Рішення

від 20.02.2020 по справі 914/1991/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2020 Справа № 914/1991/19

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Агро Л В Лімітед , Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, с. Забужжя до відповідача:Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву України , м. Стрий, Львівська обл. за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія-Агроінвест , м. Черкаси про:стягнення 837692,84 грн. збитків Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В. Представники сторін: від позивача:Сторонянський О.З. - представник від відповідача:Горох В.В. - представник; Меркотан І.В. - в.о. директора від третьої особи:не з`явився присутній:Коцюруба В.В. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ Агро Л В Лімітед до ДП Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву України про стягнення 837692,84 грн. збитків.

Ухвалою від 01.10.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.10.2019р.

У підготовчому засіданні 23.10.2019р. було оголошено перерву до 07.11.2019р.

Ухвалою від 07.11.2019р. суд відклав підготовче засідання на 20.11.2019р.

У підготовчому засіданні 20.11.2019р. суд продовжив строк підготовчого провадження на один місяць та оголосив перерву до 03.12.2019р.

Ухвалою від 03.12.2019р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ Компанія-Агроінвест та відклав підготовче засідання на 20.12.2019р. на 10:00 год. (з урахуванням ухвали від 20.12.2019р. про виправлення описки в ухвалі від 03.12.2019р.).

Ухвалою від 20.12.2019р. суд відклав підготовче засідання на 11.01.2020р. У підготовчому засіданні 11.01.2020р. судом оголошено перерву до 16.01.2020р.

В судовому засіданні 16.01.2020р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 14.02.2020р.

В судовому засіданні 14.02.2020р. розгляд справи відкладено на 21.02.2020р.

Представник позивача у підготовче засідання 21.02.2020р. з`явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у підготовче засідання 21.02.2020р. з`явилися, заперечили проти позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Третя особа явку своїх представників в судове засідання 21.02.2020р. не забезпечила, хоча належним чином була повідомлення про час та місце розгляду справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача .

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 26.07.2018р. між позивачем та відповідачем укладено Договір складського зберігання зерна №26-07/18С відповідно до умов котрого позивач (поклажодавець) зобов`язується передати, а відповідач (зерновий склад) зобов`язується прийняти на зберігання зерно (зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури) врожаю 2018 року, надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору та у встановлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Виконуючи умови Договору зберігання зерна, позивач здав відповідачу на зберігання пшеницю м`яку (нестандартну) урожаю 2018 року загальною кількістю 1 653 т. 960 кг. Відповідач при прийняття зерна пшениці проводив його аналіз. Претензій чи зауважень у момент приймання зерна на зберігання у відповідача не було, що підтверджується виданими відповідачем складськими квитанціями на зерно.

В подальшому між позивачем та фірмою Agrostudio Group Limited укладено Контракт поставки № МТА221018-6 згідно умов котрого позивач зобов`язався поставити пшеницю фуражну. Поставка мала здійснюватися залізничним транспортом на умовах DAP Порт Южний, Інкотермс 2010.

Як зазначає позивач, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту ним було відправлено з зернового складу пшеницю м`яку нестандартну у кількості 546 т. 100 кг. В момент відправлення зерна з зернового складу та доставкою цього зерна в порт Южний (м. Одеса) інтереси позивача представляла третя особа, яка діяла на підставі Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №18-05/16 від 18.05.2016р. При відправці зерна відповідач видав посвідчення про його якість. Водночас, після прибуття вагонів із зерном в Одесу в лабораторії терміналу - ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл виникли сумніви щодо якості цього зерна. Так, за підсумком випробувань 11.12.2018р. складено Акт спільного визначення якості зерна №64 та 12.12.2018р. - Акт спільного визначення якості зерна №65. У зазначених Актах вказано, що пшениця у вагонах має плісінно-затхлий запах та не відповідає умовам експортного контракту - запах властивий здоровому зерну. При складенні актів спільного визначення якості зерна був присутній директор відповідача, який підписав зазначені акти без застережень.

В судових засіданнях представник позивача наголошував на тому, що у зв`язку з неналежною якістю зерна, воно не було відправлено на експорт і позивач змушений був повернути пшеницю, що була не розвантажена з порту Южний назад на зберігання відповідачу. У зв`язку з відправкою зерна в порт м. Одеси та поверненням його назад позивач поніс збитки у розмірі 857 692 грн. 84 коп., які полягають у витратах на завантаження вагонів, на оплату вартості доставки зерна до м. Одеси в порт Южний , витрати за користування та простій вагонів, витрати на зворотну доставку вагонів в м. Стрий та оплату послуг експедитора.

Вказані збитки позивач просить стягнути з відповідача, оскільки ним було допущено протиправне діяння, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання зерна, яке призвело до зниження його якості (наявності плісінно-затхлого запаху) переданого на зберігання майна.

Як зазначено в позовній заяві, з метою врегулювання ситуації в досудовому порядку позивач направив відповідачу претензію №825 від 07.02.2019р., яку відповідач частково визнав та погодився відшкодувати витрати на відвантаження зерна, збитки понесені за простій вагонів та витрати понесені за повернення вагонів до м. Стрий. Також відповідачем, із визнаної суми, було сплачено 20 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 24.04.2019р. А тому в судовому порядку позивач просить стягнути 837 692,84 грн.

Аргументи відповідача .

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, мотивуючи це тим, що згідно укладеного між сторонами Договору зберігання, він зберігав пшеницю позивача в кількості 1600 тон, яку згодом було відправлено до м. Одеса в порт Южний . Відправка зерна здійснювалася двома партіями, зокрема перша партія була 1053,9 тон., а друга - 546,1 тон. Перша партія зерна була прийнята портом без зауважень. Друга партія була відвантажена за тією ж схемою, що і перша, а саме 05.12.2018р. зерно було передано представнику позивача, який мав довіреність на його одержання. Якісні показники зерна були визначені в посвідченнях про якість, які було передано представнику позивача.

Як зазначає відповідач, за умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування укладеного між третьою особою та позивачем, третя особа зобов`язана була проводити звіряння при навантаженні показників якості вантажу вказаних у квитанціях складу та посвідченнях про якість та проводити візуальний огляд вантажу і повідомляти позивача про відхилення по якості, виявлених у ході навантаження. Водночас жодних зауважень чи застережень щодо кількості зерна чи його якості (в тому числі по запаху чи інших показниках) в представника позивача на момент завантаження зерна у вагони не виникало. За якість зерна, покращення чи погіршення якісних показників товару після передачі власнику чи перевізнику, в тому числі під час транспортування, відповідач відповідальності нести не можу, а відтак його вини у збитках позивача немає.

Крім того, як вбачається з Актів спільного визначення якості №64 та №65 (вказані акти відповідач не вважає належними доказами, оскільки такі складено всупереч Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах) вагони із зерном не відповідають умовах експортного контракту, оскільки запах не відповідає запаху, що властивий здоровому зерну. Водночас, з ДСТУ 3768:2010 Пшениця. Технічні умови вбачається, що зерно серед іншого може мати і запах сажки, що не є властиво здоровому зерну. Оскільки позивачем було передано відповідачу на зберігання зерно з вмістом сажки в кількості 20-25%, то воно з самого початку було з ризиком появи запаху сажки, тобто запаху невластивого здоровому зерну, що підтверджує відсутність вини відповідача.

Також належне зберігання відповідачем пшениці м`якої нестандартної врожаю 2018 року підтверджується аналізними картками та посвідченнями про якість зерна; відсутністю письмової заяви позивача про виявлення неякісного зерна при його отриманні 05.12.2018р. зі зернового складу; актом відбору зразків продукції від 27.11.2018р. в якому відсутній запис про наявність плісінно-затхлого запаху зерна; відсутністю скарг з боку позивача щодо неналежних умов зберігання на зерновому складі; експертним висновком Львівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини від 03.12.2018р., яким встановлено відповідність якості зерна державним стандартам, в тому числі з питань вологості часткою 12,26% - 12,29%, що свідчить про зберігання зерна на складі в сухих умовах та відсутності у ньому грибків; актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 13.12.2018р. за Договором складського зберігання, відповідно до якого позивач не мав претензій до відповідача по якості зерна. Крім цього, як зазначає відповідач, повернуте з м. Одеси зерно позивача в подальшому було відправлено на ПрАТ Концерн Хлібпром і листом від 11.11.2019р. вказане підприємство повідомило про відсутність плісняво-затхлого запаху зерна вагою 523 тони при його отриманні в лютому 2019 року.

З приводу відповіді на претензію щодо відшкодування збитків, то як стверджує відповідач, у цій відповіді він не погоджувався із висновком експертизи проведеної в порту м. Одеса щодо плісняво-затхлого запаху зерна, а збитки погодився частково відшкодувати з метою збереження своєї ділової репутації і підтримки подальших партнерських відносин. Відшкодування цих збитків в розмірі 20 000,00 грн. жодним чином не свідчить про визнання своєї вини.

Аргументи третьої особи .

Третя особа у справі підтримує позовні вимоги та вважає, що такі підлягають задоволенню повністю. Зокрема, зазначає, що позивач і третя особа фактично усунуті від можливості перевірки якості зерна, яке відвантажував відповідач, оскільки сам відповідач проводить його аналіз і видає документи, які засвідчують якість зерна. На місці відвантаження зерна 05.12.2018р. був присутній уповноважений представник експедиційної компанії, який діяв відповідно до умов Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №18-05/16 від 18.05.2016р., за умовами якого експедитор надає послуги з організації перевезення зернових і олійних культур залізничним транспортом. Зокрема, уповноважений представник (експедитор) має право проводити при навантаженні звіряння показників якості вантажу вказаних у складській квитанції та у посвідчені якості, виданому елеватором. Тобто, експедитор самостійно не визначає якість зерна, а лише порівнює документи в яких зафіксована якість зерна з документами наданих елеватором (відповідачем) до відвантаження. Про невідповідність якості зерна, заявленого елеватором в посвідченнях про якість, позивач і експедитор мали змогу дізнатися лише при доставці зерна в місце вивантаження (порт).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

26.07.2018р. між позивачем (Поклажодавець) та відповідачем (Зерновий склад) було укладено Договір складського зберігання зерна № 26-07/18С (далі - Договір зберігання), згідно п. 1.1 якого поклажодавець за умовами цього Договору зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зерно (зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури) врожаю 2018 року, надавати додаткові послуги відповідно до Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору та а установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором (Т. 1 а.с. 20-27).

Жодною із сторін не заперечується той факт, що не зважаючи на те, що в Додатку № 1 до Договору зберігання передбачалося надання, окрім послуг зберігання, також послуги сушіння та очищення, відповідач останніх послуг не надавав. Він надавав лише послуги зберігання.

Відповідно до п. 1.5 Договору зберігання фактичні обсяги зерна, що передаються на зберігання зерновому складу можуть бути визначені лише при безпосередній передачі його на зберігання при оформленні складського документа.

Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами і класами (п. 1.2 Договору зберігання).

За змістом пунктів 2.1 - 2.3 Договору зберігання якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватися посвідченням про відповідність якості зерна державним стандартам, яке видається зерновим складом до складських документів. У разі виникнення спорів щодо якості зерна поклажодавець має право провести незалежну перевірку його якості за власний рахунок. У разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів зерновий склад за письмовою згодою поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції.

Відвантаження та переоформлення зерна проводиться в кількості та за якістю в межах класу, групи, за стандартами, що зазначені в складському документі на зерно, виданому при прийманні зерна на зберігання за мінусом втрат, пов`язаних з природними втратами та втратами при поліпшенні якості зерна (п. 3.10 Договору зберігання).

Відповідно до п. 3.13 Договору зберігання зерно вважається відвантаженим зерновим складом з моменту видання Акта-розрахунку на зерно та товарно-транспортної накладної. Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видання та підписання сторонами Акта-розрахунку на зерно та складського документа.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору зберігання позивачем було передано, а відповідачем прийнято пшеницю м`яку (нестандартну) врожаю 2018 року загальною кількістю 1 650 тон 617 кг., що підтверджується складськими квитанціями на зерно № 405 від 14.08.2018р., № 410 від 21.08.2018р. та № 411 від 22.08.2018р. (Т.1 а.с. 95, 97, 99). Згідно карточок аналізу зерна №37 від 14.08.2018р., №42 від 21.08.2018р. та №43 від 22.08.2018р. при прийнятті зерна на зберігання його колір був знебарвлений, запах властивий і зараженість зерна не було виявлено (Т.1 а.с. 96, 98, 100).

22.10.2018р. між позивачем (продавцем) та Agrostudio Group Limited, юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Мальта було укладено Контракт №МТА221018-6 згідно п. 1.1 та п. 5.3 котрого позивач (продавець) зобов`язується поставити, а Agrostudio Group Limited (покупець) зобов`язується прийняти та оплатити пшеницю фуражну, врожаю 2018 року, українського походження насипом у кількості та на умовах визначених цим Контрактом. Поставка здійснюється залізничним та/або автомобільним транспортом на умовах DAP Одеський морський торговий порт по вибору покупця, Інкотермс 2010. (Т. 1 а.с. 28-39).

За змістом п. 2.2 та п. 2.3 Контракту №МТА221018-6 товар повинен бути здоровим, не містити живих шкідників, карантинних та санітарних об`єктів, отруйних чи шкідливих речовин, без плісняви, зараженості, без радіоактивного зараження, без самозігрівання, повинен мати запах, властивий здоровому зерну. Товар повинен відповідати медикобіологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам якості, які чинні в Україні. Якість визначається для кожного вагону чи автомобільного транспортного засобу згідно з результатів лабораторії Терміналу.

У випадку підтвердження в місці поставки невідповідності якості товару вимогам цього Контракту сторони погоджують умови, на яких товар може бути прийнятий Покупцем, зокрема знижку, якщо покупець має можливість прийняти такий товар. Якщо сторонами не досягнуто згоди щодо таких умов, повернення товару здійснюється відповідно до інструкцій продавця та за його рахунок, в тому числі продавець за власний рахунок відшкодовує витрати, пов`язані з простоєм транспортних засобів (п. 2.5 Контракту №МТА221018-6).

Також судом встановлено, що між позивачем (клієнтом) та ТОВ Компанія-Агроінвест (експедитором) було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №18-05/16 від 18.05.2016р., згідно п. 1.1 котрого експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових і олійних культур зазначених клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним договором і погоджених з клієнтом (Т. 1 а.с. 40-43) .

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2018р. позивач направив відповідачу лист №637, в якому просив здійснити відвантаження пшениці, яка зберігалася на складах відповідача загальним об`ємом 1600 тон на залізничний транспорт, починаючи відвантаження з 26.11.2018р. (Т. 1 а.с.94). Як зазначив позивач, оформлення вагонів здійснюватиме компанія Агроінвест в особі менеджера Матвійчука Андрія Степановича, якому позивач видав довіреність №638 від 26.11.2018р. з правом підписувати та здійснювати від імені позивача документальне оформлення відправки товару (Т. 1 а.с. 94 на звороті).

Жодною із сторін не заперечується той факт, що на виконання листа від 26.11.2018р. відвантаження пшениці позивача відбувалося двома партіями. Перша партія в кількості 1053,9 тон була відвантажена відповідачем та прийнята покупцем без жодних застережень.

Даний спір виник у зв`язку із відвантаженням 05.12.2018р. другої партії пшениці в кількості 546,1 тон. Зокрема, дана пшениця доставлялася в м. Одесу в порт Южний залізничним транспортом в кількості 8 вагонів, що підтверджується залізничними накладними: - № 36222396 від 05.12.2018р. (вагон №95469136); - № 36222388 від 05.12.2018р. (вагони №№ 95177655, 95184701, 95182580, 95182622); - № 36222347 від 05.12.2018р. (вагон №95122628); - №36222404 від 05.12.2018р. (вагон №95716627); - № 36222362 від 05.12.2018р. (вагон №95123147) (Т. 1 а.с. 44-50).

На кожен відвантажений вагон відповідач видав посвідчення про якість зерна, а саме: - №0001196 від 05.12.2018р. на вагон №95184701; - №0001197 від 05.12.2018р. на вагон №95182580; - №0001198 від 05.12.2018р. на вагон №95182622; - №0001199 від 05.12.2018р. на вагон №95716627; - №0001200 від 05.12.2018р. на вагон №95469136; - №0001201 від 05.12.2018р. на вагон №95122628; - №0001202 від 05.12.2018р. на вагон №95177655; - №0001204 від 05.12.2018р. на вагон №95123147 (Т.1 а.с.51-55).

Представник відповідача, а також представник третьої особи в судовому засіданні підтвердили, що в момент навантаження зерна на вагони, вони були чистими, герметично закривалися і у відповідача жодних претензій та зауважень щодо стану та якості вагонів не виникало.

З матеріалів справи вбачається, що після прибуття вагонів в порт Южний , згідно п. 2.3 Контракту №МТА221018-6, лабораторією порта - ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл разом із директором відповідача з вагонів було відібрано проби зерна пшениці для спільного визначення показників якості вологість , згідно ДСТУ 13586.5-93 Зерно. Метод определения влажности , показника якості запах , згідно ДСТУ 10967-90 Методы определения запаха и цвета , а також ДСТУ 3768:2010 Пшениця. Технічні умови .

За результатами відібраних проб, комісією було складено Акт спільного визначення якості №64 від 11.12.2018р. та Акт спільного визначення якості №65 від 12.12.2018р. (Т. 1 а.с.56, 57). Згідно вказаних актів відібрані зі всіх вагонів зразки пшениці у розмолі мають плісінно-затхлий запах. А тому комісія прийшла до висновку, що вагони не відповідають умовам експортного контракту - запах властивий здоровому зерну.

Як вбачається з Актів спільного визначення зерна, такі були підписані директором відповідача без жодних зауважень .

17.12.2018р. відповідачем було скеровано лист №566 регіональній філії Одеська залізниця в якому він не заперечував в направлені вагонів з зерном на адресу відповідача та гарантував оплату залізничного тарифу (Т. 1 а.с.139). З матеріалів справи вбачається, що згідно залізничних накладних від 17.12.2018р. вагони із зерном позивача повернулися на адресу відповідача (Т. 1 а.с. 58-64).

З матеріалів справи прослідковується, що за завантаження на вагони пшениці нестандартної в кількості 546,1 тон позивач заплатив відповідачу 49 149,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №231 від 13.12.2018р. (Т. 1 а.с. 68), рахунком на оплату №330 від 10.12.2018р. та платіжним дорученням №58462 від 13.12.2018р. (Т. 1 а.с.76, 77).

За послуги щодо доставки 8-ми залізничних вагонів із пшеницею зі станції Стрий до станції Одеса-порт позивач заплатив третій особі в даній справі 477 291,16 грн., що підтверджується актом наданих послуг №765 від 17.12.2018р. та реєстром до вказаного акту (Т. 1 а.с. 69, 70) , а також платіжним дорученням №58891 від 27.12.2018р. (Т. 1 а.с.78).

За простій 8-ми залізничних вагонів на станції Одеса-порт позивач заплатив третій особі в даній справі 96 100,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг №10 від 03.01.2019р. та реєстром до вказаного акту (Т. 1 а.с.73, 74) , а також платіжним дорученням №58891 від 27.12.2018р. (Т. 1 а.с.78).

За зворотну доставку 8-ми залізничних вагонів зі станції Одеса-порт до станції Стрий позивач заплатив третій особі в даній справі 235 152,68 грн., що підтверджується актом наданих послуг №9 від 03.01.2019р. та реєстром до вказаного акту (Т. 1 а.с.71, 72) , а також платіжним дорученням №58891 від 27.12.2018р. (Т. 1 а.с.78).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2019р. позивач направив відповідачу претензію № 825 про відшкодування зазначених збитків на суму 857 692,84 грн. (Т. 1 а.с. 79-82). У відповіді №215 від 06.06.2019р. на вказану претензію відповідач погодився на відшкодування витрат позивача на відвантаження зерна, відшкодування збитків за простій вагонів та відшкодування витрат понесених за повернення вагонів до станції Стрий (Т. 1 а.с. 83). Разом з тим, із всіх збитків, які відповідач погодився відшкодувати, він сплатив позивачу лише 20 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 24.04.2019р. (Т.1 а.с.75).

Відтак, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просить стягнути з відповідача решту збитків у розмірі 837 692,84 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 та ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом, взаємні права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі Договору складського зберігання зерна № 26-07/18С від 26.07.2018р. В судовому засіданні представник відповідача зазначав, що положення цього Договору не можна застосовувати до сторін, оскільки прийнята на зберігання пшениця м`яка (нестандартна) відрізняється від класу пшениці, яка згідно п. 1.4 Договору мала передаватися на зберігання. Водночас, суд критично оцінює таке твердження представника, оскільки як вбачається зі складських квитанцій на зерно, які знаходяться в матеріалах справи, такі видавалися на підставі Договору складського зберігання зерна № 26-07/18С від 26.07.2018р.

Відповідно до ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

За договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом (ст. 957 ЦК України).

Згідно ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Товарний склад зобов`язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану (ч. 1 ст. 959 ЦК України).

Відповідно до ст. 941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що отримана від позивача пшениця м`яка (нестандартна) зберігалася відповідачем згідно Договору зберігання знеособлено, тобто останній мав право змішувати вказану пшеницю із пшеницею аналогічного виду та якості отриманої на зберігання від інших поклажодавців. Ця обставина також визнавалася сторонами в судовому засіданні.

В момент отримання пшениці позивача на зберігання, відповідачем було її оглянуто та визначено кількість та якість, про що свідчать наявні в матеріалах справи складські квитанції на зерно та карточки аналізу зерна. З останніх документів вбачається, що при прийнятті пшениці її колір був знебарвлений, запах властивий і зараженість зерна не було виявлено.

Згідно ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ч. 2 ст. 7 ЗУ Про зерно та ринок зерна встановлено, що суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 959 ЦК України товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов`язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання . У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається і вказане не заперечується жодною із сторін, що при завантаженні зерна на залізничні вагони 05.12.2018р. представник позивача - Матвійчук А.С. жодних застережень щодо якості зерна, в т. ч. наявності плісняво-затхлого запаху не висловлював. Пшениця була завантажена на вагони, герметично закрита та опломбована і відповідачем видано посвідчення про її якість.

Як зазначали сторони у справі, після прибуття залізничних вагонів із пшеницею на станцію Одеса-порт , в працівників лабораторії порта виникли сумніви щодо її якості. Для відібрання спільних проб та складення спільного акту визначення якості зерна, в порт м. Одеси було викликано директора відповідача - Коцюрубу В.В. Представник відповідача разом із лаборантами ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл відібрав проби зерна зі всіх вагонів, за результатами чого було складено Акти спільного визначення якості №64 від 11.12.2018р. та №65 від 12.12.2018р. про те, що в розмелі в пшениці наявний плісінно-затхлий запах і вона не відповідає умовам експортного контракту.

Заперечуючи під час розгляду справи наявність плісняво-затхлого запаху в пшениці, відповідач та його представник покликалися на такі обставини:

1) відсутність при завантаженні пшениці та протягом трьох днів після цього будь-яких зауважень зі сторони ОСОБА_1 щодо її запаху, при тому, що за умовами укладеного із позивачем Договору на транспортно-експедиційне обслуговування він вимушений був перевіряти якість пшениці при її отриманні;

2) наявність аналізних карток та посвідчень про якість зерна, а також товарно-транспортних накладних в яких не вказано наявності плісняво-затхлого запаху;

3) неналежність Актів спільного визначення якості №64 від 11.12.2018р. та №65 від 12.12.2018р. як доказів у справі, оскільки такі складено всупереч Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. Крім цього процедура визначення якості зерна була несправедливою, так як директор відповідача в комісії був в меншості і не міг переконати інших двох членів комісії, що пшениця не мала запаху;

4) наявність в пшениці позивача в момент її прийняття вмісту сажки в кількості 20-25%, що з самого початку мало наслідком ризик появи запаху сажки, тобто запаху невластивого здоровому зерну;

5) повернуте з м. Одеси зерно позивача в подальшому було відправлено на ПрАТ Концерн Хлібпром і листом від 11.11.2019р. вказане підприємство повідомило про відсутність плісняво-затхлого запаху зерна при його отриманні в лютому 2019 року.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд зазначає таке .

1) Відповідно до п. 2.2 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №18-05/16 від 18.05.2016р. експедитор зобов`язаний проводити при навантаженні звіряння показників якості вантажу вказаних у квитанціях складу та у посвідченнях якості, виданих елеватором та проводити візуальний огляд вантажу, а також повідомляти клієнта про відхилення по якості, виявлених у ході навантаження.

Суд погоджується з доводами представника позивача та представника третьої особи у справі, що наведені договірні положення покладали на ОСОБА_1 обов`язок перевіряти якість товару лише на підставі показників якості, вказаних у квитанціях складу та у посвідченнях про якість і повідомляти позивача про відхилення в цих показниках. Оскільки показники якості пшениці у складських квитанціях та посвідченнях про якість не відрізнялися, то в ОСОБА_1 не було обов`язку повідомляти позивача про відхилення по якості пшениці.

В цей же час суд зазначає, що плісняво-затхлий запах пшениці не міг бути виявлений при звичайному способі прийняття товару. Зокрема, як вбачається із ДСТУ 10967-90 Методы определения запаха и цвета для визначення запаху зерна необхідна наявність спеціальних умов, а саме джерело тепла, яке б забезпечувало нагрівання зерна до 40С. Проби зерна, які мають температуру нижче кімнатної, витримують в приміщенні до досягнення зерна кімнатної температури. Запах визначають в цілому чи розмеленому вигляді зерна. У випадку наявності в пробі зерна слабо вираженого постороннього запаху, не властивому нормальному зерну, для підсилення цього запаху зерно поміщають на сито і пропарюють протягом 2-3 хвилин над посудом з кип`яченою водою. В подальшому зерно поміщають в чисту колбу, закривають її і витримують протягом 30 хв. при температурі 35-40С. Для підсилення постороннього запаху зерно з проби розмелюють і визначають запах зерна в розмеленому вигляді.

З огляду на викладене, відсутність в момент завантаження пшениці будь-яких зауважень зі сторони ОСОБА_1 щодо наявності її плісняво-затхлого запаху не слугує підставою вважати, що такий запах в ній був відсутній.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача, що позивач всупереч вимогам ч. 3 ст. 959 ЦК України в триденний термін з моменту отримання пшениці не висловив свої зауваження щодо її якості. Зокрема, враховуючи те, що в момент завантаження пшениці вагони було герметично закрито та опломбовано і до неї не було доступу зі сторони як позивача, так і третіх осіб, встановлений законодавством триденний термін для позивача повинен обраховуватися не з моменту відправки вагонів на станцію Одеса-порт (05.12.2018р.), а з моменту відкриття цих вагонів на станції-призначення. Жодною із сторін не заперечується, що відповідача було повідомлено про неналежну якість зерна в триденний термін відколи вагони прибули на станцію Одеса-порт .

2) З приводу покликань відповідача на наявність аналізних карток та посвідчень про якість зерна, а також товарно-транспортних накладних в яких не вказано наявності плісняво-затхлого запаху, то суд такі доводи оцінює критично, оскільки аналізні картки та посвідчення про якість зерна є документами, котрі складаються одноособово працівниками відповідача і за наявності спору щодо якості зерна не можуть слугувати беззастережним доказом такої якості. Посилання відповідача на товарно-транспортні накладні також не заслуговують на увагу, оскільки вони є документами, які підтверджують списання товарно-матеріальних цінностей у відправника вантажу і оприбуткування їх у вантажоодержувача під час перевезення вантажів у межах України і жодним чином не підтверджують якість вантажу.

3) Суд не погоджується з доводами відповідача, що Акти спільного визначення якості №64 від 11.12.2018р. та №65 від 12.12.2018р. є неналежними доказами у справі, оскільки вони не містять всієї інформації, яка передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008р. Зокрема, станом як на момент виникнення договірних відносин між сторонами, так і на момент складення Актів №64 від 11.12.2018р. та №65 від 12.12.2018р., вказана Інструкція втратила свою чинність і орган, котрий згідно цієї інструкції був уповноважений перевіряти якість зерна було ліквідовано. Хоча сторони в Договорі зберігання передбачили можливість застосування цієї Інструкції, разом з тим, спірні акти складалися не за участі позивача та відповідача, а за участі відповідача та представників незалежної лабораторії для котрих застосування цієї Інструкції не вимагалося. А тому доводи відповідача про невідповідність актів цій інструкції не є обгрунтованими. Як вбачається з вказаних Актів визначення спільної якості, лабораторією порта - ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл разом із директором відповідача з вагонів було відібрано проби зерна пшениці для спільного визначення показників якості вологість , згідно ДСТУ 13586.5-93 Зерно. Метод определения влажности , показника якості запах , згідно ДСТУ 10967-90 Методы определения запаха и цвета , а також ДСТУ 3768:2010 Пшениця. Технічні умови .

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про несправедливість процедура визначення якості зерна, так як директор відповідача в комісії був в меншості і не міг переконати інших двох членів комісії, що пшениця не мала запаху. Зокрема, директор відповідача, за умов несправедливої процедури визначення якості зерна або відсутності плісняво-затхлого запаху пшениці не був позбавлений можливості висловити свої заперечення в Актах №64 від 11.12.2018р. та №65 від 12.12.2018р. Водночас, як вбачається з вказаних Актів директор їх підписав без жодних зауважень та погодився з тим, що в пшениці наявний плісняво-затхлий запах.

4) З приводу доводів відповідача, що з моменту прийняття пшениці на зберігання в ній міг виникнути запах невластивий здоровому зерну, так як вміст сажки становив 20-25%, то суд відхиляє ці доводи з огляду на те, що згідно ДСТУ 2422-94 Зерно заготівельне і постачальне. Терміни та визначення сажковий та плісняво-затхлий запах зерна - це різні види запахів ушкодженого зерна. Наявність в зерні сажки не має наслідком виникнення його плісняво-затхлого запаху.

Зокрема, внаслідок забруднення зерна спорами або мішечками сажки в ньому утворюється сажковий запах, який нагадує оселедцевий (п. 48). Водночас, пліснявий запах зерна та затхлий запах зерна з`являються внаслідок розвитку на поверхні та усередині зерна пліснявих грибів, а також при розпаді тканин зерна під дією мікроорганізмів (п. 49 та п. 51).

5) Суд також критично оцінює доводи відповідача, що відсутність запаху зерна підтверджується тим фактом, що повернуте з м. Одеси зерно позивача в подальшому (в лютому 2019 року) було відправлено на ПрАТ Концерн Хлібпром і листом від 11.11.2019р. вказане підприємство повідомило про відсутність плісняво-затхлого запаху зерна при його отриманні. Зокрема, як вже зазначалося, отримана від позивача пшениця м`яка (нестандартна) зберігалася відповідачем згідно Договору зберігання знеособлено, тобто останній мав право змішувати вказану пшеницю із пшеницею аналогічного виду та якості отриманої на зберігання від інших поклажодавців.

Водночас, з посвідчень про якість зерна, які видавалися позивачем при відправлені 05.12.2018р. пшениці в м. Одеса (Т. 1 а.с. 51-55) , та посвідчень про якість зерна, яке відправлялося в лютому 2019 року на ПрАТ Концерн Хлібпром (Т. 1 а.с. 143-160) суд не робить висновок, що пшениця, яка відправлялася в м. Одеса та пшениця, яка відправлялася на ПрАТ Концерн Хлібпром є однією і тією ж самою.

Зокрема, в пшениці, яка відправлялася на станцію Одеса-порт клейковина становила від 20% до 21%, зернові домішки - від 10,2% до 10,6%, сажкові зерна - від 18% до 20%. В той час, як в пшениці, яка відправлялася на ПрАТ Концерн Хлібпром клейковина становила від 22% до 24%, зернові домішки - від 5,9% до 7,4%, а сажкові зерна, в основному, становили від 16% до 18%.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано ту обставину, що доставлена в порт Южний пшениця в кількості 546,1 тон мала плісняво-затхлий запах.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно підпункту 4.1.11 Договору зберігання відповідач зобов`язується здійснювати всі необхідні заходи при прийманні та забезпеченні довготривалого та якісного забезпечення зерна.

За змістом ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Для стягнення збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Позивач, обгрунтовуючи протиправну поведінку відповідача та причинний зв`язок між поведінкою та спричиненими збитками, покликається на те, що неналежне виконання відповідачем умов Договору зберігання призвело до зниження якості (наявності плісняво-затхлого запаху) переданої на зберігання пшениці і як наслідок, подальша неможливість реалізації її Agrostudio Group Limited.

Спростовуючи вказані доводи позивача, відповідач зазначає, що належне зберігання ним пшениці доводиться такими доказами:

1) листом Головного управління Держпродспоживчслужби у Львівській області від 13.11.2019р. №29_2-19/483 про відсутність скарг з боку ТОВ Агро ЛВ Лімітед щодо неналежних умов зберігання зерна на зерновому складі Стрийського КХП №1;

2) експертним висновком Львівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини від 03.12.2018р., яким встановлено відповідність якості зерна державним стандартам, в тому числі з питань вологості часткою 12,26%-12,29%, що свідчить про зберігання зерна на зерновому складі в сухих умовах та відсутності у ньому грибків;

3) актом здачі-приймання робіт від 13.12.2018р. за Договором зберігання, відповідно до якого позивач не мав претензій до відповідача по якості пшениці м`якої нестандартної врожаю 2018р.;

4) нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_2 , якою підтверджено відсутність плісняво-затхлого запаху зерна на зерновому складі.

Оцінюючи вказані доводи позивача та відповідача, суд зазначає таке .

Відповідно до п. 9 ДСТУ 3768:2010 Пшениця. Технічні умови підприємство-постачальник гарантує відповідність пшениці вимогам цього стандарту в разі дотримання умов зберігання та транспортування.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на невідповідність пшениці вимогам стандарту може впливати неналежне її зберігання або транспортування.

При цьому, у вказаному ДСТУ встановлені вимоги щодо належного транспортування пшениці, а саме транспортні засоби мають бути чистими, без сторонніх запахів. Під час навантажування, перевезення і розвантажування зерно пшениці повинно бути захищене від атмосферних опадів (п. 8.2 ДСТУ 3768:2010).

В судовому засіданні як представник відповідача, так і представник третьої особи (які були присутніми при навантаженні пшениці на вагони) підтвердили той факт, що подані 05.12.2018р. на завантаження вагони відповідали вимогам ДСТУ, вони були чистими, без сторонніх запахів, герметично закривалися і перед завантаженням пшениці були оглянуті. Жодних зауважень чи застережень щодо стану вагонів сторонами не висловлювалося. В матеріалах справи, відсутні докази, які б доводили протилежне.

З огляду на це, суд вважає, що транспортування пшениці позивача на станцію Одеса-порт відбувалося у відповідності до вимог ДСТУ 3768:2010, що виключає можливість виникнення запаху в ній під час транспортування. А тому, причиною виникнення плісняво-затхлого запаху пшениці стало неналежне її зберігання.

Доводи відповідача про належність зберігання пшениці, суд відхиляє, враховуючи таке.

1) Відсутність скарг з боку ТОВ Агро ЛВ Лімітед до ГУ Держпродспоживчслужби у Львівській області щодо неналежних умов зберігання зерна на зерновому складі Стрийського КХП №1, з огляду на наявність даного позову, не слугує беззастережним доказом належного зберігання пшениці. Більше того, подавати такі скарги є правом позивача, нереалізація котрого не тягне за собою неможливість доводити неналежне зберігання в судовому порядку.

2) Наявний в матеріалах справи Експертний висновок №001929 п/18 від 03.12.2018р. (Т. 1 а.с. 227-229) на підставі котрого видавалися ветеринарні свідоцтва на пшеницю, яку 05.12.2018р. було відправлено в м. Одеса (Т. 1 а.с. 230-237) є неналежним доказом у справі. Як вбачається з вказаного висновку експертні випробування проводилися не на предмет наявності в пшениці пліснявих грибів чи мікроорганізмів, які зумовлюють виникнення плісняво-затхлого запаху, а на предмет наявності мікотоксинів, пестицидів, радіонуклідів та токсичних елементів.

Суд також критично оцінює доводи представника відповідача про належність зберігання пшениці через те, що частка її вологості становила 12,26%-12,29%, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що єдиною можливою причиною виникнення плісняво-затхлого запаху є зберігання її у вологих приміщеннях.

3) Необгрунтованими є також доводи представника відповідача, що підписавши акт здачі-приймання робіт №231 від 13.12.2018р. за Договором зберігання, відповідно до якого позивач не мав претензій до відповідача, цим самим він підтвердив належне зберігання пшениці (Т.1 а.с. 68). Зокрема, як вбачається з вказаного акту, позивач в ньому не мав претензій по об`єму, якості та строкам виконання робі (надання послуг), якими були відвантаження автотранспортом пшениці нестандартної врожаю 2018 року . Вказаним актом не підтверджувалося надання послуг щодо зберігання пшениці та відсутність претензій щодо якості такого зберігання.

4) Заяву свідка ОСОБА_2 від 04.02.2020р. суд теж критично оцінює, оскільки доводи викладені в цій заяві суперечать іншим доказам, які є в матеріалах справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками доведені належним чином і не спростовані відповідачем.

З приводу розміру збитків, які поніс позивач, необхідно зазначити таке.

Предметом даного спору є вимога про стягнення реально понесених позивачем збитків у розмірі 837 692,84 грн., які пов`язані із витратами за навантаження зерна на вагони, витратами пов`язаними із доставкою вагонів до станції Одеса-порт , витратами за простій вагонів на станції Одеса-порт та витратами понесеними за повернення вагонів до м. Стрий, а також витратами пов`язаними із наданням експедитолрських послуг. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт понесення цих витрат у розмірі 857 692,84 грн. Разом з тим, з виписки з банківського рахунку вбачається, що 24.04.2019р. відповідачем було відшкодовано позивачу 20 000,00 грн.

Також як встановлено судом та не заперечувалося представником позивача в судових засідання, після повернення з м. Одеси пшениці, в лютому 2019 року відповідач завантажив аналогічний обсяг пшениці на транспортні засоби позивача, яку останній реалізував ПрАТ Концерн Хлібпром . За завантаження цієї пшениці на транспортні засоби позивач відповідач оплати не брав.

З огляду на це, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 49 149,00 грн. за завантаження на вагони пшениці нестандартної задоволенню не підлягають, оскільки такі вже відшкодовані відповідачем в натуральній формі.

Таким чином розмір збитків, який підлягає стягненню з відповідача, станом на момент винесення рішення, становить 788 543,84 грн. Оскільки позивачем належними доказами доведено факт спричинення цих збитків відповідачем, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 11827,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву України (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 2; код ЄДРПОУ 14293158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Л В Лімітед (80400, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, с. Забужжя, вул. С. Стрільців, буд. 43; код ЄДРПОУ 34943719) 788543,84 грн. збитків та 11827,80 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020р.

Суддя Крупник Р.В.