груп , ТОВ Сертекс Плюс та ТОВ Сейв Макс Груп було підтверджено можливість розміщення рекламних матеріалів позивача в серпні - жовтні 2018 року та укладено вищезазначені договори на проведення рекламної кампанії.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Бордпром". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Бордпром" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від вищезазначених контрагентів, взаємопов`язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов`язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності колегія суддів визнає недостатніми підставами для висновку про порушення ТОВ "Бордпром" податкового законодавства.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.01.2020 по справі №808/846/16.

Окрім того, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (такий правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 по справі № 826/3729/15).

З огляду на викладене, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ Роніс Груп є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, а ТОВ Сертекс Плюс (податковий номер 41717940) є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 212 Кримінального кодексу України, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В ході судового розгляду відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій вироків суду за результатами вказаних кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача по даній справі.

Наявність по підприємству ТОВ Сертекс Плюс ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.04.2019 року по справі №592/6159/19 за провадженням від 07.02.2019 N32019200000000010 за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, не свідчить про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем, оскільки вказаною ухвалою лише накладено арешт на речі та документи ТОВ Сертекс Плюс .

Водночас, колегія суддів наголошує, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 205, 212 КК України відносно контрагентів позивача не підтверджуються документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №808/2360/17, від 05.06.2018 по справі №809/1139/17.

Щодо твердження суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через отримання податкової інформації по вищезазначеним контрагентам позивача, колегія суддів зазначає таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "Бордпром" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.12.2019 по справі № 826/16597/18, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Отже, вищезазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки, викладені в акті перевірки № 1909/20-40-14-12-09/41790800 від 04.06.2019, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення № 00001211412 від 22.07.2019 та № 00001221412 від 22.07.2019 підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі № 520/8063/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 02.03.2020 року