Ухвала

від 26.02.2020 по справі 914/2359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.02.2020 Справа № 914/2359/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксорцентрторг", м.Львів

до відповідача: Дрогобицька міська рада Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Дрогобич, Львівська область

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя У.І. Ділай

Секретар М.Я. Куць

За участю представників:

Від позивача: Наклович Ігор Мирославович - адвокат

Від відповідача: Чукла Стефан Петрович - Головний спеціаліст

Від третьої особи: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксорцентрторг" до відповідача: Дрогобицька міська рада Львівської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення

Ухвалою від 16.12.2019 відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2020.

Ухвалою від 09.01.2020 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 28.01.2020.

Ухвалою від 28.01.2020 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 11.02.2020.

Ухвалою від 11.02.2020 суд продовжив строк розгляду справи в підготовчому засіданні на тридцять днів та відклав її розгляд на 27.02.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2020 підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

У судовому засіданні 27.02.2020 представник відповідача заперечив проти позовних вимог, а також подав клопотання про закриття провадження, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду за захистом своїх повноважень, оскільки вважає, що оскаржуване рішення XXXVIII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 27 червня 2018 року № 1264 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1" в частині підпункту 1.1. пункту 1, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , прож. м. Дрогобич, земельну ділянку площею 1000 кв.м. на АДРЕСА_1 , як учаснику АТО - порушує права Товариства як власника нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають права власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі №911/2034/16 зазначила, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту першого частини 1 статі 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що спір, який є предметом цього розгляду, з огляду на суб`єктний склад, та характер спірних правовідносин, їх необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку закрити провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.231, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.