ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5820/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від позивача: Сокуренко Євген Сергійович, довіреність №4439-К-О від 12.10.2018 року, адвокат;
від відповідача: Лященко Сергій Сергійович, довіреність №б/н від 04.02.2020 року, адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2019 року у справі № 904/5820/19 (суддя Євстигнеєва Н.М.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до Корпорації "Інформаційні системи України", м. Дніпро
про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2019 року у справі № 904/5820/19 в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:
- заборони Корпорації "Інформаційні системи України" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 24737811) відчужувати у будь-який спосіб та розпоряджатися нерухомим майном, що належить їй на праві власності та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна, в межах суми позову 5 353 251,29 грн., із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про зазначену заборону, до набрання рішенням суду законної сили по цій справі;
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Корпорації "Інформаційні системи України" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 24737811), наявні на рахунках, відкритих Корпорацією "Інформаційні системи України" в банківських установах України, зокрема, на рахунку, що відкритий в ПАТ КБ "ОТП Банк", м. Київ, (МФО 300528, код ЄДРПОУ 24737811) № НОМЕР_1 в межах суми позову 5 353 251,29 грн. - відмовлено.
Ухвала мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки надана позивачем інформація не підтверджує неможливість виконання відповідачем рішення господарського суду про стягнення заборгованості в разі задоволення позову.
Суд зазначив, що:
- ним враховано, що сума позовних вимог є значною, однак реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову суд не вбачав, оскільки укладаючи кредитний договір №DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року, банк вже забезпечив виконання відповідачем зобов`язань за ним шляхом укладення між позивачем та відповідачем договору застави № DNH2LKI06616/DZ від 02.04.2015 року;
- шляхом укладення договору застави позивач вже передбачив заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу;
- та обставина, що з вересня 2019 року у Корпорації "ІСУ" відсутнє право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок (літ А), за адресою м. Київ, вул. Кирилівська, буд.104, не свідчить про неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог - перехід права власності може свідчити лише про припинення здійснення зарахувань зустрічних однорідних вимог АТ КБ "Приватбанк" за зобов`язанням за кредитним договором № DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року (погашення процентів і тіла кредиту) і Корпорації "Інформаційні системи України" за зобов`язаннями, які виникають із договорів оренди № 01/07/03-16 від 01.07.2016 року, № 08/03-01ар від 03.08.2014 року (з оплати орендної плати) протягом дії договорів оренди; приміщення загальною площею 354,14 м.2, другий поверх, та 80 м2 третій поверх за адресою: в м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 104 (реєстраційний номер об`єкту -18726680000) є предметом саме договору оренди.
Щодо вимоги заявника про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, в межах суми позову 5 353 251,29 грн., із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про зазначену заборону, до набрання рішенням суду законної сили по цій справі, господарський суд зазначив, що:
- Корпорація "Інформаційні системи України" не є органом реєстрації (державним реєстратором);
- заявником не підтверджена наявність правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезопечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача;
- те, що грошові кошти, що обліковуються на р/р № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ КБ "ОТП Банк", м. Київ, та не спрямовуються боржником добровільно на погашення заборгованості за кредитним договором, не свідчить про його ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" оскаржило її в апеляційному порядку.
Скаржник просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2019 року у справі № 904/5820/19, прийняти постанову, якою задовольнити заяву АТ Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову до подачі позовної заяви про стягнення заборгованості в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає на неправильне тлумачення господарським судом ст. ст. 136, 139, 140 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначає, що:
- заявником було надано суду докази, зокрема лист № 29/07-8 від 29.07.2019, яким ТОВ "Аграрні технології України" повідомило про зміну власника орендованих банком у Корпорації "ІСУ" за договором оренди № 08/03-01ар від 03.08.2014 приміщень, що свідчить про фактичне відчуження боржником нерухомого майна;
- за результатом додаткового вивчення документів, пов`язаних з орендованим приміщенням, було встановлено, що у Корпорації "ІСУ" відсутнє право власності на об`єкт нерухомого майна нежитловий будинок (літ. А), реєстраційний номер 18726680000 за адресою м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 104, що є недобросовісними діями боржника, з огляду на неповідомлення Банку про відчуження майна, що перебуває в оренді та намагання відчужити майно одночасно не виконуючи взяті на себе кредитні зобов`язання;
- наведені обставини підтверджують достатньо обґрунтоване припущення позивача, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відзив на апеляційну скаргу представник відповідача не надав.
У судовому засіданні представник позивача повідомив суд апеляційної інстанції про ухвалення господарським судом Дніпропетровської області рішення за позовом, забезпечення якого є предметом апеляційного перегляду та задоволення заявлених позивачем вимог.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав обґрунтованості оскаржуваної ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зазначав, що 02.04.2015 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (яке змінило назву на АТ КБ "Приватбанк") та Корпорацією "Інформаційні системи України" укладено договір DNH2LKI06616 про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії.
За цим договором банк надав корпорації кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 8 190 287,69 грн. (на поповнення обігових коштів) під зобов`язання позичальника сплатити за користування кредитом 11% річних (п. А.6. договору) у термін, визначений пунктом А.8. розділу А, та повернути кредит у терміни згідно з графіком зменшення поточного ліміту, встановленим додатком 1 до договору (пункт А.3 договору). Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредит у межах узгодженого сторонами кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 .
У зв`язку зі зміною та підвищенням курсу іноземної валюти (долар США) відносно національної валюти на протязі дії кредитного договору, на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3. договору банком було надіслано корпорації лист від 28.12.2017 року №Э/Upr 1/3-165057, щодо надання позичальником згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом, зміни періодичності платежів за кредитом, який отримано корпорацією.
25.01.2018 року листом від 12.02.2018 року №12/02 корпорація згоду на підвищення процентної ставки не надала і відмовилася від підписання запропонованого банком договору про внесення змін до кредитного договору.
Зважаючи навідсутність згоди, банком надіслано лист від 26.02.2019 року №Э/Upr 1/3-194512 та повідомлено про зміну умов кредитного договору № DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року, а саме: зміну терміну повернення кредиту, визначеного пунктом А.3., встановлення 12.03.2018 року датою повернення кредиту, та вимагав у вказану дату повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.
Цим же листом позичальника повідомлено, що у випадку непогашення суми кредиту, процентів за фактичний строк його користування у термін, зазначений у повідомленні (12.03.2018 року), вся сума належного платежу за цим договором, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Позивач зазначав, що станом на 03.12.2019 року розмір заборгованості відповідача становить 5 353 251,29 грн. з яких, заборгованість за тілом кредиту - 5 100 000,00 грн. та за процентами - 253 251,29 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, позивач вирішив звернутися до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за договором №DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року та просив забезпечити позов.
Також в обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на обставини укладання між ним та відповідачем у даній справі договорів оренди № 01/07/03-16 від 01.07.2016 року (припинений 29.05.2019 року) та № 08/03-01ар від 03.08.2014 року (строк дії до 04.06.2020 року).
Вказував, що рішенням АТ КБ "Приватбанк" було надано дозвіл на здійснення зарахувань зустрічних однорідних вимог АТ КБ "Приватбанк" за зобов`язанням за кредитним договором № DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року (погашення процентів і тіла кредиту), і Корпорації "Інформаційні системи України", за зобов`язаннями, які виникають із договорів оренди № 01/07/03-16 від 01.07.2016 року, № 08/03-01ар від 03.08.2014 року (з оплати орендної плати) протягом дії договорів оренди.
Предметом договору оренди є приміщення загальною площею 354,14 м.2, другий поверх, та 80 м2 третій поверх за адресою: в м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 104 (реєстраційний номер об`єкту -18726680000).
Позивач посилався на те, що відповідач здійснив відчуження орендованого банком майна маючи та не погашаючи наявну перед позивачем заборгованість. Вважав вказані обставини підставами для висновку про ухилення відповідача від можливого звернення стягнення на майно на користь позивача.
Також заявник вважав, що існують інші ризики умисного ухилення боржника від виконання судового рішення у разі ухвалення його на користь кредитора, зокрема шляхом виведення боржником наявних грошових коштів з власних рахунків, відчуження належного боржнику майна, укладення фіктивних договорів застави, іпотеки, купівлі-продажу, ліквідації юридичної особи, тощо.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Так, відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За умовами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів поділяє доводи суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивач належними та допустимими доказами не довів, що обставини, які він зазначив в обгрунтування заяви, підтверджують можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду.
Так, суд вірно зазначив, що укладаючи кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом позовних вимог, сторони вже вчинили заходи забезпечення виконання позичальником зобовязань за договором.
З змісту кредитного договору №DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року вбачається, що банк вже забезпечив виконання відповідачем зобов`язань за ним шляхом укладення між позивачем та відповідачем договору застави № DNH2LKI06616/DZ від 02.04.2015 року. Вказане передбачено п.А4 кредитного договору (а.с.17 -21).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу").
Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше (ч.5 ст.18 Закону України "Про заставу").
Метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України "Про заставу", статей 1, 3 Закону України "Про іпотеку".
За наявності встановлених обставин не вжиття заходів забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Шляхом укладення договору застави позивач вже передбачив заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Доводи апелянта про те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив зміст договору застави, на який він посилається, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки сам позивач не заперечував укладання такого договору та не вказував суду на будь-які обставини, щоб спростували вказаний вище висновок суду першої інстанції.
Посилання апелянта на обставини, що підтверджують передачу відповідачем права власності на належне йому майно за адресою м. Київ, вул. Кирилівська, буд.104, також не є належними доказами в розумінні ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України ухилення відповідача від можливого в майбутньому виконання рішення суду та звернення стягнення на майно боржника.
В тому контексті, що зазначив позивач, ці обставини мають значення для припинення здійснення зарахувань зустрічних однорідних вимог АТ КБ "Приватбанк" за зобов`язанням за кредитним договором № DNH2LKI06616 від 02.04.2015 року (погашення процентів і тіла кредиту) і Корпорації "Інформаційні системи України" за зобов`язаннями, які виникають із договорів оренди № 01/07/03-16 від 01.07.2016 року та № 08/03-01ар від 03.08.2014року (з оплати орендної плати) протягом дії договорів оренди.
Щодо відмови суду в задоволенні вимоги заявника про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, в межах суми позову 5 353 251,29 грн., із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про зазначену заборону, до набрання рішенням суду законної сили по цій справі, та ці обставини апелянт в поданій скарзі не зазначав.
Відповідно до заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги, заявником не підтверджена наявність правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Наявність на рахунку відповідача грошових коштів, які він не спрямовує добровільно на погашення заборгованості за кредитним договором не свідчить про його ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 05.09.2019 року № 911/527/19, від 16.10.2019 року № 911/1530/19,, обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову (Постанова Верховного Суду від 02.09.2019 року № 917/137/19).
У даній справі позивач не довів обставини щодо того, що невжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить в майбутньому виконання рішення суду.
Висновки оскаржуваної ухвали позивач не спростував. Апеляційна скарга є не доведеною та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2019 року у справі № 904/5820/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 02.03.2020 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков
Дата ухвалення рішення | 25.02.2020 |
Оприлюднено | 02.03.2020 |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Юзіков Станіслав Георгійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні