Постанова

від 26.02.2020 по справі 920/340/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 920/340/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 03.12.2019

у справі № 920/340/19 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГУАЛАПАК Україна

про стягнення 113 973,08 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Міськводоканал Сумської міської ради (далі - КП Міськводоканал , позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГУАЛАПАК Україна (далі - ТОВ ГУАЛАПАК Україна , відповідач) про стягнення 113 973,08 грн, з яких 106 975,06 заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 5 274,04 пені, 436,83 грн 3% річних та 1 287,15 грн інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 4091 від 01.01.2018 та Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 (надалі - Правила №596), з урахуванням рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539 Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми (надалі - Правила №539), щодо перевищення гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах, які було виявлено в пробах за жовтень-листопад 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.06.2019 провадження у справі № 920/340/19 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи №920/619/18 за позовом КП Міськводоканал до Публічного акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.12.2019 у справі № 920/340/19 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно визначено нормативно-правові акти для обґрунтування позовних вимог, оскільки 02.02.2018, тобто на час відібрання проб, набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 56/31508 (далі - Правила № 316), водночас, місцевих правил, які б були прийняті на підставі та з урахуванням вимог зазначеного Наказу №316, як це вимагає ст.13-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , розроблено та прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування м. Суми не було; відповідно до вимог абзацу 5 ст.13-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення до відносин сторін, пов`язаних з відбором проб у жовтні-листопаді 2018 року застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом; позивач застосував Правила №316 виключно в частині визначення порядку нарахування плати за скид понадноративних забруднень та не застосував у частині норм гранично допустимих скидів, які встановлені у додатку 4 до Правил № 316; при розрахунку плати за понаднормативні забруднення стічних вод, які було виявлено в пробах за жовтень-листопад 2018 року, позивач для визначення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин використовував норми, встановлені місцевими Правилами №539, а відтак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод та похідні від неї вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, є необґрунтованими, неправомірними та не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, КП Міськводоканал звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вказував на те, що відповідно до п. 1.1. Правил № 596 та Правил № 539, місцеві правила розроблені відповідно до положень законів, кодексів та правил, серед яких наказ Держбуду України від 19.02.2002 № 37 Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі - Інструкція №37, Правила №37); суд дійшов неправильного висновку про незастосування до спірних правовідносин Правил №539, оскільки на час розгляду цієї справи відсутнє будь-яке судове рішення, яким би вказані правила були визнані протиправними та нечинними, а скасування Інструкції №37 та Правил №37 не свідчить про нечинність Правил №596 та Правил №539; застосування ДК забруднюючих речовин, встановлених Правилами №316 до споживачів при скиді стічних вод призведе до безконтрольного скиду до міської каналізації споживачами стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій, поставить під загрозу роботу очисних споруд підприємства, що в свою чергу негативно вплине на екологічну ситуацію в місті; Сумським окружним адміністративним судом в справі № 480/3156/19 встановлено, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 Про внесення змін та доповнень до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 втратило чинність з 21.01.2019, а відтак, застосування останніх позивачем у спірних правовідносинах є правомірним.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/3156/19 за позовом АТ Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: КП Міськводоканал Сумської міської ради, АТ Укрхімпроект про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Міськводоканал на рішення Господарського суду Сумської області від 03.12.2019 у справі № 920/340/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2020, встановлено ТОВ ГУАЛАПАК Україна строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач наголошував на тому, що розрахунок об`ємів скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за жовтень-листопад 2018 року проведений позивачем на підставі нечинних з 22.05.2017 допустимих концентрацій забруднюючих речовин, наведених у Таблиці 1 місцевих Правил №539, розроблених та затверджених на підставі загальнодержавних Правил №37, які з 22.05.2017 втратили чинність; Харківським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 18.10.2017 у справі № 591/1519/15-а, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 24.10.2019, були встановлені преюдиційні обставини щодо порушення виконавчим комітетом Сумської міської ради при прийнятті рішення від 10.12.2007 №596, в редакції рішення від 06.09.2011 № 539, вимог нормативно-правових актів; аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі № 920/619/18; стягнення нарахованої КП Міськводоканал плати за скиди промислових стічних вод на підставі незаконних Правил №539 також є незаконним; лист Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 18.10.2018 № 8/9-2698-18 не є нормативно-правовим актом, а тому посилання апелянта на даний лист є безпідставним.

Також відповідачем подані заперечення на заяву про зупинення провадження у справі, в яких останній вказував на те, що набрання чинності рішенням Сумського окружного адміністративного суду в справі №480/3156/19 ніяким чином не може вплинути на результати розгляду даної справи, оскільки в межах вказаної справи суд не розглядав по суті на предмет незаконності рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 в редакції рішення від 06.09.2011 №539; зібрані у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

27.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 задоволено клопотання ТОВ ГУАЛАПАК Україна про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №920/340/19 призначено на 26.02.2020.

26.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надішли додаткові пояснення до заперечень на заяву про зупинення провадження у справі з посиланням на судову практику щодо розгляду аналогічних справ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зупинення провадження у справі, представник відповідача проти задоволення даної заяви заперечив.

Поставивши на обговорення заяву позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів, порадившись, вирішила відмовити в її задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує з неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

У поданій заяві позивач посилається на те, що 10.12.2019 Сумським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі №480/3156/19, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми , проте вказане судове рішення законної сили не набрало, а відтак, враховуючи, що визнання незаконними рішень виконавчих органів місцевого самоврядування непідвідомчі господарським судам, а рішення у справі №480/3156/19 може суттєво вплинути на оцінку доказів у даній справі, провадження в останній, на думку позивача, має бути зупинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 269 ГПК України обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення зі справи.

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що у справі № 480/3156/19 рішення ухвалене 10.12.2019, в той час як оспорюване рішення у даній справі - 03.12.2019, тобто в той час, коли рішення у справі № 480/3156/19 ще не було ухвалене, а відтак, апеляційний перегляд рішення у справі №920/340/19, з урахуванням обставин, встановлених в рішенні у справі №480/3156/19, фактично призвів би до перегляду справи по суті, виходячи з інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі №922/52/18.

Крім того, колегія суддів вважає, що набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/3156/19 не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає її розгляду, оскільки зібрані докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду справи, що переглядається.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

26.02.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2018 між КП Міськводоканал (у тексті договору - виконавець) та ТОВ ГУАЛАПАК Україна (у тексті договору - споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 4091 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 1.3 договору, об`єктом надання послуг визначено будівлю заводу, що знаходиться за адресою: м. Суми, проспект Курський, 147/4.

Відповідно до п. 2.5 договору плата за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2015. Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виконавцем і споживачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з п. 5.1 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190.

За умовами п. 3.2. договору, оплата відповідачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 539 від 06.09.2011.

Відповідно до п. 4.2.15 договору, споживач зобов`язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.

Пунктом 4.3.7. договору встановлено, що позивач має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод абонента (споживача). Пред`являти споживачу рахунки при порушенні місцевих правил приймання стічних вод та скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням.

Згідно з п. 4.4.16 договору позивач зобов`язаний здійснювати нагляд за умовами скиду стічних вод споживача, за виконанням споживачем місцевих правил приймання стічних вод і вимог договору. При виявленні перевищення допустимих концентрацій або інших порушень місцевих правил приймання стічних вод, позивач зобов`язаний у встановленому порядку пред`явити споживачу рахунок.

Договір укладається на строк з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018. Сторонами погоджено, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, починаючи з 01.10.2017 (п. 9.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення контролю за скидом забруднюючих речовин ним було виявлено факти скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно із встановленими місцевими Правилами № 596 та Правилами № 539, а саме:

1) 30.10.2018 на каналізаційному випуску №1 на виході з контрольного колодязя за адресою: м. Суми, проспект Курський, 147/4, відібрані проби стічних вод по об`єкту споживача.

За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією КП Міськводоканал , атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 30.10.2018 №1773, протоколом дослідження якості стічних вод від 30.10.2018 № 4470: хлоридів 230,42 мг/л при дозволеній нормі 80,4 мг/л, міді 0,079 мг/л при дозволеній нормі 0,012 мг/л, цинку 0,497 мг/л при дозволеній нормі 0,084 мг/л, фосфатів 13,88 мг/л при дозволеній нормі 6,5 мг/л, завислих речовин 509,0 мг/л при дозволеній нормі 280,0 мг/л, СПАР 0,38 мг/л при дозволеній нормі 0,25 мг/л, жирів 8,8 мг/л при дозволеній нормі 8,0 мг/л, БСК 5 625,0 мг/л при дозволеній нормі 256,0 мг/л.

Коефіцієнт кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми склав 16,39. Для розрахунку взято коефіцієнт кратності 10.

Тариф, встановлений з 12.09.2018 за надання послуг з централізованого водовідведення споживачам згідно з постановою НКРЕКП від 04.09.2018 №957 та наказу КП Міськводоканал від 11.09.2018 № 331 Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення складає - 7,38 грн./м3. Об`єм скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за жовтень 2018 року склав 1025,00 м3, що підтверджується копією витягу з електронного Журналу зняття показників лічильників по об`єкту ТОВ ГУАЛАПАК Україна за жовтень 2018 року.

За перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачеві нараховано до оплати за жовтень 2018 року 75 645,00 грн.

Вказані обставини підтверджується копіями наступних документів: акта відбору проб стічних вод від 30.10.2018 №1773, протоколу дослідження якості стічних вод від 30.10.2018 № 4470, листа-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 05.11.2018 № 05/7614, направленого рекомендованим листом 05.11.2018, рахунка від 14.11.2018 № 192, отриманого відповідачем нарочно 16.11.2018 за вхідним №80.

2) 29.11.2018 на каналізаційному випуску №1 на виході з контрольного колодязя за адресою: м. Суми, проспект Курський, 147/4 відібрані проби стічних вод по об`єкту споживача.

За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 29.11.2018 №1887, протоколом дослідження якості стічних вод від 29.11.2018 № 4525:

- міді 0,021 мг/л при дозволеній нормі 0,012 мг/л,

- цинку 0,351 мг/л при дозволеній нормі 0,084 мг/л.

Коефіцієнт кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми склав 3,93.

Тариф, встановлений з 12.09.2018 за надання послуг з централізованого водовідведення споживачам згідно з постановою НКРЕКП від 04.09.2018 №957 та наказу КП Міськводоканал від 11.09.2018 №331 Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення складає - 7,38 грн./м3. Об`єм скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за листопад 2018 року склав 1080,22 м3, що підтверджується копією витягу з електронного Журналу зняття показників лічильників по об`єкту ТОВ ГУАЛАПАК Україна за листопад 2018 року.

Таким чином, за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачу нараховано до оплати за листопад 2018 року 31 330,06 грн.

Вказані обставини підтверджується копіями наступних документів: акта відбору проб стічних вод від 29.11.2018 № 1887, протоколу дослідження якості стічних вод від 29.11.2018 № 4525, листа-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 05.12.2018 № 05/8201, направленого рекомендованим листом 05.12.2018, рахунку від 12.12.2018 № 213, отриманого відповідачем нарочно 13.12.2018.

За твердженням позивача, у відповідності до п. 2.3.4 Правил № 539, споживач зобов`язаний оплачувати рахунки на скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників протягом 30 банківських днів, однак, у встановлені строки отримані від позивача рахунки на оплату №192 від 14.11.2018 на суму 75 645,00 грн та №213 від 12.12.2018 на суму 31 330,06 грн ТОВ ГУАЛАПАК Україна не оплатило.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору та виконання вимог абз. 2 п. 6.7.18 Правил №596 та Правил №539, КП Міськводоканал направило на адресу ТОВ ГУАЛАПАК Україна 17.01.2019 претензію №22/237 від 15.01.2019 та 11.02.2019 - претензію №22/1150 від 06.02.2019 з вищевказаними документами та розрахунками заборгованості, в яких просило перерахувати протягом місяця суму заборгованості позивачеві.

Посилаючись на те, що вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, виставлені рахунки останнім не оплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Частиною 1 ст. 70 Водного кодексу України встановлено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом доказування у даній справі є факт порушення відповідачем норм чинного законодавства забрудненням стічних вод при скиді вод в міську каналізацію та правомірність нарахування заборгованості за порушення чинних норм та положень договору, які передбачають відповідальність за скинуті понаднормативно забруднені стічні води.

Умовами п. 3.2. договору сторони погодили, що оплата відповідачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Правилами приймання стічних вод у систему каналізації, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 539 від 06.09.2011.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , затвердження правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до абз. 5 ст. 13 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів.

Статтею 13-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення визначено, що місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі, якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Так, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 були затверджені Правила приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми. Згідно з рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539 до Правил № 596 було внесено зміни та доповнення.

У Правилах № 596 зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539, визначено допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися підприємствами в систему каналізації з врахуванням місцевих особливостей приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Допустимі концентрації забруднюючих речовин при скиді стічних вод абонентів у каналізаційну систему м. Суми, що містяться в Таблиці 1 Правил №539, розроблені та затверджені на підставі Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом № 37 від 19.02.2002.

У відповідності до п. 1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом від 19.02.2002 № 37 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, який був чинний під час прийняття Правил №539, місцеві Правила приймання згідно з Законом України Про місцеве самоврядування в Україні затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №166-р, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 №37 Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України , яким встановлювались регуляторні бар`єри, скасований з 21.05.2017.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539, яким були затверджені Правила, має усі ознаки регуляторного акту та є таким, що потребує реалізації процедур стосовно його прийняття, передбачених цим Законом.

Разом з тим, в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №591/1519/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства Укрхімпроект , ОСОБА_1 , до Виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради, треті особи Державна екологічна інспекція у Сумській області, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе , Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Державне підприємство Сумська біологічна фабрика , Товариство з обмеженою відповідальністю Горобина , Публічне акціонерне товариство Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш , Український НДІ УкркомунНДІпрогрес , Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Емпаєрмоторс , Публічне акціонерне товариство Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування про визнання протиправним та скасування рішень, встановлено, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 було прийняте незаконно; рішення №539 від 06.09.2011 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийняте не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи, що ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №591/1519/15-а залишена без змін за результатами касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 24.10.2019, набрала законної сили у встановленому законом порядку, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обґрунтованість встановленої у зазначеній ухвалі обставини щодо незаконності прийнятого виконавчим комітетом Сумської міської ради рішення від 06.09.2011 № 539, яка повторного доведення не потребує.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. № 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному контексті, словосполучення на підставі - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; у межах повноважень - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; у спосіб - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (правова позиція Вищого господарського суду України у постанові від 24.01.2017, справа №910/10057/16).

Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування в якості правової підстави для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень Правил № 539, які прийняті не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

02.02.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 56/31508 (далі - Правила № 316).

Відповідно до п. 4 Правил № 316, на підставі цих правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів.

Нові місцеві Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми було затверджено лише 15.01.2019 Рішенням виконкому Сумської міської ради № 4.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що станом на жовтень-листопад 2018 року були відсутні законні місцеві правила приймання стічних вод у каналізаційну систему м. Суми.

Враховуючи, що на час відібрання проб вже набув чинності Наказ № 316, а місцевих правил, які б були прийняті на підставі та з урахуванням вимог зазначеного Наказу № 316, як це вимагає ст.13-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , розроблено та прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування м. Суми не було, то відповідно до вимог абзацу 5 ст.13-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення до відносин сторін пов`язаних з відбором проб у жовтні-листопаді 2018 року застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом.

Разом з цим, як встановлено судом та вбачається з позовної заяви, позивач застосував Правила № 316 виключно в частині визначення порядку нарахування плати за скид понадноративних забруднень та не застосував у частині норм гранично допустимих скидів, які встановлені у додатку 4 до Правил № 316. Так, при розрахунку плати за понаднормативні забруднення стічних вод, які було виявлено в пробах за жовтень-листопад 2018 року, позивач для визначення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин використовував норми, встановлені місцевими Правилами №539.

Крім того, здійснивши порівняння розмірів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які застосував позивач та визначені Правилами 539, з гранично допустимими концентраціями аналогічних забруднюючих речовин, визначених Правилами № 316, колегією суддів встановлено, що гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, що передбачені Правилами № 316 є значно більшими ніж передбачалось Правилами № 539, що, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про відсутність перевищення відповідачем нормативів викидів у розмірах, визначених позивачем.

Також колегія суддів звертає увагу, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 має вищу юридичну силу порівняно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2019 у справі №920/619/18.

При цьому, судом правомірно відхилено посилання позивача на лист Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 18.10.2018 № 8/9-2698-18, оскільки лист Департаменту не є нормативно-правовим актом, а тому за своєю правовою природою носить рекомендаційний, роз`яснювальний характер для суб`єктів господарювання, до яких він спрямований.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача 106 975,06 грн заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, що розраховані на підставі Правил № 539, а тому вказана вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, місцевий господарський суд також правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 274,04 пені, 436,83 грн 3% річних та 1 287,15 грн інфляційних втрат, які є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

При цьому, колегія суддів відхиляє викладені в апеляційній скарзі аргументи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки такі суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, а також не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 03.12.2019 у справі №920/340/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга КП Міськводоканал має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 03.12.2019 у справі № 920/340/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 03.12.2019 у справі № 920/340/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 920/340/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.03.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова