Рішення

від 19.02.2020 по справі 927/898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2020 року м. Чернігівсправа № 927/898/19

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар Сиворакша Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Протеїн-Плюс ,

вул. Базова, буд.8, офіс 420, м. Дніпро, 49127, код ЄДРПОУ 41985658

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький Комбікормовий Завод , вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 41153595

про стягнення 1 045 811,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 909 080,00грн основного боргу, 125 735,49грн пені, 10 996,00грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, що виникли на підставі договору №0305/19 поставки сільськогосподарської продукції від 03.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 927/898/19 та призначено підготовче засідання на 17.12.2019.

Згідно з ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

27.11.2019 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Чернігівської області Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/898/19 , у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 26.11.2019 про звільнення у відставку судді ОСОБА_1 . призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/898/19 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 справу № 927/898/19 передано для розгляду судді Фесюрі М.В.

09.12.2019 від відповідача надійшов відзив № 34 від 05.12.2019 на позовну заяву в якому відповідач повідомляє суд про часткове заперечення проти позовних вимог і посилаючись на ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та умови договору вважає, що відповідач безпідставно нарахував пеню та відсотки річних на суми, які на момент подання позову та стягнення заборгованості не були боргом та зобов`язання по яким вже були виконані. Здійснивши власний розрахунок відповідач зауважує, що розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01.06.2019 по 29.10.2019 має становити 123 747,84грн, 3% річних за період з 01.06.2019 по 29.10.2019 становить 10 826,84грн, а тому при поданні позову, на думку відповідача сума судового збору підлягала сплаті в меншому розмірі і відповідно в меншому розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відзив на позов з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

За результатами розгляду справи в підготовчому засіданні 17.12.2019, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 08.01.2020.

В підготовчому засіданні 08.01.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.01.2020.

Позивача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 18.12.2019, однак уповноважений представник в судове засідання 29.01.2019 не з`явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 29.01.2019 розгляд справи відкладено на 19.02.2020.

17.02.2020 на адресу суду надійшла заява від 11.02.2020 про заміну сторони (позивача) його правонаступником. Ухвалою господарського суду від 19.02.2020 суд відмовив заявнику в задоволенні клопотання.

В судове засідання 19.02.2020 представники сторін не з`явились, причини неявки не повідомлені, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 122-124).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, і він вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

03.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Протеїн-плюс (постачальник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод (покупець, відповідач у справі) уклали договір №0305/19 поставки сільськогосподарської продукції (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі іменується товар ), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах, визначених цим договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Датою поставки товару є дата отримання покупцем партії товару згідно з видатковими накладними чи/або товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами (п.3.6. Договору)

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умови оплати партії товару за цим Договором встановлюються специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін. Зобов`язання покупця по сплаті товару вважаються виконаними в момент списання коштів з банківського рахунка покупця, відповідно до реквізитів постачальника, вказаних постачальником у рахунку-фактурі. Для зручності розрахунків сторони проводять звірку взаєморозрахунків кожного першого числа місяця, наступного за звітним або по домовленості сторін, один раз у квартал. Дані підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків (п.2.4.-2.7. Договору).

Пунктом 8.1. Договору передбачено набрання чинності договором з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків сторін за даним Договором - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Доказів дострокового припинення, розірвання або визнання недійсним договору №0305/19 поставки сільськогосподарської продукції від 03.05.2019 сторонами суду не надано.

Специфікацією №1 від 03.05.2019 до Договору сторони узгодили поставку товару Шрот соєвий у кількості 30(+/-10%) тон за ціною 12500,00грн з ПДВ за тону на умовах поставки Carriage Paid To міжнародних правил Інкотермс , місце доставки товару: вул. Першотравнева, 69, с. Тиниця, Бахмацький район, Чернігівська область, 16560; з наступним порядком проведення розрахунків - 100% оплати вартості поставленого товару здійснюється з відстрочкою до 15 робочих днів з моменту поставки товару, а у разі не виконання або часткового виконання оплати буде нараховуватись пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої заборгованості.

За видатковою накладною №263 від 08.05.2019 та товарно-транспортною накладною №Р263 від 08.05.2019 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 30,95тон шроту соєвого на суму 386 875,00грн з ПДВ.

Специфікацією №2 від 16.05.2019 до Договору сторони узгодили поставку товару Шрот соняшниковий у кількості 28(+/-10%) тон за ціною 6500,00грн з ПДВ за тону на умовах поставки Carriage Paid To міжнародних правил Інкотермс , місце доставки товару: вул. Першотравнева, 69, с. Тиниця, Бахмацький район, Чернігівська область, 16560; з наступним порядком проведення розрахунків - 100% оплати вартості поставленого товару здійснюється з відстрочкою до 15 робочих днів з моменту поставки товару, а у разі не виконання або часткового виконання оплати буде нараховуватись пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої заборгованості.

За видатковою накладною №274 від 17.05.2019 та товарно-транспортною накладною №Р274 від 17.05.2019 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 27,32 тон шроту соняшникового на суму 177 580,00грн з ПДВ.

Специфікацією №3 від 17.05.2019 до Договору сторони узгодили поставку товару Шрот соєвий у кількості 30(+/-10%) тон за ціною 12500,00грн з ПДВ за тону на умовах поставки Carriage Paid To міжнародних правил Інкотермс , місце доставки товару: вул. Першотравнева, 69, с. Тиниця, Бахмацький район, Чернігівська область, 16560; з наступним порядком проведення розрахунків - 100% оплати вартості поставленого товару здійснюється з відстрочкою до 15 робочих днів з моменту поставки товару, а у разі не виконання або часткового виконання оплати буде нараховуватись пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої заборгованості.

За видатковою накладною №283 від 20.05.2019 та товарно-транспортною накладною №Р283 від 20.05.2019 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 31,57тон шроту соєвого на суму 394 625,00грн з ПДВ.

Всі специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Товар прийнято відповідачем без зауважень, доказів іншого сторонами суду не надано. Всього позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 959 080,00грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу відповідач обов`язок щодо оплати товару виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, перерахувавши позивачу 50 000,00грн платіжним дорученням № 27 від 05.07.2019 в результаті чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод перед позивачем склала 909 080,00грн.

На виконання умов договору сторонами складено підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019-15.07.2019 за яким заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 909 080,00грн.

04.12.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові у справі № 916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) виклав правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, зважаючи на документальне підтвердження здійснення поставок товару матеріалами справи, підтвердження відповідачем дати та суму здійснення часткової оплати такого товару в акті звірки взаєморозрахунків, вимоги позивача про стягнення з відповідача 909 080,00 грн заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.5.3. Договору сторони погодили у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки зазначені у Договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується штраф, від суми невиконаного зобов`язання.

Позивачем в порядку п.5.3. Договору позивачем нараховано до сплати відповідачу 125 735,49грн пені, а також заявлено до стягнення на його користь з останнього 10 996,00грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Верховний суд у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц виклав правову позицію - у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України, слід застосовувати тлумачення contraproferentem. Contraproferentem (лат. Verbach artarum fortiusac cipiuntur contra proferentem-слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Отже, при наявності двох зазначених порядків розрахунку штрафних санкцій як п. 5.3. Договору так і п.2 специфікацій, позивач, правомірно обрав п. 5.3. Договору, оскільки саме відповідач уклавши договір в існуючій редакції несе ризик, пов`язаний з неясністю такої умови у разі прострочення здійснення оплати, передбаченої п.2.4.-2.7. Договору та специфікаціями, які є його невід`ємними частинами.

Разом з тим, з урахуванням визначених у розрахунку строків прострочення оплати товару, термінів здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий товар, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 124 172,48 грн пені та 9 999,88 грн - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1-4 до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ст.13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В якості документа, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу у господарському суді, надано ордер серії АР №1007228 від 10.12.2019 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП№001843 від 27.09.2018 підтверджуюче, що Хоміч Ю.Г є адвокатом і здійснює представництво позивача в Господарському суді Чернігівської області на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №10/0919 від 10.09.2019 права адвоката яким не обмежуються.

Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи окрім сплати судового збору включає перелік витрати позивача на отримання правничої допомоги, види та вартість таких робіт.

Як зазначалось вище витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З огляду вищевикладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог судом, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 15 648,78 грн судового збору та 13 367,84 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький Комбікормовий Завод , (вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 41153595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Протеїн-Плюс , (вул. Базова, буд.8, офіс 420, м. Дніпро, 49127, код ЄДРПОУ 41985658) 909 080,00 грн боргу, 124 172,48 грн пені, 9 999,88 грн - 3% річних, 15 648,78 грн судового збору та 13 367,84 грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2020 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/