Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/18375/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/18375/19 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР (24321, Вінницька обл., місто Ладижин, ВУЛИЦЯ ХЛІБОЗАВОДСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 38023349); до проТовариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА (02160, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ`ЄДНАННЯ, будинок 19, офіс 418, Ідентифікаційний код юридичної особи 37936353) стягнення 9275,96 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА про стягнення 9275,96 грн., з яких 6200,00 грн. боргу, 2556,44 грн. пені та 519,52 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання Відповідачем зобов`язання за Договором № 1565 від 10.09.2018 року надання транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Біотрансфер прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 24.12.2019 направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 10.01.2020 уповноваженій особі Позивача та поверненням поштових конвертів за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланих на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА є 02160, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ`ЄДНАННЯ, будинок 19, офіс 418.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/18375/19 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

удові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАРІДА (Експедитор) укладено Договір-заявку № 1565 надання транспортно-експедиційних послуг, яким сторони узгодили здійснення перевезення за маршрутом м.Київ-м. Вінниця+м.Вінниця; вартість послуг 6200,00 грн.; безготівковий розрахунок протягом 10 банківських днів починаючи з дня наступного за днем отримання оригіналів документів: Договір-заявка № 1565 від 10.09.2018; два екземпляри ТТН, два екземпляри накладних, всі додатково отримані документи замовника, акт про втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу (за наявності); рахунок, два акта виконаних робіт. (а.с.10)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору-заявки №1565 від 10.09.2018 Позивач надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується Актом виконаних робіт № 479 від 12.09.2018 та товарно - транспортною накладною №КІ-00005371 від 10.09.2018 (а.с.11-13).

Крім того, на виконання умов Договору-заявки № 1565 від 10.09.2018 Позивач надіслав на адресу Відповідача документи, передбачені умовами Договору-заявки, необхідні для розрахунків за надані послуги, що підтверджується копією експрес - накладної №20400101744690 від 18.09.2018. (а.с.14)

03.05.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача Лист-вимогу щодо оплати наданих послуг № 103 від 02.05.2019 про сплату заборгованості у розмірі 6200,00 грн., що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового підправлення. (а.с.15-16)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору-заявки № 1565 від 10.09.2018 не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР в розмірі 6200,00 грн.. Крім того, зважаючи на неналежне виконання зобов`язання з оплати послуг перевезення Позивачем заявлено до стягнення 2556,44 грн. пені та 519,52 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору-заявки № 1565 від 10.09.2018 надання транспортних послуг між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору-заявки №1565 від 10.09.2018 Позивач надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується Актом виконаних робіт № 479 від 12.09.2018 та товарно - транспортною накладною №КІ-00005371 від 10.09.2018 (а.с.11-13).

Відповідно до умов Договору-заявки №1565 від 10.09.2018 сторони погодили безготівковий розрахунок протягом 10 банківських днів, починаючи з дня наступного за днем отримання оригіналів документів: Договір-заявка № 1565 від 10.09.2018; два екземпляри ТТН, два екземпляри накладних, всі додатково отримані документи замовника, акт про втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу (за наявності); рахунок, два акта виконаних робіт. (а.с.10)

На виконання умов Договору-заявки № 1565 від 10.09.2018 Позивач надіслав на адресу Відповідача документи, передбачені умовами Договору-заявки, необхідні для розрахунків за надані послуги, що підтверджується копією експрес - накладної №20400101744690 від 18.09.2018. (а.с.14)

03.05.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача Лист-вимогу щодо оплати наданих послуг № 103 від 02.05.2019 про сплату заборгованості у розмірі 6200,00 грн., що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового підправлення. (а.с.15-16)

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА обов`язок по оплаті за надані послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА перед Товариством з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №1565 від 10.09.2018 становить 6200,00 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР в розмірі 6200,00 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 6200грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 519,52 грн. інфляційних втрат за період прострочення жовтень 2018 року - листопад 2019 року .

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 519,52 грн. інфляційних втрат за період прострочення жовтень 2018 року - листопад 2019 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому Позивачем розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Також при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 08.10.2018 по 16.02.2019 у розмірі 2556,44 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2556,44 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6200,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 519,52 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАРІДА (02160, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ`ЄДНАННЯ, будинок 19, офіс 418, Ідентифікаційний код юридичної особи 37936353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТРАНСФЕР (24321, Вінницька обл., місто Ладижин, ВУЛИЦЯ ХЛІБОЗАВОДСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 38023349) заборгованість у розмірі 6200,00 грн. (шість тисяч двісті грн. 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 519,52 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять грн.. 52 коп.) та судовий збір у розмірі 1 391,57 грн. (одна тисяча триста дев`яносто одна) грн. 57 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин