Рішення

від 23.02.2020 по справі 905/2382/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.2020р. Справа №905/2382/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600)

до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)

про стягнення 18445,66 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , м.Добропілля звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Лиман про стягнення 18445,66 грн вартості нестачі вугілля.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничними накладними №51754265 від 26.09.2019р., №51760171 від 26.09.2019р., №51754257 від 26.09.2019р., №52071149 від 15.10.2019р., №52225208 від 25.10.2019р. перевізником було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційні акти №482201/179 від 01.10.2019р., №482201/180 від 01.10.2019р., №482201/181 від 01.10.2019р., №482201/182 від 01.10.2019р., №482201/246 від 23.10.2019р., №482201/248 від 29.10.2019р. Наявність вказаних обставин, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , є підставою для стягнення з перевізника вартості нестачі вантажу у розмірі 18445,66 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2382/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві №2022/46 від 16.01.2020р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів отримання збитків, а саме документів на підтвердження оплати вантажу.

Крім того, у відзиві залізницею наведено контррозрахунок суми втрат вантажу з урахуванням 2% норми природної втрати (підп.3 п.27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати мінерального палива (вугілля кам`яне), завантаженого у вологому стані складає 2%), оскільки залізничні накладні №51754265, №51760171, №51754257, №52071149, №52225208 містять інформацію про вологість вантажу (від 6,5% до 7,3%).

Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком позивача, до господарського суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

26.09.2019р., 15.10.2019р., 25.10.2019р. за залізничними накладними №51754265, №51760171, №51754257, №52071149, №52225208 Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (відправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Новгородівка Донецької залізниці відвантажило в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Селидівська (одержувач), зокрема, у вагонах №56615065, №60454733, №53451415, №56628514, №61883302, №52227501 насипом вугілля кам`яне (марки г-газовий, Г2 Р(0-200). Виходячи зі змісту відомостей вагонів накладних №51754265, №51760171, №51754257, №52071149 та п.19 накладної №52225208 маса нетто у вагоні №56615065 становила 70500 кг, у вагоні №60454733 - 68700 кг, у вагоні №53451415 - 69800 кг, у вагоні №56628514 - 68000 кг, у вагоні №61883302 - 69700 кг, у вагоні №52227501 - 69700 кг.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Новгородівка Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складені станціями Покровськ та Гродівка Донецької залізниці акти загальної форми №31570 від 30.09.2019р., №31568 від 30.09.2019р., №31565 від 30.09.2019р., №31566 від 30.09.2019р., №244 від 23.10.2019р., №37868 від 28.10.2019р. було здійснено комісійне переваження вагонів №56615065, №60454733, №53451415, №56628514, №61883302, №52227501, про що складені комерційні акти №482201/179 від 01.10.2019р., №482201/180 від 01.10.2019р., №482201/181 від 01.10.2019р., №482201/182 від 01.10.2019р., №482201/246 від 23.10.2019р., №482201/248 від 29.10.2019р., відповідно до яких встановлено наступне:

- вагон №56615065: брутто - 86000 кг, тара - 22900 кг, нетто - 63100 кг, що менше документу на 7400 кг;

- вагон №60454733: брутто - 84600 кг, тара - 23500 кг, нетто - 61100 кг, що менше документу на 7600 кг,

- вагон №53451415: брутто - 84400 кг, тара - 23300 кг, нетто - 61100 кг, що менше документу на 8700 кг,

- вагон №56628514: брутто - 82400 кг, тара - 22400 кг, нетто - 60000 кг, що менше документу на 8000 кг,

- вагон №61883302: брутто - 91750 кг, тара - 23500 кг, нетто - 68250 кг, що менше документу на 1450 кг,

- вагон №52227501: брутто - 92300 кг, тара - 24000 кг, нетто - 68300 кг, що менше документу на 1400 кг.

У комерційному акті №482201/179 від 01.10.2019р. також відображено, що навантаження у вагоні №56615065 нижче бортів на 20 см, марковано поздовжніми борознами; над 1-7 люками є поглиблення 1050*280*20 см; у місці поглиблення маркування відсутнє; вагон бездверний, люка закриті; течі вантажу немає; у технічному відношенні вагон справний.

У комерційному акті №482201/180 від 01.10.2019р. зазначено, що навантаження у вагоні №60454733 нижче бортів на 20 см, марковано поздовжніми борознами; над 1-7 люками є поглиблення 1050*280*20 см; у місці поглиблення маркування відсутнє; вагон бездверний, люка закриті; течі вантажу немає; у технічному відношенні вагон справний.

У комерційному акті №482201/181 від 01.10.2019р. зазначено, що навантаження у вагоні №53451415 нижче бортів на 20 см, марковано поздовжніми борознами; над 1-7 люками є поглиблення 1050*280*20 см; у місці поглиблення маркування відсутнє; вагон бездверний, люка закриті; течі вантажу немає; у технічному відношенні вагон справний.

У комерційному акті №482201/182 від 01.10.2019р. також відображено, що навантаження у вагоні №56628514 нижче бортів на 20 см, марковано поздовжніми борознами; над 1-7 люками є поглиблення 1050*280*20 см; у місці поглиблення маркування відсутнє; вагон бездверний, люка закриті; течі вантажу немає; у технічному відношенні вагон справний.

У комерційному акті №482201/246 від 23.10.2019р. зазначено, що навантаження у вагоні №61883302 нижче бортів на 10-20 см, марковано трьома паралельними борознами; над 4-5 люками є поглиблення 250*100*30см; у місці поглиблення маркування відсутнє; вагон бездверний, люка закриті; течі вантажу немає; у технічному відношенні вагон справний.

У комерційному акті №482201/248 від 29.10.2019р. зазначено, що навантаження у вагоні №52227501 нижче рівня бортів на 50 см; розрівняне, марковано поздовжніми борознами; є поглиблення над 1-7 люками 150*280*100-120 см; у місці поглиблення маркування відсутнє; вагон бездверний, люка закриті; у технічному відношенні вагон справний; течі вантажу немає.

Переваження вантажу у вагонах №56615065, №60454733, №53451415, №56628514, №61883302, №52227501 здійснювалось на тензометричних 150 т вагонних вагах ВТВ-1СД станції Новгородівка Донецької залізниці (повірка 05.08.2019р.).

Суд приймає до уваги встановлені комерційними актами сліди доступу до вантажу, поглиблення та виїмки над люками у спірних вагонах, порушення маркування, ознаки втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, комерційні акти повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційних актів й інших працівників залізниці.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.

Комерційні акти підписані: №482201/179 від 01.10.2019р., №482201/180 від 01.10.2019р., №482201/181 від 01.10.2019р., №482201/182 від 01.10.2019р. - ДСМ Паутовським А.А., комерційним агентом Мінєнковою А.С. , оператором Д`яконенко А.Я. , №482201/246 від 23.10.2019р. - ДСМ Паутовським А.А., комерційним агентом Мінєнковою А.С. , оператором Когут Е.Р. №482201/248 від 29.10.2019р. - ДСМ Паутовським А.А., комерційним агентом Лисенко І.М. , оператором Д`яконенко А . Я.

Таким чином, за висновками суду, вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, внаслідок чого приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження факту незбереження вантажу під час його перевезення.

Статтею 12 Закону України Про залізничний транспорт та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України Про залізничний транспорт перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника , який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За змістом п.2.7 роз`яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

В матеріалах справи наявна довідка №937 від 19.11.2019р., за змістом якої вартість 1 т вугільної продукції, відвантаженої Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Селидівська у вагонах №56615065, №60454733, №53451415, №56628514, №61883302, №5222750 становила 635,86 грн з ПДВ.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на відсутність доказів оплати вантажу відхиляються судом з огляду на те, що предметом розгляду цієї справи є вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі вугілля у зв`язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати спірного вантажу не входить до предмету доказування у розглядуваному випадку. До того ж, Статут залізниць України не передбачає обов`язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу (п.2.7 роз`яснень №04-5/225 від 29.09.2008р. Президії Вищого господарського суду України Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею ).

Таким чином, представлена до матеріалів справи довідка №937 від 19.11.2019р. вантажовідправника приймається судом як належний та допустимий доказ, який відображує вартість відправленого вантажу за спірними поставками.

Крім того, у відзиві Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця вказувало, що розрахунок суми збитків від втрати частини вантажу має бути здійснений з урахуванням 2% норми природної втрати (підп.3 п.27 Правил видачі вантажів), оскільки у спірних залізничних накладних (графи 7, 8), наявна інформація про вологість вантажу від 6,5% до 7,3%.

З цього приводу, господарський зазначає про наступне.

За змістом перевізних документів:

- №51754265, №51760171: вантаж - вугілля кам`яне, у твердому стані (графа 20), вологість 7% та 7,2% відповідно (графа 7);

- №51754257: вантаж - вугілля кам`яне, у твердому стані, вологий (графа 20), вологість 7,2% (графа 7);

- №52071149: вантаж - вугілля кам`яне, вологий (графа 20), вологість 7,3% (графа 7);

- №52225208: вантаж - вугілля кам`яне, у твердому стані, вологістю не більше 7% (графа 20), вологість 6,5% (графа 7).

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013р. (група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу , затвердженого наказом №163 від 19.03.2002р. Держстандарту України, вугілля кам`яне є мінеральним паливом.

Згідно з ДСТУ 4083:2012 Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16%.

Відтак, вологість вугілля є критерієм визначення його якості, який характеризує умови видобутку та використання і не є тотожним з поняттям вантаж, який передається до перевезення у вологому стані.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи залізничних накладних №51754265, №51760171, №51754257, №52071149, №52225208 кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю від 6,5% до 7,3%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.

Відтак, у розглядуваному випадку застосуванню підлягає норма природної втрати вантажу, яка встановлена для мінерального палива та складає 1%.

За змістом комерційних актів №482201/179 від 01.10.2019р., №482201/180 від 01.10.2019р., №482201/181 від 01.10.2019р., №482201/182 від 01.10.2019р., №482201/246 від 23.10.2019р., №482201/248 від 29.10.2019р. недостача у вагоні №56615065 становила 7400 кг, у вагоні №60454733 - 7600 кг, у вагоні - 8700 кг, у вагоні №56628514 - 8000 кг, у вагоні №61883302 - 1450 кг, у вагоні №52227501 - 1400 кг.

Дослідивши розрахунок позовних вимог за залізничними накладними №51754265, №51760171, №51754257, №52071149, №52225208, суд встановив, що вартість нестачі вугілля є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційних актів, суд дійшов висновку, що відповідач своїх зобов`язань за договором перевезення належним чином не виконав, збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив, факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, внаслідок чого позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 18445,66 грн вартості нестачі вугілля, підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає про наступне:

За приписами ст.130 Статуту залізниць України, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач.

Відповідно до ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, залізничні накладні №51754265 від 26.09.2019р., №51760171 від 26.09.2019р., №51754257 від 26.09.2019р., №52071149 від 15.10.2019р., №52225208 від 25.10.2019р. містять переуступний напис про те, що право на пред`явлення претензії та позову передано Товариству з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля . Вказані написи засвідчені підписами директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЗФ Селидівська та скріплені печаткою підприємства.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду з розглядуваним позовом до відповідача.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600) вартість нестачі вугілля у розмірі 18445,66 грн, а також судовий збір в сумі 1921 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 24.02.2020р.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця