Рішення

від 18.02.2020 по справі 921/756/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/756/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХБУД+» , 47113, Тернопільська обл., Шумський район, с.Васьківці, вул.Шевченка, буд.64

до відповідача: Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» , 47002, Тернопільська обл., м.Кременець, вул.Акімова, буд.26

про стягнення 220 769, 32 грн.

За участі представників:

Позивача: Рогатин С.В.;

Відповідача: не з`явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХБУД+ , 47113, Тернопільська обл., Шумський район, с.Васьківці, вул.Шевченка, буд.64 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Державного підприємства Кременецьке лісове господарство , 47002, Тернопільська обл.., м. Кременець, вул.. Акімова, буд.26 про стягнення 220 769,32 грн.

Підставою позову визначено невиконання відповідачем як замовником умов Договору підряду від 30.10.2018 щодо оплати вартості виконаних підрядником будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24 грудня 2019 року. Запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: договір про надання правової допомоги; довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; докази сплати витрат на професійну правничу допомогу та детальний опис робіт /наданих послуг/, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги /ст.126 ГПК України/; відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 921/756/19 на 31 січня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2020 року.

В судовому засіданні 18 лютого 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань та відзиву на позов суду не подав.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

30 жовтня 2018 року між державним підприємством Кременецьке лісове господарство ( Замовник ) та товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХБУД+ ( Підрядник ), укладено договір підряду ( Договір )

Згідно п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на власний ризик виконати відповідно до умов цього Договору роботу (будівництво лісової дороги Суразького лісництва, п.1.2. Договору), а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу і оплатити її.

Відповідно до п. 2.1 винагорода підрядника за виконання робіт становить 172 660,80 грн. (сто сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят гривень 80 коп.)

Пунктом 4.1. визначено, Підрядник зобов"язується виконати роботу до 15 листопада 2018 року, з правом дострокового виконання.

Здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом, після повідомлення замовника про готовність предмета підряду до приймання (п.6.1 Договору).

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУД+" у позовній заяві вказав, що станом на 31 жовтня 2018 року виконав роботи на суму 172 660,80 грн. та надав Замовнику ДП "Кременецьке лісове господарство" Акт приймання виконаних будівельних робіт, який Відповідачем прийнято та підписано.

Відповідно до п. 3.1 Договору термін оплати: протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Проте, Відповідачем допущено порушення умов Договору, а саме не оплачено виконані роботи.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторони визначають, що всі ймовірні претензії за цим договором повинні бути розглянуті сторонами протягом трьох днів з дня отримання претензії.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 31.10.2019 року в якій посилаючись на те, що роботи за договором підряду ним (позивачем) виконанні в повному обсязі, просив перерахувати протягом трьох днів з моменту отримання претензії заборгованість в сумі 172 660,80 грн.

На претензію, відповідач відповіді не надав, заборгованості не сплатив.

Відтак, позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" перед товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУД+" не погашена та становить 172 60,80 грн.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання відповідачем умов Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 172 660,80грн заборгованості за Договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 30 941,62 грн. за період з 06.11.2018 по 06.05.2019.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірний .

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 06.11.18 по 26.11.2019 нараховано 3 % річних в сумі 5 477,82 грн. та інфляційні нарахування за період з жовтня 2018 по серпень в сумі 11 689,08 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірним .

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних нарахувань за період з жовтня 2018 по серпень 2019 в сумі 11 689,08 грн. суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж. Між тим, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат без урахування п. 3.1. договору, відповідно до умов якого відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором підряду з 06.11.2018, та визначено початок нарахування інфляційних втрат за неповний місяць.

Згідно здійсненого судом відповідно до приписів чинного законодавства та за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 8 609,35 грн. за період з листопада 2018 по серпень 2019.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судовий збір на підставі статей 123 та 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,126,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» , 47002, Тернопільська обл., м.Кременець, вул.Акімова, буд.26, ідентифікаційний код 00993047 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХБУД+» , 47113, Тернопільська обл., Шумський район, с.Васьківці, вул.Шевченка, буд.64, ідентифікаційний код 41531631 - 172 660,80 (сто сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят гривень 80 копійок) грн. заборгованості; 30 941,62 (тридцять тисяч дев`ятсот сорок одну гривню 62 копійки) грн пені; 5 477,82 (п`ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 82 копійки) 3% річних, 8 609,35 (вісім тисяч шістсот дев`ять гривень 35 копійок) грн. інфляційних втрат та 3265,34 (три тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 34 копійки) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частині в позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.03.2020.

Суддя А.М. Сидорук