Рішення

від 25.02.2020 по справі 909/1391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1391/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттурист"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімай"

про стягнення заборгованості в сумі 75612 грн 97 коп.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суть спору.

ТОВ "Закарпаттурист" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Бімай" про стягнення заборгованості в сумі 75612 грн 97 коп., з яких: 35208 грн 47 коп. - орендна плата, в тому числі 2979 грн 99 коп. - відшкодування земельного податку та 6561 грн 82 коп. - податку з власників нерухомого майна; 341 грн 56 коп. - 3 % річних; 449 грн 52 коп. - інфляційні втрати; 3946 грн 75 коп. - пеня, 35666 грн 67 коп. - штрафні санкції.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 31.12.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 28.01.2019; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; позивача зобов`язано надати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.01.2019 розгляд справи відкладено на 25.02.2020.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи. Даний факт підтверджують відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень. Відповідач відзиву на позов суду не подав.

21.02.2020 до суду від позивача надійшло клопотання № 16 від 18.02.2020 (вх. № 2825/20), в якому останній вказує на те, що у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання представника, на виконання вимог суду надсилає оригінали доданих до позовної заяви документів, які після огляду судом просить повернути на адресу ТОВ "Закарпаттурист" поштою.

Судом оглянуто оригінали документів та встановлено, що долучені позивачем до позовної заяви копії документів їм відповідають.

Враховуючи вищевказане клопотання позивача оригінали документів слід повернути ТОВ "Закарпаттурист".

Варто зазначити, що до оригіналів документів направлених суду позивачем долучено розрахунок 3 % річних, в той час як при зверненні до суду такого розрахунку останнім не подано. Відтак, розрахунок 3 % річних при розгляді справи по суті судом до уваги не береться.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням договірних зобов`язань в частині оплати за оренду (в тому числі відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно). За неналежне виконання договірних зобов`язань відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні втрати, пеню, штрафні санкції. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 193, 198, 216, 218 ГК України, ст. 625 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.07.2016 між ТОВ "Закарпаттурист" (орендодавець) та ТОВ "Бімай" (орендар) укладено договір оренди, згідно п. 1.1 якого орендодавець у відповідності з цим договором передає, а орендар приймає в оренду, тобто в тимчасове платне користування приміщення. Вступ орендаря у строкове користування об`єктом настає з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту (додаток № 1, який є невід`ємною частиною договору), що підписується сторонами.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє строком 2 роки 11 місяців з 18.07.2016 по 17.06.2019 включно (п. 8. 1 договору).

Отже, 17.06.2019 вищевказаний договір припинив свою дію.

Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди є частина приміщень Туристсько-оздоровчого комплексу "Карпати", загальною площею 1156, 00 кв. м, що розташовані за адресою: смт. Міжгір`я, вул. Незалежності, 61, для організації надання туристичних послуг.

Відповідно до актів приймання-передачі від 18.07.2016, що є додатками № 1 та № 2 до договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вищезазначене приміщення Туристсько-оздоровчого комплексу "Карпати", а також товаро-матеріальні цінності та обладнання Туристсько-оздоровчого комплексу "Карпати", що розташовані за адресою: смт. Міжгір`я, вул. Незалежності, 61, для організації надання туристичних послуг.

Відповідно до п. 4.1 договору орендар починає сплачувати орендну плату з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта. Сторони домовились, що орендна плата за 1 кв. мна місяць починаючи з 19.10.2016 буде сплачуватись у розмірі 8 грн 65 коп. в т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за площу 1156 кв. м починаючи з 19.10.2016 складає 10000 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% за 1 місяць.

Як зазначено в п. 4.2 договору, орендна плата за місяць сплачується відповідно до встановлених орендодавцем рахунків. При цьому орендна плата вказана у рахунку є платою за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 10-го числа місяця, за який ця плата проводиться.

За оренду приміщення Туристсько-оздоровчого комплексу "Карпати", а також товаро-матеріальних цінностей та обладнання комплексу відповідачу, в період з 01.04.2019 по 17.06.2019 нараховано 25666 грн 67 коп., на підставі виставлених рахунків: № 119 від 01.04.2019 на суму 10000 грн 00 коп. (за квітень 2019 року), № 160 від 01.05.2019 на суму 10000 грн 00 коп. (за травень 2019 року), № 178 від 01.06.2019 на суму 5666 грн 66 коп. (за червень 2019 року).

На даний час сума орендних платежів відповідачем не сплачена.

Орендар окремо відшкодовує сплату земельного податку та податку на нерухоме майно, на протязі п`яти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 5.2.2 договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі, сплату земельного податку, податку на нерухоме майно та інші витрати, пов`язані з експлуатацією та утриманням майнового комплексу.

Як вбачається з платіжних доручень: № 719 від 23.04.2019 на суму 835 грн 51 коп., № 782 від 27.05.2019 на суму 835 грн 51 коп., № 850 від 25.06.2019 на суму 835 грн 51 коп., № 917 від 30.07.2019 на суму 835 грн 51 коп. позивачем сплачувався податок на землю на користь ДПІ у Міжгірському районі (за Туристсько-оздоровчого комплекс "Карпати").

Згідно платіжних доручень № 726 від 23.04.2019 на суму 3536 грн 32 коп. та № 923 від 30.07.2019 на суму 3536 грн 32 коп. позивачем сплачувався податок з власників нерухомого майна на користь ДПІ у Міжгірському районі (за Туристсько-оздоровчого комплекс "Карпати").

Як наслідок, відповідачу виставлено наступні рахунки по сплаті податків:

- по податку на землю: № 134 від 24.04.2019 (за березень 2019 року) на суму 835 грн 51 коп.; № 165 від 28.05.2019 (за квітень 2019 року) на суму 835 грн 51 коп.; № 205 від 17.06.2019 (за травень 2019 року) на суму 835 грн 51 коп.; № 367 від 17.06.2019 (сімнадцять днів червня 2019 року) на суму 473 грн 46 коп.;

- по податку з нерухомого майна: № 133 від 24.04.2019 на суму 3536 грн 32 коп. (за січень-березень 2019 року); № 368 від 17.06.2019 на суму 3025 грн 51 коп. (за квітень-травень 2019 року, сімнадцять днів червня 2019 року).

Відповідачем не відшкодовано позивачу ні податок на землю, ні податок з нерухомого майна.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати по виставлених рахунках більше ніж 10 днів з дня їх отримання, від зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню наступним чином:

- 1986 грн 46 коп. за період прострочення з 10.04.2019 по 05.09.2019 на суму боргу 14371 грн 82 коп., з яких: 10000 грн 00 коп. - орендна плата за квітень 2019 року, 3536 грн 32 коп. - податок з нерухомого майна за січень-березень 2019 року, 835 грн 51 коп. - податок на землю за березень 2019 року;

- 1181 грн 21 коп. за період прострочення з 10.05.2019 по 05.09.2019 на суму боргу 10835 грн 51 коп., з яких: 10000 грн 00 коп. - орендна плата за травень 2019 року, 835 грн 51 коп. - податок на землю за квітень 2019 року;

- 521 грн 77 коп. за період прострочення з 10.06.2019 по 05.09.2019 на суму боргу 6502 грн 18 коп., з яких: 5666 грн 67 коп. - орендна плата за сімнадцять днів червня 2019 року, 835 грн 51 коп. - податок на землю за травень 2019 року;

- 257 грн 30 коп. за період прострочення з 17.06.2019 по 05.09.2019 на суму боргу 3498 грн 97 коп., з яких: 3025 грн 51 коп. - податок з нерухомого майна за квітень-травень 2019 року, сімнадцять днів червня 2019 року, 473 грн 46 коп. - податок на землю за сімнадцять днів червня 2019 року.

Якщо орендар протягом одного місяця не сплатив орендні платежі, він зобов`язаний сплатити орендодавцю орендну плату за цей період у подвійному розмірі та пеню згідно п. 7. 1 (п. 7.2 договору).

За порушення строків оплати (більше одного місяця) відповідачу нараховано 35666 грн 67 коп. штрафних санкцій.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що в тій мірі, в якій це не передбачено положеннями цього договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору відповідно до діючого законодавства України.

На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано:

1) інфляційні втрати в сумі 449 грн 52 коп., з яких:

- 129 грн 35 коп. (при розрахунку взято до уваги індекс інфляції за березень 2019 року - 100, 9 %) на суму 14371 грн 82 коп., з яких: 10000 грн 00 коп. - орендна плата за квітень 2019 року, 3536 грн 32 коп. - податок з нерухомого майна за січень-березень 2019 року, 835 грн 51 коп. - податок на землю за квітень 2019 року;

- 143 грн 72 коп. (при розрахунку взято до уваги індекс інфляції за квітень 2019 року - 101, 0 %) на суму 10835 грн 51 коп., з яких: 10000 грн 00 коп. - орендна плата за травень 2019 року, 835 грн 51 коп. - податок на землю за травень 2019 року;

- 176 грн 45 коп. (при розрахунку взято до уваги індекс інфляції за травень 2019 року - 100, 7 %) на суму 6502 грн 18 коп., з яких: 5666 грн 67 коп. - орендна плата за сімнадцять днів червня 2019 року, 835 грн 51 коп. - податок на землю за червень 2019 року.

2) 3% річних в сумі 341 грн 56 коп. (розрахунку 3 % річних позивачем до суду не подано).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір оренди від 18.07.2016 сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З урахуванням п. 4.2 договору останнім днем оплати за оренду слід вважати: 09.04.2019 - за квітень місяць 2019 року (10000 грн 00 коп.), 09.05.2019 - за травень місяць 2019 року (10000 грн 00 коп.), 09.06.2019 - за сімнадцять днів червня місяць 2019 року (5666 грн 67 коп.).

Матеріали справи не містять доказів сплати орендних платежів у строки визначені умовами договору. Відтак, заявлена вимога про стягнення орендної плати за квітень - травень 2019 року та сімнадцять днів червня місяць 2019 року є обґрунтованою та підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи п. 5.2.2 договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені ним суми як земельного податку в сумі 2979 грн 99 коп., за період з 01.03.2019 по 17.06.2019, так і податку на нерухоме майно в сумі 6561 грн 82 коп., за період з 01.01.2019 по 17.06.2019.

Судом встановлено, що позивачем сплачено податок на нерухоме майно в сумі 6561 грн 83 коп., в той час як вимога про стягнення його з відповідача складає 6561 грн 82 коп; крім того, позивачем допущено арифметичну помилку при обрахуванні загальної суми, що складають: орендна плата, податки на землю та з нерухомого майна. Оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених вимог стягненню підлягає борг (орендна плата, податки на землю та з нерухомого майна), що визначений позивачем.

Що стосується заявлених вимог про стягнення пені та штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України).

Зважаючи на той факт, що має місце прострочення орендних платежів більше одного місяця, позивач вправі нарахувати штрафні санкції на підставі п. 7.2 договору, стягнувши при цьому з відповідача орендну плату в подвійному розмірі.

Оскільки сума боргу по орендних платежах становить 25666 грн 67 коп., то штрафні санкції на підставі п. 7.2 договору слід стягнути з відповідача в аналогічній сумі. В решті заявленої вимоги, а саме 10000 грн 00 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що відповідно п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати по виставлених рахунках більше ніж 10 днів з дня їх отримання, від зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.

При цьому варто зазначити, що нарахування пені передбачено умовами договору виключно на заборгованість по орендних платежах. Нарахування пені на несплачені суми земельного податку та податку з власників нерухомого майна договором сторонами не погоджувалось.

Отже, пеню слід розраховувати тільки на суму несплачених орендних платежів за формулою: сума боргу * розмір пені % / 365 днів * кількість днів прострочення = пеня, обмеживши її нарахування датою вказаною позивачем:

- за прострочку платежу по оренді за квітень 2019 року на суму 10000 грн 00 коп., з 10.04.2019 по 05.09.2019 пеня становить 1419 грн 73 коп.;

- за прострочку платежу по оренді за травень 2019 року на суму 10000 грн 00 коп., з 10.05.2019 по 05.09.2019 пеня становить 1127 грн 67 коп.;

- за прострочку платежу по оренді за сімнадцять днів червня 2019 року на суму 5666 грн 67 коп., з 10.06.2019 по 05.09.2019 пеня становить 470 грн 57 коп.

Загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 3017 грн 97 коп. В частині стягнення пені в сумі 928 грн 78 коп. слід відмовити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат судом взято до уваги наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено зі 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем для індексації існуючого боргу взято до уваги індекси інфляції за попередні місяці, що є недопустимим, оскільки боргу як такого ще не існувало або строк оплати ще не настав.

Розрахунку 3 % річних позивачем до позовної заяви не долучено, відтак суд не має змоги визначити ні періодів, ні суми боргу, на яку позивач мав намір нарахувати 3 % річних.

При цьому суд зазначає, що не вправі самостійно встановлювати чи збільшувати періоди прострочення, які визначено позивачем для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, незважаючи на те, що вони існують та є фактично більшими за ті, котрі вказує позивач.

Отже, в задоволенні заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттурист" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімай" про стягнення заборгованості в сумі 75612 грн 97 коп. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімай" (просп. Незалежності, 8/74, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500, ідентифікаційний код 40661798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттурист" (вул. Кошицька, 30, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ідентифікаційний код 02648811) - 35208 грн 47 коп (тридцять п`ять тисяч двісті вісім грн 47 коп.) - заборгованості з орендної плати, в тому числі 2979 грн 99 коп. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять грн 99 коп.) - відшкодування земельного податку та 6561 грн 82 коп. (шість тисяч п`ятсот шістдесят одна грн 82 коп.) - відшкодування податку з власників нерухомого майна; 25666 грн 67 коп. (двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят шість грн 67 коп.) - штрафних санкцій; 3017 грн 97 коп. (три тисячі сімнадцять грн 97 коп.) - пені, 1623 грн 25 коп. (одна тисяча шістсот двадцять три грн 25 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 341 грн 56 коп. (триста сорок одна грн 56 коп.) - 3 % річних; 449 грн 52 коп. (чотириста сорок дев`ять грн 52 коп.) - інфляційних втрат, 928 грн 78 коп. (дев`ятсот двадцять вісім грн 78 коп.) - пені, 10000 грн 00 коп. (десять тисяч грн 00 коп.) - штрафних санкцій - відмовити.

Судовий збір в сумі 297 грн 75 коп. (двісті дев`яносто сім грн 75 коп.) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.03.2020.

Суддя Т. В. Стефанів