Рішення

від 25.02.2020 по справі 924/1066/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2020 р. Справа № 924/1066/19

м. Хмельницький

Суддя господарського суду Хмельницької області Заярнюк І.В.,за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С. розглянувши матеріали

за позовом: Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Чернівці,

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Дорлідер Поділля» , Хмельницька обл. Кам`янець-Подільський район, селище міського типу Стара Ушиця

про стягнення 5 400 грн. - основний борг; 703,04 грн. - пеня; 475,18 грн. - інфляційні втрати; 185,52 грн. - 3% річних.

Представники сторін: не з`явились

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

До господарського суду області 10.10.2019 надійшла позовна заява ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Чернівці, до ТОВ «Дорлідер Поділля» , Хмельницька обл. Кам`янець-Подільський район, селище міського типу Стара Душиця про стягнення суми 6 763,74 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2019р. вищевказаний позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.11.2019р.

Ухвалою суду від 19.11.2019р. відкладено підготовче засідання на 09.12.2019р.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. відкладено підготовче засідання на 20.01.2020р.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу №924/1066/19 до судового розгляду по суті на "25" лютого 2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 5 400 грн. - основний борг; 703,04 грн. - пеня; 475,18 грн. - інфляційні втрати; 185,52 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки (купівлі-продажу) №5 від 19.07.2018р., зокрема, щодо оплати поставленого товару.

У клопотанні від 28.11.2019р. №776 просить розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача. Зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Згідно витягу з сайту Укрпошти від 19.02.2020р. ухвала не вручена під час доставки: за закінченням встановленого строку зберігання.. Судом враховується, що ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (Аналогічна правовий висновок викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17). Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке .

19.07.2018р. між дочірнім підприємством „Чернівецький облавтодор» філії „Сокирянський райавтодор» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дорлідер Поділля» (замовник) укладено договір №5 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується відвантажувати та передавати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товари (гаряча асфальтобетонна суміш) в порядку та на умовах, визначених договором.

Ціна договору становить 300 грн. за 1 т гарячого асфальту (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. Договору Замовник здійснює попередню оплату кожної партії продукції протягом 3 днів з моменту підписання Договору та (або) з моменту виписки Виконавцем рахунка на партію Товару. Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018р. (п. 6.1. договору). Договір підписаний представниками сторін.

31.07.2018р. позивач поставив відповідачу гарячу асфальтобетонну суміш на суму 6000 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 31.07.2018р.(рахунок фактура № 3 від 24.07.2018р.); на суму 9000 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 06.08.2018р.(рахунок фактура № 4 від 06.08.2018р.).

В свою чергу Замовник (ПП Дорлідер Поділля ) було проведено разову оплату в сумі 9600,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 03.08.2018р. У претензії № 82 від 18.12.2018р. позивач вимагав погасити заборгованість в сумі 5400грн. в строк до 25.12.2018р.

Враховуючи, що відповідач повністю не оплатив вартість поставленого товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 5 400 грн. - основний борг; 703,04 грн. - пеня; 475,18 грн. - інфляційні втрати; 185,52 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать .

Як вбачається з матеріалів справи , 19.07.2018р. між дочірнім підприємством „Чернівецький облавтодор» філії „Сокирянський райавтодор» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дорлідер Поділля» (замовник) укладено договір №5 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується відвантажувати та передавати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товари (гаряча асфальтобетонна суміш) в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

31.07.2018р. позивач поставив відповідачу гарячу асфальтобетонну суміш на суму 6000 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 31.07.2018р.(рахунок фактура № 3 від 24.07.2018р.); на суму 9000 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 06.08.2018р.(рахунок фактура № 4 від 06.08.2018р.).

В свою чергу Замовник (ПП Дорлідер Поділля ) було проведено разову оплату в сумі 9600,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 03.08.2018р .

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.2. Договору Замовник здійснює попередню оплату кожної партії продукції протягом 3 днів з моменту підписання Договору та (або) з моменту виписки

Виконавцем рахунка на партію Товару. Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Положеннями чч.1, 2 ст.692 ЦК передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У справі, що розглядається, договором № 5 від 19.07.2018р. передбачено обов`язок покупця (відповідача) оплатити поставлений позивачем товар за цінами, зазначеними у накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві. Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з умовами спірного договору дає підстави для висновку, що прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього тягне за собою обов`язок покупця оплатити товар .

Відповідно до положень ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК).

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар, вимоги позивача про стягнення 5 400,00 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Тобто, у разі невиконання грошового зобов`язання відповідальність боржника настає незалежно від наявності його вини у невиконанні цього зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання .

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Укладаючи договір № 5 від 19.07.2018р. сторони не передбачили нарахування пені , а тому у її стягнення належить відмовити. При цьому, свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного права. Так, наприклад, у ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи договір, сторони вільні у виборі умов, тож визначають їх на власний розсуд і за взаємною згодою, обираючи порядок розрахунків і платежів.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання .

Суд здійснивши перерахунок інфляційних за допомогою ІПС „Законодавство» встановив, що позивачем в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 475,18 грн. із суми заборгованості 5400 грн. за період з серпня 2018р. по серпень 2019р. Відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС „Законодавство» встановив, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 185,52 грн. за період з 10.08.2018р. по 01.10.2019р. Відтак, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 5400 грн. - основний борг; 475,18 грн. - інфляційні втрати; 185,52 грн. - 3% річних. В решті позову про стягнення 703,04 грн. пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дорлідер Поділля» (32385. Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, селище міського типу Стара Ушиця, вулиця Миру, будинок 8, код 42150438) на користь дочірнього підприємства „Чернівецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 205, ідентифікаційний код 31963989) 5400 грн. (п`ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) - основний борг; 475,18 грн. (чотириста сімдесят п`ять гривень 18коп.) - інфляційні втрати; 185,52 грн. (сто вісімдесят п`ять гривень 52 коп.) - 3% річних, 1721,33 грн. (одну тисячу сімсот двадцять одну гривню 33 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.03.2020р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - Позивач: ДП "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 58018, м. Чернівці, вул. Головна, 205 .

3-Відповідач: ТОВ «Дорлідер Поділля» - 32385. Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, селище міського типу Стара Ушиця, вулиця Миру, будинок 8

Рек. листом з пов. про вручення