Рішення

від 23.02.2020 по справі 908/3568/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/220/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 Справа № 908/3568/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а; код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Нефьодової Світлани Ростиславівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 5 243,93 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дорошенко К.В., довіреність № 735/20-19 від 21.01.2020;

Від відповідача: не з`явився ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3568/19 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи - підприємця Нефьодової Світлани Ростиславівни про стягнення 5 243,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3568/19 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.01.2020 з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 27.01.2020 судом оголошено перерву до 26.02.2020, запропоновано сторонам надати суду відповідні документи.

У судовому засіданні 24.02.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.02.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

У судовому засіданні 24.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 04.08.2017 від Фізичної особи - підприємця Нефьодової Світлани Ростиславівни на адресу Концерну "Міські теплові мережі" надійшов лист з проханням укласти угоду теплопостачання на нежитлове приміщення у підвалі та І поверху літ. А-3, загальною площею 165,8 кв.м., що знаходиться у будинку № 35 по вул. Синенка Сергія прим. 16 у м. Запоріжжі. 13.11.2017 позивачем направлено на адресу відповідача два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, проте відповідач договір не підписав і примірник договору Концерну МТМ не повернув, натомість надіслав лист про відмову у підписанні договору. Позивач неодноразово повторно надсилав на адресу відповідача договір купівлі-продажу теплової енергії, однак відповідач договір не підписав, отже, договір на час звернення з вказаною позовною заявою між позивачем та відповідачем не укладений. З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивачем відпущено теплову енергію відповідачу за період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня по квітень 2019 на загальну суму 5 352,79 грн., з яких сплачено 1 380,30 грн. В порушення положень Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією , відповідач у період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 не виконав своїх зобов`язань по сплаті за спожиту теплову енергію та гарячу воду, заборгованість становить 3 972,49 грн. Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3 % річних за період з 20.11.2017 по 30.09.2019 у розмірі 199,12 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2017 по серпень 2019 на суму 1 072,32 грн. Позов обґрунтовано посиланням на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275-277 ГК України, ЗУ Про теплопостачання , Правила користування тепловою енергією . Просить суд позов задовольнити.

Станом на 24.02.2020 запропонований ухвалами суду від 26.12.2019 та 27.01.2020 відзив на позовну заяву відповідач на адресу суду не надіслав, правами передбаченими ст. 42 ГПК України не скористався.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представника позивача суд,

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини між Енергопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), Законом України Про житлово-комунальні послуги та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і Енергопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з Енергопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2017 між Громадською організацією Клуб шанувальників активного відпочинку Орбіта (Продавець) та Нефьодовою Світланою Ростиславівною Покупець укладено договір купівлі-продажу № 561, за умовами п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти належне продавцю нерухоме майно: нежитлове приміщення підвалу та І поверху літ. А-3, загальною площею 165,8 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія (стара назва Кремлівська), буд. № 35, приміщення 16 (шістнадцять) - (об`єкт нерухомості) і сплатити за домовленістю сторін грошову суму.

04.08.2017 від Фізичної особи - підприємця Нефьодової Світлани Ростиславівни на адресу Концерну "Міські теплові мережі" надійшов лист з проханням укласти угоду теплопостачання на нежитлове приміщення у підвалі та І поверху літ. А-3, загальною площею 165,8 кв.м., що знаходиться у м. Запоріжжі вул. Синенка Сергія будинку № 35, приміщення 16.

13.11.2017 позивачем направлено на адресу відповідача два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, проте відповідач договір не підписав і примірник договору Концерну Міські теплові мережі не повернув та надіслав лист про відмову у підписанні договору.

Позивач неодноразово повторно надсилав на адресу відповідача договір купівлі-продажу теплової енергії листами № 991/09-3 від 12.06.2018 та № 1123/09-3 від 14.08.2019, які відповідачем залишились без задоволення, договір не підписано.

З матеріалів справи вбачається, що у період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5 352,79 грн. На підтвердження передачі відповідачу теплової енергії у спірний період, позивачем надано Акти приймання-передачі теплової енергії: 31.10.2017 на суму 43,09 грн., 30.11.2017 на суму 7 207,68 грн., 31.12.2017 на суму 6 795,76 грн., 31.01.2018 на суму -11906,94 грн., 28.02.2018 на суму 737,77 грн., 31.03.2018 на суму 775,84 грн., 30.04.2018 на суму 148,64 грн., 31.01.2019 на суму 679,48 грн., 28.02.2019 на суму 457,48 грн., 31.03.2019 на суму 326,99 грн., 30.04.2019 на суму 87,00 грн.

При цьому, у зазначених Актах приймання-передачі теплової енергії вказано, що один примірник оформленого належним чином Акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого Акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

На оплату відпущеної теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Надсилання Актів приймання-передачі теплової енергії за наведені вище місяці та рахунків підтверджується відповідними реєстрами відправки рекомендованих листів за наведені періоди, копії яких містяться у матеріалах справи.

Направлені позивачем Акти приймання-передачі теплової енергії відповідач позивачу зворотно не направив та частково сплатив 1 380,30 грн. за отриману теплову енергію, а саме: 16.01.2018 у розмірі 637,70 грн. та 28.08.2018 на суму 742,60 грн., що підтверджується рахунками, які містяться в матеріалах справи. На підставі викладеного, заборгованість відповідача по сплаті за спожиту теплову енергію та гарячу воду становить 3 972,49 грн.

Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3 % річних за період з 20.11.2017 по 30.09.2019 у розмірі 199,12 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2017 по серпень 2019 на суму 1 072,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області за захистом свої прав та просить суд стягнути з відповідача основний борг за період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 на загальну суму 3 972,49 грн., 3 % річних за період з 20.11.2017 по 30.09.2019 у розмірі 199,12 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2017 по серпень 2019 на суму 1 072,32 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3568/19 та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" (надалі - Закон), "Правилами користування тепловою енергією" (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до Закону України Про природні монополії , Концерн Міські теплові мережі відноситься до суб`єктів природної монополії.

Згідно ст. 19 Закону України Про теплопостачання , Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпечення його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

До обов`язків споживача теплової енергії, згідно абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі даної норми відповідач повинен був утримувати нежитлове приміщення, зокрема укласти з теплопостачальною організацією типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Однак, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем не був укладений.

Зважаючи на те, що система опалення нежитлового відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, в якому воно розташовано, і у позивача відсутня законна, правова підстава і технічна можливість припинити відпуск теплової енергії на об`єкт теплопостачання шляхом відключення приміщення від централізованої системи теплопостачання, у період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 на зазначене приміщення згідно рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії було відпущено на користь відповідача теплову енергію у розмірі 5 352,79 грн.

Позивач здійснював відпуск теплової енергії в опалювальні сезони 2017-2018 роках та у 2019 році, про що свідчать відповідні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки, які містять в матеріалах справи.

Зазначеним підтверджується здійснення позивачем постачання теплової енергії на приміщення відповідача.

Згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії у період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5 352,79 грн., з яких відповідачем сплачено 1 380,30 грн. Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії реєстрів відправки рекомендованих листів.

Пунктом 23 Правил визначено, що "Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку". У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказує у позовній заяві позивач, враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин, нарахування здійснювалися на особовий рахунок № 102651/1.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що останньому не надавались послуги з централізованого теплопостачання позивачем

Також, слід відзначити, що властивості теплової енергії зводяться до наступного:

1) теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2) процес виробництва теплової енергії, як правило, неперервний і невід`ємно пов`язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3) теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена .

Згідно з частиною 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, в даному випадку, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, позивач цілком обґрунтовано скористався наданим йому законом правом на стягнення суми заборгованості у судовому порядку, посилаючись на норми ст. 692 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на норми ст. 387 Цивільного кодексу України, якими визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка безпідставно, без відповідної правової підстави, володіє цим майном.

За приписом ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов`язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається у момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналізуючи наведені вище норми права, суд відзначає, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а тому вартість теплової енергії, безпідставно отриманої відповідачем підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Наказом Мінбуду України № 4 от 22.11.2005р. Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за №169 від 06 жовтня 2007 року, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.

Внесені Наказом № 169 від 06 жовтня 2007 року зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку (гуртожитку).

Відключення окремих приміщень від мереж централізованого теплопостачання неодмінно вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування житлового будинку (гуртожитку) в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир (кімнат) та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою й непереборною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від`єднання від системи централізованого теплопостачання) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимо відповідно до Цивільного кодексу України та Конституції України. Відключення теплопостачання в окремому приміщенні значною мірою порушить вимоги СНиПу (Строительных норм и правил), а саме вплине на якість теплопостачання до інших житлових та нежитлових приміщень будинку (гуртожитку).

В цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров`я, позивач змушений був постачати відповідачу теплову енергію.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить як на споживачеві, так і на теплопостачальній організації, не звільняє відповідача (Споживача) від сплати вартості фактично отриманої від позивача (Теплопостачальної організації) теплової енергії.

Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію в розмірі 1 380,30 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві, у зв`язку з чим основна заборгованість відповідача перед позивачем за період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 складає 3 972,49 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Контррозрахунку спірної суми та доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 20.11.2017 по 30.09.2019 у розмірі 199,12 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2017 по серпень 2019 на суму 1 072,32 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що вони є правомірними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства , тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за період з 20.11.2017 по 30.09.2019 в сумі 199,12 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2017 по серпень 2019 у розмірі 1 072,32 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач заперечень щодо позовних вимог суду не надав.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Нефьодової Світлани Ростиславівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а; код ЄДРПОУ 32121458) основну заборгованість за відпущену теплову енергію за період з жовтня 2017 по квітень 2018 та з січня 2019 по квітень 2019 у розмірі 3 972 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 49 коп., 3 % річних за період з 20.11.2017 по 30.09.2019 в сумі 199 (сто дев`яносто дев`ять) грн. 12 коп., інфляційні втрати за період з грудня 2017 по серпень 2019 у розмірі 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.03.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.