Рішення

від 25.02.2020 по справі 908/87/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/12/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 Справа № 908/87/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071 м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, ідентифікаційний код юридичної особи 30603572)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

про стягнення 71 107 грн. 72 коп.

представники сторін

від позивача: Мажара О.Є., дов. № 273 від 27.12.2019

від відповідача: Комракова Д.С., дов. № 8 від 01.01.2020

У С Т А Н О В И В:

13.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 71 107 грн. 72 коп. попередньої оплати за договором постачання електричної енергії № 221 від 19.01.2007.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 року здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/87/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду 17.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/87/20, присвоєно справі номер провадження 27/12/20, розгляд справи по суті призначено на 13.02.2020.

Справа № 908/87/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.02.2020 розгляд справи відкладався на 26.02.2020, на підставі ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 26.02.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 26.02.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2020р. підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 71 107 грн. 72 коп. попередньої оплати за договором постачання електричної енергії № 221 від 19.01.2007 року.

Представник відповідача проти позову заперечив на підставах, викладених у письмовому відзиві № 111-юр від 29.01.2020 (вх. № 2356/08-08/20 від 31.01.2020), в якому зазначив, що на сьогоднішній день ПАТ Запоріжжяобленерго є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019р. № 36-р. ПАТ Запоріжжяобленерго включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Згідно до положень Закону України Про ринок електричної енергії з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником, а є оператором системи розподілу електричної енергії, а відповідно не може здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. Станом на сьогоднішній день, внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами - юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію, у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість. Такі надлишково/помилково сплачені споживачами грошові кошти зараховувались згідно вимог з ПАТ Запоріжжяобленерго в ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління та перераховувались відповідно до встановленого НКРЕКП алгоритму на поточній рахунок Державного підприємства "Енергоринок" - оптового постачальника електроенергії. ПАТ Запоріжжяобленерго неодноразово подавало до уповноваженого банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, проте АТ "Ощадбанк безпідставно повертав без виконання платіжні доручення, що стало підставою для захисту прав ПАТ "Запоріжжяобленерго'" та споживачів в судовому порядку. Судовий процес триває. Відповідно до підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії , які затверджені Постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року №1470 визначено, що ліцензіат повинен дотримуватися визначених напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої рішенням НКРЕКП структури тарифу на розподіл електричної енергії. Постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833 Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ Запоріжжяобленерго , яка набрала чинності з 01 січня 2019 року (із змінами та доповненнями), встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ Запоріжжяобленерго , якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, а тому товариство вимушено відшуковувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат. Крім цього, ПАТ Запоріжжяобленерго пропонує розглянути питання про можливість укладення мирової угоди по справі, на умовах погоджених сторонами.

У письмовому відзиві відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розстрочити виконання рішення по даній справі строком на 5 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.

Позивач заперечив проти розстрочення рішення суду, про що зазначив у відповіді на відзив № 309 від 03.02.2020 (вх. № 2768/08-08/20 від 06.02.2020).

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України та оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомивши строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

19.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 221.

Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії.

Відповідно до п. 7.4 договору розрахунки за електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" з урахуванням умов додатка № 7 Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку . Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії .

Пунктом 4 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію", в редакції, затвердженій Додатковою угодою № 9 від. 15.05.201 8 року, визначено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число поточного місяця.

Згідно п. 6 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію", в редакції, затвердженій Додатковою угодою № 11 від 16.01.2017, визначено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку.

Згідно з п. 2.3.1, п. 2.3.4 договору споживач зобов`язався виконувати умови цього Договору; оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію".

Відповідно до п. 9.4 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2007 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 71 107 грн. 72 коп. попередньої оплати за договором постачання електричної енергії № 221 від 19.01.2007 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч. ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень позивач щомісяця здійснював попередню оплату за електроенергію:

- 25.10.2018 № 141260241 позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 50 569 грн. 74 коп.;

- 23.11.2018 № 141263825 позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 58 325 грн. 40 коп.;

- 22.12.2018 № 141268761 позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 54 049 грн. 66 коп.

В грудні 2018 року позивачем спожито 19 643 кВт/год. електричної енергії на суму 50 454 грн. 62 коп., що підтверджується Актом прийняття-передавання від 31.12.2018.

31.12.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 221/12а, з якого вбачається, що сальдо на користь позивача по розрахункам за електричну енергію станом на 01.12.2018 становить 67 512 грн. 68 коп., а станом на 01.01.2019 сальдо на користь позивача по розрахункам за електричну енергію становить 71 107 грн. 72 коп.

11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.ст. 8, 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01.01.2019 ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку із цим, починаючи з 01.01.2019 оплату за спожиту електричну енергію позивач здійснює ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".

З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 2278 від 16.08.2019, щодо повернення 71 107 грн. 72 коп. переплати, яка виникла станом на 01.01.2019.

29.08.2019 листом № 007-067/14599 відповідач з метою врегулювання суперечки та поновлення права споживача на отримання переплачених коштів, запропонував погодити повернення коштів на протязі п`яти місяців, рівними частками, починаючи з жовтня 2019 року.

Матеріали справи містять підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків від 07.03.2019 по договору № 221 від 19.01.2007. Заборгованість відповідача перед позивачем по попередній оплаті за спожиту активну електроенергію становить 71 107 грн. 72 коп.

Згідно вказаного Акту звірки від 07.03.2019 за перетікання реактивної електроенергії позивач мав заборгованість перед відповідачем в розмірі 1 840 грн. 22 коп., вказана заборгованість була сплачена позивачем 08.01.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 141270243.

Переплачені кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Як було наведено вище, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто, ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019р., згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018р. № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 71 107 грн. 72 коп. надмірно сплачених коштів за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.

Відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.

Доводи відповідача стосовно того, що неповернення позивачу попередньої оплати в розмірі 71 107 грн. 72 коп. є наслідком протиправних дій ПАТ "Державний ощадний банк України" судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки наведені відповідачем обставини щодо його взаємовідносин з ПАТ "Державний ощадний банк України" по розпорядженню коштами на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання не є підставами, які звільняють його від обов`язку повернення Підприємству з іноземними інвестиціями "Амік Україна" суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно договору № 221 від 19.01.2007, яким відповідач визнав, що заборгованість перед Підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна", м. Київ, по розрахункам за електричну енергію по вказаному договору становить 71 107 грн. 72 коп.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач не заперечив факту підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію.

На час вирішення справи в судом заборгованість відповідача перед позивачем по неповернутій попередній оплаті за електричну енергію становить 71 107 грн. 72 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 71 107 грн. 72 коп. попередньої оплати за договором постачання електричної енергії № 221 від 19.01.2007, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Крім того, відповідач надав суду заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на 5 календарних місяців.

Заява мотивована тим, що відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можли вості виконати рішення суду по даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду, що підтверджується наступним. У ПАТ Запоріжжяобленерго відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем. На даний час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані у зв`язку з наявною багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Станом на 25.09.2019 у відповідача наявний податковий борг, який становить 1053,0 млн. грн. Станом на 01.09.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 118,71 млн. грн. Першочергової виплати податкового боргу товариство має щомісячно проводити виплату інших обов`язкових платежів, зокрема таких як оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці; витрати на зв`язок тощо. Сума мінімально необхідних платежів ПАТ Запоріжжяобленерго (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів на послуги з розподілу електричної енергії з 01.10.2019 року складає 170 464 тис. грн. на місяць. На рахунках ПАТ Запоріжжяобленерго відсутні грошові кошти, на підтвердження чого Відповідач надає довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки Постановою від 22.09.2017в № 53254372 накладено арешт . Критична фінансова ситуація почалась на підприємстві ще з 2015 року, коли Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постійно встановлювала для Відповідача або нульовий алгоритм або щодобові багатомільйонні відрахування з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, що призводило до ненадходження коштів на поточні рахунки підприємства. Одним із джерел інформації, які об`єктивно відображають майнове і фінансове становище підприємства і використовуються для аналізу господарської діяльності підприємства є: баланс підприємства (ф.1) та звіт про фінансові результати (ф.2), з яких вбачається збиток підприємства. Станом на 01.11.2019 року дебіторська заборгованість становить: - 1 693,8 млн. грн. - споживачів за електроенергію відпущену до 01.01.2019р., у тому числі найбільші боржники: ТОВ ЗТМК - 778,2 млн. грн., ПАТ ЗЗФ - 414,9 млн. грн., ДП Кремнійполімер - 172,0 млн. грн., Запорізьке ДП Радіоприлад - 30,8 млн. грн., ПрАТ Завод напівпровідників - 20,9 млн. грн., ДП Доркомунгосп - 27,1 млн. грн. Недостатність обігових коштів виникла внаслідок: вилучення з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання товариства коштів за спожиту електроенергію в погашення реструктуризованої заборгованості в ДП Енерго-ринок термін сплати якої не настав. Станом на 01.11.2019 року з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання Товариством сплачено 5,6млн. грн. несвоєчасної та неповної сплати зобов`язань з послуг розподілу електричної енергії ТОВ Запоріжжяенергопостачання (далі ПУП) та ДПЗД Укрінтеренерго протягом 2019 року, так станом на 01.11.2019 заборгованість ПУП становить 80,7 млн. грн.. та ПОН -17,9 млн. грн. Станом на 31.10.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП Енергоринок становить 412,4 млн. грн.

Позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/87/20, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а наведені відповідачем в обґрунтування заяви доводи, не є тими винятковими обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/87/20 строком на 5 місяців, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Недостатність чи відсутність коштів або необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення можна розстрочити.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення стоком на 5 місяців.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наведені заявником доводи, суд не може сприймати у якості достатньої підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки, вони не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку належного виконання зобов`язань за договором та судовим рішенням.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж: надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим .

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення у справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ті аргументи, які викладені судом вище, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале не повернення відповідачем суми переплати (передоплати) в розмірі 71 107 грн. 75 коп. може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 5 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, що фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071 м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, ідентифікаційний код юридичної особи 30603572) 71 107 (сімдесят одна тисяча сто сім) грн. 72 коп. попередньої оплати за договором постачання електричної енергії № 221 від 19.01.2007, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 02.03.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.