Рішення

від 25.02.2020 по справі 918/916/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/916/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В. Г. , за участю секретаря судового засідання Фесюка О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Муршиц Дениса Анатолійовича

до відповідача: Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод"

про стягнення в сумі 569 487,49 грн.

В засіданні приймали участь:

від позивача - Дорофєєв Д. О. (Ордер ВК 1000097 від 20.12.19);

від відповідача - Лаврушко Я. М. (Наказ № 21-К Госп від 24.01.18).

Описова частина:

23 грудня 2019 року Фізична особа-підприємець Муршиц Денис Анатолійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" про стягнення заборгованості в сумі 569 487 грн. 49 коп. за простим векселем, вказує на те, що відповідачем було видано позивачу простий вексель серії АА№0650099 від 01 серпня 2018 року - дата платежу 20 січня 2019 року, однак оскільки останній платіж у визначений строк не здійснив, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/916/19 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Муршиц Дениса Анатолійовича до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" про стягнення в сумі 569 487 грн. 49 коп. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 січня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла заява в якій останній просить суд відкласти підготовче засідання у справі № 918/916/19 на пізнішу дату.

28 січня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд відкласти підготовче засідання у справі № 918/916/19 на іншу дату з метою забезпечення явки уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 28 січня 2020 року розгляд справи відкладено на 11 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року закрито провадження у справі № 918/916/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 лютого 2020 року.

25 лютого 2020 року через відділ канцелярії та документообігу до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/916/19 до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 904/882/20.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як зазначив відповідач, предметом розгляду справи 904/882/20 є визнання недійсним простого векселя АА№0650099 від 01 серпня 2018 року, який є підставою стягнення боргу у даній справі №918/916/19.

Разом з тим, як було роз`яснено позивачем у справі, відповідачем уже подавався аналогічний позов у 2019 році, справа №904/3300/19, який було залишено без розгляду через неподання доказів ІП "Томашгородський каменедробильний завод".

Зазначені обставини стверджуються відповідними ухвалами, розміщеними в загальному доступі на сайті http://reystr.court.gov.ua/.

Також відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, для надання можливості адвокату надати свої пояснення.

В сукупності клопотань відповідача про зупинення та клопотання про відкладення справи суд вбачає, що відповідачем уже подавався аналогічний позов і усі його дії спрямовані виключно на затягування судового процесу.

Зазначений вище висновок, також підтверджується тим, що відповідачем не подано жодних доказів, які б заперечували ґрунтовність позову, не надано відзиву на позовну заяву в строки визначені судом, а враховуючи те, що судом уже було здійснено перехід до розгляду справи по суті, будь які докази подані відповідачем уже прийняті не будуть.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Провадження у справі порушено 26 грудня 2019 року і судом для сторін було надано достатньо часу для подання доказів та висловлення своєї правової позиції.

За таких обставин, враховуючи усе зазначене вище, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, як безпідставному та не доведеному, також відмовляє у клопотанні щодо відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25 лютого 2020 року не видаляючись до нарадчої кімнати суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 918/916/19. У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, в свою чергу відповідач проти позову заперечив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Мотивувальна частина:

01 серпня 2018 року Іноземним підприємством "Томашгородський каменедробильний завод" було видано Фізичній особі-підприємцю Муршицу Денису Анатолійовичу простий вексель серії АА №0650099 номіналом 506 538 грн. 00 коп., зі строком оплати - на визначену дату платежу, а саме 20 січня 2019 року (оригінал якого позивачем було надано суду для огляду у судовому засіданні).

Згідно з вказаним векселем, Відповідач прийняв на себе зобов`язання 20 січня 2019 року сплатити Позивачу проти цього векселя 506 538 грн. 00 коп.

21 січня 2019 року, в перший наступний робочий день після 20 січня 2019 року, Позивач пред`явив вексель до сплати у місці платежу шляхом направлення Відповідачу письмової вимоги про сплату за векселем у цінному листі з описом вкладення через відділення поштового зв`язку.

За відсутності платежу, 22 січня 2019 року Позивач звернувся з оригіналом вказаного векселя та іншими передбаченими законом документами до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу - Забуранної Анастасії Анатоліївни для вчинення протесту векселя.

22 січня 2019 року, в день здійснення протесту векселя, Приватним нотаріусом, також, було направлено на адресу Відповідача письмова вимога про сплату за векселем у строк до дванадцятої години 22 січня 2019 року через відділення поштового зв`язку.

Відтак, за відсутності будь-яких підтверджень про здійснення платежу з боку Відповідача, Приватним нотаріусом було видано Акт про протест у неплатежі за простим векселем від 22 січня 2019 року за № 34,

В червні 2019 року, Позивач звернувся до Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу - Сєтака Віктора Ярославовича для вчинення виконавчого напису за опротестованим векселем, однак, отримав від нього відмову у здійсненні такої нотаріальної дії, через письмове заперечення Відповідача на вимогу нотаріуса про сплату за векселем.

Враховуючи те, що Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за векселем, станом на момент звернення до суду, не виконав, Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про примусове стягнення з Відповідача заборгованості з оплати за простим векселем на загальну суму 506 538 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" з урахуванням приписів пункту 7 статті 164 Господарського кодексу України векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

В силу статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо індосаменту (статті 11 - 20), строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Відтак, згідно з статтею 38 Уніфікованого закону: "Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред`явлення повинен пред`явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів".

Стаття 72 Уніфікованого закону визначає: "Якщо строк платежу за переказним векселем настає у встановлений законом неробочий день, то платіж не можна вимагати раніше наступного робочого дня. Так само всі інші дії, які стосуються переказного векселя, зокрема пред`явлення для акцепту і протест, можуть бути здійснені лише у робочий день."

Таким чином, строк платежу за векселем являється 20 січня 2019 року 21 січня 2019 року фізична особа-підприємець Муршиц Денис Анатолійович звернувся до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" з вимогою про оплату за векселем, однак не отримав оплату.

Отже, наведені вище обставини справи та правові положення Уніфікованого закону у системному зв`язку, свідчать про наявність у Позивача (векселедержателя) безумовного права грошової вимоги до Відповідача (векселедавця) в розмірі основного боргу, що виник у наслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за простим векселем.

Крім того, відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, в тому числі відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Отже, право векселедержателя на стягнення 6% річних із зобов`язаної за векселем особи від дати настання строку платежу, передбачене п. 2 ст. 48 вказаного Уніфікованого закону.

Відповідно до пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів": "Відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно".

Враховуючи правові положення статті 72 Уніфікованого закону, день платежу для Відповідача за простим векселем настав саме 21 січня 2019 року, адже 20 січня 2019 року (день сплати за векселем) був вихідним днем, а тому розрахунок шести відсотків від дати настання строку платежу Позивач почав здійснювати з 22 січня 2019 року, тобто з наступного дня після дати, коли Відповідачем мав би бути здійснений платіж за векселем.

Отже, відповідно до пункту 2 статті 48 Уніфікованого закону та пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в України", розрахунок розміру шести відсотків за простим векселем Позивач здійснює таким чином:

- 506 538 грн. (сума платежу за векселем) х 13,5% (облікова ставка НБУ на момент подання позову) : 365 днів х 336 днів (кількість днів прострочення з 22 січня 2019 року по 23 грудня 2019 року - день подання позову) : 100% = 62 949 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 49 коп.

Отже, суд погоджується з твердженнями позивача, що він як держатель векселю, має право відповідно до вимог вексельного законодавства вимагати від відповідача як векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%.

Враховуючи факт порушення відповідачем строків платежу, оскільки до 21 січня 2019 відповідачем не було оплачено вимоги за векселем, а також те, що право на стягнення 6% передбачено Уніфікованим законом, суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 62 949 грн. 49 коп. - суму 6% річних виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 8 542 грн.31 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 5, 12, 13, 14, 15. 27. 162. 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (34240, Рівненська область, Рокитніський р-н., смт. Томашгород, вул. Заводська, буд. 3) на користь Фізичної особи-підприємця Муршица Дениса Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 569 487 (п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 49 коп. та 62 949 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 49 коп. 6% річних.

3. Стягнути з Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (34240, Рівненська область, Рокитніський р-н., смт. Томашгород, вул. Заводська, буд. 3) на користь Фізичної особи-підприємця Муршица Дениса Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ) суму сплаченого за цим позовом судового збору в розмірі 8 542 (вісім тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 31 коп.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2020 року.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим ( АДРЕСА_1 );

3 - відповідачу рекомендованим (34240, Рівненська область, Рокитніський р-н., смт. Томашгород, вул. Заводська, буд. 3);