Постанова

від 25.02.2020 по справі 826/17523/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17523/15 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Юрковець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 04.08.2015 р. № 34326552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 468 954 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 239 грн., № 34426552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 525177 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 131294 грн., №34526552207, яким позивачу зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток в розмірі 184035 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р., позов задоволено повністю - визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 04.08.2015 р. №34426552202, №34326552207, № 34526552207.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.08.2015 року № 34326552207, № 34426552207, №34526552207.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягав на законності оскаржуваного рішення та просив залишити скаргу відповідача без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір" (код 30635410), місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, приміщення н/п №43, зареєстроване в якості юридичної особи 10.12.1999 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 23.10.2014р. № 207 та наказу № 1404 від 03.07.2015р., п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Газукраїна - 2020" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт перевірки № 354/26-55-22-07/30635410 від 17.07.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Вибір":

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 184035 грн., у тому числі по періодах ІІІ квартали 2012 року - на суму 60265 грн., за 2013 рік - 123770 грн.;

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 468954 грн., у тому числі по періодах - за ІІІ квартали 2012 року - 52528 грн., за 2013 рік - 416426 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 525177 грн., у тому числі по періодах: серпень 2012 року - 40273 грн., вересень 2012 року - 37 грн., січень 2013 року - 408500 грн., лютий 2013 року - 11372 грн., березень 2013 року - 18154 грн., квітень 2013 року - 18231 грн., травень 2013 року - 424 грн., червень 2013 року - 9445 грн., липень 2013 року - 12710 грн., серпень 2013 року - 6031 грн.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини з: ТОВ "Газукраїна-2020" , з яким укладено договір поставки нафтопродуктів № 2208/12-И від 22.08.2012 р., відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору. Асортимент, ціна, кількість та умови, строк поставки, зміна асортименту та кількості товару обумовлюються специфікаціями, які є невід`ємною частиною договору.

Якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, технічним умовам та паспортам заводу, який його виготовляє. На підтвердження відповідності якості товару постачальник зобов`язаний надати копії паспорта якості та сертифіката відповідності.

Покупець завчасно, самостійно та за власний рахунок планує доставку (вибірку) товару зі складу постачальника з використанням автомобільних засобів з урахуванням графіку робочого часу складу та графіку проведення планових ТО та ремонтних робіт. При поставці нафтопродуктів залізничним транспортом покупець зобов`язаний надати постачальнику заявку зі вказанням відвантажувальних реквізитів не пізніше 3 днів до дати поставки. Поставка товарів може здійснюватися на наступних базових умовах (правила "Інкотермс" в редакції 2010 року): при відвантаженні залізничним транспортом "СРТ станція призначення"; при відвантаженні автотранспортом "FCA склад постачальника".

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Газукраїна-2020" укладено договір №0301/13-ДТ-3 від 03.01.2013 р. з аналогічними умовами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в межах укладених договорів позивачем долучено до матеріалів справи копії заявок на відвантаження дизельного пального зі вказанням станції призначення від 08.01.2013 року № 003, № 001, від 16.01.2013 року № 006, від 18.03.2013 року № 25, від 23.08.2012 року № 216, від 24.01.2013 року № 008, рахунки на оплату, а також видаткові накладні від 03.01.2013 року № РН-0000086, від 10.01.2013 року № РН-0000232, від 17.01.2013 року № 452, від 29.01.2013 року № РН-0001128, від 19.03.2013 року № 3768, від 27.08.2012 року № РН-0004519.

В свою чергу, ТОВ "Газукраїна-2020" виписало позивачу податкові накладні від 27.01.2012 року № 1145, від 29.01.2013 року № 1213, від 03.01.2013 року № 24, від 10.01.2013 року № 259, від 17.01.2013 року № 556, від 19.03.2013 року № 727, від 21.01.2013 року № 890, від 22.01.2013 року № 891.

Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Документи від імені ТОВ "Газукраїна-2020" підписано ОСОБА_1 як керівником.

В ході аналізу декларацій з податку на додану вартість товариства встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані за рахунок ТОВ "Газукраїна-2020" в загальній сумі 3 115 064 грн., в т.ч. ПДВ 525 177, 3 грн.

В акті перевірки міститься посилання на вирок Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.2015 р. у справі №646/3810/15-к, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

У зв`язку з цим контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Газукраїна-2020" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди 3-м особам.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 04.08.2015 року № 34426552202, яким позивачу за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 656471 грн., у тому числі за основним платежем - 525177 грн., та за штрафними санкціями - 131294 грн.;

-від 04.08.2015 року № 34326552207, яким позивачу за порушення вимог ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 586193 грн., у тому числі за основним платежем - 468954 грн. та за штрафними санкціями - 117239 грн.;

-від 04.08.2015 року № 34526552207, яким позивачу за порушення вимог ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184035 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Збільшуючи зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентами, які мають ознаки фіктивності.

Так, відповідно до вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 року у справі № 646/3810/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України на підставі угоди про визнання винуватості.

В вироці зазначено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів за винагороду придбав суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Також зазначено, що з метою реалізації злочинного умислу 22.08.2012 року було укладено договір між ПАТ НАК Нафтогаз Україна та ТОВ Газукраїна-2020 №14/4260/12, згідно якого в якості передоплати протягом серпня-грудня 2012 року перераховано на рахунок фіктивного підприємства ТОВ "Газукраїна - 2020" грошові кошти за нібито поставку нафтопродуктів у розмірі 449 963 820, 00 грн. на підставі наступних платіжних доручень: від 31.08.2012 № 7942, від 31.08.2012 № 7959, від 30.10.2012 № 9969, від 31.10.2012 № 10015, від 31.10.2012 № 10053, від 31.10.2012 № Ю039, від 01.11.2012 № 10070, від 05.11.2012 № 10117, від 27.11.2012 № Ю948, від 27.11.2012 № 10952, від 04.12.2012 № Ц208.

У подальшому грошові кошти НАК "Нафтогаз України" в сумі 449 963 820,00 грн. переведені із рахунку ТОВ "Газукраїна-2020" на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності та привласнені шляхом проведення низки фінансово-господарських операцій.

Однак, фактично поставки нафтопродуктів не відбулось, внаслідок чого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було заподіяно велику матеріальну шкоду.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України, як придбання суб`єкта підприємницької діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна".

Тобто, предметом розслідування у вказаному кримінальному провадженні були правовідносини ТОВ "Газукраїна-2020" з іншим контрагентом - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", якому завдано шкоду внаслідок невиконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів та отриманням оплати за них, привласненням отриманих коштів шляхом їх переведення на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

Колегія суддів не приймає до уваги дане посилання та зазначає, що вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі №809/1139/17, від 14 березня 2018 року по справі №804/691/17, від 20 лютого 2018 року по справі №826/6280/13-а.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що посилання відповідача на вирок Червонозаводського суду міста Харклова від 09.04.2015 у справі №646/3810/15-к не є підтвердження фіктивності правовідносин позивача з ТОВ Газукраїна 2020 , оскільки предметом розслідуванняу вказаному кримінальному провадженні були правовідносини ТО В Газукраїна 2020 з іншим контрагентом ПАТ НАК Нафтогаз Україна , в якому завдано шкоду внаслідок невиконання зобов`язань за договорами поставик нафтопродуктів та отриманням оплати за них, привласненням отриманих коштів шляхом їх переведення на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

Також колегія суддів зазначає, що вказаний контрагент виконав свої договірні зобов`язання перед відповідачем, як і позивач провів прозрахунки за договорами поставки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заявок на поставку товару, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, договорів оренди, оборотно-сальдових відомостей.

Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені названого контрагента, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, матеріали справи не містять.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Відтак, висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог закону за наслідком господарських взаємовідносин з ТОВ Газукраїна 2020 є необґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Слід зазначити, що надані до перевірки та до матеріалів справи позивачем первинні документи мають такі обов`язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статті 44 Податкового кодексу України, ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Натомість, відповідачем в Акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки, що підтверджує факт протиправного визначення порушень, начебто вчинених позивачем.

З огляду на посилання відповідачем на кримінальне провадження колегія суддів зазначає, що самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб`єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, податкова інформація та акти перевірки не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року- залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Л.В. Бєлова

Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.