Рішення

від 20.02.2020 по справі 905/1930/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.2020 Справа № 905/1930/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро , с. Рай-Олександрівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-ГТВ", м. Київ

про визнання недійсним договір користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кириченко О.П. (адвокат) - на підставі довіреності

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро , с.Рай-Олександрівка, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-ГТВ", м.Київ про визнання недійсним договір користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що директор відповідача - Рибка В.О. не мав права розпоряджатися майном, визначеному у договорі користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018, у зв`язку з чим просить суд визнати недійсним договір користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018.

Ухвалою суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1930/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.12.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд поновити процесуальний строк ТОВ "Фірма - ГТВ" для подання до суду відзиву на позовну заяву з 02.09.2019; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім цього, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить провадження по справі №905/1930/19 закрити, оскільки відповідач наполягає на вирішенні спору третейським судом, при цьому відповідач посилається на п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач виклав свою правову позицію стосовно клопотання відповідача про припинення провадження у справі, та надав заперечення стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві. У відповіді на відзив позивач також посилається як на підставу позову на ст.ст. 230-233 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 29.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі №905/1930/19, призначено розгляд справи по суті на 20.02.2020 о 12:00 год.

В судове засідання 20.02.2020 представник позивача не з`явився, на електронну адресу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, наполягає на задоволенні позовних вимог. Документ не скріплений електронним цифровим підписом.

Положеннями ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З надісланого на електронну адресу суду документу не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки він надісланий у вигляді файлу, який не скріплено електронним цифровим підписом, на підставі зазначеного, суд не розглядає даний документ.

Відповідач в судове засідання 20.02.2020 з`явився, проти задоволення позову заперечував, просив суд залишити позов без розгляду в зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд відмовив в задоволенні означеного клопотання відповідача, оскільки ухвалою від 29.01.2020 суд повідомляв сторін про судове засідання, призначене на 20.02.2020, отже явка в судове засідання сторін обов`язковою не визнавалась.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив.

08.03.2018 між позивачем, ТОВ Агрофірма Слав-Агро (Сторона-2) та відповідачем, ТОВ Фірма - ГТВ (Сторона-1) було укладено договір №08-03/18 користування майном на праві господарського відання (договір), відповідно до якого Сторона-1 передає Стороні-2 в господарське відання нерухоме майно та обладнання; а саме комплекс із зберігання зерна відповідно до переліку:

- нежитлова будівля, зерносховище, загальною площею 2045,2 кв.м., за адресою: Донецька область, Слов`янський район, с. Рай-Олександрівка, провулок Колгоспний, будинок 2а, зерносховище А-1;

- нежитлові будівлі та споруди, за адресою: Донецька область, Слов`янський район, с.Рай-Олександрівка, провулок Колгоспний, будинок 7, розташовані на земельній ділянці кадастровий номер:1424287900:07:000:0219, загальною площею 6 га.

В п.1.3. договору передбачено, що Сторона-1 є власником майна, що передається в господарське відання Стороні-2. Майно належить Стороні-1 на праві власності. Будь-які права третіх осіб на майно, що передається в господарське відання Стороні-2 за Договором, відсутні. Однак на момент укладення договору Стороні-1 та Стороні-2 відомо про обтяження нерухомого майна відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Сторона-1, приймає усі матеріальні ризики (втрати) Сторони-2, понесені у випадку втрати права власності Сторони-1 на передане майно.

Сторона-2 приймає майно згідно з актом приймання-передачі (п.2.1. договору).

Передача майна не тягне за собою виникнення у Сторони - 2 права власності на передане майно (п. 2.2. договору).

Договір є оплатним, сплата за користування майном складає 120 (сто двадцять) гривень на місяць, що сплачується Стороною-2 на поточний рахунок Сторони-1. Сторона-2 несе всі витрати, щодо утримання майна (відшкодування витрат на комунальні послуги, податки на майно, (у тому числі земельний податок)) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства, відповідно до наданих Стороною-1 рахунків за утримання майна не пізніше 5 робочих днів (п.2.6. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що Сторона-2 здійснює користування майном на праві господарського відання для забезпечення комерційної господарської діяльності.

У відповідності до пункту 4.1. договору, Сторона-2 зобов`язується використовувати нерухоме майно у відповідності з його цільовим призначенням.

Договір діє терміном 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців 28 (двадцять вісім) днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна (п. 8.1. договору).

Згідно акту від 08.03.2018 прийому-передачі цілісного майнового комплексу зерносховища відповідно до договору №08-03/18 від 08.03.2018 ТОВ Фірма - ГТВ передало, а ТОВ Агрофірма Слав-Агро прийняло після огляду майно відповідно до додатку №1 до договору №08-03/18 від 08.03.2018. Сторони не мають одна до однієї жодних претензій щодо складу майна, його функціональних властивостей, технічного стану.

Ухвалою Краматорського міського суду від 29.01.2018 у справі №234/19784/17 (провадження №1-кс/234/506/18) було накладено арешт в тому числі на наступне майно: нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об`єкта 100985414242), за адресою: Донецька область. Слов`янський район, с. Рай-Олександрівка, провулок Колгоспний, будинок 7, до складу якого входять: адміністративна будівля, загальна площа: 332.9кв.м., автомобільні ваги №1, вбиральня з душем, токова підстанція, операторська, альтанка, будівля очистки, насосна станція противопожежного водопостачання, накопичувальні силоси №1, накопичувальні силоси №2, автомобілерозвантажувач, водозабірний колодязь №1, водозабірний колодязь №2, водозабірний колодязь №3, водозабірний колодязь №4, свердловина, норійна башня, сушарка №1, бункер накопичення автомобільних норм, газорегуляторний пункт, замощення, хвіртка, ворота, огорожа, підсилосна галерея, силоси тривалого зберігання №1,№2,№3, підсилосна галерея та прохідний канал, силоси тривалого зберігання № 4,№5, №6, замощення, норійна башня, на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 01.09.2016, укладений між ТОВ "Рай- Олександрівський елеватор" та ТОВ "Фірма-ГТВ"; зерносховище, загальною площею 2045,2 кв.м. (реєстраційний номер обєкта 1122550514242), за адресою: Донецька область, Слов`янський район , с . Рай-Олександрівка, провулок Колгоспний, будинок 2а, на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 07.12.2016, між ТОВ "Рай-Олександрівський елеватор" та ТОВ "Фірма-ГТВ", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 07.12.2016 року за реєстровим №№929,930 шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження та розпорядження майном.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень 12.12.2018 Печерським районним судом м.Києва по справі №757/46816/18-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Ткачова С.М. від 29 січня 2018 року (справа №234/19784/17, провадження 1-кс/234/506/18) на майно ТОВ "Фірма -ГТВ".

Позивач вважає, що директор відповідача - Рибка Володимир Олексійович не мав права розпоряджатися вищезазначеним майном та передавати його на праві господарського відання позивачу за договором укладеним 08.03.2018, у зв`язку з наявністю арешту нерухомого майна, що накладений ухвалою Краматорського міського суду від 29.01.2018 у справі №234/19784/17, з огляду на що звернувся з позовом про визнання недійсним договору користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018.

З огляду на матеріали справи та положення чинного законодавства слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) (окремих частин договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) (окремих частин договорів) недійсними і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (окрема частина договору).

Договір №08-03/18 від 08.03.2018 має назву договір користування майном на праві господарського відання.

У відповідності до ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Зважаючи на умови договору №08-03/18 від 08.03.2018 відповідач передав позивачу нерухоме майно, а позивач зобов`язався здійснювати користування майном за плату.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Право розпорядження може здійснюватися власником у різні способи: шляхом відчуження (продаж, дарування, рента тощо), шляхом передачі іншим особам у володіння та (або) користування (оренда, застава, позичка тощо), шляхом знищення або шляхом фізичної відмови від майна та ін.

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Згідно з нормою ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Передача власником в оренду майна іншій особі - це вид розпорядження майна шляхом тимчасової зміни його користувача.

Відповідно до 1 ст. 170 Кримінального процесуального України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ухвалою Краматорського міського суду від 29.01.2018 у справі №234/19784/17 було накладено арешт на нерухоме майно, шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження та розпорядження майном.

Отже, відповідач зважаючи на ухвалу Краматорського міського суду від 29.01.2018 у справі №234/19784/17 не мав права на укладання договору №08-03/18 від 08.03.2018.

З урахуванням норм ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Причому, докази такого конкретного, об`єктивного порушення повинен навести у позовній заяві позивач, оскільки в цій частині на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування.

Позивачем в обґрунтування порушених прав в позовній заяві зазначено наступне.

З кінця 2017 року ТОВ Агрофірма Слав-Агро зберігала на території ТОВ Рай-Олександрівський елеватор носіння соняшника. За твердженням позивача у зв`язку з рейдерським захопленням ТОВ Рай-Олександрівський елеватор новим власником майна ТОВ Рай-Олександрівський елеватор став відповідач.

Після переговорів між засновником ТОВ Агрофірма Слав-Агро - Пластуном Юрієм Юрійовичем та представником ТОВ Фірма - ГТВ Дрегером Владиславом Олеговичем було вирішено укласти договір користування майном та надати Дрегеру Владиславу Олеговичу безготівкову позику у розмірі 500 тис. доларів США.

08.03.2018 між засновником ТОВ Агрофірма Слав-Агро Пластуном Юрієм Юрійовичем та Дрегером Владиславом Олеговичем укладено договір позики на суму 500 тис. доларів США та передані вищезазначені кошти, про що свідчать відповідні розписки.

Вказаний договір укладено в присутності адвоката Степченко Станіслава Валерійовича, який представляв інтереси ТОВ Фірма - ГТВ .

08.03.2018 було укладено договір поруки, відповідно до якого ТОВ Фірма - ГТВ - поручитель, зобов`язується відповідати перед кредитором - Пластуном Юрієм Юрійовичем за виконання зобов`язань Дрегера Владислава Олеговича , що виникли за договором позики від 08.03.2018.

Позивач зазначив, що 16.09.2019 ТОВ Фірма - ГТВ звернулось з позовом до третейського суду, створеного для розгляду конкретного спору, у складі судді Венської О.О. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА - ГТВ" збитків у розмірі 34 746 883,00 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 по справі №876/66/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро про скасування рішення третейського суду від 25.10.2019, створеного для розгляду конкретного спору, у складі судді Венської О.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА - ГТВ" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 25.10.2019, створеного для розгляду конкретного спору, у складі судді Венської О.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА - ГТВ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро , с.Рай-Олександрівка, Слов`янський р-н Донецької області про стягнення збитків, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро задоволено. Рішення третейського суду, створеного для розгляду конкретного спору, у складі судді Венської Оксани Олександрівни, прийняте 25.10.2019 у справі за позовом ТОВ Фірма - ГТВ до ТОВ Агрофірма Слав-Агро , про стягнення збитків у розмірі 34 746 883,00 грн. - скасовано. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА - ГТВ" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 25.10.2019, створеного для розгляду конкретного спору, у складі судді Венської О.О. у справі відмовлено.

На теперішній час ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 по справі №876/66/19 оскаржується.

Позивачем до ГУ НП в Донецькій області подано заяву про вчинення директором ТОВ Фірма-ГТВ Рибкою Володимиром Олександровичем , представником ТОВ Фірма-ГТВ Дрегером Владиславом Олеговичем , адвокатом Степченко Станіславом Валерійовичем та Венською Оксаною Олександрівною кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України та ч.1 ст. 255 КК України.

Суд зазначає, що пред`явлення позову відповідачем про стягнення збитків з позивача на підставі договору №08-03/18 від 08.03.2018 за умови передачі в користування позивачу майна, що сторонами не заперечується, не свідчить про порушення прав позивача у зв`язку з укладанням означеного договору.

Твердження позивача, що на момент підписання договору та акту приймання-передачі все майно перебувало в занедбаному стані спростовується змістом акту приймання-передачі від 08.03.2018 до договору № 08-03/18 від 08.03.2018, де сторони зазначили, що не мають одна до одної жодних претензій щодо складу майна, його функціональних властивостей, технічного стану, при цьому доказів протилежного суду не надано.

Позивачем не доведено належними доказами, що укладання договору позики та поруки пов`язане з укладанням договору № 08-03/18 від 08.03.2018.

Факт зберігання позивачем насіння соняшнику з кінця 2017 року на території нерухомості, яка була передана позивачу у користування згідно договору №08-03/18 від 08.03.2018, не підтверджено документально, при цьому згідно ухвали Краматорського міського суду від 29.01.2018 у справі №234/19784/17 ТОВ Фірма - ГТВ отримало у власність нерухоме майно від ТОВ Рай-Олександрівський елеватор в 2016 році, що спростовує твердження позивача, що він був вимушений укласти оспорюваний договір з відповідачем.

У відповіді на відзив позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на норми статей 230 - 233 Цивільного кодексу України, однак позивачем не доведено фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Щодо повідомлень позивача в правоохоронні органи відносно вчинення директором ТОВ Фірма-ГТВ Рибкою Володимиром Олександровичем , представником ТОВ Фірма-ГТВ Дрегером Владиславом Олеговичем , адвокатом Степченко Станіславом Валерійовичем та Венською Оксаною Олександрівною кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України та ч.1 ст. 255 КК України, та наявності кримінального провадження №42017000000003861, то такі посилання позивача за відсутності встановлених вироком суду фактів не можна вважати належними доказами обґрунтованості його вимог.

Згідно п.1.3. договору №08-03/18 від 08.03.2018 позивач був попереджений про обтяження нерухомого майна відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак підписав договір та прийняв майно у користування.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено, у чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів у зв`язку з укладанням договору №08-03/18 від 08.03.2018 та яким чином в результаті визнання недійсним договору №08-03/18 від 08.03.2018 майнові інтереси позивача будуть відновлені з урахуванням приписів ч.2 ст.216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року у справі №6-849цс15, Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.05.2018 у справі № 725/1098/17, від 13.06.2018 у справі № 761/22001/15-ц, однією з умов визнання договору недійсним є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв`язку з його укладенням, та є обов`язковою для застосування в силу ст.236 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, дотримуючись закладених ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України норм та принципів можна стверджувати, що у разі якщо дійсно є порушення закону, але в конкретній справі право, свобода чи інтерес позивача не було порушено, то в такому разі правових підстав для задоволення такого позову немає.

З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро , с. Рай-Олександрівка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-ГТВ", м.Київ про визнання недійсним договору користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018 задоволенню не підлягають.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Слав-Агро , с. Рай-Олександрівка (84186, Донецька обл., Слов`янський район, село Рай-Олександрівка, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 2 А, код ЄДРПОУ 38056112) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-ГТВ", м. Київ (01021, м.Київ, УЗВІЗ КЛОВСЬКИЙ, будинок 11, код ЄДРПОУ 40045445) про визнання недійсним договору користування майном на праві господарського відання №08-03/18 від 08.03.2018 відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020.

Суддя Г.Є. Курило