Рішення

від 25.02.2020 по справі 922/3799/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3799/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Плант ЛТД" (ТОВ), м. Харків до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків про стягнення 398357,99 грн. за участю :

представника позивача - Зуєв В.В., на підставі ордеру від 18.12.2019 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.2015 року та договору про надання правової допомоги від 20.05.2019 року;

представника відповідача - Шевцов О.М. на підставі довіреності № 282/ю від 20.12.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство "Хартрон-Плант ЛТД" у формі ТОВ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "ХКБМ ім. О.О. Морозова" про стягнення заборгованості за договором № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року на виготовлення та поставку продукції у розмірі 398357,99 грн.

Хід розгляду справи викладений в попередніх ухвалах суду.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.02.2020 року представник відповідача надав заяву про затвердження мирової угоди.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.02.2020 року представники сторін надали спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2020 року підтримав подану заяву про затвердження мирової угоди, та зазначив, що відповідна мирова угода була укладена стосовно заборгованості по договору № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2020 року підтримав подану заяву про затвердження мирової угоди, просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, а також дослідивши мирову угоду, подану на затвердження сторонами, судом встановлено наступне.

11.12.2017 року між Науково-виробничим підприємством "Хартрон-Плант ЛТД (ТОВ) (позивач) та Державним підприємством "ХКБМ ім. О.О. Морозова" було укладено договір на виготовлення та поставку продукції № 3897-ХКБМ, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується по конструкторській документації відповідача виготовити, поставити та передати у власність відповідача систему управління "Аркан" Р1921 ТУ-1 (продукцію), у номенклатурі, кількості та за ціною, вказаною у специфікаціях поставки продукції (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору. Кількість комплектів - 5.

Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач зобов`язується прийняти та оплатити продукцію та провести оплату на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що якість продукції, що постачається за даним договором, має відповідати вимогам конструкторської документації на продукцію.

Відповідно до п. 3.2 договору, позивач виготовляє та поставляє продукцію відповідачу у відповідності до специфікації поставки продукції.

Пунктом 3.4 договору визначено, що позивач письмово (телефаксом) інформує відповідача про готовність продукції до відвантаження не менш ніж за 5 календарних днів до початку відвантаження.

Відповідно до п. 4.3 договору, позивач надає відповідачу та ПЗ № 173 розрахуково-калькуляційні матеріали, сформовані на підставі фактичних витрат у строк не більше ніж 30 календарних днів після поставки продукції згідно п. 3.1, крім того, у ці ж строки позивач надає відповідачу протокол узгодження договірної ціни партії продукції.

Пунктом 5.1.3 договору визначено, що кінцевий розрахунок проводиться відповідачем на підставі отриманого рахунку від позивача, виходячи із суми виплаченого авансу, часткового розрахунку та узгодженої договірної ціни на продукцію, яка поставлена за договором, протягом 30-ти календарних днів після отримання коштів кінцевого розрахунку від гензамовника, але не пізніше 31.12.2018 року.

Як вказує у позові позивач, останнім було виконано умови договору та поставлено відповідачу продукцію, проте відповідачем зобов`язання з оплати не виконані, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 357254,00 грн.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором позивачем було надано претензійний лист (вих. № 50000/62) від 30.10.2019 року та акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами (арк. спр. 18-22).

В ході розгляду справи сторонами було подано на затвердження суду мирову угоду.

Суд розглянувши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди дійшов висновку щодо відмови в її задоволені з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідна заява сторонами подана під час розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд надає оцінку усім доказам наданим сторонами до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 192 ГПК України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як вбачається вищезазначена мирова угода підписана з боку позивача Генеральним директором Л. Болдирєвим, та з боку відповідача директором Я. Мормило та скріплена печатками підприємств.

Зі змісту мирової угоди вбачається, що остання стосується заборгованості 357254,20 грн., яка виникла на підставі договору поставки № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 530 ЦК України також визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за виготовлену та поставлену позивачем продукцію за договором № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року.

Тобто предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, а також наявність чи відсутність у відповідача основної заборгованості і своєчасність виконання зобов`язань за вказаним догвором.

Згідно до приписів статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням зазначеного, факт поставки товару повинен підтверджуватися, зокрема, накладними та товарно-транспортними накладними, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

В свою чергу позивачем вищезазначених документів подано до суду не було.

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача, позивачем було надано претензійний лист (вих. № 50000/62) від 30.10.2019 року та акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами (арк. спр. 18-22).

Проте відповідні докази не є документами первинного обліку, якими в свою чергу може бути підтверджено здійснення господарської операції, а саме поставка відповідачу продукції.

Суд зазначає, що сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Однак підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання боржником такого боргу, якщо:

- інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами;

- акт містить підписи уповноважених на це осіб.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 910/1389/18.

В той час, як вже було зазначено вище сторонами не надано до суду первинної документації, що виключає можливість встановленні обставин щодо поставки позивачем товару відповідачу та наявності у зв`язку з чим заборгованості відповідача за поставлений товар.

Як вже було зазначено вище, сторонами було подано на затвердження мирову угоду вже після закриття підготовчого провадження у справі, тобто на стадії розгляду справи по суті.

В той час, як метою розгляду справи по суті є саме дослідження доказів у справі.

Також суд зауважує, що умовами договору поставки було передбачено надання позивачем відповідачу та ПЗ № 173 розрахуково-калькуляційних матеріалів, сформованих на підставі фактичних витрат у строк не більше ніж 30 календарних днів після поставки продукції згідно п. 3.1, крім того, у ці ж строки позивач надає відповідачу протокол узгодження договірної ціни партії продукції (п. 4.3 договору).

Крім того, як вже було зазначено вище, п. 3.2. договору передбачено, що постачальник виготовлює та поставляє продукцію покупцю згідно з Специфікації постачання продукції та пунктом 3.4 договору визначено, що позивач письмово (телефаксом) інформує відповідача про готовність продукції до відвантаження не менш ніж за 5 календарних днів до початку відвантаження.

Пунктом 6.2 договору визначено, що передача продукції за договором від позивача відповідачу здійснюється з обов`язковим оформленням не менш ніж у двох екземплярах ТТН, "Акту приймання виробів на перевірку відповідності заявленій якості" (Додаток № 3), видаткової накладної та "Акту приймання-передачі" (Додаток № 4). Перевірка на відповідність заявленій якості проводиться ОТК відповідача у строк до 15-ти днів після підписання сторонами "Акту приймання виробів на перевірку відповідності заявленій якості".

Тобто умовами договору сторони чітко визначили перелік документів, що підтверджують поставку продукції відповідачу, її кількість та якість.

Проте в матеріалах справи відсутні докази складання вищезазначеної документації сторонами.

В свою чергу під час закриття підготовчого провадження у справі, судом в порядку ст. 182 ГПК України з`ясовувалось чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, проте додаткових доказів сторонами надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено виконання позивачем зобов`язань за договором поставки № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року, відсутні докази приймання відповідачем продукції, що виключає в свою чергу можливість встановлення існування на даний час заборгованості у відповідача за вказаним договором.

В той час, як подана мирова угода сторін стосується фактичного визнання відповідачем заборгованості, яка матеріалами справи не підтверджена.

Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 ГПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

Тобто перш ніж затверджувати мирову угоду, подано на затвердження сторонами, суд має дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди.

У зв`язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

В даному випадку судом було встановлено відсутність в матеріалах справи доказів фактичного виготовлення та поставки продукції відповідачу за договором поставки № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року.

Також суд зауважує, що відповідач у даній справі є державним підприємством, засновником якого є Державний концерн "Укроборонпром" та фінансується відповідач із державного бюджету.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволені заяви сторін про затвердження мирової угоди.

Відсутність в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем умов договору та відсутність первинної документації за вказаним договором не дає змоги суду перевірити наявність заборгованості перед позивачем.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову про стягнення основного боргу 357254,20 грн. за договором № 3897-ХКБМ від 11.12.2017 року за недоведеність, оскільки в матеріалах справи не міститься первинна документація на поставку товару.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних то в даному випадку, відповідні вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу за договором від 11.12.2017 року, враховуючи те, що судом було відмовлено в задоволені позову про стягнення боргу за недоведеністю, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 31736,88 грн., 3% річних у розмірі 9366,91 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 192, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволення заяви про затвердження мирової угоди відмовити.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Науково-виробниче підприємство "Хартрон - Плант ЛТД" (ТОВ) (61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, код ЄДРПОУ 25185147);

Відповідач - Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14310299);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "02" березня 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3799/19