Ухвала

від 23.02.2020 по справі 911/3190/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/3190/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» № 30-1/12 від 30.12.2019 р. (вх. № 5/20 від 08.01.2020 р.) на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та до Приватного підприємства "УКРБУДСЕРВІС"

про стягнення 23997,86 грн.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

за участю представників:

від позивача (скаржник): Грищенко О.М. (довіреність б/н від 07.08.2019 р., адв. свідоцтво № 3888 від 29.10.2009 р.);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від ДВС: не з`явився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 позов було задоволено частково, солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Приватного підприємства "УКРБУДСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 17348,82 грн. основного боргу, а також стягнуто з Приватного підприємства "УКРБУДСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 1773,38 грн. пені, 16019,21 грн. інфляційних втрат, 3606,18 грн. 3% річних, 1598,10 грн. витрат на послуги адвоката та 1000,99 грн. судового збору.

На виконання даного рішення було видано відповідні накази від 28.12.2016 р.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» надійшла скарга № 30-1/12 від 30.12.2019 р. (вх. № 5/20 від 08.01.2020 р.) на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у даній справі, за змістом якої скаржник просить суд прийняти та задовольнити дану скаргу, визнати дії державного виконавця у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604, які виразились у винесенні постанов від 24.12.2019 р. про повернення наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. без виконання стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» , протиправними, передчасними та незаконними, визнати недійсними та скасувати вказані постанови, а також визнати неправомірною та протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 за період з 19.11.2019 р. по 24.12.2019 р., яка полягає в порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій.

Скарга обґрунтована тим, що накази господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у даній справі не були виконані, а відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень ВП № 60598685 та ВП № 60598604 за оскаржуваний період не вчинялось. Натомість, 24.12.2019 р. державним виконавцем було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП № 60598685 та ВП № 60598604 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Поряд з цим, ТОВ «Компанія «НОТАПС» в порядку, передбаченому ст. 42, 46, 123, 126, 129, 344 ГПК України, повідомляло суд про те, що у майбутньому, із урахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) буде змушене понести витрати, пов`язані із розглядом відповідної скарги ТОВ «Компанія «НОТАПС» на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16, об`єм, розмір та обсяг яких на сьогодні визначити неможливо, адже невідомо, коли спір за даною скаргою остаточно буде вирішено та який розмір витрат змушений буде понести заявник ТОВ «Компанія «НОТАПС» . З огляду на зазначене, ТОВ «Компанія «НОТАПС» в порядку статті 124 ГПК України зазначає та просить врахувати, що орієнтовний розмір понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги ТОВ «Компанія «НОТАПС» на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського МВДВС ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчому провадженні ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 не буде перевищувати як вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендованих ставок аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт. З огляду на зазначене, ТОВ «Компанія «НОТАПС» зобов`язується із врахуванням п. 8 ст. 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд.

Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2020 р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» № 30-1/12 від 30.12.2019 р. (вх. № 5/20 від 08.01.2020 р.) було призначено на 23.01.2020 р., а також зобов`язано Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати суду матеріали виконавчих проваджень ВП № 60598685 та ВП № 60598604 (в оригіналах - для огляду, в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи) за оскаржуваний період бездіяльності, а саме - з 19.11.2019 р. по 24.12.2019 р.

У судовому засіданні з розгляду скарги 23.01.2020 р. представник скаржника вимоги, заявлені у скарзі, підтримував у повному обсязі. Представники боржника та відділу ДВС до суду не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України, однак станом на час судового засідання відомості щодо отримання відділом ДВС ухвали суду від 13.01.2020 р. були відсутніми.

Дослідивши в судовому засіданні 23.01.2020 р. подану ТОВ «Компанія «НОТАПС» скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення скарги, суд дійшов висновку щодо повторного зобов`язання Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати суду матеріали виконавчих проваджень ВП № 60598685 та ВП № 60598604 (в оригіналах - для огляду, в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи) за оскаржуваний період бездіяльності, а саме - з 19.11.2019 р. по 24.12.2019 р., у зв`язку з чим розгляд скарги ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2020 р. було відкладено на 24.02.2020 р.

У судовому засіданні з розгляду скарги 24.02.2020 р. представник скаржника вимоги, заявлені у скарзі, підтримував у повному обсязі. Представники боржника та відділу ДВС до суду не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Слід зазначити, що Вознесенським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не були надані суду матеріали виконавчих проваджень ВП № 60598685 та ВП № 60598604, витребувані ухвалами суду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» № 30-1/12 від 30.12.2019 р. (вх. № 5/20 від 08.01.2020 р.) на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеної скарги з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» , заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

У ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Як стверджує скаржник, за період з 19.11.2019 р. до 24.12.2019 р. Вознесенським МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області не було вчинено виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16.

Скаржник наголошує на тому, що державний виконавець не здійснював періодичної перевірки майнового стану боржника, зокрема, щодо виявлення рахунків у боржника, наявності у боржника нерухомого майна та рухомого майна, його майнових прав, та не здійснював заходів для отримання інформації про доходи боржника на виконання вимог ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Суд відзначає, що періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України Про виконавче провадження , і такі перевірки не мають вчинятись виконавцем одноразово (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2018 р. у справі № 915/1294/13).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності жодних доказів вчинення державним виконавцем у період з 19.11.2019 р. до 24.12.2019 р. дій з виконання судового рішення у даній справі № 911/3190/16, в той час як судове рішення не виконане, а згідно розміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень Інформації про виконавче провадження ВП № 60598685 та Інформації про виконавче провадження ВП № 60598604 вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання рішення суду у даній справі в період з 19.11.2019 р. до 24.12.2019 р. не вбачається.

Поряд з цим, суд зазначає, що невиконання судового рішення протягом тривалого часу порушує основні засади виконавчого провадження - обов`язковості виконання рішень, розумності строків виконавчого провадження. Хоча закон і не містить поняття розумності строків , проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу. Крім того, діяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, це сукупність дій, направлених на кінцевий результат - виконання судового рішення.

Водночас, факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій, зокрема, щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2019 р. у справі № 913/438/16.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлення факту бездіяльності Вознесенського МРВДВС ГТУЮ у Миколаївській області щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у період з 19.11.2019 р. по 24.12.2019 р., яку органом ДВС не спростовано, суд дійшов висновку про задоволення скарги ТОВ «Компанія «НОТАПС» в частині визнання такої бездіяльності неправомірною.

Поряд з цим, щодо вимоги скаржника про визнання дій державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16, які полягали у винесенні постанов від 24.12.2019 р. про повернення наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , протиправними, передчасними та незаконними, та про скасування зазначених постанов Вознесенського МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області від 24.12.2019 р. про повернення наказів стягувачеві, суд зазначає таке.

В обґрунтування скарги в цій частині заявник посилався на те, що Вознесенським МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області було винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 без вжиття належних та допустимих заходів щодо примусового виконання судового рішення, що свідчить про наявність правових підстав для скасування вказаних постанов судом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Як зазначалося вище, відповідно до частини 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

При цьому, повернення виконавчого документу за наслідками висновку щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі, передбачені законом заходи для досягнення необхідного позитивного результату у вигляді виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про наявність у Вознесенського МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області правових підстав для застосування п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження для винесення постанов від 24.12.2019 р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604, суд відзначає, що накази від 28.12.2016 р. можуть бути виконані без встановлення безпосереднього місцезнаходження юридичної особи боржника, оскільки за вказаними виконавчими документами на користь позивача мають бути стягнуті грошові кошти. Таким чином, у Вознесенського МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області були відсутні підстави для винесення постанов від 24.12.2019 р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" з посиланням на відсутність боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ст. 129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Поряд з цим, розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч.ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення Європейського суду від 15.10.2009 р.).

Суд вважає, що у даному випадку державним виконавцем було передчасно прийнято постанови про повернення виконавчих документів стягувачу, оскільки виконавцем не було проведено всіх можливих та достатніх дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та спрямованих на належне, повне та об`єктивне примусове виконання наказів суду у даній справі № 911/3190/16.

З огляду на викладене, дії державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ в Миколаївській області у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо винесення постанов від 24.12.2019 р. про повернення наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження є неправомірними та передчасними, у зв`язку з чим вказані постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 24.12.2019 р. у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням викладеного, зважаючи на обов`язковість виконання судового рішення, широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги стягувача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 340-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» № 30-1/12 від 30.12.2019 р. (вх. № 5/20 від 08.01.2020 р.) на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 задовольнити.

2. Визнати дії державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчих провадженнях ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16, які виразились у винесенні постанов Вознесенського МРВДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 24.12.2019 р. про повернення наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 без виконання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» , протиправними, передчасними та незаконними.

3. Визнати недійсними та скасувати постанови Вознесенського МРВДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 24.12.2019 р. про повернення наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16 без виконання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

4. Визнати за період з 19.11.2019 р. до 24.12.2019 р. неправомірною та протиправною бездіяльність державного виконавця Вознесенського МРВДВС ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчому провадженні ВП № 60598685 та ВП № 60598604 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 28.12.2016 р. у справі № 911/3190/16, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження» .

5. Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Вознесенському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Пушкінська, 15).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 02.03.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна