Рішення

від 27.02.2020 по справі 908/3588/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/174/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 Справа № 908/3588/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/3588/19

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя , вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія", ідентифікаційний код юридичної особи 23879012 (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд.19)

про стягнення 33753,05 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Дорошенко К.В., довіреність № 735/20-19 від 21.01.2020

від відповідача: Пасько І.О., довіреність б/н від 19.02.2020

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 33753,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100179 від 01.02.2008, який укладено сторонами, щодо оплати вартості теплової енергії, спожитої за період з березня по квітень 2019 року на суму 16657,28 грн. За порушення строків розрахунку за спожиту теплову енергію позивач нарахував пеню за період з 20.04.2018 по 24.12.2019 в сумі 16657,28 грн, інфляційні втрати за період травень - листопад 2019 року в сумі 109,01 грн, 3% річних за період з 20.04.2019 по 24.12.2019 в сумі 329,48 грн.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 193, 232, 275 - 277 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Правил користування тепловою енергією.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 справу № 908/3588/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.01.2020 у справі №908/3588/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.01.2020 об 10 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 13.01.2020, включно.

В судовому засіданні 28.01.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи 908/3588/19 в порядку спрощеного позовного провадження. Судом перевірено явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідач відзив не надав.

За наслідками судового засідання суд відклав розгляд справи на 13.02.2020 об 10 год. 00 хв.

03.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку зі сплатою його відповідачем.

12.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю підготування відзиву на позовну заяву.

На початку судового засідання 13.02.2020 суд оголосив про надходження до суду вищезазначених документів та прийняття до розгляду клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи. Щодо клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, суд зазначив, що вказане клопотання буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

За наслідками судового засідання, суд відклав розгляд справи на 27.02.2020 об 11 год. 00 хв.

20.02.2020 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 27.02.2020 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Акорд .

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу. Просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16657,28 грн пені, 109, 01 грн інфляційних втрат, 329,48 грн 3% річних та закрити провадження у справі в частині стягнення 16657,28 грн основного боргу.

Клопотання позивача про закриття провадження у справі розглянуто та задоволено, з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Представник відповідача проти задоволення позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Посилається на те, що акти приймання-передачі теплової енергії за березень 2019, квітень 2019 неналежно оформлені, а відтак не можуть бути підставою для проведення остаточних розрахунків та нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення їх оплати. Просить поновити строк подання відзиву.

Судом поновлено строк подання відзиву, відзив прийнятий судом до розгляду.

В судовому засіданні 27.02.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01.02.2008 між Концерном Міські теплові мережі в особі директора Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" (споживач, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100179 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору та додатку №1 теплова енергія відпускається споживачу на потреби опалення, підігрів води та ін. на об`єкти, вказані у додатку № 1а.

Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4 договору).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, документи за розрахунковий період:

рахунок-фактуру;

акт приймання-передачі теплової енергії;

податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання (п. 6.7.1 договору).

За умовами п. 6.7.2 договору у разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованого заперечення в його підписанні у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову в підписанні його споживачем та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Термін дії договору встановлено в п. 10.1 договору до 01.02.2008 до 01.01.2009, а пунктом 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

За період з березня 2019 по квітень 2019 року позивач поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 13266,98 грн;

від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 4265,84 грн.

Відповідно до цих актів та рахунків позивачем відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на суму 17532,82 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2019 року споживач ТОВ Аптека-Магнолія мав сплатити 13266,98 грн за опалення об`єктів згідно рахунку № 100179 від 31.03.2019 (загальний на всі об`єкти, що включає: аптека по вул. Ладозькій, 19 - на суму 9881,60 грн, будинкова система - 317,99 грн, приміщення по вул. Металургів, 21 - 442,49 грн, приміщення по вул. Щаслива, 15 - 2248,42 грн та будинкова система по вул. Щаслива, 15 - 376,49 грн).

Однак відповідно до відомості взаєморозрахунків із споживачем - ТОВ Аптека-Магнолія по договору № 100179 за 2017 рік, у жовтні 2017 року відповідач сплатив на 875,54 грн більше, ніж мав сплатити, тому вказана сума була зарахована йому як оплата за березень 2019 року, внаслідок чого заборгованість за березень 2019 року в розмірі 13266,98 грн зменшена на вказану суму.

Таким чином, теплова енергія за березень 2019 року оплачена частково, на суму 875,54 грн, і заборгованість за вказаним актом - 12 391,44 грн.

Рахунок за квітень 2019 року відповідачем не оплачений повністю.

Суд зазначає, що за умовами п. 6.7 договору споживач самостійно з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен був отримати від теплопостачальної організації акти та рахунки на оплату теплової енергії.

Споживач самостійно не отримував акти та рахунки.

Як вказує позивач, акти та рахунки були відправлені відповідачу на адресу об`єкта теплопостачання простою кореспонденцією, на підтвердження чого позивач надав реєстри на відправку простої кореспонденції (актів та рахунків) за березень - квітень 2019 року.

До того ж, на актах за березень - квітень 2019 року, наданих до матеріалів справи і підписаних з боку позивача міститься посилання на те, що один примірник належно оформленого акту підлягає поверненню теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Заперечень до актів за спірний період відповідач не надав.

Теплова енергія не була сплачена відповідачем у повному обсязі та своєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді сумі 16657,28 грн, а також нарахованих за прострочення оплати пені за період з 20.04.2018 по 24.12.2019 в сумі 16657,28 грн, інфляційних втрат за період травень - листопад 2019 року в сумі 109,01 грн, 3% річних за період з 20.04.2019 по 24.12.2019 в сумі 329,48 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2008 № 100179.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, у спірному періоді (березень 2019 - квітень 2019 року) в приміщенні відповідача, яке є об`єктом теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2008 № 100179, укладеним між сторонами, подавалась теплова енергія.

Відповідач, в порушення умов п. 6.7 договору, самостійно не отримав у позивача акти та рахунки за спірний період.

За умовами п.п. 6.7.1, 6.7.2 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання. У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату теплової енергії не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу. Зауважень до актів відповідач не надав, тому з урахуванням положень п. 6.7.2 договору оформлені позивачем акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 3.2.6 споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п.п. 3.2.6, 6.4 договору відповідач оплатив теплову енергію частково, в сумі 875,54 грн (у жовтні 2017 відповідач сплатив на 875,54 грн більше, ніж мав сплатити, тому вказана сума була зарахована як часткова оплата за березень 2019), внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на час подання позову рахувалась заборгованість за теплову енергію в розмірі 16657,28 грн за період березень - квітень 2019 року.

Після подання позову та відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено суму основного боргу, заявленого до стягнення (13266,98 грн - 27.12.2019, 9857,62 грн - 08.01.2020), що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

Враховуючи сплату відповідачем позивачу після подання позову та відкриття провадження у справі заборгованості за теплову енергію в розмірі 16657,28 грн за період березень - квітень 2019 року, провадження у справі в цій частині стягнення 16657,28 грн основного боргу підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Заперечення відповідача щодо непогодження актів та відсутність підстав для проведення остаточних розрахунків, у зв`язку з цим, судом до уваги не приймаються за таких підстав.

Як вже зазначалось, згідно з умовами договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору). Рахунки за березень 2019 та квітень 2019 (на суму 13266,98 грн та 4265,84 грн відповідно), долучені до матеріалів справи містять підпис та печатку з боку теплопостачальної організації. Відповідач самостійно з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен був отримати від теплопостачальної організації акти та рахунки на оплату теплової енергії (п. 6.7 договору). Відповідач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору).

Неотримання споживачем самостійно від теплопостачальної організації актів та рахунків на оплату теплової енергії, не є підставою для прострочення оплати рахунків. Відповідач зобов`язаний був самостійно отримати рахунки та акти та до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає прострочення кредитора, що призвело до відповідного прострочення боржника, на що посилається відповідач у відзиві на позовну заяву. До того ж, відповідач сплатив суму основного боргу після подання позову. Згідно з п. 6.7.3 договору, проведення звірки з ініціативи позивача встановлено по мірі необхідності, а отже у позивача не було обов`язку доводити до відповідача стан розрахунків.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочення оплати заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 20.04.2018 по 24.12.2019 в сумі 16657,28 грн, інфляційні втрати за період травень - листопад 2019 року в сумі 109,01 грн, 3% річних за період з 20.04.2019 по 24.12.2019 в сумі 329,48 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії.

Відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій встановлена Законом України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Згідно зі ст. 1 вказаного закону, суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов`язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов`язань відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 7.2.8 договору, сторони передбачили, що в разі не сплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну встановленого у пункту 6.3 цього договору, з наступного дня закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

На підставі вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, враховуючи встановлений договірний розмір пені та передбачене законом обмеження її стягнення у розмірі не більше 100 відсотків загальної суми боргу, суд, здійснивши перерахунок суми пені за допомогою ІПС Законодавство , дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16657,28 грн пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС Законодавство . За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 329 грн 48 коп. 3% річних та 102 грн 08 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 6,93 грн інфляційних втрат суд відмовляє, як у безпідставною заявлених.

На підставі викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 16657 грн 28 коп. пені, 329 грн 48 коп. 3% річних, 102 грн 08 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення 16657,28 грн 00 коп. основного боргу суд закриває провадження у справі. У позові в частині стягнення 6,93 грн інфляційних втрат судом відмовлено.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову - 33753,05 грн до сплати належить 1921,00 грн судового збору.

Позивачем сплачено за подання позову 1921,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 24549 від 26.09.2019 на суму 1728,90 грн та № 24554 від 26.09.2019 на суму 192,10 грн, а також довідка про зарахування судового збору до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням закриття провадження у справі.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 972 грн 58 коп. Решта судового збору в сумі 0,40 грн залишається за позивачем.

У зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу, позивач має право звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору в сумі 948,02 грн.

Посилання відповідача на неналежні докази сплати судового збору судом відхиляються, оскільки за позовом сплачено належну суму судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою про зарахування судового збору до Державного бюджету. Сплата судового збору двома платіжними дорученнями, у т.ч. з урахуванням сплати судового збору у сумі 192,10 за видачу судового наказу у справі № 908/2979/19, у видачі якого судом відмовлено, не суперечить діючому законодавству.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі щодо стягнення 16657,28 грн 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека - Магнолія", ідентифікаційний код юридичної особи 23879012 (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 19) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а) 16657 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 28 коп. пені, 329 (триста двадцять дев`ять) грн 48 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн 08 коп. інфляційних втрат та 972 (дев`ятсот сімдесят дві) грн 58 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 6,93 грн інфляційних втрат та 0,40 грн судового збору відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 02.03.2020.

Суддя А.О. Науменко