Постанова

від 20.02.2020 по справі 280/2360/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2020 року м.Дніпросправа № 280/2360/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 280/2360/19 (суддя Семененко М.О., повний текст судового рішення складено 07.10.2019р.) за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Оіл про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Оіл (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 22 122,11 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період склала 11 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до положень Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) повинна складати 1 особу. В порушення законодавчих вимог ТОВ "Форт Оіл" не працевлаштувало особу з інвалідністю, внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню в загальному розмірі 22 122,11 грн. Суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році відповідачем не сплачено.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Позивач вказує, що законодавством чітко встановлено, що підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 зазначеного Закону, щороку самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Від відповідача на адресу суду відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідачем були виконані всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому позивачем неправомірно нараховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік (форма № 10-ПІ), у якому зазначив, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 11 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні складає 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб (а.с.4).

Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, обов`язок пошуку підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, відповідно до абзацу 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" покладено на державну службу зайнятості.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю свідчить про те, що на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок їх працевлаштування.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до поданого відповідачем Звіту, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у звітному періоді, склала 11 осіб, таким чином середньооблікова кількість осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, складає 1 особу, при цьому у відповідача в звітному періоді працевлаштованих осіб з інвалідністю відсутні.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій стало невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, з наданих до матеріалів адміністративної справи письмових доказів встановлено, що у зв`язку з тим, що об`єкти господарської діяльності ТОВ "Форт Оіл" знаходяться у місті Каховка Херсонської області, на виконання пункту 3 "Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, згідно якої форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця, відповідачем протягом 2018 року щомісяця подавалось до Каховського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (а.с.51-84, 137-148).

На ухвалу суду від 09.09.2019р. Каховський міськрайонний центр зайнятості листом від 17.09.2019р. №2112/07-951/19 надав інформацію, згідно якої 08.07.2017р. ТОВ "Форт Оіл" надано звітність 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на посаду "двірник" з позначкою "інваліди які не досягли пенсійного віку". За період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. відповідач щомісяця подавав звітність з позначкою "уточнювальна" на дану вакансію, яка і по теперішній час є актуальною (а.с.151).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році, а саме: повідомляв центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Оскільки, відповідач вжив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу та повідомляв державну службу зайнятості про наявність вакансій, правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 280/2360/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак