Рішення

від 26.02.2020 по справі 916/3941/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3941/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д"; (вул.Старокозацька,12-Д,Дніпро,49000) до відповідача: Публічне акціонерне товариство "МІСТО БАНК" (вул.Фонтанська дорога,11,Одеса,Одеська область,65009) про стягнення 38279,68 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Слобода О.В., довіреність;

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічне акціонерне товариство "МІСТО БАНК", в якому просить господарський суд: про стягнення 38279,68 грн., з яких індекс інфляції в розмірі 28177,22грн., щодо боргу за період з 31.12.2016р. по 30.09.2018р., 3% річних в розмірі 10102,46грн.,щодо боргу за період з 31.12.2016р. по 30.09.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3941/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "27" січня 2020 р. о 11:00.

20.01.2020р. позивачем до суду подано заяву про те, що судове засідання призначене на 27.01.2020р. та усі подальші судові засідання провести без участі позивача та його представника.

28.01.2020 року по справі оголошено перерву до 26.02.2020 року про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.01.2020р.

Ухвалою суду від 28.01.2020р., в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" , що засідання по справі №916/3941/19 відбудеться "26" лютого 2020 р. о 14:30

Представник відповідача 25.02.2020р. подано відзив на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Віфдповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 02.01.2020р. запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву оформлений відповідно до вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України

Ухвалу суду від 02.01.2020р. відповідачем отримано 17.01.2020р. , що підтверджується поштовим повідомленням від 23.01.2020р. за вх. 3989/20.

Враховуючий той факт, що строк для подання відзиву був встановлений не законом, а судом в ухвалі від 02.01.2020р. відповідачем пропущений строк для подання відзиву.

До відзиву відповідачем не надано клопотання про його поновлення, отже суд залучає відзив до справи але не враховує його при розгляді спору по суті.

Відповідач проти позову позивача заперечував та під час судового засідання просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 26.02.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Як зазначає позивач, 12.03.2019року Господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі №916/309/19 за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку КОМСОМОЛЬСЬКА 12-Д , до Публічного акціонерного товариства МІСТО БАНК , про стягнення з публічного акціонерного товариства МІСТО БАНК , на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку КОМСОМОЛЬСЬКА 12-Д , заборгованість у розмірі суми 124 785,04 грн.(сто двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн. 04 коп.).

08 липня 2019 року Господарським судом Одеської області у складі головуючого судді: Щавинської Ю.М. було розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №916/309/19 за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" про стягнення 124 785,04 грн., та прийнято рішення яким Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" заборгованість у сумі 89 295 грн. 92 коп., судовий збір у сумі 1 374 грн. 66 коп., витрати, пов'язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками та відповіді на відзив, у сумі 118 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено.

Позивачем під час розгляду справи №916/309/19 не були заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.

Отже, позивач скристався своїм правом та нарахував відповідачу 3% річних щодо боргу за період 31.12.2016р.-30.09.2018р. в розмірі 10102,46 грн. та витрати від інфляції в розмірі 28177,22грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 28177,22грн., щодо боргу за період з 31.12.2016р. по 30.09.2018р., 3% річних в розмірі 10102,46грн.,щодо боргу за період з 31.12.2016р. по 30.09.2018р. та понесені судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 11.02.2019р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 124 785,04 грн, а також судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про неналежне виконання ПАТ "Місто Банк", як власником кв. №14 по вул. Комсомольська (Старокозацька), 12-Д, у м.Дніпро, зобов'язань зі сплати внесків і платежів у відповідності до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2019р. відкрито провадження у справі № 916/309/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті.

Рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/309/19, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" заборгованість у сумі 89 295 грн 92 коп., судовий збір у сумі 1 374 грн 66 коп., витрати, пов'язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками та відповіді на відзив, у сумі 118 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено.

Рішення у справі №916/309/19 набрало законної сили 02.08.2019р. та є чинним.

Як встановлено судом під час розгляду справи №916/309/19, рішенням установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д", оформленим протоколом №1 від 10.06.2010р. (т.1 а.с.14-16), з метою поліпшення умов проживання та організації мешканців будинку 12-Д по вул. Комсомольській, м. Дніпропетровськ, створено ОСББ "Комсомольська,12-Д".

Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" є власником квартири №14, загальною площею 291,3 кв.м., у житловому будинку №12Д по вул. Комсомольській, м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро).

Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д", оформленим протоколом №5 від 22.07.2016р., було погоджено розмір внесків на утримання будинку, прибудинкової території та котельної

Як було зазначено позивачем під час розгляду справи №916/309/19, надані відповідачу послуги у період до 01.01.2017р. були сплачені частково, а з 01.01.2017р. оплата взагалі не здійснювалась, у зв'язку з чим у відповідача виникла за період з березня 2016р. по вересень 2018р. заборгованість у сумі 124 785,04 грн., зокрема, станом на березень 2016р. наявне початкове сальдо у сумі 40 066,24 грн.

Суд, під час розгляду справи №916/309/19 дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача сум за надані послуги у 2016р. у розмірі 2 851,13 грн., у 2017р. у розмірі 51 019,92 грн, у 2018р. (в межах заявленого періоду по серпень включно) у розмір 35 424,87 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене, судове рішення у справі 916/309/19 не може бути поставлене під сумнів, а прийняте у даній справі рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у цьому рішенні, не потребують доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи №916/3941/19 та не спростовується сторонами, 13.09.2019 року на підставі судового рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 по справі №916/309/19 відповідач сплатив борг у розмірі суми 90 789,18 грн., що підтверджується випискою квитанцією №4 від 13.09.2019 року.

Позивач звернувшись до суду з позовною заявою, згідно якої відповідачу нараховано індекс інфляції в розмірі 28177,22грн., щодо боргу за період з 31.12.2016р. по 30.09.2018р., 3% річних в розмірі 10102,46грн.,щодо боргу за період з 31.12.2016р. по 30.09.2018р.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних, що наведений у позовній заяві, вважає його невірним тому враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок індексу інфляції та 3% річних згідно з яким сума індексу інфляції яка підлягає стягненню складає 14443,37грн., 3 % річних складає 5052,44грн.

Отже, враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню частково.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Що стосується про стягнення 18 000грн. - компенсація судових витрат за надання правової допомоги у справі №916/309/19, суд відмовляє з наступних підстав.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи, що позивачем заявлені 18 000грн. - компенсація судових витрат за надання правової допомоги у справі №916/309/19 то і звертатися з відповідними вимогами позивач повинен в рамках справи №916/309/19.

Отже суд вважає, що вимоги у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу на представництво інтересів позивача у суді у справі №916/309/19 у сумі 18 000грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд.11, код ЄДРПОУ 20966466) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольська, 12-Д" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.12-Д, код ЄДРПОУ 37151251) 3% річних у сумі 5052 /п'ять тисяч п'ятдесят дві/ грн. 44 коп., інфляційні витрати у сумі 14 443 / чотирнадцять тисяч чотириста сорок три / грн. 37 коп. та судовий збір у сумі 941 /дев'ятсот сорок одна/ грн. 29 коп..

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 02 березня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов