Рішення

від 24.02.2020 по справі 922/3865/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3865/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", м.Запоріжжя, до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", м.Чугуїв Харківської області, про стягнення 397756,61 грн, за участю представників:

позивача - Карабак В.А. (ордер серія ЗП № 110951 від 08.01.2020) - в режимі відеоконференції;

відповідача - Макаренко О.А. (довіреність б/н від 29.11.2019);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", м.Запоріжжя, 25.11.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", м.Чугуїв Харківської області, про стягнення 402980,03 грн, у тому числі: 324000,00 грн основного боргу; 5951,84 грн - 3% річних; 5503,04 грн інфляційних збитків; 67525,15 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення пунктів 5.1, 5.2 Договору поставки товару № ПЕ 26/03-19 від 26.03.2019 та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату товару, отриманого за видатковими накладними № РН-0000425 від 01.04.2019 та № РН-0000484 від 10.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3865/19 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18.12.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на невірний розрахунок позивачем суми пені.

20.12.2019 позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву, у зв`язку з перерахунком суми пені відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

15.01.2020 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку з перерахунком суми пені та збільшенням періоду нарахування інфляційних втрат та процентів річних. А саме позивач просив стягнути з відповідача 397756,61 грн, що складаються з: 324000,00 грн основного боргу; 7043,67 грн - 3% річних; 10368,00 грн інфляційних збитків та 56344,94 грн пені.

Також 15.01.2020 позивачем надано до суду письмові пояснення у відповідь на відзив відповідача. У своїх поясненнях позивач не погодився з позицією відповідача щодо обмеження розміру пені за весь період нарахування одним відсотком від вартості товару та зазначив, що пеня нараховується за кожен день прострочення оплати товару та саме розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 16.01.2020, представниця позивача відмовилася звернулась до суду з усним клопотанням про залишення без розгляду уточненої позовної заяви та підтримала заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2020, занесеною до протоколу судового засідання, заяву позивача про зменшення позовних вимог було прийнято судом, розгляд справи продовжено з її урахуванням. Даною ухвалою строк підготовчого провадження у справі № 922/3865/19 було продовжено на 30 днів - до 26.02.2020.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/3865/19 закрито; розгляд справи по суті призначено на 25.02.2020 о 12:30.

13.02.2019 позивачем додатково до поданої разом з позовною заявою заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5100,00 грн, подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2020, представниця позивача в режимі відеоконференції підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця відповідача проти наявності основного боргу не заперечувала, проте позов визнала передчасним та не погодилась із нарахуванням заявлених до стягнення сум пені та витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (відповідач) було укладено Договір № ПЕ 26/03-19, згідно з п.п. 1.1 якого позивач, як постачальник, зобов`язався поставити відповідачу, як покупцю, товар згідно Специфікації (Додаток № 1), а відповідач зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець здійснює оплату наступним чином:

5.1.1. 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.

Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.2 Договору).

Після укладання вищевказаного Договору та Специфікації, позивач склав та надіслав боржнику рахунок-фактуру № СФ-0000451 від 26.03.2019 на суму 514000,00грн, з ПДВ.

01.04.2019 на адресу відповідача була здійснена поставка товару за видатковою накладною № РН-0000425 від 01.04.2019 на суму 162000,00 грн, з ПДВ.

10.04.2019 на адресу відповідача була здійснена поставка товару за видатковою накладною № РН-0000484 від 10.04.2019 на суму 162000,00 грн, з ПДВ.

Зазначені вище видаткові накладні підписані сторонами Договору поставки товару без зауважень.

Відповідно до п. 4.3 Договору, передача-приймання товару за кількістю здійснюється в пункті поставки.

Згідно з п. 4.4 Договору поставки товару, приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві Покупця.

Умовами п. 7.2. Договору поставки товару, у випадку виявлення дефектів в поставленому товарі покупець має право заявити рекламацію та надає постачальнику рекламаційний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача від відповідача не надходили претензії чи акти рекламації щодо кількості, номенклатури, якості або невідповідності стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ, діючим в Україні.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав перед відповідачем свої зобов`язання з поставки товару ще 10.09.2018. В свою чергу, відповідач допустив порушення свого зобов`язання з оплати товару.

Станом на 15.11.2019 поставлений товар за рахунком за № СФ-0000451 від 26.03.2018 не оплачений, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 324000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 324000,00 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 324000,00 грн основного боргу за отриманий товар.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.3. Договору поставки товару передбачено, що при порушенні ороків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

За розрахунком позивача, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за видатковою накладною № РН-0000425 від 01.04.2019 за період прострочення з 02.04.2019 по 02.10.2019, становить 28232,39 грн та за видатковою накладною № РН-0000484 від 10.04.2019 за період прострочення з 11.04.2019 по 11.10.2019, становить 28112,55 грн. Загальна сума пені - 56344,94 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, передбачено відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначено вище, пунктом 8.3 Договору передбачено відповідальність відповідача, а саме: при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Зазначене надає право позивачу на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань в порядку, визначеному умовами договору та з урахуванням вказаних вище положень закону.

Однак, розглянувши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про недотримання позивачем встановленого граничного розміру пені (не більше 1% від вартості товару), встановленого в п. 8.3 Договору.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3240,00грн пені (в т.ч. 1623,45 грн - за прострочення оплати товару за накладною №РН-0000425 від 01.04.2019; та 1616,55 грн - за прострочення оплати товару за накладною № РН-0000484 від 10.04.2019).

В частині позову про стягнення пені в сумі 53104,94 грн суд вважає за необхідне відмовити в зв`язку з невідповідністю відповідних вимог умовам договору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати отриманого товару.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим визнав за необхідне задовольнити позов в цій частині.

Проте, суд не погодився з виключенням позивачем під час розрахунку суми інфляційних втрат з періоду прострочення квітень-листопад 2019 року періоду червень-серпень 2019 року, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір за період з квітня по листопад 2019 року повинен становити 5832,54 грн.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 4535,46 грн інфляційних збитків не підлягають задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського бюро з метою надання останнім правової допомоги, пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - клієнт) та Адвокатським бюро "Сергія Жечева" (далі за текстом - адвокатське бюро) укладено Договір-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019 (а.с. 39-40), предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2019 до Договору сторони узгодили вартість кожної з послуг, що може надавати адвокат в рамках зазначеного договору.

Актом прийому-передачі послуг № 121 від 21.11.2019 до Договору сторони узгодили, що адвокатське бюро надало послуги у вигляді підготовки позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з ДП "ЧАРЗ" заборгованості в сумі 402980,03 грн, правовий аналіз укладених між клієнтом та його контрагентом договору, складених первинних та бухгалтерських документів, надання роз`яснень та пропозицій на загальну суму 5100 грн (а.с. 48).

Крім того, 13.02.2020 позивачем надано до суду Акт № ОУ-0000П24 приймання-передачі, з якого вбачається, що Адвокатським бюро "Сергія Жечева" були надані позивачу наступні послуги: підготовка клопотання про розгляд справи із застосуванням відеоконференції; підготовка пояснення по справі; підготовка заяви про стягнення витрат на правову допомогу по справі; участь представника у судовому засіданні 16.01.2020 та 11.02.2020 на загальну вартість 10000,00 грн.

Платіжними дорученнями № 6689 від 15.11.2019 та № 6924 від 11.02.2020 позивачем було сплачено на користь адвокатського бюро 5100,00 грн та 10000,00 грн, відповідно, за послуги, надані останнім в рамках Договору-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги , суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат, виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 15100,00 грн.

Крім того, розмір сплаченого позивачем судового збору за позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, становить 5966,35 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 5101,74 грн витрат зі сплати судового збору та 12911,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 624, 625, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор; код ЄДРПОУ: 08305644; р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 4-А, а/с 5012; код ЄДРПОУ: 24510970; п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 313399) - заборгованість у розмірі 340116,21 грн (у тому числі: основний борг у розмірі 324000,00 грн; 3% річних у розмірі 7043,67 грн; інфляційні збитки в розмірі 5832,54 грн; пеню в розмірі 3240,00 грн), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5101,74 грн; витрати на правничу допомогу в розмірі 12911,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" лютого 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар