Рішення

від 02.03.2020 по справі 915/2479/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року Справа № 915/2479/19

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченко О.В.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом : Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

(08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)

до відповідача: Приватне підприємство ТМД Сервіс

(місцезнаходження: 54017, м.Миколаїв, пр. Центральний,73,

адреса для листування: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с.Мала Олександрівка, вул. Центральна, 55, код ЄДРПОУ 35126045)

про : стягнення заборгованості в сумі 24547,95 грн.

встановив:

26.12.2019р. державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до приватного підприємства ТМД Сервіс про стягнення 24547,95 грн. заборгованості за договором оренди №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011р.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного майна від 04.04.2011р. №02.1.2-14/24-32 щодо оплати орендної плати, а також на приписи ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 759, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 216, 229, 230, 231 Господарського кодексу України а також ст. ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Ухвалою суду від 02.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.

Відповідач відзив на позов не надав, заперечень проти вимог позивача не висловив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04 квітня 2011 року за №02.1.2-14/24-32 між державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль , як орендодавцем, та приватним підприємством ТМД Сервіс , як орендарем, був укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна, відповідно до умов якого орендодавець передав, в орендар прийняв у строкове платне користування наступне індивідуально визначене майно у кількості 53 одиниці загальною вартістю 1333110,0 грн., а саме: 1) обладнання для паркінгу терміналу F в комплекті, в т.ч.: шлагбаум МІВ-30 (1;4с, 5000000 циклов) (8 шт.) в комплекті: датчик індуктивний (16 од.), стійка в`їзду СТ1-1 ( на землі ) 1 поверх. (комплект) (2 од.); стійка в`їзду СТ1-12 ( на землі ) 2 поверх. (комплект) (2 од.); стійка в`їзду-виїзду СТ1-13 ( на землі ) 2-поверх. (комплект) (6 од.); шафа комутаційна (3 од.); обладнання відео-захоплення (комплект) (2 од.); обладнання інформаційне табло (комплект) (1 од.); обладнання оператора (комплект) (2од.); обладнання адміністратора (комплект) (1 од.); 2) блок-пост охорони та тимчасовій стоянці автомоб. (1 од.); 3) шлагбаум автоматичний МІВ-30; 4) шлагбаум автоматичний МІВ-30; 5) КПП контрольно пропускний пункт (1 од.); 6) шлагбаум автоматичний МІВ-30 (1 од.); 7) біотуалет; 8) щит протипожежного захисту (комплект) ЩП-1; 9) модуль КПП; 10) модуль КПП; 11) модуль КПП.

Відповідно до умов п.2.1 договору, фактичне передання майна у користування орендарю оформляється актом передачі-приймання майна, який засвідчується підписами та печатками сторін.

У разі припинення дії або при достроковому розірванні договору, орендар зобов`язаний протягом 15-ти діб з дати повідомлення про припинення договору або набрання чинності рішення про дострокове розірвання договору повернути майно орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.2.3 договору).

Розділом 3 договору його учасники узгодили розміри та порядок оплати орендної плати.

Так, пунктом 3.2 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 13000,0 грн.

Орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування базової орендної плати на індекс інфляції на дату виставленого рахунку (п.3.3 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць (п.3.4 договору).

Відповідно до умов п.3.7 договору, орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаним сторонами.

Згідно з умовами п.п.14.1, 14.2 договору, він діє з дати підписання акту передачі-приймання орендованого майна і укладений строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах при умові погодження з уповноваженим органом управління. У випадку заяви однієї з сторін про припинення дії договору, він вважається припиненим з дня, наступного за тим, коли друга сторона отримала таку заяву або з дати зазначеної в заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, акт передачі-приймання орендованого майна був підписаний 04.04.2011р., отже з цієї дати договір почав діяти.

Підприємство ТМД Сервіс 31.12.2013р. повернуло орендодавцю частину орендованого майна, що підтверджується копією акту передачі-приймання від 31.12.2013р. (а.с.26).

Отже, з 01.01.2014р. в оренді у приватного підприємства ТМД Сервіс залишилось наступне рухоме майно: 1) блок пост охорони по тимчасовій стоянці; 2) шлагбаум автоматичний МІВ-30; 3) шлагбаум автоматичний МІВ-30; 4) КПП контрольно-пропускний пункт; 5) шлагбаум автоматичний МІВ-30; 6) щит протипожежного захисту (комплект) ЩП-1.

Позивач надав суду копію листа від 05.04.2019р. №19-22/1-389 про припинення договору, в якому повідомляв орендаря (відповідача) про припинення дії договору оренди з 05.04.2019р. відповідно до умов пункту 14.2 даного договору та просив протягом 10-ти днів з дати отримання цього листа повернути орендоване майно, а також підписати і повернути акти прийому-передачі орендованого майна, направлені разом з даним листом (а.с.27-28).

Відповідач отримав даний лист 23.04.2019р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29), отже договір оренди від 04.04.2011р. №02.1.2-14/24-32 припинив свою дію, однак акт приймання-передачі орендованого майна не підписав, орендоване майно позивачу не повернув, залишивши вимоги останнього без розгляду та задоволення.

На умовах п. 4.7 договору, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути позивачу орендоване майно у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, у разі припинення або розірвання договору.

Умовами п. 3.8 договору його учасники узгодили, що при розірванні договору орендна плата за оренду майна здійснюється до фактичного повернення орендарем майна, що має бути підтверджено актом приймання-передачі майна, належним чином оформленим сторонами.

Відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 4.3 договору).

На виконання умов п.3.7 договору оренди, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі за надані послуги за період червень-листопад 2019 року (а.с.30-41) на загальну суму 22663,33 грн.

Відповідач, в порушення умов п.3.7 договору, самостійно вказані рахунки та акти не отримував, тому вони були направлені позивачем на адресу відповідача, зазначену в договорі Київська обл., Бориспільський р-н, с.Мала Олександрівка, вул. Центральна, буд. 55, та були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та описом вкладеного у цінний лист (а.с. 42-44).

Відповідач не підписав та не повернув позивачу підписані примірники актів приймання-здачі робіт за договором.

За таких обставин, вони, в силу умов вказаного п.3.7 договору вважаються підписаними сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1,5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або доказів сплати орендної плати за спірний період.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 22633,33 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач відповідно до умов 3.9 договору, нарахував та просить суд стягнути з позивача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1596,23 грн.

А також в силі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у загальному розмірі 137,55 грн. та 3% річних в сумі 150,84 грн.

За перевіркою наданих позивачем розрахунків суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов`язань за договором №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011р. в частині сплати орендної плати та повернення позивачу орендованого майна.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТМД Сервіс (місцезнаходження: 54017, м.Миколаїв, пр. Центральний,73, адреса для листування: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с.Мала Олександрівка, вул. Центральна, 55, код ЄДРПОУ 35126045) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 22663,33 грн. основного боргу, 1596,23 грн. пені, 150,84 грн. 3% річних, 137,55 грн. втрат від інфляції та 1921,0 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко