Рішення

від 02.03.2020 по справі 911/2960/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2960/19

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промгазтехнологія , Київська обл., м. Фастів про стягнення 41381,05 грн. без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промгазтехнологія (далі - відповідач) про стягнення 41381,05 грн., з яких 23534,75 грн. основний борг, 2430,72 грн. інфляційні витрати, 847,25 грн. 3% річних, 9861,38 грн. пеня та 4706,95 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 08.05.2018 № 517/18-сб щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 03.01.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 15.01.2020 та встановлено відповідачу строк до 24.01.2020 для подачі заперечення на відповідь на відзив.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, з огляду на те, що позивачем було поставлено товар на заявлену до стягнення суму заборгованості неналежної якості. Крім того, відповідач зазначає що видаткові накладні: від 31.07.2018 № К1-00030261 на суму 3769,15 грн., від 01.08.2018 № К1-00030551 на суму 5931,04 грн., від 10.08.2018 № К1-00032148 на суму 2409,70 грн., від 11.08.2018 № К1-00032305 на суму 4240,87 грн., від 13.08.2018 № К1-00032327 на суму 170,88 грн., від 13.08.2018 № К1-00032304 на суму 1580,13 грн., від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн., від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн. не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , позаяк не містять підпису уповноваженої особи відповідача та печатки товариства, а відтак не можуть вважатися належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару. Також відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки пеня всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу більше ніж за 6 місяців, а вимоги в частині стягнення штрафу заявлені з пропуском позовної давності. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначає, що відповідач посилаючись на поставку неякісного товару, в той же час, не заявляв до позивача жодних претензій щодо вказаного. Посилання відповідача на те, що видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не спростовують факт поставки, а відсутність печатки не є обов`язковим реквізитом первинного документу у відповідності до норм вказаного Закону. Крім того, позивач зазначає, що позивачем вірно визначено період нарахування пені з 11.09.2018 по 22.11.2019, позаяк, сторони у п. 5.4 договору погодили, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань. Щодо застосування до позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми штрафу строку позовної давності, позивач заперечує, оскільки на його переконання тим же п. 5.4 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем - відповідачем своїх зобов`язань.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Як вбачається з поштового штемпелю Укрпошта про прийняття до пересилання поштового відправлення, заперечення на відповідь на відзив, були направлені відповідачем до суду 27.01.2020. В той же час, відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 16.12.2019 про відкриття провадження у справі, відповідачу було встановлено строк для подачі вказаних заперечень на відповідь на відзив до 24.01.2020. За таких обставин, суд не враховує заперечення відповідача на відповідь на відзив при розгляді даної справи, оскільки вони подані до суду з пропуском встановленого строку для їх подачі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 08.05.2018 № 517/18-сб (далі - договір) відповідно до умов якого, постачальник - позивач зобов`язується передавати у власність покупця - відповідача, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених цим договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі та у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент та кількість товару, що постачається, зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору становить 3000000,00 (три мільйони гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ 500000,00 (п`ятсот тисяч, 00 копійок), але не більше, що є орієнтовною, а не сталою величиною, яка визначається за домовленістю сторін. Остаточна загальна сума цього договору визначається з підсумку цін товару, поставленого постачальником відповідно до умов договору та отриманого покупцем за період дії даного договору.

Відповідно до п. 3.2 договору ціни на товар вказуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України у формі безготівкових розрахунків.

Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи покупця. Сторони можуть погодити інший порядок оплати в додатках до договору (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4 договору при здійсненні оплати товару покупець зобов`язаний у платіжному дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної або рахунку-фактури, за якою/яким такий товар постачається.

Якщо покупець при здійсненні оплати в платіжному дорученні не вказав номера та дати рахунку-фактури або видаткової накладної та/або не сплатив існуючу заборгованість, постачальник має право на власний розсуд віднести суму даного платежу в погашення існуючої заборгованості покупця або в рахунок попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Партією товару є товар, поставлений по одній видатковій накладній.

Підписання покупцем видаткової накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання (п. 4.8 договору).

Згідно з п. 4.9 договору постачальник за власною ініціативою або вимогою покупця, надає покупцеві у двох екземплярах підписаний акт звірки взаємних розрахунків. Покупець протягом 5 робочих днів зобов`язаний підписати та повернути один з екземплярів постачальнику або направити вмотивовані зауваження з приводу акту. Якщо протягом вказаного строку покупець не підписує акт та не направляє зауважень, акт звірки взаємних розрахунків вважається вірним у редакції постачальника та є достатнім доказом заборгованості покупця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 6 травня 2019р. включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період з 25.06.2018 по 06.09.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 676381,15 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 25.06.2018 № К1-00024258 на суму 268440,04 грн., від 27.06.2018 № К1-00024771 на суму 13480,46 грн., від 27.06.2018 № К1-00024802 на суму 143928,89 грн., від 02.07.2018 № К1-00025017 на суму 1453,20 грн., від 16.07.2018 № К1-00027462 на суму 41901,02 грн., від 16.07.2018 № К1-00027610 на суму 13986,74 грн., від 16.07.2018 № К1-00027614 на суму 575,66 грн., від 25.07.2018 № К1-00029292 на суму 12869,94 грн., від 31.07.2018 № К1-00030261 на суму 3769,15 грн., від 01.08.2018 № К1-00030551 на суму 5931,04 грн., від 03.08.2018 № К1-00031026 на суму 11710,27 грн., від 03.08.2018 № К1-00031028 на суму 19327,37 грн., від 03.08.2018 № К1-00031087 на суму 12498,24 грн., від 07.08.2018 № К1-00031480 на суму 32357,03 грн., від 10.08.2018 № К1-00032148 на суму 2409,70 грн., від 10.08.2018 № К1-00032149 на суму 1315,58 грн., від 10.08.2018 № К1-00032232 на суму 14802,42 грн., від 11.08.2018 № К1-00032305 на суму 4240,87 грн., від 13.08.2018 № К1-00032304 на суму 1580,13 грн., від 13.08.2018 № К1-00032327 на суму 170,88 грн., від 13.08.2018 № К1-00032631 на суму 27162 грн., від 14.08.2018 № К1-00032520 на суму 194,16 грн., від 20.08.2018 № К1-00033574 на суму 11161,80 грн., від 20.08.2018 № К1-00033666 на суму 2500,25 грн., від 22.08.2018 № К1-00034171 на суму 5047,38 грн., від 22.08.2018 № К1-00034274 на суму 32,18 грн., від 30.08.2018 № К1-00035636 на суму 2616,84 грн., від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн., від 04.09.2018 № К1-00036393 на суму 6039,53 грн., від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн., від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2018 № К1-00036952 на суму 819,82 грн., від 06.09.2018 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн., а відповідач по наступним довіреностям: від 16.07.2018 № 425, від 02.08.2018 № 452, від 10.08.2018 № 470, від 10.08.2018 № 473, від 13.08.2018 № 481, від 14.08.2018 № 483, від 20.08.2018 № 489, від 22.08.2018 № 493, від 29.08.2018 № 504, від 04.09.2018 № 518, від 04.09.2018 № 519, від 06.09.2018 № 521, від 06.09.2018 № 527 вказаний товар отримав. Завірені копії названих документів залучено до матеріалів справи.

Листом від 30.08.2018 № 268 відповідач гарантував оплату боргу на загальну суму 11646,39 грн. та просив позивача відпустити товар згідно рахунків фактур від 29.08.2018 та від 30.08.2018, завірена копія листа залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 10.10.2018 вих. № 158/18-п, в якій вимагав негайно сплатити суму боргу за поставлений товар в розмірі 23534,75 грн.

Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист з повідомленням від 05.11.2018 та накладною Укрпошта про прийняття до пересилання поштового відправлення від 05.11.2018 № 0407320636844. Завірені копії перелічених документів наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач вказану претензію про оплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 23534,75 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 20.09.2019 № 4481, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 06.09.2018 складає заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 23534,75 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств. Завірена копія акта звірки залучена до матеріалів справи.

Зі змісту вказаного акта звірки взаєморозрахунків вбачається, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 23534,75 грн. складається з загальної вартості поставленого товару по останнім дев`яти видатковим накладним, а саме: від 30.08.2018 № К1-00035636 на суму 2616,84 грн., від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн., від 04.09.2018 № К1-00036393 на суму 6039,53 грн., від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн., від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2018 № К1- 00036952 на суму 819,82 грн., від 06.09.2018 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн. Доказів протилежного сторони суду не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 23534,75 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 23534,75 грн. заборгованості за поставлений товар.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає що, видаткові накладні: від 31.07.2018 № К1-00030261 на суму 3769,15 грн., від 01.08.2018 № К1-00030551 на суму 5931,04 грн., від 10.08.2018 № К1-00032148 на суму 2409,70 грн., від 11.08.2018 № К1-00032305 на суму 4240,87 грн., від 13.08.2018 № К1-00032327 на суму 170,88 грн., від 13.08.2018 № К1-00032304 на суму 1580,13 грн., від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн., від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн. не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , позаяк не містять підпису уповноваженої особи відповідача та печатки товариства, а відтак не можуть вважатися належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару.

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів (далі - Положення).

У п. 2.5 Положення визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З наведеного слідує, що скріплення печаткою підпису особи на первинному документі, не визнається обов`язковим реквізити первинного документу у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Перелічені вище видаткові накладні містять підписи осіб з зазначенням їх посади та дані про прізвище, ім`я, по-батькові. Доказів, які б свідчили, що вказані особи не є відповідальними особами за здійснення господарської операції зі сторони покупця суду не надано.

Крім того, вказані вище видаткові накладні відображені в акті звірки взаєморозрахунків від 20.09.2018 № 4481, складеного між сторонами у справі, який підписаний повноваженими представниками товариств та їх підписи скріплені печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що товар на заявлену до стягнення суму боргу поставлено позивачем, і такий товар знаходиться у відповідача.

У відповідності до п. 4.9 договору постачальник за власною ініціативою або вимогою покупця, надає покупцеві у двох екземплярах підписаний акт звірки взаємних розрахунків. Покупець протягом 5 робочих днів зобов`язаний підписати та повернути один з екземплярів постачальнику або направити вмотивовані зауваження з приводу акту. Якщо протягом вказаного строку покупець не підписує акт та не направляє зауважень, акт звірки взаємних розрахунків вважається вірним у редакції постачальника та є достатнім доказом заборгованості покупця.

Вказані обставини та докази які їх підтверджують в їх сукупності дають підстави дійти висновку, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за переліченими вище видатковими накладним, доказів протилежного суду не надано.

Заперечуючи проти позову відповідач також зазначає, що позивачем було поставлено відповідачу товар на заявлену до стягнення суму боргу неналежної якості.

Згідно з п. 4.6 договору приймання товару за кількістю та якістю відбувається у відповідності з чинним в Україні законодавством, у тому числі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. (П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. (П-7), в частині що не суперечить діючому законодавству.

Пунктом 4.7 договору сторони погодили, що претензії по кількості, асортименту товару приймаються в момент приймання товару; по упаковці, маркуванню, зовнішнім дефектам - протягом 3-х робочих днів з моменту поставки; по прихованим недолікам - протягом гарантійного строку, встановленого виробником. Під час прийому товару покупець зобов`язаний провести візуальний огляд товару. Претензії заявлені з пропущенням строку вказаному у цьому договорі, не розглядатимуться, а зобов`язання по поставці буде вважатись таким, що виконано належним чином.

Відповідачем не надано доказів, що ним пред`являлись позивачу претензії по кількості, якості, асортименту, упаковці, маркуванню, зовнішнім дефектам, прихованим недолікам товару у строки визначені в п. 4.7 договору та Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Таким чином, відповідачем не доведено та не підтверджено належним доказами того, що позивачем було поставлено товар неналежної якості, та враховуючи п. 4.7 договору, за відсутності зазначених претензій, зобов`язання позивача по поставці вважається таким, що виконано належним чином, в зв`язку з чим, суд відхиляє зазначені запереченні відповідача з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 11.09.2018 по 22.11.2019 включно складають 2430,72 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 11.09.2018 по 22.11.2019 складають 847,25 грн.

Як було зазначено вище, неоплаченими та такими по яким існує прострочення виконання грошового зобов`язання на загальну суму 23534,75 грн. є видаткові накладні: від 30.08.2018 № К1-00035636 на суму 2616,84 грн., від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн., від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн., від 04.09.2018 № К1-00036393 на суму 6039,53 грн., від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2018 № К1-00036952 на суму 819,82 грн., від 06.09.2018 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн.

За вказаних обставин суд здійснює перевірку розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат, 3 % річних, пені, штрафу, які нараховані на прострочені суми платежів по переліченим вище видатковим накладним, за якими існує борг щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за видатковими накладними від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2019 № К1-00036952 на суму 819,82 грн., від 06.09.2019 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання товару.

З огляду на положення ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України та п. 3.3 договору, прострочення щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за видатковими накладними від 06.09.2018 починається з 12.09.2018.

В той же час, позивачем визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних з прострочених сум по вказаним накладним від 06.09.2018 з 11.09.2018, замість 12.09.2018.

Разом з тим, зазначене не вплинуло на обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, а тому вимога про стягнення 2430,72 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком 3% річних з прострочених сум, який зроблений судом за загальний період прострочення з 11.09.2018 по 22.11.2019 з врахуванням вірно визначеного початку перебігу строку прострочення платежів за вказаними видатковими накладними від 06.09.2018, періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 846,33 грн. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 0,92 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Позивач на підставі п. 5.4 договору просить суд стягнути з відповідача за невиконання зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, яка за розрахунком позивача з простроченої суми за загальний період прострочення з 11.09.2018 по 22.11.2019 складає 9861,38 грн.

Також позивач на підставі п. 5.4 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочку оплати товару більше ніж на 30 календарних днів штраф у розмірі 20% від суми прострочки, який за розрахунком позивача складає 4706,95 грн.

Згідно з положеннями п. 5.4 договору у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець на вимогу оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього, за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

Як встановлено судом вище позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за видатковими накладними від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2019 № К1-00036952 на суму 819,82 грн., від 06.09.2019 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн. з 11.09.2018, замість 12.09.2018. Крім того, розмір пені був розрахований позивачем більше ніж за шість місяців.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком пені з прострочених сум, який зроблений судом за загальний період прострочення з 11.09.2018 по 12.03.2019 з врахуванням вірно визначеного початку перебігу строку прострочення платежів за вказаними видатковими накладними від 06.09.2018, з урахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування пені заявленого позивачем, стягненню підлягають пеня в розмірі 4189,39 грн., а саме за видатковими накладними: від 30.08.2018 № К1-00035636 на суму 2616,84 грн. та від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн. за період прострочення з 11.09.2018 по 05.03.2019 у розмірі 593,29 грн.; від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн. та від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн. за період прострочення з 11.09.2018 по 06.03.2019 у розмірі 276,08 грн.; від 04.09.2018 № К1-00036393 на суму 6039,53 грн. та від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн. за період прострочення з 11.09.2018 по 10.03.2019 у розмірі 1310,80 грн., від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2018 № К1-00036952 на суму 819,82 грн. та від 06.09.2018 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн. за період прострочення з 12.09.2018 по 12.03.2019 складає 2009,22 грн.

В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 5671,99 грн. суд відмовляє, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині та з врахуванням того, що вона всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу більше ніж за 6 місяців.

Твердження позивача про те, що він обґрунтовано здійснює нарахування пені поза межами шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, позаяк сторони у п. 5.4 договору погодили, що неустойка сплачується за кожен день прострочення за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем - відповідачем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору в цій частині вимог з огляду на наступне.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення за весь період невиконання або неналежного виконання зобов`язань не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги те, що умовами договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню підлягає пеня з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахована в межах шести місячного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, відповідач подав до суду заяву про застосування до вимог про стягнення штрафу в розмірі 4706,95 грн. наслідків спливу строків позовної давності.

За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у визначений договором строк, позивач дізнався та повинен був дізнатись на наступний дей прострочкі відповідного платежу.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 26.11.2019, про що свідчить штамп господарського суду Київської області на позовній заяві від 22.11.2019.

Таким чином, враховуючи, що відповідач своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними: від 30.08.2018 № К1-00035636 на суму 2616,84 грн., від 30.08.2018 № 3ап-0005093 на суму 800,93 грн. у строк до 04.09.2018 включно, від 31.08.2018 № 3ап-0005108 на суму 204,91 грн., від 31.08.2018 № 3ап-0005132 на суму 1376,50 грн. у строк до 05.09.2018 включно, від 04.09.2018 № К1-00036393 на суму 6039,53 грн., від 04.09.2018 № 3ап-0005197 на суму 1303,03 грн. у строк до 09.09.2018 включно, від 06.09.2018 № К1-00036949 на суму 2937,89 грн., від 06.09.2018 № К1- 00036952 на суму 819,82 грн., від 06.09.2018 № К1-00036953 на суму 7435,30 грн. у строк до 11.09.2018 включно не виконав, доказів протилежного відповідач суду не надав та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення штрафу застосовується в один рік, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення штрафу поза межами однорічного строку позовної давності.

Про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 4706,95 грн. штрафу.

Заперечення позивача проти задоволення заяви про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу, які зводяться до того, що п. 5.4 договору сторони погодили, що неустойка сплачується за кожен день прострочення за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем - відповідачем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар, судом не приймаються з огляду на те, що положення укладеного між сторонами договору не містять застереження щодо збільшення чи зменшення строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), як і не містять застереження, що п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яким визначено річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), до їх правовідносин не застосовується.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23534,75 грн. боргу, 2430,72 грн. інфляційних втрат, 846,33 грн. 3% річних та 4189,39 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог про стягнення 0,92 грн. 3% річних, 5671,99 грн. пені суд відмовляє з огляду на їх безпідставність. В задоволенні позовних вимог про стягнення 4706,95 грн. штрафу суд відмовляє з огляду пропуск строку позовної давності до вказаної вимоги.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промгазтехнологія про стягнення 41381,05 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промгазтехнологія (08500, Київська обл., м. Фастів, Промвузол Завокзалля, ідентифікаційний код 30594998) на користь Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, ідентифікаційний код 20038832) 23534 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн. 75 коп. боргу, 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 846 (вісімсот сорок шість) грн. 33 коп. 3% річних, 4189 (чотири тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 39 коп. пені, 1439 (одну тисячу чотириста тридцять дев`ять) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промгазтехнологія про стягнення 0,92 грн. 3% річних, 5671,99 грн. пені та 4706,95 грн. штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.03.2020.

Суддя Ю.В. Подоляк