Постанова

від 25.02.2020 по справі 18/1732/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа № 18/1732/11

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

1-го позивача - не з`явився;

2-го позивача - не з`явився;

відповідача - Олефір Петро Петрович - особисто;

державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Братчун О.О. - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" Олефіра Петра Петровича (вх. № 529П/1-18)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Братчун О. О.

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі №18/1732/11, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.), повний текст якої складено 12.12.2019 року

за позовом ОСОБА_2 , м. Кременчук, Полтавська область

ОСОБА_3 , м. Кременчук, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення грошової компенсації вартості часток у майні товариства, з урахуванням інфляції у розмірі 663024,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі №18/1732/11 у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на подання скарги на незаконні рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця відмовлено; скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Братчун О. О. (вх. №63 від 10.12.2019р.) залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" Олефір П.П. з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі; визнати незаконними дії та бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. при примусовому виконанні рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2018 року; скасувати постанову головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу стягувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність вбудовано-прибудованого приміщення типографії на першому та третьому поверсі адміністративно-інженерного корпусу виробничо-дослідного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати неправомірною оцінку вбудовано-прибудованого приміщення типографії на першому та третьому поверсі адміністративно - інженерного корпусу виробничо-дослідного центру, розтошованого за адресою: АДРЕСА_2 , яку містить звіт про оцінку, підписаний 13.05.2014 року; зобов`язати начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області скасувати акт від 06.02.2015 року про передачу приміщень площею 936,8 кв.м. по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; винести окрему ухвалу: щодо вчинення державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. при примусовому виконанні рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року дій, які мають ознаки кримінальних злочинів та щодо вчинення суддею господарського суду Полтавської області Киричук О.А. перешкод ТОВ "Фірма Берізка" у доступі до правосуддя (безпідставна відмова в задоволенні клопотань про відновлення строку на оскарження та відкриття провадження, надіслання ухвали та доданих до неї документів не за адресою державної реєстрації та місцем перебування ТОВ "Фірма Берізка", неправдиве роз`яснення порядку подання апеляційної скарги, неповернення скарги від 05.12.2019 року).

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Господарським судом першої інстанції допущені такі порушення.

Не застосовано норму матеріального права, встановлену ч. 1 ст. 264 ЦК України, яка підлягала застосуванню при вирішенні клопотання про відновлення строку на звернення до господарського суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Братчун О.О.

Не застосовано норми матеріального права, встановлені ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 24, ч.1, ч.4 ст. 41 Конституції України, п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", які підлягали застосуванню при вирішенні питання про поновлення строку для подання скарги товариства від 05.12.2019 року на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Братчун О.О., що містить вимогу, яка випливає з порушення немайнових прав ТОВ "Фірма Берізка" та її учасників та прав учасників товариства на рівність перед законом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі не застосовано положення абз. 3 п.9.7. роз`яснення Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" та необґрунтовано відмовлено у відновленні строку для звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця Братчун О.О. та у відкритті провадження, незважаючи на те, що обставини щодо того, що державний виконавець Братчун О.О. не вчинила дії, обов`язок вчинити які прямо передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 2 ст. 19 Конституції України, які можуть бути оскаржені в будь-який час.

В порушення приписів ч. 1 ст. 61, ч. 5 ст. 242, п.2 ч.2 ст. 256 ГПК України, не надіслано ухвалу від 12.12.2019 року ТОВ "Фірма Берізка" на адресу, вказану у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, що є перешкодою ТОВ "Фірма Берізка" у доступі до правосуддя та у своєчасному оскарженні ухвали господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 року, з урахуванням ухвали від 24.02.2020 року, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" Олефіра П.П. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" Олефіра П.П. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі; позивачу - ОСОБА_3 встановлено строк до 21.02.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; державному виконавцю Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. встановлено строк до 21.02.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу та надати інформацію з Єдиного державного реєстру щодо виконавчого провадження №30523026, відкритого постановою від 27.12.2011 року та №32054904, відкритого постановою від 06.04.2012 року; призначено справу до розгляду на 26.02.2020 року.

26.02.2020 року на адресу суду від апелянта надійшли пояснення (вх.№1935), в яких останній просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, які долучено до матеріалів справи.

26.02.2020 року на адресу суду, електронною поштою від представника 2-го позивача - адвоката Козачук Ю.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання (вх.№459), яке долучено до матеріалів справи.

26.02.2020 року на адресу суду, електронною поштою від Автозаводського ВДВС м. Кременчука Північно - Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№460), який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013 року №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних.

Вказаний відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи не засвідчені електронним підписом, про що уповноваженими особами Східного апеляційного господарського суду складено відповідні акти від 26.02.2020 року №13-35/80 та №13-35/81, а тому слід залишити їх без розгляду.

26.02.2020 року представник 2-го позивача - адвокат Козачук Ю.О. звернувся до суду телефонограмою №2, в якій просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з його неможливістю прийняти участь в судовому засіданні, яку долучено до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання представника 2-го позивача - адвоката Козачук Ю.О. про відкладення розгляду справи, та беручи до уваги, що заявником клопотання не обґрунтовано об`єктивних підстав у відкладенні розгляду скарги, колегія суддів виходить з необхідності недопущення затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог статті 69 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У судовому засіданні 26.02.2020 року апелянт просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі; визнати незаконними дії та бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. при примусовому виконанні рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2018 року; скасувати постанову головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу стягувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність вбудовано-прибудованого приміщення типографії на першому та третьому поверсі адміністративно-інженерного корпусу виробничо-дослідного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати неправомірною оцінку вбудовано-прибудованого приміщення типографії на першому та третьому поверсі адміністративно - інженерного корпусу виробничо-дослідного центру, розтошованого за адресою: АДРЕСА_2 , яку містить звіт про оцінку, підписаний 13.05.2014 року; зобов`язати начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області скасувати акт від 06.02.2015 року про передачу приміщень площею 936,8 кв.м. по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У судове засідання 26.02.2020 року 1-й позивач - ОСОБА_2 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Згідно з інформацією, розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта", копія ухвали суду від 13.02.2020 року, яка була надіслана 1-му позивачу за належною адресою була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотньою адресою, з довідкою ПАТ "Укрпошта" - інші причини.

У судове засідання 26.02.2020 року 2-й позивач - ОСОБА_3 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Згідно з інформацією, розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта", копія ухвали суду від 13.02.2020 року, яка була надіслана 2-му позивачу за належною адресою була відправлена у точці видачі/доставки.

У судове засідання 26.02.2020 року державний виконавець Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Братчун О.О. не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 13.02.2020 року державному виконавцю Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Братчун О.О. у справі додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошта" від 24.02.2020 року: №6102231212948, згідно з яким останній отримав копію ухвали від 13.02.2020 року - 20.02.2020 року.

Процесуальні документи у даній справі направлялись на адресу 1-го, 2-го позивачів та державному виконавцю Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Братчун О.О. в порядку приписів ст. 242 ГПК України та із дотриманням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України , виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Приписами частини 1 статті 4 вищевказаного Закону встановлено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвалу суду від 13.02.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року у справі №18/1732/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості його частки у майні товариства в сумі - 331 512 грн., 3 315,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості його частки у майні товариства в сумі - 331 512 грн., 3 315,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. та рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011р. у справі, видано відповідні накази.

Особою, уповноваженою діяти в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" Олефіром П.П. , 06.12.2019 року до господарського суду Полтавської області надано скаргу на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Братчун О. О., в якій останній просив поновити строк на подання скарги на незаконні рішення, дії та бездіяльність головного дер жавного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. при примусовому виконанні рі шення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року у справі; визнати рішення господарського суду Полтавської області таким, що виконано у незаконний спосіб через навмисну бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука Братчун О.О. по виконанню рішення у спосіб та порядку, встановлених виконавчими документами; ухвалу від 29.01.2015 року господарського суду Полтавської області визнати такою, що поста новлена під впливом обману суду головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О., яка не підлягає виконанню; скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність стягувачам; визнати звіт від 13.05.2014 року про оцінку приміщень по АДРЕСА_1 таким, що втратив чинність 13.11.2014 року; зобов`язати начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ в Полтавській області скасувати акт від 06.02.2015 року про передачу приміщень по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складений голов ним державним виконавцем Автозаводського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О.

У клопотанні про поновлення строку на подання скарги заявник, як на підставу поважності пропущення ним процесуального строку вказував, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 року у справі №536/1267/18, про існування якої представник ТОВ "Фірма "Берізка" довідався лише 04.09.2018 року, встановлена обставина щодо того, що майно ТОВ "Фірма "Берізка" реалізовано на електронних торгах приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л.

Обставина щодо того, що державний виконавець Братчун О.О. навмисною бездіяльні стю та неправомірними діями зруйнувала цілісний майновий комплекс "ТОВ "Фірма "Берізка" стала йому відома 04.09.2018 року.

14.09.2018 року представником ТОВ "Фірма "Берізка" подано скаргу до Автозаводського районного суду на дії та бездіяльність дер жавного виконавця Братчун О.О. та приватного виконавця Скрипника В.Л.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.11.2019 року у справі №524/7552/18 ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.07.2019 року в частині залишення без розгляду скарги Олефіра П.П. в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" щодо вимог про оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. по ВП №55777563 скасовано; скаргу Олефіра П.П. в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. по ВП №55777563 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

12.12.2019 року господарським судом Полтавської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на подання скарги на незаконні рішення, дії та бездіяльність головного дер жавного виконавця, залишаючи без розгляду та повертаючи скаргу виходив з того, що заявник скарги як сторона виконавчого провадження не був позбавлений можливості (права) вчинити відповідні дії та дізнатися про хід виконання виконавчого документу у справі та не отримавши задоволення своїх вимог міг довідатись про порушення своїх прав, подавши скаргу у передбачений законом строк або у встановленому процесуальним законом порядку (з наданням суду відповідних доказів) належним чином обґрунтувати подане ним клопотання про поновлення процесуального строку.

Колегія суддів вважає необгрунтованими вказані висновки місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Так, судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

У рішенні в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Так, в оскаржуваній ухвалі вказано, що заявником у 2016 році подавалась скарга на дії та бездіяльність начальника Автозаводського ВДВС Кременчуцького Міського управління юстиції Тітової Ю.М. та головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького Міського управління юстиції Братчун О.О. з вимогою визнати незаконним акт головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Братчун О.О. від 06.02.2015 року про передачу стягувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність вбудовано-прибудованого приміщення типографії на першому та третьому поверсі адміністративно-інженерного корпусу виробничо-дослідного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про його обізнаність щодо вчинення державним виконавцем дій щодо передачі стягувачам зазначеного майна ще у 2016 році.

Разом з тим, за матеріалами справи, відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 05.11.2019 року у справі №524/7552/18 ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.07.2019 року в частині залишення без розгляду скарги Олефіра П.П. в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" щодо вимог про оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. по ВП №55777563 скасовано; скаргу Олефіра П.П. в інтересах ТОВ "Фірма Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. по ВП №55777563 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції не було належним чином встановлено, коли заявнику стало або могло бути відомо про порушення його прав у виконавчому провадженні, а відтак чи звернувся він до суду зі скаргою у строк встановлений ч. 1 ст. 341 ГПК України.

А тому, без дослідження вказаних обставин не є можливим прийняти законне і обгрунтоване рішення у справі в силу приписів ст. 236 ГПК України.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про те, що заявником не обгрунтовано подане клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду є передчасним.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказана стаття визначає основні засади судочинства, які є системою загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів, що розкривають сутність судочинства, напрями та досягнення завдань правосуддя та реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.

Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України , згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Надання громадянам права на реалізацію судового захисту їх порушених конституційних прав є невід`ємним елементом законності у державі.

Можливість отримати судовий захист порушеного чи оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особистості, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.

У п.2.2. Рішення Конституційного суду України у справі № 1-10/2012 зазначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Отже, місцевий господарський суд не забезпечив повного і всебічного дослідження всіх фактичних обставин, не розглянувши скаргу по суті та необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на подання скарги на незаконні дії та бездіяльність головного державного виконавця.

Під правоздатністю пред`являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміється право подання позову до суду, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів і права, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов`язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі "Ле Конт, ВанЛевен і Де Мейєр проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), заяви № № 6878/75, 7238/75).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (Ashingdane v. the. United Kingdom)).

У рішенні від 28 лютого 2008 року у справі "Церква села Сосулівка проти України" (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine) (заява № 37878/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з нихне розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурних вимог прийнятності було дотримано. У цьому випадку Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безімянная проти Росії" (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини констатував порушення "самої суті права заявника на доступ до суду , а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, указавши, що заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони" .

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France).

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання щодо поновлення строку на подання скарги та залишення скарги без розгляду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Стосовно вимог апелянта, викладених в апеляційній скарзі про винесення окремої ухвали щодо: вчинення державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчун О.О. при примусовому виконанні рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року дій, які мають ознаки кримінальних злочинів та вчинення суддею господарського суду Полтавської області Киричук О.А. перешкод ТОВ "Фірма Берізка" у доступі до правосуддя (безпідставна відмова в задоволенні клопотань про відновлення строку на оскарження та відкриття провадження, надіслання ухвали та доданих до неї документів не за адресою державної реєстрації та місцем перебування ТОВ "Фірма Берізка", неправдиве роз`яснення порядку подання апеляційної скарги, неповернення скарги від 05.12.2019 року), слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Зі змісту вказаної правової норми ГПК України слідує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено винесення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі, оскільки судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст.246 ГПК України .

Отже, приймаючи до уваги, що чинним законодавством передбачено обов`язок господарського суду діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України та виходячи з того, що апелянт в судовому засіданні в частині вимог апеляційної скарги про постановлення окремих ухвал фактично не підтримував, правові підстави для задоволення вимог апелянта у цій частині у суду апеляційної інстанції відсутні.

Разом з тим, апелянтом додано до апеляційної скарги квитанцію №4 від 22.01.2020 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2102,00 грн., з якої слідує, що судовий збір сплачено заявником за наступними реквізитами: Отримувач: УК Шевченкі/м. Хар Шевченківс/22030101; Рахунок отримувача UA808999980000034319206082002; Код отримувача 37999654; Банк отримувача: 899998, Казначейство України (ел. адм. подат.); Призначення платежу - *;101;1473709255; 22030101; Олефір П.П. ; Судовий збір за позовом Олефір Петро Петрович 12.12.2019р. По справі 18/1732/11.

Втім, з 01.01.2020 року діють нові рахунки для зарахування податків, зборів та інших платежів, відкриті відповідно до нового Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 року №1203.

Так, на сайті Судова влада України розміщені нові реквізити Східного апеляційного господарського суду для сплати судового збору з 01.01.2020 року: Отримувач коштів УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA858999980313141206082020003; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також, відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 02.01.2020 року №11-135/20, який опублікований на сайті Східного апеляційного господарського суду Судової влади України, кошти, сплачені на рахунки зі старими реквізитами з 01.01.2020 року не зараховуватимуться до бюджетів, а повертатимуться платникам як нез`ясовані надходження.

Згідно з довідкою Східного апеляційного господарського суду №12-42/19 від 25.02.2020 року про перевірку інформації щодо зарахування судового збору до державного бюджету за даними виписки УДКСУ у Шевченківському районі м.Харкова станом на 25.02.2020 року по рахунку Східного апеляційного господарського суду, відсутня інформація про зарахування судового збору сплаченого за платіжним документом з вказаними реквізитами.

Таким чином, реквізити, за якими перераховано судовий збір згідно квитанції №4 від 22.01.2020 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі у розмірі 2102,00 грн., а саме рахунок отримувача не відповідають реквізитам для сплати судового збору за подання апеляційних скарг до Східного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №916/3256/17, де вказано, що суд, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України, здійснює розгляд справи по суті, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи розподіляє за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із принципом верховенства права та завданнями господарського судочинства, закріпленими у статтях 2, 11 ГПК України, та з огляду на наведені обставини є справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк. Водночас, інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду.

Отже, судовий збір сплачений Олефіром Петром Петровичем за квитанцією №4 від 22.01.2020 року у розмірі 2102,00 грн., Отримувач: УК Шевченкі/м. Хар Шевченківс/22030101; Рахунок отримувача UA808999980000034319206082002; Код отримувача 37999654; Банк отримувача: 899998, Казначейство України (ел. адм. подат.); Призначення платежу - *;101;1473709255; 22030101; Олефір П.П. ; Судовий збір за позовом Олефір Петро Петрович 12.12.2019р. По справі 18/1732/11 підлягає поверненню апелянту.

Разом з тим, слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" в дохід Державного бюджету України 2102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі та підтримані апелянтом в судовому засіданні знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із п. 6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, а тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі №18/1732/11 слід скасувати та справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, п. 6 ч.1 ст. 275, п. 4 ч.1 статті 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" Олефіра Петра Петровича задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 року у справі №18/1732/11 скасувати.

Справу №18/1732/11 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Повернути Олефіру Петру Петровичу 2102,00 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією №4 від 22.01.2020 року, Отримувач: УК Шевченкі/м. Хар Шевченківс/22030101; Рахунок отримувача UA808999980000034319206082002; Код отримувача 37999654; Банк отримувача: 899998, Казначейство України (ел. адм. подат.); Призначення платежу - *;101;1473709255; 22030101; Олефір П.П. ; Судовий збір за позовом Олефір Петро Петрович 12.12.2019р. По справі 18/1732/11.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Берізка" (39617, вул. Сумська, буд. 40, кв.2, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967070) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101, код отримувача 37999654, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA858999980313141206082020003, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.03.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін