Рішення

від 26.02.2020 по справі 914/2767/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 Справа № 914/2767/19

місто Львів

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тіва Україна", до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Завод вентиляційного обладнання "Р-Вентс", про:стягнення 1'291'668,96 грн. СуддяРим Т.Я. Секретар судового засіданняДемчук А.П. Представники: позивача:Штинда Олег Васильович - адвокат, відповідача:Жук Ростислав Стефанович - адвокат. Судові процедури.

1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тіва Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю Завод вентиляційного обладнання "Р-Вентс" про стягнення 1'291'668,96 грн.

2. Ухвалою від 02.01.2010 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2020.

3. В підготовчому засіданні 29.01.2020 суд ухвалив продовжити строк для подання відзиву на позов (а.с. 135), підготовче засідання відклав на 19.02.2020.

4. В підготовчому засіданні 19.02.2020 суд з`ясовував думку сторін щодо призначення судової експертизи у справі. Сторони заперечили можливість проведення експертизи (записи № 50-59 протоколу судового засідання від 19.02.2020). У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 26.02.2020.

Аргументи сторін.

Позиція позивача.

5. Позивач у період з 29.09.2015 по 31.12.2015 поставив відповідачеві товар загальною вартістю 1'342'483,31 грн., однак відповідач оплатив за поставлений товар 668'635,21 грн. Таким чином, заборгованість відповідача становить 673'848,10 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивач нарахував відповідачеві 90'812,57 грн. пені, 390'351,90 грн. - 24% річних та 136'656,39 грн. інфляційних втрат.

6. Отже, предметом позову є стягнення 1'291'668,96 грн., з яких:

6.1. 673'848,10 грн. - основний борг,

6.2. 90'812,57 грн. - пеня,

6.3. 390'351,90 грн. - 24% річних,

6.4. 136'656,39 грн. - інфляційні втрати.

7. Підставою позову є порушення відповідачем умов договору поставки товару № 15-155 від 29.09.2015 в частині повної та своєчасної оплати товару.

8. Попередній розрахунок суми судових витрат становить 49'375,03 грн. та складається з:

8.1. 19'375,03 грн. сплаченого судового збору,

8.2. 30'000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Заперечення відповідача (а.с. 124-128).

9. Позивач не повідомив суд про те, що 02.01.2016 між сторонами відбулося повернення товарно-матеріальних цінностей на суму 156'184,51 грн. Таким чином, позивач поставив відповідачеві товар вартістю 1'186'298,80 грн., а не 1'342'483,31 грн. - як вказує позивач.

10. Видаткова накладна № 1902 від 31.12.2015 ні за змістом, ні за формою не може підтверджувати факт поставки в межах Договору. Зокрема, поставка за такою накладною суперечить положенням пункту 3.4.2 Договору (щодо обмеження вартості поставки до 200'000,00 грн., в разі відтермінування оплати в межах 30 календарних днів чи в разі заборгованості більше 200'000,00 грн.). Вказана накладна і додана до неї товарно-транспортна накладна підписані невстановленою особою та не містять обов`язкових реквізитів, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами і доказами.

11. Згідно з пунктом 5.4 Договору поставка вважається завершеною після передачі копії сертифікатів відповідності, технічної документації, гарантійного талону. Однак позивач не дотримався цієї вимоги. Отже, поставки позивача є незавершені.

12. Позивач нарахував пеню, 24% річних та інфляційні втрати з 29.07.2017 по 26.12.2019. Однак прострочення відповідача утворилося ще в листопаді 2015 року, тому право нараховувати штрафні санкції припинилося у червні 2016 року (через 6 місяців з моменту виникнення прострочення боржника).

13. Позивач пропустив позовну давність.

Відповідь позивача на відзив (а.с. 140-143).

14. Позивач врахував обставину повернення частини товару на суму 156'184,51 грн., що відображено в його розрахунках.

15. Видаткова накладна № 1902 від 31.12.2015 на суму 635'635,10 грн. та відповідна товарно-транспортна накладна № ТТН138 від 31.12.2015 містять необхідні реквізити для того, щоб визнати такі докази належними та допустимими, та які підтверджують факт поставки. Позивач звертає увагу, що неістотні недоліки в документах, які містять інформацію про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

16. Позивач стверджує, що ним виконано усі зобов`язання з передачі супровідних документів на товар. Твердження відповідача не підтверджені жодним доказом.

17. Сторони встановили в пункті 6.5 договору трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Заява про застосування позовної давності. (а.с. 153-154)

18. Так, в судовому засіданні 26.02.2020 відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності. Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що поставка за договором здійснювалась протягом жовтня-грудня 2015 року, остання видаткова накладна датована 31.12.2015. Тому, відповідно до положень договору, обов`язок оплатити поставлений товар у відповідача виник до 29.01.2016 (30 календарних днів з моменту отримання товару). Отже, перебіг позовної давності почався 30.01.2016. Однак позивач звернувся з позовом поза межами позовної давності - у грудні 2019 року.

19. Крім того, в судовому засіданні 26.02.2020 відповідач усно зазначив, що пунктом 6.7 Договору не продовжено спеціальну позовну давність щодо вимог про стягнення 24% річних та інфляційних втрат. Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат становить 1 рік.

Фактичні обставини.

20. Позивач та відповідач уклали договір поставки товару № 15-155 від 29.09.2015 (далі - Договір) (а.с. 16-18). Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник (позивач у справі) зобов`язується постачати/відвантажувати покупцю обладнання та комплектуючі, а покупець (відповідач у справі) - приймати та оплачувати його за ціною і у строки на умовах цього Договору.

21. Позивач поставив відповідачеві, а відповідач отримав товар на загальну суму 1'342'483,31 грн., що такими документами:

19.1) видатковою накладною № 5177 від 01.10.2015 на суму 23'126,38 грн. (а.с. 37) та довіреністю № 25 від 30.09.2015 (а.с. 38);

19.2) видатковою накладною № 5242 від 02.10.2015 на суму 43'211,70 грн. (а.с. 39) та довіреністю № 25 від 30.09.2015 (а.с. 38);

19.3) видатковою накладною № 5243 від 02.10.2015 на суму 51'643,50 грн. (а.с. 40) та довіреністю № 25 від 30.09.2015 (а.с. 38);

19.4) видатковою накладною № 5325 від 06.10.2015 на суму 14'169,60 грн. (а.с. 41) та довіреністю № 25 від 30.09.2015 (а.с. 38);

19.5) видатковою накладною № 6207 від 03.11.2015 на суму 3'037,25 грн. (а.с. 42) та довіреністю № 46 від 28.10.2015 (а.с. 43);

19.6) видатковою накладною № 6208 від 03.11.2015 на суму 4'839,60 грн. (а.с. 44) та довіреністю № 56 від 03.11.2015 (а.с. 45);

19.7) видатковою накладною № 6245 від 03.11.2015 на суму 29'491,20 грн. (а.с. 46) та довіреністю № 57 від 03.11.2015 (а.с. 47);

19.8) видатковою накладною № 6187 від 03.11.2015 на суму 27'903,00 грн. (а.с. 48) та довіреністю № 57 від 03.11.2015 (а.с. 47);

19.9) видатковою накладною № 6244 від 03.11.2015 на суму 14'169,60 грн. (а.с. 49) та довіреністю № 57 від 03.11.2015 (а.с. 47);

19.10) видатковою накладною № 6769 від 17.11.2015 на суму 67'619,64 грн. (а.с. 50) та довіреністю № 64 від 17.11.2015 (а.с. 51);

19.11) видатковою накладною № 6845 від 19.11.2015 на суму 6'074,50 грн. (а.с. 52) та довіреністю № 63 від 17.11.2015 (а.с. 53);

19.12) видатковою накладною № 6900 від 19.11.2015 на суму 10'821,60 грн. (а.с. 54) та довіреністю № 65 від 17.11.2015 (а.с. 55);

19.13) видатковою накладною № УТ000006925 від 20.11.2015 на суму 226'044,86 грн. (а.с. 56) та довіреністю № 64 від 17.11.2015 (а.с. 51);

19.14) видатковою накладною № 7244 від 30.11.2015 на суму 115'832,92 грн. (а.с. 57) та довіреністю № 77 від 30.11.2015 (а.с. 57);

19.15) видатковою накладною № 6887 від 01.12.2015 на суму 30'369,07 грн. (а.с. 58) та довіреністю № 76 від 30.11.2015 (а.с. 59);

19.16) видатковою накладною № 7287 від 11.12.2015 на суму 38'493,79 грн. (а.с. 60) та довіреністю № 86 від 09.12.2015 (а.с. 61);

19.17) видатковою накладною № 1902 від 31.12.2015 на суму 635'635,10 грн. (а.с. 62) та товарно-транспортною накладною № ТТН138 від 31.12.2015 (а.с. 63-64).

22. За зворотною накладною покупця № 2 від 22.01.2016 (а.с. 129) відповідач повернув позивачу товар вартістю 156'184,51 грн. Отже, суд погоджується із запереченням відповідача (див. пункт 9 цього рішення) про те, що позивач фактично поставив товару на загальну суму 1'186'298,80 грн.

Щодо оцінки видаткової накладної № 1902 від 31.12.2015.

23. Згідно із положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалася видаткова накладна № 1902 від 31.12.2015): первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

24. Щодо відсутності на такій накладній ініціалів особи, яка підписала її з боку відповідача, то суд звертає увагу відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 (пункт 7.4):

"…визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18".

25. Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалася спірна видаткова накладна) суб`єкт господарювання може мати печатки.

26. Так, видаткова накладна № 1902 від 31.12.2015 містить відтиск печатки відповідача. Більше того, частину товару, отриманого за видатковою накладною № 1902 від 31.12.2015, відповідач повернув позивачеві за зворотною накладною від покупця № 2 від 22.01.2016.

27. В пункті 7.7 постанови від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд зазначив таке:

"Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16. При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними".

28. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при вирішенні справи № 914/1019/16 (постанова від 28.01.2020).

29. В матеріалах справи є також податкова накладна № 482 від 31.12.2015 (а.с. 144) щодо постачання товару за Договором на суму 635'635,10 грн. та квитанція № 1 від 3.01.2016 (а.с. 145) про отримання такої податкової накладної та її реєстрації податковим органом. Відповідач не заперечив існування такої накладної.

30. Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів того, що печатка вибула з його володіння на момент складення та підписання спірної видаткової накладної, частину товару відповідач повернув, ця господарська операція була відображена в податковому обліку, суд вважає доведеною обставину поставки відповідачу товару за видатковою накладною № 1902 від 31.12.2015.

31. Як убачається з банківських виписок (а.с. 65-100) відповідач сплатив позивачеві 512'450,70 грн .:

23.1) 30.09.2015 - 14'169,60 грн. (а.с. 65);

23.2) 27.10.2015 - 3'438,05 грн. (а.с. 67);

23.3) 16.11.2015 - 10'420,80 грн. (а.с. 68);

23.4) 16.12.2015 - 52'571,10 грн. (а.с. 69);

23.5) 23.12.2015 - 10'821,60 грн. (а.с. 71);

23.6) 28.12.2015 - 19'009,20 грн. (а.с. 73);

23.7) 30.12.2015 - 65'198,98 грн. (а.с. 75, зворотня сторона);

23.8) 11.01.2016 - 38'493,79 грн. (а.с. 77);

23.9) 29.02.2016 - 48'142,12 грн. (а.с. 78, зворотня сторона);

23.10) 25.07.2016 - 40'000,00 грн. (а.с. 80);

23.11) 21.10.2016 - 51'498,29 грн. (а.с. 81);

23.12) 28.10.2016 - 23'126,38 грн. (а.с. 84, зворотня сторона);

23.13) 29.12.2016 - 73'580,77 грн. (а.с. 88);

23.14) 28.03.2017 - 10'000,00 грн. (а.с. 91);

23.15) 25.04.2017 - 7'000,00 грн. (а.с. 92);

23.16) 29.05.2017 - 8'292,96 грн. (а.с. 94);

23.17) 01.06.2017 - 21'887,06 грн. (а.с. 96);

23.18) 11.07.2017 - 4'800,00 грн. (а.с. 97, зворотня сторона);

23.19) 28.07.2017 - 10'000,00 грн. (а.с. 99, зворотня сторона).

32. В матеріалах справи є акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період липень 2016 року - грудень 2016 року. Акт датований 31.12.2016 , підписаний обома сторонами та містить відтиски печаток обох сторін. З нього вбачається, що станом на 31.12.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становила 975'812,20 грн.

Передання документів, що стосуються товару.

33. Відповідач у своєму відзиві зазначив, що неодноразово звертався до позивача в телефонному режимі та факсограмами з вимогою надіслати відповідні документи для можливості повного закриття зобов`язань по поставках. Проте позивач так і не надав ні сертифікатів якості на продукцію, ні документів походження, ні паспортів на товар.

34. Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначеного вище. Матеріали справи також не містять жодного доказу, що відповідач скористався своїм правом та відмовився від Договору, намагався повернути отриманий товар чи вчиняв інші дії, спрямовані на отримання відповідних документів. Більше того, частина отриманого товару була оплачена відповідачем.

35. На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд установив, що між сторонами виникли договірні відносини. Позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 1'186'298,80 грн. (з урахуванням повернутого товару). Відповідач оплатив позивачеві 512'450,70 грн. Отже, неоплаченим є товар вартістю 673'848,10 грн.

Оцінка суду.

36. Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

37. Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

38. Пунктом 3.4 Договору встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар на таких умовах:

- 100% вартості партії товару сплачується покупцем на умовах попередньої оплати, протягом 2 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку та підписання покупцем специфікації (підпункт 3.4.1);

- оплата товару за фактом отримання (поставки товару). У випадку, якщо поставка здійснюється на умовах оплати за фактом поставки товару, сумарна вартість (ціна) поставок товару на умовах товарного кредиту (відтермінування оплати) в межах 30 календарних днів за цим договором не повинна перевищувати 200'000,00 грн. в т.ч. ПДВ (підпункт 3.4.2).

39. Суд установив, що позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 1'186'298,80 грн., відповідач оплатив позивачеві 512'450,70 грн. Отже, позовні вимоги про стягнення 673'848,10 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

40. Щодо заперечень відповідача, зазначених у пункті 10 цього рішення, то положення пункту 3.4.2 Договору не унеможливлюють поставки товару вартістю більше ніж 200'000,00 грн. за укладеним Договором. Більше того, відповідач прийняв товар вартістю понад 200'000,00 грн. на умовах відтермінування оплати. В будь-якому разі, недотримання чи порушення сторонами пункту 3.4.2 Договору не спростовує обов`язку відповідача оплатити вартість поставленого товару.

Щодо позовної давності.

41. Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

42. Частинами 1 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново . Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

43. Положеннями пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

44. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що після останньої поставки позивачем товару (після 31.12.2015):

44.1. 31.12.2016 відповідач підписав акт звірки взаємних розрахунків за період з липня 2016 року до грудня 2016 року (а.с. 20), чим підтвердив основну заборгованість за Договором на той час в розмірі 975'812,20 грн.

44.2. 28.07.2017 відповідач здійснив останній платіж на виконання умов Договору (в призначенні платежу вказано, що такий здійснено за Договором № 15-157 від 30.09.2015, однак суду не надано доказів існування між сторонами інших договірних відносин аніж за Договором № 15-155 від 29.09.2015).

45. Отже, перебіг трирічної позовної давності щодо основної заборгованості перервався 31.12.2016 і на підставі положень статті 264 Цивільного кодексу України, з 01.01.2017 розпочався заново (і мав би закінчитися 01.01.2020 ). Позивач пред`явив позов до суду 27.12.2019 - в межах позовної давності. Більше того, у зв`язку зі здійсненням відповідачем часткової оплати заборгованості за Договором 28.07.2017, з 29.07.2017 перебіг позовної давності почався заново і мав би закінчитися 29.07.2020.

46. Отже, підстав для застосування позовної давності щодо стягнення основної заборгованості немає. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 673'848,10 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені.

47. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

48. Положеннями пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

49. Згідно з пунктом 6.5 Договору у випадку порушення строків здійснення платежів за цим Договором (несплати, неповної оплати) покупець зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов`язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов`язання, при цьому позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

50. Таким чином, положення Договору надають позивачеві право нараховувати пеню поза 6-ти місячним строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України - до повної оплати поставленого товару.

51. Здійснивши перевірку розрахунку пені позивача, суд погоджується з правильністю такого (у розмірі 90'812,57 грн.).

52. Пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Так, у пункті 6.5 Договору сторони продовжили позовну давність щодо вимог про стягнення пені до 3 років.

53. Зважаючи на зазначені положення, оскільки сторони домовились про можливість нарахування пені до повної сплати відповідачем основної заборгованості за Договором, позивач не обмежений в строках нарахування пені. Водночас, беручи до уваги продовження позовної давності до вимог про стягнення пені, стягненню підлягає пеня, нарахована за останні 3 роки до дня подання позовної заяви. Так, оскільки позов пред`явлено 27.12.2019, то в межах позовної давності обґрунтованим є стягнення пені з 27.12.2016 до 27.12.2019.

54. Отже, підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені немає, а позовні вимоги про стягнення 90'812,57 грн. пені є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів річних.

55. Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

56. Відповідно до пункту 6.7 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, постачальник має право за власним розсудом на прострочену суму нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів складає 24% річних. Нарахування відсотків здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов`язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов`язання.

57. Здійснивши перевірку нарахованих позивачем 24% річних, суд погоджується з правильністю такого (у розмірі 390'351,90 грн.).

58. Щодо позовної давності до вимог про стягнення 24% річних, то суд не погоджується з аргументами відповідача (див. пункт 19 цього рішення) про застосування 1-річної позовної давності. Так, статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у 3 роки. Щодо скороченої позовної давності, то така, згідно з приписами статті 258 Цивільного кодексу України, може встановлюватися законом для окремих видів вимог. Так, законодавство встановлює скорочену позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Щодо вимог про стягнення відсотків річних, то законодавство не встановлює для таких скороченої позовної давності. Отже, до позовних вимог про стягнення 24% річних застосовується загальна 3-річна позовна давність.

59. Отже, до стягнення підлягає 390'351,90 грн. - 24% річних.

Щодо нарахування інфляційних втрат.

60. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

61. Здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд погоджується з такими.

62. Щодо позовної давності для вимог про стягнення інфляційних втрат, зважаючи на аргументи, викладені в пункті 58 цього рішення, до позовних вимог про стягнення інфляційних втрат застосовується загальна 3-річна позовна давність.

63. Отже, до стягнення підлягає 136'656,39 грн. інфляційних втрат .

Судові витрати.

64. На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена сума судового збору покладається на відповідача.

65. Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

66. В судовому засіданні 26.02.2020 позивач заявив про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши при цьому, що необхідні докази подасть протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

67. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. За таких обставин суд вважає за доцільне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Завод вентиляційного обладнання "Р-Вентс" (адреса: 80700, Львівська область, місто Золочів, вулиця Шашкевича, будинок 44; ідентифікаційний код 38501125 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тіва Україна" (адреса: 80431, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, село Жовтанці, вулиця Львівська, будинок 2А; ідентифікаційний код 38332186 ) 673'848 (шістсот сімдесят три тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 10 коп. основного боргу, 90'812 (дев`яносто тисяч вісімсот дванадцять) грн. 57 коп. пені, 390'351 (триста дев`яносто тисяч триста п`ятдесят одна) грн. 90 коп. - 24% річних, 136'656 (сто тридцять шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 19'375 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 03 коп. витрат на оплату судового збору.

3. Встановити позивачеві 5-ти денний строк (не пізніше 02.03.2020) для подання доказів про понесення витрат на професійну правничу допомогу.

4. Призначити судове засідання для прийняття додаткового рішення на 18.03.2020 об 11:20 год. (засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області - 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, 2 поверх).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.03.2020.

Суддя Рим Т.Я.