Постанова

від 23.02.2020 по справі 904/270/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 року м.Дніпро Справа № 904/270/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Колесник Д.А.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 (повний текст ухвали складено 26.11.2019 року, суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/270/17

за заявою (позовною заявою) Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд , м.Київ

до : - Об`єднання "Донецькпродторг", м. Дніпро,

- Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м.Київ, -

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІ ПІ ЕС Факторинг", м.Київ,

про визнання недійсними Додаткової угоди №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006р. та Додаткової угоди №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки №7-1-40/П-3 від 01.12.2006р., укладених між Об`єднанням "Донецькпродторг" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"

у справі №904/270/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрілайн Трейд", м.Київ

до боржника Об`єднання "Донецькпродторг" (49038, м. Дніпро, вул. Ленінградська, буд.27, ідентифікаційний код юридичної особи 21950711)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Дніпропетровської області 29.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" надішла заява, за змістом якої заявник просив суд:

- визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006р., укладену між Об`єднанням "Донецькпродторг" та Публічним акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк";

- визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки №7-1-40/П-3 від 01.12.2006р., укладену між Об`єднанням "Донецькпродторг" та Публічним акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк".

В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Амстор Трейд" вказував, що додаткова угода №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006р. та додаткова угода №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки №7-1-40/П-3 від 01.12.2006р, укладені між Об`єднанням "Донецькпродторг" та ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі №904/270/17 про банкрутство Об`єднання Донецькпродторг (15.02.2017), підлягають визнанню недійсними з підстав прийняття боржником на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони (АТ ПУМБ) та прийняття боржником до порушення провадження у справі про банкрутство на себе зобов`язань, в результаті чого загальний розмір конкурсних вимог кредиторів 4 черги задоволення збільшився на 315 944 523,19 грн., що частково унеможливило виконання грошових зобов`язань боржника перед іншими кредиторами 4 черги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 у задоволенні заяви (позовної заяви) Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" до Об`єднанням "Донецькпродторг", Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІ ПІ ЕС Факторинг" про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006р. та Додаткової угоди №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки №7-1-40/П-3 від 01.12.2006р., укладених між Об`єднанням "Донецькпродторг" та Публічним акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", відмовлено.

Ухвала обґрунтована тим, що порука - це забезпечення основного зобов`язання, яким може бути оплатний договір, а не самостійне оплатне зобов`язання, порука за своєю суттю не є таким зобов`язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження, або передача майна.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.04.2018 по справі №910/3896/17.

Таким чином, факт відсутності відповідних майнових дій АТ ПУМБ не передбачає недійсності забезпечувального зобов`язання, а тому у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсними спірних додаткових угод з підстав неоплатності укладених боржником правочинів.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у боржника зобов`язань щодо забезпечення виконання ТОВ Амстор умов кредитних договорів №6.8-01 від 03.03.2006, №7.1-40 від 01.12.2006, шляхом укладення договорів поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006, №7.1-40/П-3 від 01.12.2006.

Дію вказаних забезпечувальних зобов`язань боржника перед Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" продовжено спірними додатковими угодами, які за своїм змістом не спричиняють нових зобов`язань боржника перед банком, натомість пролонгують дію вже існуючих зобов`язань, а тому, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати спірні правочини такими, що спричинили отримання боржником додаткових зобов`язань, наявність яких унеможливила виконання ним своїх зобов`язань перед кредиторами.

Суд першої інстанції зазначив, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості вимог щодо визнання спірних правочинів недійсними, а тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" відмовлено.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд , в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019р. у справі №904/270/17 (за результатами розгляду заяви ТОВ Амстор Трейд про визнання недійсними Додаткової угоди №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006р. та Додаткової угоди №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки №7.1-40/П-3 від 01.12.2006р.) скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким:

1) Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006р., укладену між Об`єднанням "Донецькпродторг" та Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк".

2) Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки №7.1-40/П-3 від 01.12.2006р., укладену між Об`єднанням "Донецькпродторг" та Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк".

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що згідно з ч. 2 cт. 42 Кодексу правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Зміст зобов`язання як правовідношення відповідно до ч. 1 cт. 509 ЦК України полягає в прийнятті однією стороною на себе обов`язку вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо).

Зокрема, скаржник зазначає, що з висновку суду про те, що факт відсутності відповідних майнових дій АТ ПУМБ не передбачає недійсності забезпечувального зобов`язання, вбачається встановлення місцевим господарським судом обставини відсутності за Договорами поруки будь-яких майнових дій іншої сторони договору - кредитора AT ПУМБ .

Частина 2 cт. 42 Кодексу України з процедур банкрутства прямо встановлює підставу недійсності укладеного боржником правочину - взяття боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, не передбачаючи будь-яких винятків для забезпечувальних зобов`язань, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що факт відсутності відповідних майнових дій AT ПУМБ не передбачає недійсності забезпечувального зобов`язання, а тому відсутні підстави для визнання недійсними спірних договорів поруки з підстав неоплатності укладених боржником правочинів, на думку скаржника, є таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Скаржник зазначає, що правова позиція Верховного Суду в постанові від 12.04.2018р. у справі №910/3896/17, на яку в мотивування оскаржуваної ухвали послався місцевий господарський суд, сформульована судом касаційної інстанції стосовно застосування норм права щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку з підстав безоплатного здійснення банком відчуження майна відповідно до п. 1 ч. 3 cт. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , тоді як спірні правовідносини у цій справі №904/270/17 стосуються визнання недійсним договору поруки боржника з підстав взяття боржником на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, згідно з ч.ч. 1, 2 cт. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який (Кодекс), у свою чергу, не поширюється на банки, які виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до вимог законів України Про банки і банківську діяльність та Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 2 cт. 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Натомість, згідно з ч. 4 cт. 236 ГПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, виключно при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, які, у зв`язку із цим, мають бути аналогічними до правовідносин, висновків щодо застосування норм права у яких дійшов Верховний Суд.

Скаржник вважає, що правову позицію Верховного Суду в постанові від 12.04.2018р. у справі №910/3896/17 не можна вважати висновком щодо застосування норм права в правовідносинах, аналогічних спірним правовідносинам у цій справі №904/270/17.

Також скаржник зазначає, що мотиви Верховного Суду в постанові від 12.04.2018р. у справі №910/3896/17 зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбаченої п. 1 ч. 3 cт. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб підстави нікчемності договору поруки через те, що договір поруки є відплатним, а мало місце безоплатне відчуження майна боржника.

Скаржник вважає, що посилаючись на правову позицію Верховного Суду в постанові від 12.04.2018 р., суд не розібрався у сутності спірного питання у справі № 910/3896/17, не надав оцінку суті сформульованого Верховним Судом висновку та можливості його врахування при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин у цій справі.

Скаржник звертає увагу, що підставою вимог про визнання недійсними договорів поруки є не безоплатне здійснення боржником відчуження майна (оскільки у випадку з договором поруки така підстава недоречна), а взяття боржником на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони - кредитора, через що, на думку скаржника, посилання судом першої інстанції на постанову від 12.04.2018р. у справі №910/3896/17 є помилковим.

Також скаржник зазначає, що висновок Верховного Суду в постанові від 12.04.2018р. у справі №910/3896/17 щодо того, що порука за своєю суттю не є зобов`язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження або передача майна, тільки підтверджує доводи про те, що договір поруки передбачає взяття боржником на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони - кредитора.

Скаржник зазначає, що згідно з п. 6.1. Договорів поруки №6.8-01/ПІ від 06.03.2006р. та №7.1-40/П-3 від 01.12.2006р., що є ідентичними за змістом, порука припиняється з припиненням основного зобов`язання, що в розумінні ч. 1 cт. 252 ЦК України (строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами), і не є строком поруки.

Це означає, що до поруки за наведеними Договорами поруки застосовується норма другого речення ч. 4 cm. 559 ЦК України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваних Додаткових угод, - щодо припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017р. у цій справі №904/270/17 про банкрутство Об`єднанням "Донецькпродторг" щодо визнання грошових вимог ТОВ Фінансова Компанія СІ ПІ ЕС Факторинг (що є правонаступником кредитора AT ПУМБ ) встановлена обставина настання строку виконання основного зобов`язання за Кредитним договором-1 та Кредитним договором-2 - 07.12.2015 р.

З урахуванням відсутності в Договорах поруки №6.8-01/ПІ від 06.03.2006 р. та №7.1-40/П-3 від 01.12.2006 р. умови про строк припинення поруки, зважаючи на обставину настання 07.12.2015 р. строку виконання основного зобов`язання за Кредитними договорами, в силу вимог другого речення ч. 4 cт. 559 ЦК України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваних Додаткових угод, порука за Договорами поруки №6.8-01/П1 від 06.03.2006р. та №7.1-40/П-3 від 01.12.2006 р. мала припинитися 08.06.2016 р ., а з нею й обов`язок поручителя відповідати перед кредитором (виконати основне зобов`язання) за вказаними Договорами поруки.

Укладенням оспорюваних Додаткових угод поручитель взяв на себе обов`язок відповідати перед кредитором (виконати основне зобов`язання) протягом нового періоду - з 08.06.2016 р. по 01.07.2019 р., який Договорами поруки у їх початковій редакції не встановлювався, що є новим обов`язком поручителя вчинити певну дію (виконати основне зобов`язання) як необхідної ознаки зобов`язання згідно з ч. 1 cт. 509 ЦК України.

Без укладення оспорюваних Додаткових угод поручитель звільнився би від обов`язків перед кредитором з 08.06.2016 р.

При цьому, як визначено ч. 1 cт. 621 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На думку скаржника, укладення оспорюваних Додаткових угод про взяття на себе зобов`язань відповідати перед кредитором протягом нового періоду (нових зобов`язань) є результатом вільного волевиявлення поручителя (Об`єднання "Донецькпродторг"), його свідомих вольових дій, до вчинення яких поручителя ніхто не примушував.

З огляду на особливості регулювання спірних правовідносин, зокрема, стосовно припинення поруки, а з нею - й обов`язку поручителя відповідати перед кредитором, висновки суду першої інстанції про те, що оспорювані Додаткові угоди за своїм змістом не спричиняють нових зобов`язань боржника перед кредитором, а всього лише пролонгують вже існуючі зобов`язання за Договорами поруки №6.8-01 від 03.03.2006р. та №7.1-40 від 01.12.2006р., на думку скаржника, є недоречними і такими, що прямо суперечать нормам матеріального права.

Скаржник вважає, що оспорюваними Додатковими угодами до Договорів поруки встановлений обов`язок поручителя (Об`єднання "Донецькпродторг") відповідати протягом додаткового періоду за виконання зобов`язань основного боржника (ТОВ Амстор ) з ознаками неплатоспроможності, обставина чого виключає будь-яку імовірність виконання основним боржником зобов`язань за Кредитними договорами та свідчить про невідворотність відповідальності поручителя (Об`єднання "Донецькпродторг").

Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Камша Н.М.) від 24.09.2015р. (наявна в матеріалах справи) було порушене провадження у справі №904/8080/15 про банкрутство ТОВ Амстор . З ухвали вбачається, що 12.05.15р. загальними зборами учасників ТОВ Амстор , м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 27 (код ЄДРПОУ 32123041) прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії. Ліквідатором проведено інвентаризацію активів боржника. Проміжним ліквідаційним балансом, складеним головою ліквідаційної комісією станом на 03.09.15р., підтверджена наявність активів на суму 1 303 668 тис. грн. Проміжний ліквідаційний баланс затверджено на загальних зборах учасників 04.09.15р. На цих же зборах прийнято рішення про необхідність звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , оскільки майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі № 904/8080/15 про банкрутство ТОВ Амстор припинено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. (наявна в матеріалах справи).

15.11.2016р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) знову порушене провадження у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ Амстор (наявна в матеріалах справи), яке триває дотепер.

Скаржник вважає, що з огляду на один і той самий склад учасників Об`єднання Донецькпродторг і ТОВ Амстор (роздрукована інформація з ЄДР юридичних осіб наявна в матеріалах справи) обізнаність поручителя про ознаки неплатоспроможності основного боржника є очевидною.

Таким чином, у квітні 2015 року (протягом трирічного строку до дати відкриття провадження у справі №904/270/17 про банкрутство Об`єднання Донецькпродторг ) боржник уклав договори (Додаткову угоду №14 від 30.04.2015р. до Договору поруки від 06.03.2006р. №6.8-01/П-1 та Додаткову угоду №13 від 30.04.2015р. до Договору поруки від 01.12.2006р. №7.1-40/П-3), якими встановив строк поруки, тим самим не допустивши припинення поруки та прийнявши на себе нові зобов`язання відповідати перед кредитором боржника з ознаками неплатоспроможності (виконати основне зобов`язання) без відповідних майнових дій іншої сторони - кредитора AT ПУМБ .

З огляду на все вище викладене, скаржник вважає, що застосуванню до спірних правовідносин у цій справі підлягали норми частин 1, 2 cт. 42 Кодексу України з процедур банкрутства про недійсність правочину, вчиненого боржником протягом трьох років, за яким боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, а також зобов`язання, внаслідок якого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Незастосування цих норм Кодексу судом першої інстанції є неправильним застосуванням норм матеріального права в розумінні ч. 2 cт. 277 ГПК України.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" подало відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17, в якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІ ПІ ЕС Факторинг" подало відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17, в якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 залишити без змін.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 та призначено розгляд справи на 28.01.2020 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2020 року відкладено розгляд справи на 24.02.2020 року, у зв`язку з відрядженням судді Білецької Л.М.-28.01.2020 року.

24.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник боржника та представники кредиторів надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

03.03.2006 між ЗАТ ПУМБ (банком) і ТОВ Амстор (позичальником) укладений Кредитний договір №6.8-01 (далі - Кредитний договір№6.8-01), відповідно пункту 1.1 якого банк зобов`язується надати позичальнику мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 10 000 000, 00 (десять мільйонів) доларів США (ліміт кредиту), а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором.

Кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, який визначається відповідно до зазначеного в пункті 1.2 Кредитного договору графіка визначення ліміту кредитування.

Додатковими угодами №1 від 10.09.2006, №2 від 17.09.2007, 33 від 28.11.2008, №4 від 21.09.2009, №5 від 21.09.2009, №6 від 05.01.2010, №7 від 28.03.2011, №8 від 29.04.2011, №9 від 28.09.2011, №10 від 30.11.2011, №11 від 30.01.2012, №12 від 02.04.2012, №13 від 02.07.2012, №14 від 02.10.2012, №15 від 02.04.2013, №16 від 29.01.2014, №17 від 31.03.2014, №18 від 26.06.2014, №19 від 29.08.2014, №21 від 27.02.2015, №22 від 30.04.2015, №23 від 31.07.2015 боржником та позичальником внесено зміни до Кредитного договору №6.8-01.

06.03.2006 між Об`єднанням "Донецькпродторг" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором) укладено договір поруки №6.8-01/П-1, за умовами пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань, вказаних в ст. 2 договору поруки №6.8-01/П-1.

За змістом розділу 2 Договору поруки №6.8-01/П-1 порукою забезпечується виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором №6.8-01 щодо повернення кредиту у розмірі 10 000 000, 00 грн. згідно графіка, визначеного пп.2.1.1.1 договору поруки №6.8-01/П-1.

За умовами Додаткової угоди №14 від 30.04.2015 до Договору поруки №6.8-01/П-1 сторони домовились, що порука припиняється 01.07.2019, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством.

07.09.2016 між Об`єднанням "Донецькпродторг" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором) укладено договір поруки №2261-П (далі Договір поруки №2261-П), за умовами пункту 2.1 якого, порукою за забезпечується виконання зобов`язань боржника ТОВ Амстор Трейд перед кредитором, що випливає з Кредитного договору №6.8-01 від 03.03.2006 року, із змінами та доповненнями до нього, які погоджені Додатковою угодою №1 від 10.09.2007, Додатковою угодою №2 від 17.09.2007, Додатковою угодою №3 від 28.11.2008, Додатковою угодою №4 від 21.09.2009, Додатковою угодою №5 від 21.09.2009, Додатковою угодою №6 від 21.09.2009 від 05.01.2010, Додатковою угодою №7 від 28.03.2011, Додатковою угодою №8 від 29.04.2011, Додатковою угодою №9 від 28.09.2011 року, Додатковою угодою №10 від 30.11.2011, Додатковою угодою №11 від 30.01.2012, Додатковою угодою №12 від 02.04.2012, Додатковою угодою №13 від 02.07.2012, Додатковою угодою №14 від 02.10.2012, Додатковою угодою №15 від 02.04.2013, Додатковою угодою №16 від 29.01.2014, Додатковою угодою №17 від 31.03.2014, Додатковою угодою №18 від 26.06.2014, Додатковою угодою №19 від 29.08.2014, Додатковою угодою №20 від 17.12.2014, Додатковою угодою №21 від 27.02.2015, Додатковою угодою №22 від 30.04.2015, Додатковою угодою №23 від 27.02.2015 від 31.07.2015, Додатковою угодою №24 від 03.08.2015.

Відповідно до пункту 6.1 Договору поруки №2261-П порука припиняється, якщо протягом трьох років з дня настання строку повернення кредиту в повному обсязі, встановленого пунктом 2.1.1 Договору поруки №2261-П кредитор не пред`явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За викладених обставин кредитні зобов`язання боржника - ТОВ Амстор Трейд перед банком - Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" забезпечено договором поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006 та договором поруки №2261-П від 07.09.2016, укладеними між Об`єднанням "Донецькпродторг" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором).

01.12.2006 року між ЗАТ ПУМБ (банком) і ТОВ Амстор (позичальником) укладений Кредитний договір №7.1-40 (далі - Кредитний договір №7.1-40), відповідно пункту 1.1 якого банк зобов`язується надати позичальнику мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 11 000 000, 00 (десять мільйонів) доларів США (ліміт кредиту), а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором.

Кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, який визначається відповідно до зазначеного в пункті 1.2 Кредитного договору графіка визначення ліміту кредитування.

01.12.2006 між Об`єднанням "Донецькпродторг" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором) укладено договір поруки №7.1-40/П-3 (далі Договір поруки №7.1-40/П-3), за умовами пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань, вказаних в ст. 2 договору поруки №7.1-40/П-3.

За змістом розділу 2 Договору поруки №7.1-40/П-3 порукою забезпечується виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором №7.1-40 щодо повернення кредиту у розмірі 11 000 000, 00 грн. не пізніше 21.11.2012 згідно графіка, визначеного пп.2.1.1.1 договору поруки №7.1-40/П-3.

За умовами Додаткової угоди №13 від 30.04.2015 до Договору поруки №№7.1-40/П-3 сторони домовились, що порука припиняється 01.07.2019, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

07.09.2016 між Об`єднанням "Донецькпродторг" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором) укладено договір поруки №2262-П (далі Договір поруки №2261-П), за умовами пункту 2.1 якого, порукою за забезпечується виконання зобов`язань боржника ТОВ Амстор Трейд перед кредитором, що випливає з Кредитного договору №№7.1-40 від 01.12.2006 року, із змінами та доповненнями до нього, які погоджені Додатковою угодою №1 від 17.09.2007, Додатковою угодою №2 від 17.09.2007, Додатковою угодою №3 від 28.09.2008, Додатковою угодою №4 від 28.11.2008, Додатковою угодою №5 від 21.09.2009, Додатковою угодою №6 від 21.09.2009, Додатковою угодою №7 від 19.01.2010, Додатковою угодою №8 від 28.03.2011, Додатковою угодою №9 від 29.04.2011 року, Додатковою угодою №10 від 28.09.2011, Додатковою угодою №11 від 30.11.2011, Додатковою угодою №12 від 14.08.2012, Додатковою угодою №13 від 02.10.2012, Додатковою угодою №14 від 02.04.2013, Додатковою угодою №15 від 29.01.2014, Додатковою угодою №16 від 29.01.2014, Додатковою угодою №17 від 26.06.2014, Додатковою угодою №18 від 29.08.2014, Додатковою угодою №19 від 17.12.2014, Додатковою угодою №20 від 27.02.2015, Додатковою угодою №21 від 30.04.2015, Додатковою угодою №22 від 31.07.2015, Додатковою угодою №23 від 03.08.2015 від 31.07.2015.

Відповідно до пункту 6.1 Договору поруки №2261-П порука припиняється, якщо протягом трьох років з дня настання строку повернення кредиту в повному обсязі, встановленого Договору поруки №2261-П, кредитор не пред`явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За викладених обставин, зобов`язання боржника - ТОВ Амстор Трейд за Кредитним договором №7.1-40 перед банком - Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" забезпечено договором поруки №7.1-40/П-3 від 01.12.2006 та договором поруки №2262-П від 07.09.2016, дію яких продовжено укладеними між Об`єднанням "Донецькпродторг" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором) додатковими угодами №14 від 30.04.2015 р. до Договору поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006 р., №13 від 30.04.2015 р. до Договору поруки №7-1-40/П-3 від 01.12.2006 р., які оспорюються скаржником.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Положеннями статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до приписів частин 1, 4 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 509 цього Кодексу визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 5 статті 626 вказаного Кодексу договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Таким чином, за відплатним договором одна сторона зобов`язана, зокрема, вчинити на користь другої сторони певну дію (наприклад сплатити гроші), а друга сторона має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 554 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За викладених обставин, порука - це забезпечення основного зобов`язання, яким може бути оплатний договір, а не самостійне оплатне зобов`язання, порука за своєю суттю не є таким зобов`язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження, або передача майна.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.04.2018 по справі №910/3896/17, проти чого скаржник заперечує.

Колегія суддів приходить до висновку, що факт відсутності відповідних майнових дій АТ ПУМБ не передбачає недійсності забезпечувального зобов`язання, а тому у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсними спірних додаткових угод з підстав неоплатності укладених боржником правочинів.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (стаття 553 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи зміст положень вказаної статті Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання недійсними договорів, позивач зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Так, колегією суддів встановлено, що зобов`язання ТОВ Амстор за кредитним договором №6.8-01 від 03.03.2006 р. забезпечено двома договорами поруки, укладеними з боржником - договором поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006 р. та договором поруки №2261-П від 07.09.2016 р.

Аналогічно зобов`язання ТОВ Амстор за кредитним договором №7.1-40 від 01.12.2006 р. забезпечено двома договорами поруки, укладеними з боржником - договором поруки № 7.1-40/П-3 від 01.12.2006 р. та договором поруки № 2262-П від 07.09.2016 р.

За умовами Додаткової угоди №13 від 30.04.2015 до Договору поруки №№7.1-40/П-3 сторони домовились, що порука припиняється 01.07.2019, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Довід скаржника про те, що частина 2 cт. 42 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає будь-яких винятків для забезпечувальних зобов`язань, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, зокрема, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок укладених Додаткових угод від 30.04.2015 р. до договорів поруки, боржник не приймав на себе будь-яких нових зобов`язань поруки, оскільки порука боржника на момент укладення оскаржуваних договорів поруки (07.09.2016 р.) вже була оформлена договором поруки №6.8-01/П-1 від 06.03.2006 та договором поруки №7.1-40/П-3 від 01.12.2006 відповідно, які є дійсними.

Крім того, обов`язкою умовою визнання судом недійним правочину з підстав, визначених у ч.1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є наявність завданих збитків боржнику або кредитору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не доведено та не надано доказів наявності прямих збитків від укладення оскаржуваних Додаткових угод від 30.04.2015 р. до Договорів поруки, не зазначено у чому полягало спричинення збитків та кому, з чиєї вини та їх розмір. Таким чином, скаржником не доведено причинно-наслідковий зв`язок між укладенням Додаткових угод від 30.04.2015 р. та неплатоспроможністю боржника, а також не доведено й факт неможливості виконання грошових обов`язків боржника перед іншими кредиторами саме внаслідок укладення спірних Додаткових угод від 30.04.2015 р.

Також, згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також у разі, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони , відмовився від власних майнових вимог.

Так, колегія суддів зазначає, що внаслідок укладення оскаржуваних Додаткових угод від 30.04.2015 р. до Договорів поруки, обсяг відповідальності боржника не збільшився, оскільки на дату їх укладення зобов`язання (правовідносини) поруки боржника у тому ж обсязі (в розмірі заборгованості за кредитними договорами) вже існували на підставі раніше укладених договорів поруки від 2006 року. Тому, відсутність прийнятого боржником на підставі укладених 07.09.2016 р. додаткового зобов`язання виключає можливість вчинення або не вчинення банком будь-яких майнових дій.

Договір поруки є за своєю суттю забезпечувальним зобов`язанням, яке не є та не може бути оплатним для банку, а тому за договорами поруки банк не може мати якихось майнових зобов`язань перед поручителем (боржником), тому і не може вчиняти будь-які майнові дії на користь поручителя (боржника).

Довід скаржника про те, що у даній справі не може бути застосована постанова Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/3896/17, колегія суддів вважає немотивованим з огляду на те, що у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/3896/17 висловлена позиція щодо правової природи поруки, так і неможливості вчинення кредитором майнових дій щодо поручителя через неоплатність такого зобов`язання поруки.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного судового рішення - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор Трейд на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 у справі № 904/270/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено 24.02.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Т.А. Верхогляд