Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/18200/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/18200/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Київпастранс в особі Дирекції по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 13 921,73 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київпастранс в особі Дирекції по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури Комунального підприємства Київпастранс (далі - КП Київпастранс , відповідач) про стягнення 13 921,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, переданий позивачем за договором постачання природного газу № 1409/16-ТЕ-41 від 21.12.2015.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 13 921,73 грн., з яких: 10 148,66 грн - пеня, 1 047,17 грн - 3% річних, 2 725,90 грн - інфляційна складова боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/18200/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 26.12.2019 була отримана позивачем 02.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 52793630, була отримана відповідачем 02.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 52793649, а також була отримана філією відповідача 02.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 52793657.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

10.01.2020 до суду надійшов поданий позивачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість у відповідача за поставлений позивачем природний газ у січні, лютому та березні 2016 року відсутня. Крім того, відповідач вказав, що позивачем неправомірно нараховано пеню за період у дев`ять місяців, адже умовами договору передбачено подовження строку позовної давності, а не періоду нарахування штрафних санкцій. Враховуючи викладене, відповідач вважав вимоги позивача неправомірними та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

21.12.2015 між АТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП Київпастранс в особі Дирекції по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури КП Київпастранс (покупець) був укладений договір постачання природного газу № 1409/16-ТЕ-41 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що передається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що за цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України).

У п. 2.1 сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 19,5 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: січень - 7,0 тис. куб. м, лютий - 6,5 тис. куб. м, березень - 6,0 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв газ загальною вартістю 56 428,53 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, підписаними представниками обох сторін та засвідченими їх печатками.

Таким чином, зважаючи на обумовлений у п. 6.1 договору порядок оплати поставленого позивачем газу, останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати газу, поставленого позивачем у січні 2016 року є 14.02.2016, у лютому 2016 року - 14.03.2016, у березні 2016 року - 14.04.2016.

Як свідчить долучена до матеріалів справи довідка про операції по рахунку відповідача, останній оплатив газ, поставлений йому позивачем, проте здійснив таку оплату несвоєчасно.

Так, з урахуванням листа відповідача №16/3570 від 25.10.2016 про зміну призначення платежу, останнім здійснено оплати 20.10.2016 на суму 37 314,46 грн та 17.11.2016 на суму 19 114,07 грн, про що також свідчать банківські виписки по рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 148,66 грн, 3% річних в розмірі 1 047,17 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2 725,90 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач газ, поставлений позивачем у січні, лютому та березні 2016 року, оплатив з порушенням строку, встановленого умовами укладеного сторонами договору, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 10 148,66 грн.

При цьому суд вказує, що позивач нараховує пеню протягом строку, встановленого приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме протягом шести місяців, що підтверджується розрахунком позивача, долученим до позовної заяви. Отже, відповідні заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 047,17 грн та інфляційна складова боргу в розмірі 2 725,90 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код 31725604) в особі Дирекції по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури Комунального підприємства Київпастранс (04080, вул. Кирилівська, 132, код 38538270) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) пеню в розмірі 10 148,66 грн (десять тисяч сто сорок вісім грн 66 коп.), 3% річних в розмірі 1 047,17 грн (одна тисяча сорок сім грн 17 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 2 725,90 грн (дві тисячі сімсот двадцять п`ять грн 90 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 02.03.2020.

Суддя О.Г. Удалова