Рішення

від 24.02.2020 по справі 915/2466/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 915/2466/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720)

до відповідача: Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381)

про: стягнення 1499,28 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Піун С.П., адвокат за довіреністю

від відповідача: Семещенко М.О., адвокат за довіреністю

Суть спору:

24.12.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/4-1281-19 від 03.12.2019 (з додатками) про стягнення з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект боргу у загальній сумі 1499,28 грн, у тому числі: пеня у сумі 1403,58 грн, три проценти річних у сумі 95,70 грн; та судових витрат, саме 1921,00 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору постачання природного газу № 3005/16-БО-22/ПТ від 29.02.2015 з додатковою угодою до нього; актів акти приймання-передачі природного газу (2 шт.); довідок сальдо та операції по підприємству Зоря-Машпроект НВКГДП ; застосування норм статей 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, 20, 173-175, 193, 216-218, 230-232, 264-265 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Ухвалою суду від 28.12.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2466/19; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 28 січня 2020 року об 11:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

17.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив № 17/1-234 від 14.01.2020 на позовну заяву, в якому Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект просить суд:

- застосувати позовну давність встановлену ст. 257, ст. 258 Цивільного кодексу України до позовних вимог АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ДП НВКГ Зоря - Машпроект про стягнення пені та 3% річних за прострочення здійснення оплати по Договору № 3005/16-БО-22/ПТ-22 від 29.02.2015 у сумі 1499,28 грн;

- враховуючи сплив позовної давності відмовити у задоволенні позовної заяви АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ДП НВКГ Зоря - Машпроект про стягнення пені та 3% річних за прострочення здійснення оплати по Договору № 3005/16-БО-22/ПТ-22 від 29.02.2015 у сумі 1499,28 грн, судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн, інших витрат пов`язаних з розглядом справи, у повному обсязі.

27.01.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 14/4-501-20 від 24.01.2020 у справі №915/2466/19, у якій Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , посилаючись на приписи ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 10.3 Договору, вважає обставини наведені у відзиві безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу. У відповіді на відзив позивач просить суд:

- поновити АТ НАК Нафтогаз України строк для подання відповіді на відзив у справі № 915/2466/19;

- долучити до матеріалів справи № 915/2466/19 дану відповідь на відзив;

- позовні вимоги Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект про стягнення 1499,28 грн задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.01.2020 судом було розпочато розгляд справи по суті. При розгляді справи у суду виникли окремі питання до сторін.

За результатами проведеного 28.01.2020 судового засідання судом постановлено ухвалу, якою розгляд справи № 915/2371/19 по суті відкладено на 28 січня 2020 року об 11:10; запропоновано позивачу та відповідачу в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали подати суду письмові пояснення щодо: підстав посилання в підписаних обома сторонами додатковій угоді №1 від 01.03.2016 та актах приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 та від 31.03.2016 на договір № 3005/16-БО-22/ПТ від 29.02.16, в той час як позовні вимоги заявлені на підставі договору № 3005/16-БО-22/ПТ-22 від 29.02.2015; дат проведення відповідачем оплат за актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 та від 31.03.2016.

10.02.2020 до суду на виконання ухвали від 28.01.2020 від відповідача надійшли пояснення на позовну заяву № 17/1-931 від 07.02.2020.

Водночас, в судовому засіданні 25.02.2020 судом було зауважено представнику відповідача на те, що при наданні відповідних пояснень підприємство вийшло за межі поставлених судом питань. Крім того, до пояснень № 17/1-931 від 07.02.2020 відповідачем додано докази, які не надавалися ним до відзиву, у зв`язку із чим не можуть бути прийняті судом до розгляду за відсутності відповідного обґрунтування неможливості їх подання разом з відзивом.

24.02.2020 до суду на виконання ухвали від 28.01.2020 від позивача надійшли письмові пояснення № 14/4-1178-20 від 21.02.2020.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 25.02.2020 з`явилися повноважні представники позивача та відповідача, яких суд заслухав.

Представник позивача підтвердив актуальність заявлених позовних вимог, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позиція відповідача викладена у відзиві щодо застосування строків позовної давності є хибною, разом із тим, заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до змісту статей 195, 240 Господарського процесуального кодексу України, 28.01.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект був укладений договір постачання природного газу № 3005/16-БО-22/ПТ (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що в преамбулі договору датою його укладання зазначено 29.02.2015. Разом із тим, з письмових пояснень як позивача (№ 14/4-1178-20 від 21.02.2020), так і відповідача (№ 17/1-931 від 07.02.2020) вбачається, що датою укладання договору є 29.02.2016, а вказівка на 2015 рік є помилкою.

За умовами наведеного Договору:

- постачальник передає споживачу з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 10,00 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: лютий (5), березень (5), І кв. (10) (п. 2.1);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4);

- оплата планових обсягів газу з урахування вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 8.1);

- у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3);

- Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01 лютого 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2016 сторонами узгоджувалося внесення змін до Договору, в частині зміни ціни на природний газ.

Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було змінено тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача пені та процентів річних внаслідок порушення останнім договірних зобов`язань в частині своєчасності оплати за переданий газ.

До предмету доказування у даній справі належать обставини здійснення позивачем поставки природного газу відповідачеві та прострочення останнім розрахунків за поставлений товар.

Так, позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- договір постачання природного газу № 3005/16-БО-22/ПТ від 29.02.2016 з додатковою угодою до нього;

- акти приймання-передачі природного газу (2 шт.);

- довідка сальдо по підприємству Зоря-Машпроект НВКГДП ;

- довідка операції по підприємству Зоря-Машпроект НВКГДП .

Відповідач, на підтвердження викладеної у відзиві позиції доказів суду не надав. Докази ж надані відповідачем до пояснень № 17/1-931 від 07.02.2020, не взяті судом до уваги, у зв`язку з порушенням строку їх подання та відсутності відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 64430,58 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання передачі природного газу:

- від 29.02.2016 на суму 37661,91 грн (за лютий 2016 року);

- від 31.03.2016 на суму 26768,67 грн (за березень 2016 року).

За даними позивача, відповідач, у свою чергу, з простроченням провів відповідні оплати за договором на загальну 64430,58 грн, що вбачається з довідки про операції по підприємству Зоря-Машпроект НВКГДП за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, саме за актом приймання передачі природного газу від 29.02.2016.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної та своєчасної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та своєчасної сплати коштів за поставлений товар за поставлений позивачем природний газ не представив, контррозрахунку позовних вимог не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо застосування строку позовної давності, як не підтримані представником відповідача в судовому засіданні, так і відхиляються судом.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умовами п. 10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За такого, посилання відповідача на загального застосування строку позовної давності до спірних правовідносин спростовуються матеріалами справи.

Аргументи ж, викладені відповідачем у поясненнях № 17/1-931 від 07.02.2020 щодо фактичного заперечення проти позовних вимог, з наведенням мотивації, відсутньої у відзиві не приймаються судом до уваги, оскільки при наданні вказаних пояснень відповідач вийшов за межі поставлених судом в ухвалі від 28.01.2020 питань, не обґрунтовуючи неможливості наведення відповідних міркувань при поданні відзиву (адже саме відзив для відповідача є заявою по суті справи, в якій, у відповідності до приписів ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має викладати свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору).

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність здійснення розрахунків з кредитором за договірними зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Так, з урахуванням прострочення сплати основного боргу по акту приймання передачі природного газу від 29.02.2016 за Договором постачання природного газу № 3005/16-БО-22/ПТ від 29.02.2016 позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення з останнього:

1. Пеню в загальній сумі 1403,58 грн : за зобов`язаннями лютого 2016 року за період з 15.03.2016 по 14.04.2016.

2. 3 % річних у загальній сумі 95,70 грн: за зобов`язаннями лютого 2016 року за період з 15.03.2016 по 14.04.2016.

Щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 1403,58 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та п. 8.2 Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені наведений у позовній заяві та встановлено, що відповідне нарахування позивачем проведено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 95,70 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки та встановлено, що позивачем суму 3% річних у розмірі 95,70 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про доведеність та правомірність позовних вимог, а отже - задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 1921,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 1499,28 грн, у тому числі: пеня у сумі 1403,58 грн; три проценти річних у сумі 95,70 грн, а також 1921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720);

Відповідач: Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381).

Повне рішення складено та підписано судом 02.03.2020.

Суддя О.Г. Смородінова