Постанова

від 23.02.2020 по справі 904/3491/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 року Справа № 904/3491/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Подобєда І.М., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Грачов А.С.

Представники сторін:

від Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ": Вагнер Д. В., довіреність №1-2268 від 23.01.2020, адвокат;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ": Івановський Ю.О., ордер серії ДП №1531/006 від 17.01.2020, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/3491/19 (суддя Петренко Н.Е., повне рішення складено 13.11.2019)

за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трубоізолкомплект , м. Дніпро

про стягнення 1 192 027,71 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трубоізолкомплект , м. Дніпро

до Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ

про стягнення 1 447 710,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Узагальнений виклад позовних вимог та рішення суду.

У серпні 2019 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ" (надалі відповідач) та просило стягнути заборгованість - 1 192 027,71 грн, з яких: пеня - 1 057 837,34 грн, штраф - 134190,37 грн.

Позовні вимоги були обгрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором №1808000449 від 28.08.2018 щодо дотримання строків постачання товару на загальну суму 75 042 930,03 грн, положеннями ст. 549, 550, 610, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач також звернувся до суду із зустрічною позовною заявою та з врахуванням заяв про зменшення та зміну предмета позову просив суд стягнути з позивача пеню - 397 835,47 грн, 3% річних - 33 152,96 грн, інфляційні втрати - 1016 721,94 грн, що загалом складає - 1 447 710,37 грн.

Зустрічний позов обгрунтований порушенням позивачем умов договору щодо своєчаної оплати поставленого відповідно до договору №1808000449 від 28.08.2018 товару та посиланнями на положення ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 526, 527, 530, 551 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що постачання товару ним здійснено в повному обсязі, прострочення поставки є незначним та викликано обставинами, що від нього не залежали, про що позивачу та суду він надав належні докази, зокрема, Висновок Торгово-промислової палати України №152/05-19 від 23.01.2019 про істотні зміни обставин.

Відповідач в суді першої інстанції заявив клопотання від 05.11.2019 про зменшення пені та штрафу на 50%, яке обгрунтоване, що в ході виконання договору мали місце обставини, на які він не міг вплинути, що підтверджено Висновком Торгово-промислової палати України №152/05-19 від 23.01.2019, та незначним прострочення постачання товару.

Позивач заперечував проти зустрічного позову з тих підстав, що, на його думку, він здійснив всю оплату за товар в межах строків, визначених договором, вродовж 45 днів з часу завершення повної поставки товару - 07.03.2019, тому відсутні підстави для цих нарахувань.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/3491/19 (суддя Петренко Н.Е.) первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплекс» на користь Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» пеню - 528 918,67 грн, штраф - 67 095,19 грн, судові витрати - 17 880,42 грн. В решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплекс» пеню - 397 835,47 грн, 3% річних - 33 152,96 грн, інфляційні втрати - 1 016 721,94 грн, судові витрати - 21 715,66 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем належними доказами доведено факт прострочення постачання товару та правильно здійснено розрахунок пені та штрафу, втім наявні підстави для застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та задоволення клопотання відповідача про зменшення пені і штрафу на 50%, оскільки прострочення не залежало від його волевиявлення, а було обумовлено об`єктивними обставинами, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати України №152/05-19 від 23.01.2019 та іншими доказами.

В частині вимог зустрічного позову суд також дійшов висновку про прострочення позивачем строків оплати товару в період з 14.04. по 19.04.2019 року, тому відповідач правомірно нарахував пеню, інфляцію і 3% річних та його розрахунок відповідає фактичним обставинам справи та положенням ст. 625 ЦК України і умовам договору.

Доводи та вимоги апеляційної скарги, доводи відзиву.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову в сумі пені 528918,67 грн та штрафу - 67 095,19 грн скасувати та його вимоги задовольнити в повному обсязі. Також просить скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову та у зустрічних вимогах відмовити повністю.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- суд, розглядаючи первісні позовні вимоги, вірно встановив, що прострочення постачання товару мало місце в період з 26.02. по 07.03.2019 року, втім задовольняючи зустрічні позовні вимоги не прийняв до уваги, що розрахунки за товар відповідно до умов договору (п.4.2.. 6.2.2.) не здійснюються до моменту його поставки у повній кількості;

- позивач здійснив оплату товару відповідно до умов договору протягом 45 днів з дати поставки згідно платіжних доручень за 11-19.04.2019 року, а висновки суду суперечать обставинам справи;

- суд залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки доводам позивача, що воєнний стан, введений в Україні у листопаді-грудні 2018 року, не вплинув жодним чином на виконання зобов`язань відповідачем, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок - не було введено обмеження господарської діяльності торгового флоту та портів, поставка повинна бути здійснена в порт м. Одеси, а не порти узбережжя Азовського моря;

- суд безпідставно застосував Закон України Про електронні документи та електронний документообіг , оскільки в справі відсутні будь-які електронні докази, підписані електронним цифровим підписом;

- в частині зменшення пені та штрафу за первісними позовними вимогами суд застосував принципи верховенства права та справедливості, але не застосував ці принципи до зустрічних позовних вимог, чим допустив несправедливий та упереджений розгляд справи;

- зменшуючи пеню та штраф на 50%, суд прийшов до безпідставного висновку про винятковість вказаного випадку, не взяв до уваги інтереси позивача, його скрутний фінансовий стан, стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а невиконання боржниками, зокрема, і відповідачем умов договорів призводить до великих збитків Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» та провокує ризики сталої роботи ГТС України, а також те, що відповідач просив зменшити лише розмір пені;

- суд прийшов безпідставного висновку про зміну обставин (ст. 652 ЦК) як на підставу зменшення відповідальності, оскільки відповідач не звертався ні до позивача, ні до суду з пропозиціями про внесення змін до договору;

- суд невірно встановив обставини щодо строків поставки товару та строків розрахунків, оскільки і після 27.02.2019 відповідач продовжував порушення договірних зобов`язань на суму 1824150,12 грн і тільки угодою від 07.03.2019 була зменшена сума договору, тобто тільки 07.03.2019 припинилися зобов`язання відповідача в цій частині;

- відповідно до п. 4.2., 5.9., 5.14. договору оплата товару проводиться тільки після його повної поставки, але станом на 07.03.2019 повна поставка не була здійснена та строк оплати ще не настав, що не враховано судом, строк оплати настав 22.04.2019 та не був порушений позивачем;

- в зв`язку з невірним визначенням строку оплати суд безпідставно нарахував та стягнув пеню, інфляційні та 3% річних, оскільки порушення зобов`язання щодо оплати не мало місця.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів: Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. відкрито апеляційне провадження, розгляд справи було призначено на 05.02.2020.

04.02.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та судове засідання 05.02.2020 не відбулося в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Подобєда І.М. Після закінчення цих обставин ухвалою суду від 10.02.2010 було призначено судове засідання на 24.02.2020.

Відповідач проти доводів апелянта заперечив (відзив від 30.01.2020, додаткові пояснення від 04.02.2020), просив рішення суду залишити без змін. В обгрунтування своїх доводів зазначає, що суд надав вірну оцінку обставинам справи та наявності підстав щодо зменшення штрафних санкцій з огляду на те, що нараховані позивачем штрафні санкції є занадто великими та із засобу розумного стимулювання боржника щодо виконання свого зобов`язання перетворюються на непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора. Вважає, що вірно розрахував строк прострочення оплати поставленої продукції, оскільки поставка узгодженої сторонами кількості продукції на суму 126 737 523,94 грн була завершена ним 26.02.2019, та з цієї дати і починається відлік строку на її оплату. Вказує на те, що позивач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення штрафних санкцій, тому його доводи про упереджене ставлення суду є безпідставними.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, 28.08.2018 року Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Дирекція з будівництва та реконструкції газотранспортної системи" Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ", як постачальником, було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №1808000449 (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця предмет закупівлі «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби сталеві) (Лот №5) (надалі - Товари, Товар), зазначені в специфікації на Товари, які наведені в Додатку №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація на Товари), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (Додаток №1) - пункти 1.1., 1.2. Договору.

Сторонами була визначена загальна сума договору - 142 846 304,40 грн з ПДВ.

Загальна сума Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін з укладанням відповідної додаткової угоди. Ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації на Товари (Додаток 1) - пункти 3.1.-3.3. Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата Товарів здійснюється покупцем лише після повної їх поставки у кількості та якості, визначеними Додатками 1, 2. Покупець зобов`язаний оплатити вартість поставки Товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.9. цього Договору, та лише після отримання покупцем оригіналів первинних документів, які підтверджують поставку Товарів і є підставою для оплати згідно з умовами Договору.

Постачальник зобов`язується передати покупцю Товари в кількості, якості, строки та в місці поставки відповідно до Договору, Технічних вимог та якісних характеристик Товарів (додаток 2) та Специфікації (Додаток 1). Строк поставки Товару - протягом 150 календарних днів з дати укладання Договору (Лот №5) - пункти 5.1. - 5.3. Договору.

Датою поставки Товару за цим Договором є приймання покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14. цього Договору та передача постачальником покупцю у повному обсязі оригіналів документів визначені в пунктах 5.9.1 - 5.9.6. (пункт 5.9. Договору).

Відповідно до пункту 5.14. Договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю. Положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 застосовуються до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2., 7.4. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальністю, передбачену законодавством України та цим Договором. За порушення строків поставки Товару або недопоставки Товару постачальник, на вимогу покупця, сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% (відсотка) вартості Товарів, поставку яких прострочено та\або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% (сім відсотків) вартості Товарів, поставку яких прострочено. У разі порушення покупцем строків оплати за цим Договором, покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір діє з моменту його підписання сторонами і до 31 березня 2019, а в частині розрахунків та гарантій зобов`язань постачальника - до повного їх здійснення - п. 11.1. Договору.

Сторонами були укладені додаткові угоди до договору:

- №1 від 21.09.2018, якою зменшено загальну суму договору до 128 561 674,00 грн з ПДВ, Додаток 1 до Договору «Специфікація» викладено у новій редакції;

- №2 від 22.12.2018, відповідно до умов якої Додаток №1 до Договору «Специфікація» (редакція від 21.09.2018) викладена у новій редакції. Додаток 2а (доповнення додатку 2) до Договору - виключено;

- №3 від 07.03.2019, відповідно до умов якої зменшено суму договору до 126737 523,88 грн з ПДВ. Додаток №1 до Договору «Специфікація» викладено у новій редакції.

На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 126737523,88 грн, що не заперечується сторонами.

Постачання товару було здійснено в період з 22.12.2018 по 27.02.2019 року, при встановленому договором строку поставки - до 25.01.2019 включно. Зокрема, за межами договірного строку поставки було поставлено товар на 73042 930,03 грн в період з 26.01.2019 по 27.02.2019, та з простроченням більше 30 днів на суму 1 917 005,22 грн.

Покупцем отриманий товар було оплачено в повному обсязі, що підтверджуються платіжними дорученнями №362 від 11.04.2019, №363 від 11.04.2019, №364 від 11.04.2019, №379 від 17.04.2019, №380 від 17.04.2019, №350 від 08.04.2019, №361 від 11.04.2019, №387 від 17.04.2019, №388 від 17.04.2019, №391 від 19.04.2019, №392 від 19.04.2019, №398 від 19.04.2019, №399 від 19.04.2019, №400 від 19.04.2019, а саме 09.04.2019 сплачено 15 000 000,00 грн, 11.04.2019 - 10 065 329,40 грн, 17.04.2019 - 40 000 000,00 грн, 18.04.2019 - 25 000 000,00 грн, 19.04.2019 - 36 672 194,49 грн.

На підтвердження своїх доводів щодо відсуності вини в порушенні строків постачання товару відповідач надав висновок Торгово-промислової палати України №152/05-19 від 23.01.2019 про істотні зміни обставин за Договором №1808000449 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 28.08.2018, лист Umran Celik Boru Sanayii A.S. від 03.12.2018 з перекладом на українську мову; лист WP/01/12/2018 від 07.12.2018 з перекладом на українську мову щодо необхідності зміни порту призначення в зв`язку з конфліктною ситуацією в Азовському морі; лист №17-01-12/2867 від 13.12.2018; лист №0402 від 04.12.2018 та підтвердження його направлення; лист №019 від 23.01.2019 та підтвердження його направлення; лист №019/2 від 23.01.2019 та підтвердження його направлення; лист №0377 від 31.10.2018; лист №0394 від 19.11.2018.

Позивач підтверджує отримання листа №0402 від 04.12.2018, в якому відповідач вказував на неминучу затримку поставки товарів, мотивувавши її введенням в Україні військового стану у листопаді-грудні 2018, а також просив не застосовувати до нього штрафних санкцій.

АТ "УКРТРАНСГАЗ" листом від 06.12.2018 прохання ТОВ «Торговий дім «Трубоізолкомплект» відхилено через невідповідність даного повідомлення вимогам Договору в частині форс-мажорних обставин.

23.01.2019 ТОВ «Торговий дім «Трубоізолкомплект» листом №019/2 від 23.01.2019 передав АТ "УКРТРАНСГАЗ" висновок Торгово-промислової палати України №152/05-19 від 23.01.2019 про істотні зміни обставин за договором (далі - Висновок) і просив укласти додаткову угоду до Договору про продовження строку поставки. Даний лист залишений АТ "УКРТРАНСГАЗ" без відповіді, додаткова угода про продовження строку поставки не укладена.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення постачання товару та стягнення з позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого товару.

Застосоване законодавство, оцінка доводів сторін та висновків суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд доходить висновку про наявність правовідносин з постачання товару та відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в частині постачання товару відповідачем порушено умови договору та частина товару на загальну суму 73042 930,03 грн поставлена в період з 26.01.2019 по 27.02.2019 з врахуванням положень пункту 5.14 Договору щодо приймання продукції, фактичне приймання якої здійснено з 29.01.2019 по 27.02.2019, тобто з простроченням від 3-х до 32-х днів.

На підставі п. 7.4 договору позивач нарахував пеню відповідно до кожної простроченої поставки за період прострочення 26.01.2019 по 07.03.2019 - 1057837,34 грн та штраф 7% за прострочення постачання товару на суму 1 917 005,22 грн більше 30 днів - 134 190,37 грн.

Суд першої інстанції визнав правильним розрахунок пені та штрафу, що не оспорюється сторонами, оскільки позивач оспорює тільки зменшення пені та штрафу на 50%, а відповідач рішення суду не оскаржує.

За наведеного та в силу положень ст. 269 ГПК України апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильного розрахунку стягуваних позивачем сум, оскільки нарахування відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи, незважаючи на те, що позивач нарахував пеню до 07.03.2019 (дата укладання додаткової угоди про зміну обсягів поставки), втім відповідач вказаного не оскаржив.

Як зазначено судом вище, відповідач заявив в суді першої інстанції клопотання про зменшення пені і штрафу на 50%, яке було судом задоволено.

Апелянт безпідставно стверджує, що відповідач заявив клопотання тільки щодо зменшення пені, оскільки в прохальній частині заяви від 05.11.2019 (а.с.195 т. 3) зазначено дослівно зменшити штрафні санкції (пеню, штраф) заявлені до стягнення позивачем за первісним позовом на 50% .

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу та неустойки, суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини, а саме в ході виконання договору мали місце обставини, на які не міг вплинути Відповідач. Дані обставини підтверджуються Висновком Торгово-промислової палати України №152/05-19 від 23.01.2019 про істотні зміни обставин за Договором №1808000449 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 28.08.2018; незначний термін прострочення договірних зобов`язань; своєчасне повідомлення позивача щодо введення військового стану в деяких областях України, що впливає на доставку товару в морські порти України; звернення відповідача до позивача з проханням внесення змін до Договору в частині збільшення строку поставки товару та неможливість виконання зобов`язань в строк; порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача; відсутність в діях відповідача умисних дій.

Свій висновок суд також обгрунтував посиланнями на Указ Президента України №393/201 від 26.11.2018 8 «Про введення воєнного стану в Україні» , яким було введено військовий стан в деяких областях України строком на 30 діб, починаючи з 26.11.2018 по 26.12.2018, ст.8, 129 Конституції України щодо верховенства права, Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення неустойки та зазначає, що ані у наведених нормах, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір пені та штрафу, а також повну поставку відповідачем товару, період прострочення поставки якого є незначним, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про можливість зменшення пені та штрафу на 50%.

Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом у Постанові від 22.10.2019 у справі №904/5830/18 між цими ж сторонами.

Враховуючи викладене, аргументи апелянта про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом відхиляються.

Доводи апелянта, що при зменшенні штрафних санкцій судом першої інстанції не враховано інтереси позивача, його скрутний фінансовий стан, стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а невиконання боржниками, зокрема, і відповідачем умов договорів призводить до великих збитків Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» та провокує ризики сталої роботи ГТС України, апеляційний суд відхиляє, оскільки доказів, на підтвердження цих доводів позивачем не надавалося, та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між наведеними ним фактами та простроченням постачання товару саме за цим договором.

Втім, є слушним довод апелянта щодо безпідставного посилання суду першої інстанції на Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки матеріали справи не містять електронних документів, а лише засвідчені копії листів, на яких наявний письмовий підпис осіб. Але вказані посилання не призвели до прийняття судом правильного рішення в цій частині.

Зустрічну позовну заяву судом було задоволено в повному обсязі, з чим не погоджується апелянт, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку у визначенні строку оплати поставленого товару.

Як встановлено судом покупець повинен оплатити за поставлений товар лише після повної його поставки у кількості та якості, визначеними Додатками 1, 2. не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.9. цього Договору.

Сторонами остаточно узгоджено загальну кількість товару за договором та його вартість - 126 737 523,88 грн, про що укладено додаткову угоду №3 від 07.03.2019.

Ця поставка товару здійснена в повному обсязі 27.02.2019 року, що визнається обома сторонами. Тобто, на час укладання додаткової угоди 07.03.2019 позивач знав щодо завершення обсягів поставки, сторони дійшли обопільної згоди щодо зменшення обсягів товару, та відлік строку на його оплату розпочинається саме з наступного дня після завершення поставки, тобто з 28.02.2019. Отже, оплата товару повинна бути здійснена до 13.04.2019 включно, втім з врахуванням того, що 13.04.2019 припадає на вихідний день (субота), в силу положень ч.5 ст. 264 ЦК України зобов`язання повинно бути виконано в перший робочий день, тобто 15.04.2019.

Відтак, частина зобов`язань щодо оплати товару позивачем виконана з простроченням, а саме 17.04.2019 - 40 000 000,00 грн (прострочення складає 1 день), 18.04.2019 - 25 000 000,00 грн (прострочення складає 2 дні), 19.04.2019 - 36 672 194,49 грн (прострочення складає 3 дні).

Судом першої інстанції вказаного не було враховано та в цій частині доводи апелянта є обгрунтованими.

За наведених обставин прострочення оплати пеня буде складати в загальній сумі 197 276,64 грн, 3% річних - 16 439,73 грн та ці вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково.

Позивач не подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення неустойки, тому його доводи щодо несправедливого судового розгляду безпідставні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зустрічний позов містить також вимогу про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 016 721,94 грн з врахуванням індексу інфляції за квітень 2019 року.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р. (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Як визначено у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за период з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом встановлено, що станом на кінець квітня місяця 2019 року заборгованість з оплати товару була відсутня, прострочення мало місце від одного до трьох днів. За таких обставин, з врахуванням вище наведеної позиції Верховного Суду України, збільшення заборгованості на індекс інфляції за квітень 2019 року є безпідставним.

Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та безпідставно задовольнив вимоги про стягнення з позивача інфляційних втрат у сумі 1 016 721,94 грн. Тому в цій частині зустрічних вимог слід відмовити, а рішення суду - скасувати.

Аналізуючи через призму ст. 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи (ст. 277 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи , підлягає зміні в частині стягненої за зустрічним позовом суми пені, 3% річних та скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат 1 016 721,94 грн. В частині вимог первісного позову рішення суду слід залишити без змін.

Також, керуючись положеннями ч. 11 ст. 238 та ч.11 ст. 129 ГПК України апеляційний суд проводить зустрічне зарахування грошових сум та витрат у справі, та стягує різницю на користь позивача, оскільки йому присуджено більшу грошову суму.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/3491/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 у справі №904/3491/19 змінити в частині стягненої за зустрічним позовом суми пені, 3% річних та скасувати в частині стягнення інфляційних втрат 1016 721,94 грн. В частині вимог первісного позову рішення суду залишити без змін, здійснивши зарахування відповідно до ч. 11 ст. 238 та ч.11 ст. 129 ГПК України, в зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Первісний позов задовольнити частково в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» пені - 528 918,67 грн , штрафу - 67 095,19 грн та витрат по сплаті судового збору - 17 880,42 грн.

В решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково в частині вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» пені - 197276,64 грн , 3% річних - 16 439,73 грн та витрат по сплаті судового збору - 3 205,75 грн .

В решті зустрічного позову відмовити.

Здійснити зарахування грошових сум і витрат у справі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» (м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22А, код ЄДРПОУ 37180015) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (м. Київ, Кловський узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801) грошові кошти - 382 297,49 грн (триста вісімдесят дві тисячі двісті дев`яносто сім грн 49 коп) та витрати по сплаті судового збору - 14 674,67 грн (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири грн 67 коп), про що видати наказ» .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трубоізолкомплект» (м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22А, код ЄДРПОУ 37180015) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (м. Київ, Кловський узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801) витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі - 27 764,86 грн (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят чотири грн 86 коп), про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови у випадках, визначених ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 02 березня 2020 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна