Постанова

від 18.02.2020 по справі 904/6379/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6379/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 (повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.10.2019, суддя Владимиренко І.В.) у справі

за заявою публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до селянського (фермерського) господарства "БЕСКИД"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави заявлених вимог

У жовтні 2017 року ліквідатор СФГ "БЕКСИД" арбітражний керуючий Носань Н.С. звернулась до господарського суду з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства СФГ "БЕКСИД" та просила стягнути солідарно з громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СФГ "БЕКСИД" грошові кошти в сумі 9 140 234,76 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Зазначена вимога обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинялися дії, які свідчать про доведення ними СФГ "БЕКСИД" до банкрутства, що в свою чергу завдало шкоди правам та законним інтересам єдиного кредитора - ПАТ КБ "Приватбанк".

ІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у даній справі вимогу ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на громадян гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства селянського (фермерського) господарства "БЕСКИД" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь селянського (фермерського) господарства "БЕСКИД" грошові кошти в сумі 9 140 234,76 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства. Клопотання ліквідатора №02-24/442 від 30.09.2019 про продовження строку ліквідаційної процедури СФГ БЕСКИД на 6 місяців задоволено. Продовжено строк ліквідаційної процедури СФГ "БЕСКИД" та повноважень ліквідатора СФГ "БЕСКИД" арбітражного керуючого Носань Н.С. на 6 місяців.

Зазначена ухвала обґрунтована посиланням на обґрунтованість заяви (вимоги) ліквідатора щодо застосування припису про субсидіарну відповідальність за ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно стягнення сум кредиторської заборгованості з громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для включення стягнутих коштів до ліквідаційної маси використання для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої Законом.

ІІІ. Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Не погодившись із згаданою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні вимог ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства СФГ БЕСКИД" на ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що обставини встановлення осіб, винних у незаконному отриманні кредитних коштів від АТ КБ "Приватбанк" були предметом дослідження у кримінальній справі №1-17/09, на вирок у якій в силу приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд правомірно посилається при вирішенні цієї справи.

Отже, кредитору АТ КБ "Приватбанк" стало відомо про невиконання умов договору кредитування та про особу ОСОБА_1 , винного в завданні збитків кредитору 02.02.2009 (день постановлення вироку суду).

Таким чином, на думку апелянта, з цього часу, 02.02.2009, настали підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_1 перед кредитором АТ КБ "Приватбанк", про що кредитору достеменно відомо.

Ліквідатором банкрута до господарського суду подано вимогу про покладення субсидіарної відповідальності на гр. ОСОБА_1 поза межами строку позовної давності.

Заявник апеляційної скарги був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції про застосування позовної давності, оскільки його не було належним чином повідомлено про предмет розгляду справи, не було належним чином залучено до участі у справі.

ОСОБА_1 стверджує, що наданий ліквідатором аналіз, направлений суду 06.02.2018 листом №02-24/85, про встановлення наявності ознак доведення СФГ "БЕКСИД" до банкрутства, складений на підставі недостовірних даних. Судом не перевірено чи передавалась бухгалтерська та інша документація ліквідатору від керівників підприємства, якими доказами це підтверджується, що призвело до використання недопустимого доказу. Отже, зазначений аналіз проведено з порушенням Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

Апелянт вважає, що належними та допустимими доказами не доведено умисне нецільове використання коштів СФГ "БЕКСИД" його керівниками, внаслідок чого підприємство було визнано банкрутом, а тому підстави для покладення на нього субсидіарної відповідальності відсутні.

ОСОБА_2 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні вимог ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства СФГ БЕСКИД" на ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Окрім підстав для скасування оскаржуваної ухвали, зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , скаржник посилається на те, що судом ставиться йому у вину непогашення кредиту, який було отримано попереднім керівником. Однак, судом не досліджено, чи було реальна можливість та ресурси у підприємства для погашення такої заборгованості.

Апелянт вважає, що незалучення його належним чином до розгляду вимоги ліквідатора про покладення на нього субсидіарної відповідальності призвело до порушення його прав, як, фактично, відповідача у цій справі. Заявника було позбавлено права на надання відзиву (заперечень) на вимогу ліквідатора, доказів на підтвердження заперечень чи заявлення клопотань, зокрема, про проведення у справі судової експертизи, з метою спростування сумнівних висновків ліквідатора щодо доведення СФГ "БЕКСИД" до банкрутства.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційні скарги ліквідатор СФГ "БЕКСИД" просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити, ухвалу господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування поданих заперечень, ліквідатор зазначає, що у випадку притягнення до субсидіарної відповідальності строк позовної давності починається з дати встановлення факту недостатності майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, який встановлюється тільки після визнання юридичної особи банкрутом (складення інвентаризаційного опису; виявлення відсутності у боржника майна відображеного в балансі) та його причинного наслідкового зв`язку з бездіяльністю (діями) засновників господарства, наслідком яких стало доведення до банкрутства господарства.

Ліквідатор вважає хибними твердження апелянтів про ненаправлення ліквідатором вимоги про покладення на них субсидіарної відповідальності, оскільки наведене спростовується доданими до заяви фіскальними чеками Укрпошти про відправку копій вимоги на адреси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк".

Апелянти неодноразово повідомлялись про розгляд судом питання щодо притягнення їх до субсидіарної відповідальності. Крім того, скаржники не були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи та мали для цього всі необхідні процесуальні права, так як їх було залучено до розгляду справи про притягнення їх до субсидіарної відповідальності ухвалою господарського суду від 30.10.2017.

Ліквідатор зазначає, що ОСОБА_2 04.03.2017 передано ліквідатору банкрута первинні бухгалтерські, реєстраційні документи за 2014, 2015, 2016 роки, а також печатку та штамп СФГ "БЕКСИД", на підставі відповідних актів прийому-передачі за підписами ліквідатора СФГ "БЕКСИД" та самого ОСОБА_2

Матеріалами справи підтверджено, що у розпорядженні ліквідатора СФГ "БЕКСИД" є достатнього первинних бухгалтерських документів, необхідних для складення звіту про наявність ознак неплатоспроможності боржника, їх умисне приховування, а також дій з доведення до банкрутства, а тому, на думку арбітражного керуючого, підстав вважати звіт неналежним доказом у зв`язку із невідомим походженням відомостей, що лягли в його основу, є помилковим.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

28.11.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначено, що пропуск строку звернення зумовлено об`єктивними причинами - отриманням повного тексту оскаржуваної ухвали суду лише 15.10.2019, про що свідчить довідка Укрпошти від 25.11.2019 №01-251.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду на 17.12.2019.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.11.2019 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чус О.В., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

28.11.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначено, що пропуск строку звернення зумовлено об`єктивними причинами - отриманням повного тексту оскаржуваної ухвали суду лише 28.10.2019, про що свідчить довідка Укрпошти від 25.11.2019 №01-252.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 ; призначено справу до розгляду на 17.12.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 задоволено клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. про проведення судового засідання, призначеного на 17.12.2019, в режимі відеоконференції.

17.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. про проведення судового засідання, призначеного на 16.01.2020, в режимі відеоконференції.

16.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2020 задоволено клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. про проведення судового засідання, призначеного на 03.02.2020, в режимі відеоконференції.

03.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2020 задоволено клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. про проведення судового засідання, призначеного на 18.02.2020, в режимі відеоконференції.

18.02.2020 у судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилися скаржники, представників скаржників та боржника, які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданими їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили судове засідання явку повноважних представників, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи.

18.02.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Щодо поданих заявниками апеляційних скарг клопотань про призначення у справі судової економічної експертизи, колегія суддів враховує таке.

В обґрунтування заявлених клопотань, заявники посилаються на те, що вирішення питання про покладення на них субсидіарної відповідальності за доведення СФГ "БЕКСИД" до банкрутства нерозривно пов`язане з підтвердженням фактів наявності стійкої неплатоспроможності підприємства у період здійснення ними повноважень керівників та надання таких висновків потребує спеціальних знань.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Колегія суддів приймає до уваги, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч.1 - 3 ст. 98 ГПК України).

Частиною 1 статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Із сукупності наведених норм вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Колегія суддів вважає, що запропоновані заявниками питання для судової економічної експертизи не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду, вони входять до предмету доказування у цій справі та підлягають дослідженню судом, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення судово-економічної експертизи.

При цьому слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням наведеного колегія суддів відмовляє апелянтам у задоволенні клопотань про призначення у справі судової економічної експертизи.

Апеляційний господарський суд відхиляє клопотання ОСОБА_1 про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки заявником в порушення приписів ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

З матеріалів справи вбачається, що СФГ "БЕСКИД" створено на підставі рішення членів господарства, протокол №1 від 20.12.2001, та зареєстровано Васильківською райдержадміністрацією 24.12.2001. Єдиним членом господарства та його головою (до внесення в 2009 році змін) був ОСОБА_1 .

Згідно статті 7 статуту СФГ "БЕСКИД" від 24.12.2001 управління справами СФГ здійснюється головою СФГ; голова керує всіма поточними справами СФГ.

15.12.2003 між ПАТ КБ "Приватбанк" та СФГ "БЕСКИД" був укладений кредитний договір № 79-2003 від 15.12.2003, за яким банком господарству надано кредит для поповнення обігових коштів терміном до 13.12.2004 на суму 750 000,00 грн.

На забезпечення кредитного зобов`язання за цим договором 18.12.2003 між ОСОБА_1 та Васильківським відділенням ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір застави автотранспорту № 79/2-2003 від 18.12.2003, посвідчений державним нотаріусом Гордієнко І.В. Предметом застави у договорі вказано наступне майно СФГ "БЕКСИД": трактор ХТЗ-16131, 2001 р.в., машина номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , трактор ХТЗ - 16131, 2002 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 , машина номер НОМЕР_5 , двигун номер НОМЕР_6 , комбайн "Дон - НОМЕР_7 " 2003 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_8 , машина номер НОМЕР_9 , двигун номер НОМЕР_10 , комбайн "Дон-1500 А " 2002 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_12 , машина номер НОМЕР_13 , двигун номер НОМЕР_14 , трактор ЮМЗ-6 АКЛ, 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_15 , машина номер НОМЕР_16 , двигун номер НОМЕР_53 , трактор ЮМЗ-6 АКЛ 2002 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_18 , машина номер НОМЕР_19 , двигун номер НОМЕР_20 , трактор ЮМЗ-6 АКЛ, 2000 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_21 , машина номер НОМЕР_22 , двигун номер 1Г НОМЕР_23 , трактор ЮМЗ-6 АКЛ 2003 р.в ., реєстраційний номер НОМЕР_24 , машина номер НОМЕР_25 , двигун номер НОМЕР_26 .

26.03.2004, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №79-2003 від 15.12.2003, згідно якої кредитна лінія була збільшена з 750 000,00 грн. до 1 250 000,00 грн.

На забезпечення кредитного зобов`язання за договором від 26.03.2004, в той же день між Васильківським відділенням ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір застави автотранспорту №79/3-2003. Предметом застави у тексті цього договору вказане наступне майно СФГ "БЕСКИД": трактор ЮМЗ-6 АКЛ, 2001 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_27 , двигун номер НОМЕР_28 , трактор ЮМЗ-6 АКС, 2001 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_29 , двигун номер НОМЕР_30 , комбайн ДОН-1500Б, 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_31 , двигун номер НОМЕР_32 , комбайн ДОН-1500Б, 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_33 , двигун номер НОМЕР_34 , трактор МТЗ-80, 2002 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_35 , двигун номер НОМЕР_36 , трактор МТЗ-80, 2002 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_37 , двигун номер НОМЕР_38 , трактор Т-70, 1998 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_39 , двигун номер НОМЕР_40 , екскаватор ЕО-26210 , 1998 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_41 , шасі номер НОМЕР_42 , трактор ДТ-75, 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_43 , двигун номер НОМЕР_44 , трактор К НОМЕР_45 , 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_46 , двигун номер НОМЕР_47 , автомобіль КрАЗ-6510, 1997 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_48 , двигун номер НОМЕР_49 , автомобіль КрАЗ-6510, 1997 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_50 , двигун номер НОМЕР_51 , борона ЗБР-24.00.00.000-01, 2003 р.в., сівалки НОМЕР_52 -3 6А б / с, в кількості трьох штук, культиватори ШПН-56 "РЕЗИДЕНТ" в кількості двох штук, культиватори КРНВ-5.6-04 в кількості двох штук, 2002 роки випуску, культиватор КРНВ-5,6-02, 2003 р.в., каток кільчасто-зубчастий КЗК-6-2003 р.в., дискова борона ДМТ-4А, 2001 р.в., жатки ЖВП-4,9, в кількості двох штук, 2003 р.в., сівалка СК-12-2003 р.в., сівалки СПЧ-8ФС.

Відповідно до інформації про рух коштів на рахунку СФГ "БЕКСИД" відкритому в ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 29.07.2003 по 08.11.2008, отримані від ПАТ КБ "Приватбанк" кредитні кошти були перераховані боржником ПАПФ "Зодчий", зокрема, 16.02.2004 у розмірі 61 750,38 грн (за міндобрива згідно рахунку 3 від 16.02.04); 17.02.2004 у розмірі 200 000,00 грн. (згідно договору № 2 від 13.02.2004); 17.02.2004 у розмірі 320 000,00 грн. (згідно договору №3 від 13.02.2004); 25.02.2004 у розмірі 80 000,00 грн. (за насіння згідно рахунку 4 від 25.02.2004); 03.03.2004 у розмірі 20 414,59 грн. (за дизпаливо згідно рахунку 5 від 03.03.2004); 16.03.2004 у розмірі 11 000,59 грн. (за нітроамофоску згідно рахунку б/н від 16.03.2004); 31.03.2004 у розмірі 102 000,00 грн. (за міндобрива згідно рахунку 8 від 31.03.2004); 05.04.2004 у розмірі 33 999,70 грн. (за насіння згідно рахунку 58 від 05.04.2004); 06.04.2004 у розмірі 10 000,00 грн. (за просо згідно рахунку 59 від 06.04.2004); 08.04.2004 у розмірі 60 000,00 грн. (за гербіцид згідно рахунку 11 від 08.04.2004); 18.04.2004 у розмірі 115 020,00 грн. (за міндобрива згідно рахунку 12 від 15.04.2004); 02.07.2004 у розмірі 30 000,00 грн. (зворотна фінансова позичка за договором №13 від 02.07.2004); 27.04.2004 у розмірі 10000,00 грн. (за ГСМ згідно рахунку 24 від 27.07.2004); 22.10.2004 у розмірі 30 000,00 грн. (за соняшник згідно рахунку 39 від 21.10.2004)

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 обраний до органу управління приватного підприємства Приватна агропромислова фірма "ЗОДЧИЙ" (ПАПФ "ЗОДЧИЙ") та уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та надані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 по справі №1-17/09 ОСОБА_1 визнано винним в тому, що по закінченню терміну договору кредитування №79-2003 від 15.12.2003 внаслідок недбалого відношення ОСОБА_1 до своїх службових обов`язків кредитні грошові кошти в сумі 1 193 000,00 грн., надані СФГ "БЕСКИД" не були повернуті ПАТ КБ "Приватбанк", внаслідок відсутності можливості у ПАТ КБ "Приватбанк" звернути стягнення на предмет застави, зазначений в договорах застави №79/3-2003 від 26.03.2004 та №79/2-2003 від 18.12.2003. Таким чином ПАТ КБ "Приватбанк" заподіяно матеріальні збитки на суму 1 193 000,00 грн., що в 70176 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України - службова недбалість, тобто, неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків в наслідок недбалого відношення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки.

За результатами розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 , який визнав свою вину у скоєному злочині, був засуджений до позбавлення волі на два роки з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій терміном на 2 роки.

У зв`язку з позбавленням ОСОБА_1 права обіймати керівні посади, згідно протоколу зборів членів СФГ "БЕКСИД" №1/09 від 24.03.2009 до складу членів господарства введено нового члена ОСОБА_2 , на якого покладено всі обов`язки голови господарства. На підставі цього протоколу 26.03.2009 державним реєстратором була зареєстрована нова редакція статуту СФГ "БЕКСИД", номер запису в реєстрі 120110050004000178.

Ухвалою суду від 11.08.2016 за заявою ПАТ КБ "Приватбанк" порушено провадження у справі про банкрутство СФГ "БЕСКИД", визнано грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в загальній сумі 1 264 556,72 грн. Ухвалою суду від 20.10.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство СФГ "БЕСКИД", з вимогами наступних кредиторів: ПАТ КБ "Приватбанк" - 16 536,00 грн. (1 черга), 5 378 079,48грн. (4 черга), 3 541 743,84 грн. (6 черга).

Додатково ухвалою суду від 20.04.2017 визнані грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 3 200,00 грн. (1 черга) та 200 675,44 грн. (4 черга).

Загальна, визнана судом вищевказаними ухвалами, суму боргу СФГ "БЕСКИД" перед ПАТ КБ "Приватбанк" склала 9 140 234,76 (16 536,00 + 5 378 079,48 + 3 541 743,84+ 3 200,00 +200 675,44 ) грн. Інші кредитори в справі про банкрутство СФГ "БЕСКИД" відсутні.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 СФГ "БЕСКИД" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Н.С.

Під час ліквідаційної процедури, від ОСОБА_2 , ліквідатором було отримано реєстраційну, засновницьку та частину бухгалтерської документації банкрута.

За результатами її аналізу, було встановлено те, що на балансі СФГ "БЕСКИД", станом на 31.12.2016, обліковувались основні засоби на суму 1473,70 тис. грн. та запаси на суму 19,7 тис. грн.

З отриманих документів бухгалтерського обліку СФГ "БЕСКИД" ліквідатору не представилось можливим встановити склад основних засобів та запасів цього господарства.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 та від 26.06.2017 клопотання були задоволені, ОСОБА_2 було зобов`язано передати ліквідатору СФГ "БЕСКИД" - арбітражному керуючому Носань Н.С. основні засоби цього господарства на суму 1473,70 тис. грн. та запаси на суму 19,7 тис. грн.

Постановою від 15.05.2018 головним державним виконавцем Васильківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні №55881095, в зв`язку з тим що у боржника відсутнє в натурі витребуване судом майно.

З пояснювальної записки від 29.06.2017 поданої ОСОБА_2 до суду убачається, що відображені в балансі основні засоби на суму 1473,7 тис. грн. становить оцінка земельної ділянки, а записи на суму 19,7 тис. грн. є затратами на обробку самої земельної ділянки.

Відділ Держгеокадастру у Васильківському районі листом № 0-413-0.6- 1544/2-16 від 02.11.2016 повідомив про те, що земельна ділянка площею 47 га надана в постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства рішенням 19 сесії XXIII скликання Васильківської районної Ради від 23.11.2001 № 421, на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП Вс721, зареєстрований 20.12.2001 за №294. Не зважаючи на призначення 02.03.2009 головою СФГ "БЕСКИД" ОСОБА_2 склад земель, на яких засновувалось і діє господарство не змінився.

Враховуючи положення п.9 ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якому вказано: у разі визнання фермерського господарства банкрутом до складу його ліквідаційної маси включаються тільки права оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству, то підстави для включення до ліквідаційної маси СФГ "БЕСКИД" права постійного користування земельною ділянкою наданої особисто ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, за результатами ліквідаційної процедури з реєстраційних установ та отриманих бухгалтерських документів встановлено, що СФГ "БЕКСИД" не має активів: грошових коштів та майна для задоволення вимог кредиторів.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної (додаткової) відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який був чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті Кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Законом, який в розумінні зазначених норм права передбачає поряд з основною відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність третіх осіб, є Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Частиною п`ятою статті 41 цього Закону унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Виходячи з приписів наведених правових актів, передбачена ними субсидіарна (додаткова) відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності.

Положеннями частини другої статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що одним із повноважень ліквідатора з дня його призначення, зокрема, є аналіз фінансового становища банкрута. Отже, в межах справи про банкрутство можливість подання заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства, належить виключно ліквідатору банкрута.

Таким чином, виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених статтею 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

З метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємства на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації розроблено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства , затверджені наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361).

Об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності

В зазначених Методичних рекомендаціях доведення до банкрутства визначено як умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами. Приховування банкрутства - умисне приховування громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це задало великої матеріальної шкоди кредиторові.

Під час проведення аналізу визначаються: стан фінансово-господарської діяльності підприємства, структура його балансу (задовільна чи незадовільна) та обґрунтованість визнання підприємства неплатоспроможним; тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства; можливість використання санаційних процедур для поліпшення фінансово-господарського стану підприємства та виведення його з неплатоспроможного стану; наявність економічних дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (пункт 5 Розділу І Методичних рекомендацій).

У відповідності до положень Розділу ІІІ Методичне забезпечення заповнення форми звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства у звіті зазначається, зокрема 1) загальна характеристика підприємства, 2) оцінка підприємства позиції неплатоспроможності, в якій дається оцінка фінансового стану підприємства, аналіз фінансових факторів, що призвели до неплатоспроможності, та визначення можливості санації підприємства: аналіз необоротних і оборотних активів, оборотних засобів; аналіз структури грошових потоків підприємства і кредиторської заборгованості.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій регулюються питання щодо аналізу наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності, зокрема: визначення ознак дій з доведення до банкрутства (п. 3.2); визначення ознак дій з приховування банкрутства (п.3.3).

Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється ліквідатором банкрута за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу. з`ясовується причина погіршення показників рівня забезпечення зобов`язань кредиторів шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності або в інших документах, то в такому разі можуть мати місце ознаки дій з приховування банкрутства.

До ознак дій з приховування банкрутства належать: надання потенційним кредиторам (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям), а також господарському суду завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність (якщо недостовірні відомості повідомляються потенційному кредитору, від якого очікують продажу продукції чи товарів, виконання робіт, надання послуг, передачі майна, надання позики чи сплати авансових грошових сум на користь організації, від імені якої надаються відомості; або подання до господарського суду відзиву на заяву про банкрутство із свідомо неправдивими відомостями про загальну суму заборгованості, наявне у нього майно, у тому числі й кошти, що знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах тощо). Можливість установлення причинного зв`язку між наданою інформацією та збитками, яких зазнала третя особа.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає, що саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

У звіті ліквідатора від 06.02.2018 за результатами проведення аналізу ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства СФГ "БЕКСИД" вбачається, що ліквідатором зроблено висновки про наявність ознак критичної неплатоспроможності підприємства; ознаки дій з доведення до банкрутства; ознак з приховування банкрутства.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що обов`язком ліквідатора при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на встановлення обставин щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, у відповідності до положень Методичних рекомендацій. При цьому не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення ліквідатором (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28.11.2011 у справі №0417/2-4170/2011 позовну вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено повністю; стягнуто солідарно з селянського фермерського господарства "Бескид", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватної агропромислової фірми "Зодчій" на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №79-2003 від 15.12.2003 у розмірі 7 955 242,56 грн., судовий збір 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

Між тим у звіті ліквідатора відсутні фактичні дані судового вирішення позову ПАТ КБ "Приватбанк" до СФГ "БЕКСИД" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що субсидіарна відповідальність керівника боржника в банкрутстві означає, що керівник відповідає перед кредиторами нарівні з боржником за його зобов`язаннями. При цьому обов`язковою умовою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників або учасників (засновників) є наявність вини в діях вказаних осіб.

За вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2009року по кримінальній справі № 1-17/09 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України - у службовій недбалості, тобто в неналежному виконанні особою своїх службових обов`язків внаслідок недбалого відношення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки.

За результатами розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 , який визнав свою вину у скоєному злочині, був засуджений до позбавлення волі на два роки з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій терміном на 2 роки.

Суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на вказаний вирок, вважаючи його фактично таким, що має преюдиційне значення для господарської справи, яка є предметом апеляційного розгляду.

Разом із тим суд не врахував, що у відповідності до вимог частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Усі інші факти та обставини підлягають доказуванню, незважаючи на те, що вони викладені у вироку, тобто повинні бути доведені сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, в загальному порядку.

У мотивувальній частині зазначеного вироку вказано, що голова СФГ "БЕСКИД" ОСОБА_1 вирішив оформляти кредит у банку для поповнення оборотних коштів, підготовки сільськогосподарської техніки господарства та землі для майбутніх весняно-польових робіт у 2004 році. Не маючи досвіду кредитування в банку, він звернувся до свого знайомого ОСОБА_5 з проханням допомогти в оформленні кредиту на власне фермерське господарство. З огляду на те, що забезпеченням виконання майбутнього кредитного договору буде виступати сільськогосподарська техніка та автотранспорт СФГ "БЕСКИД", а саме: 6 - тракторів ЮМЗ, 4 - комбайна "ДОН-1500Б", 2-вантажних автомобіля КРАЗ, 1-бульдозер ДТ-75, 1 - екскаватор ЕО-26210, 2 - трактор МТЗ, 1 - трактор Т-70, 1 - трактор К-701А, 2-трактора ХТЗ 16131, 21 одиниця сільгоспобладнання, придбані по запасних частинах і відновлені цим господарством, але не зареєстровані у встановленому порядку в МРЕО та інспекції Держтехнагляду, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_5 зареєструвати право власності на зазначену техніку за СФГ "БЕСКИД" в МРЕО та інспекції Держтехнагляду. В цей же період часу ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що автотранспорт та сільськогосподарська техніка СФГ "БЕСКИД" зареєстрована в МРЕО та інспекції Держтехнагляду, надав ОСОБА_1 в оригіналах свідоцтва про реєстрацію зазначеної техніки, в той час як фактично зазначена техніка в установленому порядку зареєстрована за СФГ "БЕСКИД" не була, а свідоцтва про реєстрацію були підроблені.

Возняк Б .В. підписав рішення власника СФГ "БЕСКИД", згідно з якими він як представник господарства готовий надати в забезпечення кредиту ПАТ КБ "Приватбанк" сільгосптехніку, яка є власністю СФГ "БЕСКИД".

При наявності об`єктивної можливості і встановленого законом обов`язку перевірити достовірність відомостей, які були вказані в рішенні власника СФГ "БЕСКИД" від 09.12.2003, ОСОБА_1 проявляючи злочинну недбалість, неналежним чином поставився до виконання своїх службових обов`язків і в наслідок недобросовісного ставлення до них підписав вказане рішення власника, не перевіривши достовірність зазначених у ньому відомостей, а саме відповідність реєстраційних номерів, номерів машин і двигунів сільгосптехніки СФГ "БЕСКИД" - фактичним реєстраційним номерами, номерами двигунів і машин сільгосптехніки СФГ "БЕСКИД".

На підставі документів, що підтверджує наявність у підприємства майна, яке може виступати предметом застави і підтверджує забезпечення повернення кредитних коштів, директором Васильківського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено з ОСОБА_1 кредитний договір № 79-2003 від 15.12.2003, за яким банком господарству надано кредит для поповнення обігових коштів, в подальшому збільшуючи розмір кредитної лінії.

По закінченню терміну договору кредитування №79-2003 від 15.12.2003 внаслідок недбалого відношення ОСОБА_1 до свої службових обов`язків кредитні грошові кошти в сумі 1193 000,00 грн., надані СФГ "БЕСКИД" не були повернуті ПАТ КБ "Приватбанк" внаслідок відсутності можливості у ПАТ КБ "Приватбанк" звернути стягнення на предмет застави, зазначений в договорах застави №79/3-2003 від 26.03.2004 та №79/2-2003 від 18.12.2003.

По вищевказаній кримінальній справі ПАТ КБ "Приватбанк" було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 11 939 509,00 грн., але судом було відмолено в задоволенні цього позову з підстав отримання кредиту фермерським господарством "БЕКСИД", а не фізичною особою ОСОБА_1 .

До кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення - доведення до банкрутства, тобто, як визначено в диспозиції статті 219 Кримінального кодексу України, - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, ОСОБА_1 не притягався.

Суд апеляційної інстанції враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч.5 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення (правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 910/21232/16).

Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб (постанова Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №927/1099/13).

Приймаючи рішення про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями селянського фермерського господарства БЕСКИД на його голову ОСОБА_7 , суд першої інстанції послався на те, що отримані від ПАТ КБ "Приватбанк" кредитні кошти ОСОБА_1 виведені з господарського обороту СФГ "БЕСКИД" (інформація про рух коштів, оригінали касових книг, містяться в матеріалах справи, надані суду листом №02-24/4363 від 18.11.2017) шляхом: 1) перерахування на рахунок ПАПФ "Зодчий" (ідентифікаційний код 30344681, роздруківка безкоштовного витягу з ЄДР з сайту Міністерства юстиції міститься в матеріалах справи), директор якого ОСОБА_5 допомагав ОСОБА_1 у виготовлені підроблених свідоцтв на техніку та отримувати кредит в банку, за товари та послуги які господарством не отримувались та були йому взагалі не потрібні, що встановлено вище вказаним вироком суду - перераховано коштів на суму 1174165,26 грн.

Крім того, під час перерахування коштів ОСОБА_1 був обраний до органу управління ПАПФ "Зодчий" і був уповноважений представляти це господарство у правовідносинах з третіми особами та мав право вчиняти дії від імені господарства без довіреності (роздруківка результатів безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних особі з сайту Міністерства юстиції України у відношенні ПАПФ "Зодчий" міститься в матеріалах справи); 2) зняття готівки на придбання товарів, які придбані не були, знято готівкою - 111450,00 грн.

Ліквідатором не здійснено вичерпного аналізу договорів та інших правочинів, які були укладені боржником до порушення справи про банкрутство; не встановлено чи є укладення спірних правочинів способом уникнення відповідальності перед кредиторами шляхом виведення з обороту ліквідних активів боржника та у подальшому ініціювання справи про банкрутство; не надано вичерпного аналізу обставинам відчуження майна заінтересованій особі стосовно боржника; не надано оцінки доказам відчуження майна боржника за ціною набагато нижчою від ринкової та без оплати з боку покупця, саме у передбачених оспорюваним договором строки та порядку; не зазначено чи призвели дії щодо відчуження спірного майна до неможливості повного або часткового виконання боржником грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

У розумінні вимог закону щодо виявлення ознак можливості покладення на керівника підприємства субсидіарної відповідальності в порушення вимог пункту 2.2.4 Методичних рекомендацій ліквідатор не здійснив та у звіті не відобразив поглиблений аналіз дебіторської заборгованості (аналіз структури, тенденцій та аналітичних показників). При проведенні поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможного підприємства, зокрема визначається дебіторська заборгованість, установлюється її обґрунтованість та строки виникнення; виявляється нормальна та невиправдана дебіторська заборгованість; установлюється ймовірність стягнення такої заборгованості та аналізуються заходи, які вживалися при її стягненні. Не виявлена та не проаналізована допущена на підприємстві невиправдана заборгованість - заборгованість щодо претензій, відшкодування матеріальної шкоди. Ця заборгованість являє собою форму незаконного відволікання оборотних коштів і порушення фінансової дисципліни.

У звіті ліквідатора щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємства на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства відсутні та у судовому рішенні не наведені об`єктивні документальні докази підписання ОСОБА_8 конкретних правочинів, які були завідомо невигідні для юридичної особи СФГ БЕСКИД та грубо суперечили вимогам належного господарювання. Не наведені докази умисної безпідставної передачі третім особам грошових коштів отриманого кредиту.

Після набрання чинності вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2009 року по кримінальній справі № 1-17/09, яким ОСОБА_1 було позбавлено права обіймати керівні посади, тому він залишив посаду голови селянського фермерського господарства БЕСКИД .

В матеріалах справи відсутні докази, що з цього часу ОСОБА_1 якимось чином продовжив фактичне керівництво чи впливав на фінансово-господарську діяльність селянського фермерського господарства БЕСКИД .

Визначення ознак дій з доведення до банкрутства у відповідності до пункту 3.2 Методичних рекомендацій здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не взмозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Згідно даним протоколу № 1/09 від 24.03.2009 до складу членів господарства введено ОСОБА_9 , на якого було покладено обов`язки голови СФГ БЕСКИД .

Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_2 у доведенні господарства до банкрутства суд першої інстанції у своєму рішенні послався на те, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності, було встановлено те, що на балансі СФГ "БЕСКИД", станом на 31.12.2016, обліковувались основні засоби на суму 1473,70 тис. грн та запаси на суму 19,7 тис. грн. З отриманих документів бухгалтерського обліку СФГ "БЕСКИД" не представилось можливим встановити склад основних засобів та запасів цього господарства. Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 та від 26.06.2017 було зобов`язано передати ліквідатору СФГ "БЕСКИД" - арбітражному керуючому Носань Н.С. основні засоби цього господарства на суму 1473,70 тис. грн. та запаси на суму 19,7 тис. грн .

Постановою головного державного виконавця Васильківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 15.05.2018 виконавчий документ було повернуто арбітражному керуючому у зв`язку з відсутністю у боржника в натурі витребуваного майна.

З пояснювальної записки голови СФГ БЕСКИД ОСОБА_2 від 29.06.2017 убачається, що відображені в балансі основні засоби на суму 1473,7 тис. грн становить оцінка земельної ділянки, а записи на суму 19,7 тис. грн є затратами на обробку самої земельної ділянки.

Дооцінка земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_1 , не має ніякого відношення до активів СФГ "БЕСКИД" та відображена в балансі господарства помилково, штучно створюючи враження про наявність у цього господарства активів.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 в період часу з 2009 року по 2016 рік знаючи про те, що у відношенні СФГ "БЕСКИД" відкрито виконавче провадження по стягненню суми виданого але не повернутого кредиту, а у господарства відсутні грошові кошти та майно для погашення боргу, весь продаж сільськогосподарської продукції, вирощеної господарством, здійснював виключно за готівку, так: за 2014 рік до каси було оприбутковано 21 000,00 грн.; за 2015 рік до каси було оприбутковано 26 800,00 грн.; за 2016 рік до каси було оприбутковано 14712,00 грн. При цьому встановити реальний обсяг вирощеної та реалізованої с/г продукції з 49 га, які використовувались господарством, не представляється можливим, так як і встановити реальну вартість реалізованої продукції. Отримані готівкові кошти на погашення боргу перед ПАТ КБ "Приватбанк" не спрямовувались, а використовувались на господарські потреби господарства.

Суд першої інстанції визнав підтвердженим висновок ліквідатора про дії ОСОБА_2 щодо свідомого та цілеспрямованого доведення СФГ "БЕСКИД" до банкрутства, заволодіння кредитними коштами банку та свідомого ухилення від їх повернення, які завдали прямої шкоди правам та законним інтересам єдиного кредитора господарства - ПАТ КБ "Приватбанк".

Між тим судом першої інстанції в судовому рішенні не наведені докази використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, а також факту, що оприбутковані по касовій книзі зазначені грошові кошти були отримані СФГ "БЕСКИД" в результаті продажу сільськогосподарської продукції. Не зазначено в звіті внаслідок яких неправомірних дій ОСОБА_2 стосовно майна боржника його стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

З матеріалів справи убачається, що у якості забезпечення виконання майбутнього кредитного договору виступила сільськогосподарська техніка та автотранспорт СФГ "БЕСКИД", а саме: трактори, комбайни, вантажні автомобілі, бульдозер, екскаватор, 21 одиниця сільгоспобладнання, придбані по запасних частинах і відновлені цим господарством. Дана обставина залишилась поза увагою ліквідатора.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ліквідатором не здійснено всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, а звіт ліквідатора банкрута у частині виявлення ознак доведення господарства до банкрутства у діях голови СФГ БЕСКИД ОСОБА_2 не відповідає вимогам, викладеним у пункті 3.2 Методичних рекомендацій.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що обидва засновники СФГ "БЕСКИД" ОСОБА_1 (попередній голова господарства) та ОСОБА_2 (останній голова господарства) знаючи про відсутність у господарства активів для задоволення кредиторських вимог ПАТ КБ "Приватбанк", до суду із заявою про порушення справи про банкрутство господарства не звертались, чим порушили вимоги пункту 5 статті 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до вищевказаної норми Закону боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Вимоги ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що має назву "Особливості банкрутства фермерського господарства", передбачають особливості банкрутства суб`єкта господарювання саме зазначеної організаційної форми.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов`язаннями та/або зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно з ч. 2 ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів (ч.6 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Отже підставою для притягнення вказаних осіб до відповідальності є незвернення із заявою про порушення справи про банкрутство в разі, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

У спірних правовідносинах по справі ліквідаційна процедура банкрутства СФГ БЕСКИД відкрита за заявою кредитора, а вимоги заявлені ліквідатором до третіх осіб, які в цьому випадку в силу спеціального припису Закону про банкрутство несуть субсидіарну відповідальність у формі стягнення за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ознаки доведення до банкрутства, які є обов`язковими для покладення на керівників селянського фермерського господарства БЕСКИД ОСОБА_1 та ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності, не підтверджені достатніми для однозначного висновку належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги ліквідатора від 14.10.2017 №02-24/364 про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з доведенням до банкрутства селянського (фермерського) господарства "БЕСКИД".

Щодо посилання скаржників про застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні вимоги ліквідатора з підстав її необґрунтованості, колегія суддів не вирішує питання про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, ухвала господарського суду прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі №904/6379/16 скасувати.

Вимогу ліквідатора від 14.10.2017 №02-24/364 про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з доведенням до банкрутства селянського (фермерського) господарства "БЕСКИД", залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 02.03.2020.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя І.О.Вечірко

Суддя О.В.Чус