Рішення

від 25.02.2020 по справі 908/82/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 Справа № 908/82/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вутмарк-Україна , 49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна. 40-Б

до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш , 71053, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Шестак О.Л., довіреність б/н від 01.04.2019.

Суть спору:

10.01.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вутмарк-Україна , м. Дніпро до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш , Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості за Договором поставки № 20/05/43 від 25.03.2019 в розмірі 6749,80 грн. інфляційних втрат та 2369,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 20/05/43 від 25.03.2019, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач несвоєчасно оплатив прийнятий ним товар, тим самим прострочив виконання свого обов`язку, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання по оплаті штрафних санкцій перед позивачем за неналежне виконання вказаного правочину.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020, справу № 908/82/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

28.01.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вутмарк-Україна , м. Дніпро про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/81/20, присвоєно справі номер провадження 15/17/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 26.02.2020 о/об 10 год. 30 хв.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг .

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні надав відзив від 11.02.2020, відповідно до якого надав контррозрахунок заборгованості. Зазначив, що продукція за договором № 20/05/43 на суму 480 447,00 грн була отримана відповідачем 26.06.2019, про що свідчить підпис представника ВП АЕМ на видатковій накладній № 250602 від 25.06.2019. Враховуючи п. 4.1 договору, вважає, що оплата поставленої продукції повинна бути здійснена покупцем по 24.09.2019 включно. Сума індексу інфляції за прострочення оплати продукції за договором № 20/05/43 складає 3846,94 грн. Судовий збір просить суд покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач не скористався правом наданим ст. 166 ГПК України, відповіді на відзив не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

У судому засіданні 26.02.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача в судових засіданнях, суд установив.

25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вутмарк-Україна (позивач, постачальник) та Відокремленим підрозділом Атоменергомаш Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 20/05/43, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію лист 6мм ГПРХХ НП2 ГОСТ 6235-91 у кількості 184 кг, лист 5мм ГПРХХ НП2 ГОСТ 6235-91 у кількості 34 кг на загальну суму 475 000,00 грн, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 25.03.2019, сторони узгодили нову редакцію п. 1.1, 3.1 Договору, відповідно до якої загальна сума договору складає 474 999,79 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору, у разі, якщо постачання продукції у вказаній кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічні причини), постачальник зобов`язаний повідомити про це покупця з зазначенням причин. Покупець має право за результатами розгляду повідомлення постачальника прийняти рішення про поставку з відхиленням -5% +2,5%, про що повідомляє постачальника. Вважається, що покупець погодив постачання продукції із вказаними відхиленнями у разі, якщо він прийняв продукцію, що була поставлена постачальником із вказаними відхиленнями.

У випадку постачання продукції з відхиленнями, передбаченими абзацом першим цього пункту, розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість продукції виходячи з встановленої даним договором ціни.

Повна загальна вартість поставленої продукції (з урахуванням відхилень, передбачених п. 1.2 Договору) склала 480 447,04 грн.

Поставка продукції за цим договором здійснюється до 15.04.2019 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки (п. 5.1 Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати. А саме, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 90 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою (п. 4.1). У випадку, якщо постачальником податкова накладна не буде зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строк, визначені чинною редакцією ПКУ, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1 Договору, на суму ПДВ, на яку не було зареєстровано податкову накладну.

Відповідно до п. 5.5 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці покупця.

Покупець в свою чергу, відповідно до п. 6.1 Договору, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.

У випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін та діє 2 роки.

На виконання умов договору, постачальник передав продукцію лист 6мм ГПРХХ НП2 ГОСТ 6235-91 у кількості 184 кг, лист 5мм ГПРХХ НП2 ГОСТ 6235-91 у кількості 34 кг, а покупець 26.06.2019 прийняв продукцію, на загальну суму 480 447,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 250602 від 25.06.2019, приходним ордером № ПН-0000480.

В підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, як того передбачає п. 4.2 Договору, позивачем надано податкову накладну № 250605 від 25.06.2019 на загальну суму коштів 480 447,04 грн, квитанцію №1 від 09.07.2019, виписку по рахунку про внесення суми 480 447,04 грн до податкового кредиту підприємства.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного Договору, відповідачем за вищевказаною накладною було здійснено розрахунок за товар поза межами 90 (девяносто) днів, як то передбачено п. 4.1. Договору, а саме 25.11.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 3992 на суму 480 447,04 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив умови Договору, несвоєчасно розрахувавшись за отриманий товар згідно накладної № 250602 від 25.06.2019, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2369,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 6749,80 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.09.2019 по 24.11.2019 в розмірі 2369,00 грн, суми інфляційних нарахувань за період з 25.09.2019 по 24.11.2019 в розмірі 6749,80 грн.

Продукція за договором № 20/05/43 від 25.03.2019 на суму 480 447,00 грн була отримана відповідачем 26.06.2019, про що свідчить підпис представника ВП АЕМ на видатковій накладній № 250602 від 25.06.2019, яка була додана до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 90 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість.

Таким чином оплата поставленої продукції повинна бути здійснена покупцем по 24.09.2019 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 25.09.2019 по 24.11.2019 суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 2369,00 грн такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період з 25.09.2019 по 24.11.2019, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 3363,13 грн за період жовтня 2019 року. Під час перерахунку інфляційних втрат судом враховано лише період повного місяця періоду за який виникло прострочення грошового зобов`язання, оскільки як зазначено вище найменшим періодом розрахунку інфляції становить місяць. В даному випадку таким місяцем є жовтень 2019 року.

У стягненні інфляційних втрат у розмірі 3386,67 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати компенсаційних санкцій відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ст. 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до господарського суду було сплачено судовий збір за платіжними дорученнями №2019001446 від 20.12.2019 в сумі 1921,00 грн, в сумі 182,00 грн, № 2020000071 від 22.01.2020 в сумі 181,00 грн, всього на загальну суму 2284,00 грн.

Судом встановлено, що сума судового збору, що підлягає сплаті за вказаним позовом становить 2102,00 грн. Позивачем за платіжним дорученням № 2020000012 від 08.01.2020 було помилково перераховано на старий рахунок отримувача № НОМЕР_1 суму 182,00 грн судового збору, у зв`язку з чим зайво сплачена сума судового збору складає 182,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України Про судовий збір суд дійшов висновку, що питання про повернення 182,00 грн переплаченої суми судового збору позивачу буде вирішено судом за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш (71053, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; ідентифікаційний код юридичної особи 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вутмарк-Україна , 49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна 40-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 38114320) суму інфляційних втрат в розмірі 3363,13 грн (три тисячі триста шістдесят три гривні 13 коп), 3% річних в розмірі 2369,00 грн (дві тисячі триста шістдесят дев`ять гривень 00 коп), судовий збір у сумі 1321,33 грн (одна тисяча триста двадцять одна гривня 33 коп.). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3386,67 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов