Рішення

від 25.02.2020 по справі 908/3622/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/253/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 Справа № 908/3622/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Югдортранс , 69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя,79

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору

27.12.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Югдортранс , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № КБР-50/06/18 від 01.06.2018 в сумі 17 139,73 грн, що складається з суми основного боргу в розмірі 8000,00 грн, втрат від інфляції в сумі 68,88 грн, три проценти від простроченої суми в розмірі 70,85 грн, штраф у розмірі 4000,00 грн, суми дострокової сплати винагороди (Роялті) в розмірі 5000,00 грн.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №КБР-50/06/18 від 01.06.2018, за умовами якого відповідач за надане невиключне право на публічне виконання оприлюднених музичних творів зобов`язаний сплачувати позивачу винагороду (роялті). Загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором (з 01.06.2018) складає 1000,00 грн. Відповідачем мали бути здійснені такі платежі за 13 місяців - 1000,00 грн. за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 5 місяців, сплативши 5000,00 грн. Позивач вирахував загальну заборгованість відповідача станом на 26.11.2019, яка включає в себе основний борг з урахуванням інфляції, 3% річних від простроченої суми, а також штрафні санкції у вигляді штрафу та розрахунок періодів, за які відповідач зобов`язаний достроково сплатити винагороду (роялті). Обґрунтовуючи позов посилається на ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 56, 58, 162, 164, 171, 176 Господарського процесуального кодексу України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2019, справу № 908/3622/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3622/19, присвоєно справі номер провадження 15/253/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.01.2020 о/об 10 год. 40 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.1.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.02.2020 об 11 год. 00 хв.

Представники сторін 25.02.2020 до судового засідання не з`явилися.

Представник позивача надав клопотання від 21.02.2020 про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду від 02.01.2020, 28.01.2020 не виконав.

У зв`язку з неявкою сторін, в судовому засіданні 25.02.2020 звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою системи Оберіг не здійснювався.

З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом, на юридичну адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя,79), рекомендованою кореспонденцією надіслані копії ухвал господарського суду від 02.01.2020 про відкриття провадження у справі та про оголошення перерви від 28.01.2020.

Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.

Згідно із Законом України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Суд враховує, що дійсна справа відповідно до ст. 12 ГПК України є малозначною, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи.

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з неявкою всіх учасників процесу у судове засідання, суд відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України приймає судове рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

01.06.2018 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (надалі - УЛАСП, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Югдортранс (надалі - Користувач, відповідач) укладений договір № КБР-50/06/18.

Відповідно до п. 3.1 договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір.

Згідно з п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмову іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Згідно з п. 1.2 додатку № 2 до договору загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 1000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що дана додаткова угода діє у період з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди призупинити дію Договору №КБР-50/06/18 на період, що визначений у п. 3 Додаткової угоди №1. Тобто, сплаті винагороди не підлягають періоди з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Матеріали дійсної справи не містять доказів письмового повідомлення щодо припинення дії договору № КБР-50/06/18. Жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення договору. Таким чином, відповідно до п. 6.2 договору, його дію продовжено на той самий строк і на тих же умовах.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

У силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп. 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, де визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за договором № КБР-50/05/18 було сплачено роялті у загальній сумі 5000,00 грн, тобто за п`ять місяців. Відтак, зобов`язання за договором щодо сплати винагороди (роялті) здійснена в повному обсязі не була, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за період із квітня 2019 по листопад 2019 включно у сумі 8000,00 грн, яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою.

У п. 3.6 договору сторони погодили, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп. 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, де визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо - чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів з квітня 2019 по листопад 2019 прострочена на строк, більший ніж 4 місяці.

За період прострочення щомісячного платежу з 27.07.2019 по 26.11.2019 нарахування штрафу не здійснювалося, так як з моменту не минув строк більший ніж 4 (чотири) місяці, як те передбачає п. 3.6 Договору.

Позивачем правомірно нарахований та заявлено до стягнення з відповідача основний борг у розмірі 8000,00 грн, та загальна сума дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 5000,00 грн за січень-травень 2020 включно. Позов у цій частині судом задовольняється.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4000,00 грн штрафу, за період з 26.04.2019 по 26.11.2019 (період простроченого платежу з квітня 2019 по листопад 2019), в зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із п. 3.6 Договору сторони погодили, що якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Відповідно до умов договору, строком - є строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку договору, зазначеному у п. 6.1 договору, а у випадку коли строк зазначений у п. 6.1 закінчився, але цей договорі залишився чинними - строк визначений на підставі п. 6.2 договору.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів була прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 4000,00 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 68,88 грн втрат від інфляції, нарахованих за період із квітня 2019 по листопад 2019, та 70,85 грн 3% річних від простроченої суми, які нараховані за загальний період із 26.04.2019 по 26.11.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Розрахунок 3% річних зроблений позивачем правильно, з відповідача на користь позивача стягується сума 70,85 грн. 3% річних.

Розрахунок втрат від інфляції грошових коштів судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно, з огляду на наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

У розрахунку втрат від інфляції позивачем включено місяці (неповні), в яких мав би бути здійснений платіж, що є на думку суду, неправильним. Відтак судом не враховано інфляційні втрати за період листопад - грудень 2019 року, оскільки позивачем розрахунок здійснено за періоди 27.10.2019 по 26.11.2019 та 26.11.2019 відповідно. За іншими періодами також враховано індекс інфляції лише за повними місяцями.

Згідно з перерахунком суду у межах заявленого позивачем періоду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 43,91 грн втрат від інфляції. У стягненні 24,97 грн втрат від інфляції судом відмовляється.

Відповідач відзиву на позовну заяву та заперечень по суті спору не надав, доводи позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 цього Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/3622/19, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, відповідно до якого розмір професійної правничої допомоги складає 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви позивач додав договір № 8.146-А від 29.11.2019 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс та Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав , відповідно до умов якого професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ Югдортранс про стягнення заборгованості за договором № КБР-50/06/18; за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 5000,00 грн, без ПДВ (п. 4.1.1 договору). Згідно з п. 4.2 договору клієнт оплачує винагороду адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. За результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін; в акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість (п. 4.4).

У матеріалах справи міститься підписаний 24.01.2020 між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс та Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом. Згідно акту адвокатське об`єднання отримало винагороду у розмірі 5000,00 грн. В акті зазначено, яка саме робота проведена адвокатом та її вартість.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Клопотання від відповідача стосовно зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надійшло.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 4992,72 грн витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Югдортранс , 69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя,79; ідентифікаційний код юридичної особи 36140830) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код юридичної особи 37396233) 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп) основного боргу, 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп) штрафу, 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп) суми дострокової сплати винагороди (роялті), 43,91 грн (сорок три гривні 91 коп) втрат від інфляції, 70,85 грн (сімдесят гривень 85 коп) 3% річних, 1918,20 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять гривень 20 коп.) судового збору, 4992,72 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві гривні 72 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов