Рішення

від 26.02.2020 по справі 916/68/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/68/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липа

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА"; (а/с №47, Одеса, Одеська область, 65012)

до відповідача: Фізична особа-підприємець Мовчан Анастасія Федорівна ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 30712 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізична особа-підприємець Мовчан Анастасія Федорівна, в якому просить господарський суд: про стягнення 30712 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору суборенди устаткування № 196 від 19.08.2015р. та договору про експлуатацію обладнання №105 від 18.03.2016р..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2020р. було відкрито провадження по справі №916/68/20. за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. по справі оголошена перерва до 26.02.2020р..

Представник позивача в судові засідання не з`являвся але 03.02.2020р. звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 26.02.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

19.08.2015 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лузанівка (далі - ТОВ Лузанівка , Позивач), як Орендарем та ФОП Мовчан Анастасією Федорівною (далі - ФОП Мовчан А.Ф., Відповідач), як Суборендарем, укладено договір суборенди устаткування №196 (далі - Договір №196).

У відповідності з пунктом 1.1. Договору №196, Орендар бере на себе зобов`язання передати у суборенду, а Суборендар прийняти устаткування, рекламну продукцію згідно Акту прийому-передачі. Перелік устаткування, яке може бути передано в суборенду, його комплектність та заставна вартість зазначаються у Акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 1.2. Договору №196, устаткування передається Суборендарю без оплати та заставної вартості.

В пункті 1.5 Договору №196 передбачено, що право власності на устаткування залишається у Орендодавця.

На виконання умов Договору №196 та у відповідності до акту прийому-передачі Орендар передав, а Суборендар прийняв відповідне устаткування зазначене у:

- акті прийому-передачі від 19.08.2015 року на загальну вартість у розмірі 8 217,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.2.13 Договору №196, Суборендар зобов`язаний на першу вимогу Орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в Договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з Орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників Орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі суборендар зобов`язаний повернути устаткування Орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Відповідно до Акту щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року, складеного ревізорами ТОВ Лузанівка , виходом за адресою узгодженого місця розташування обладнання, вказаною у акті прийому-передачі, не виявлено. Фотофіксація відсутності обладнання за узгодженим його місцем розташування додається до акту.

Відповідний акт щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року було направлено 08.11.2019року Відповідачу разом із претензією №337 від 05.11.2019 року на адресу Відповідача, а саме: АДРЕСА_2.

Відповідно до роздруківки з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта відправлення із претензією №337 від 05.11.2019 року знаходилось у точці видачі/доставки 11.11.2019 року до 25.11.2019року та Відповідач з невідомих причин його не бажав отримувати.

Відповіді на претензії до Позивача не надходило.

Згідно пункту 3.1.2 Договору №196, Суборендар несе перед Орендарем майнову відповідальність за втрату або крадіжку устаткування, у розмірі його заставної вартості, вказаної в підписаних Актах прийому-передачі (Додаток №1).

Згідно пункту 3.1.3 Договору №196, в разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному стані, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування зазначеної в вищевказаному акті прийому-передачі.

Проте, зі спливом більше ніж три дні, з моменту виявлення порушення, Відповідачем не було повернуто Обладнання, не зазначено його місце розташування та про наявність його у останнього.

З огляду на те, що Відповідачем втрачено обладнання й не повернуто його в строки, у останнього виник обов`язок за Договором №196 сплатити його заставну вартість у розмірі 8 217,00 гривень та штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування у розмірі 8 217,00 гривень.

Крім того, 18.05.2016 року між Позивачем, як Дистриб`ютором та Відповідачем, як Торговою точкою, за погодженням з Публічним акціонерним товариством Сан Інбев Україна , як Компанією укладено договір про експлуатацію обладнання № 105 (далі - Договір № 105).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №105, з метою підвищення обсягів продажу Товару Дистриб`ютор зобов`язується за згодою Компанії передавати Торговій точці Обладнання, а Торгова точка зобов`язується експлуатувати таке Обладнання для реалізації з його використанням виключно Товару та відповідно до умов цього Договору повернути таке Обладнання Дистриб`ютору або Компанії в тому ж стані, в якому Торгова точка отримувала таке Обладнання з урахуванням його нормального зносу.

За умовами пунктів 2.1. - 2.3, Договору №105, Обладнання передається Дистриб`ютором Торговій точці в комплекті за актами прийому-передачі, які мають бути попередньо погоджені Компанією.

В пункті 3.2. Договору №105 передбачено, що передача Дистриб`ютором Обладнання Торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього.

На виконання умов Договору №105, Дистриб`ютор передав за погодженням і з дозволу Компанії, а Торгова точка прийняла обладнання, а саме:

- за актом прийому-передачі від 18.05.2016 року, передано Обладнання, вартість якого складає 7 139,00 гривень.

Відповідно до пункту 5.2. Договору №105, у випадку втрати Обладнання, Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого Обладнання (Компанії або Дистриб`ютору) вартість (відновну вартість) втраченого Обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого Обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі Обладнання.

Відповідно до Акту щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року, складеного ревізорами ТОВ Лузанівка , виходом за адресою узгодженого місця розташування обладнання, вказаною у акті прийому-передачі, не виявлено. Фотофіксація відсутності обладнання за узгодженим його місцем розташування додається до акту.

Відповідний акт щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року було направлено 08.11.2019року Відповідачу разом із претензією №337 від 05.11.2019 року на адресу Відповідача, а саме: АДРЕСА_2.

Відповідно до роздруківки з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта відправлення із претензією №337 від 05.11.2019 року знаходилось у точці видачі/доставки 11.11.2019 року до 25.11.2019 року та Відповідач з невідомих причин його не бажав отримувати.

Відповіді на претензії до Позивача не надходило.

З огляду на те, що Відповідачем втрачено обладнання, у останньої виник обов`язок за Договором №105 сплатити його відновну вартість та штраф у розмірі 100% відновної вартості втраченого обладнання, а саме: 7 139,00 гривень (відновна вартість) + 7 139,00 гривень (штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості)) = 14 278,00 гривень.

Також, станом на сьогодні, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відповідач, ФОП Мовчан Анастасія Федорівна, припинила свою діяльність, як фізична особа-підприємець в листопаді 2019 року.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мовчан Анастасії Федорівни, в якому просить господарський суд: про стягнення 8217грн. 00 коп. - суму заборгованості за товаром (неповернуту зворотну тару) у розмірі 100% заставної вартості устаткування, 8217 грн. 00 коп. - штраф у розмірі 100% вартості (заставної вартості) устаткування, 7139грн. 00 коп. - суму відновної вартості втраченого обладнання, 7139грн. 00 коп. - суму штрафу у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до аналізу статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа- підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13.

Проте, також важливо зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем Мовчан Анастасією Федорівною умов господарських договорів №196 та №105, зобов`язання за яким у Відповідача з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, даний спір належить до юрисдикції саме господарського суду.

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму..

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов`язань стягуються судом у доход держави.

Судом встановлено, що 19.08.2015 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лузанівка , як Орендарем та ФОП Мовчан Анастасією Федорівною, як Суборендарем, укладено договір суборенди устаткування №196.

На виконання умов Договору №196 та у відповідності до акту прийому-передачі Орендар передав, а Суборендар прийняв відповідне устаткування зазначене у:

- акті прийому-передачі від 19.08.2015 року на загальну вартість у розмірі 8 217,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.2.13 Договору №196, Суборендар зобов`язаний на першу вимогу Орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в Договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з Орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників Орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі суборендар зобов`язаний повернути устаткування Орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Відповідно до Акту щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року, складеного ревізорами ТОВ Лузанівка , виходом за адресою узгодженого місця розташування обладнання, вказаною у акті прийому-передачі, не виявлено. Фотофіксація відсутності обладнання за узгодженим його місцем розташування додається до акту.

Відповідний акт щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року було направлено 08.11.2019року Відповідачу разом із претензією №337 від 05.11.2019 року на адресу Відповідача, а саме: АДРЕСА_2.

Згідно пункту 3.1.2 Договору №196, Суборендар несе перед Орендарем майнову відповідальність за втрату або крадіжку устаткування, у розмірі його заставної вартості, вказаної в підписаних Актах прийому-передачі (Додаток №1).

Згідно пункту 3.1.3 Договору №196, в разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному стані, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування зазначеної в вищевказаному акті прийому-передачі.

З огляду на те, що Відповідачем втрачено обладнання й не повернуто його в строки, у останнього виник обов`язок за Договором №196 сплатити його заставну вартість у розмірі 8 217,00 гривень та штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування у розмірі 8 217,00 гривень тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення боргу за договором про експлуатацію обладнання №105 від 18.05.2016 року.

18.05.2016 року між Позивачем, як Дистриб`ютором та Відповідачем, як Торговою точкою, за погодженням з Публічним акціонерним товариством Сан Інбев Україна , як Компанією укладено договір про експлуатацію обладнання № 105.

За умовами пунктів 2.1. - 2.3, Договору №105, Обладнання передається Дистриб`ютором Торговій точці в комплекті за актами прийому-передачі, які мають бути попередньо погоджені Компанією.

В пункті 3.2. Договору №105 передбачено, що передача Дистриб`ютором Обладнання Торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього.

На виконання умов Договору №105, Дистриб`ютор передав за погодженням і з дозволу Компанії, а Торгова точка прийняла обладнання, а саме:

- за актом прийому-передачі від 18.05.2016 року, передано Обладнання, вартість якого складає 7 139,00 гривень.

Відповідно до пункту 5.2. Договору №105, у випадку втрати Обладнання, Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого Обладнання (Компанії або Дистриб`ютору) вартість (відновну вартість) втраченого Обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого Обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі Обладнання.

Відповідно до Акту щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року, складеного ревізорами ТОВ Лузанівка , виходом за адресою узгодженого місця розташування обладнання, вказаною у акті прийому-передачі, не виявлено. Фотофіксація відсутності обладнання за узгодженим його місцем розташування додається до акту.

Відповідний акт щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 17.10.2019 року було направлено 08.11.2019 року Відповідачу разом із претензією №337 від 05.11.2019 року на адресу Відповідача, а саме: АДРЕСА_2

З огляду на те, що Відповідачем втрачено обладнання, у останньої виник обов`язок за Договором №105 сплатити його відновну вартість та штраф у розмірі 100% відновної вартості втраченого обладнання, а саме: 7 139,00 гривень (відновна вартість) + 7 139,00 гривень (штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості)) = 14 278,00 гривень тому суд вважає, що позовні

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, та підлягають задоволені в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000грн. покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мовчан Анастасії Федорівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА" (м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе Лузанівка, 65102, код ЄДРПОУ 22481842) 8217грн. (вісім тисяч двісті сімнадцять грн.) 00 коп. - суму заборгованості за товаром (неповернуту зворотну тару) у розмірі 100% заставної вартості устаткування, 8217 грн. (вісім тисяч двісті сімнадцять грн.) 00 коп. - штраф у розмірі 100% вартості (заставної вартості) устаткування, 7139грн. (сім тисяч сто тридцять дев`ять грн. ) 00 коп. - суму відновної вартості втраченого обладнання, 7139грн. (сім тисяч сто тридцять дев`ять грн. ) 00 коп. - суму штрафу у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі ) грн. 00 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 02 березня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов