Рішення

від 26.02.2020 по справі 923/90/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року, м. Херсон, справа № 923/90/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Херсон,

до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон,

про стягнення 3130,24грн

за участю секретаря судового засідання Короткої Ю.А. та

представників сторін:

від позивача: Подоляк О.І., уповноважений представник за довіреністю № 4495/10-01-01/Вих від 11.12.2019;

від відповідача: Семенченко К.О., уповноважений представник за довіреністю № 18-15/44 від 27.12.2019.

у с т а н о в и в:

Позиція та докази позивача

Правовими підставами позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії цього підприємства (позивач) до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення 2734,80грн основного боргу, 124,29грн 3% річних, 271,15грн інфляційних втрат, а всього 3130,24грн, вказано ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем своїх зобов`язань за укладеним 13.04.2018 між цими підприємствами договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна, в частині сплати передбачених цим договором платежів на користь позивача на умовах договору (у встановлені договором строки), через що у позивача виникло, в силу закону та договору, право на нарахування вказаних сум річних (3%), інфляційних втрат, а також на звернення до суду з позовом про їх стягнення, поряд з грошовою сумою заборгованості за платежами.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та додано до неї: 1) договір від 13.04.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.12-15); 2) договір від 22.04.2014 оренди державного нерухомого майна № 1187-14-065 з додатковим договором до нього та актами приймання-передачі орендованого державного майна від 22.04.2014 та 18.07.2018 (а.с.16-23); 3) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.05.2018 № 3170, від 12.07.2018 № 4044, від 30.07.2018 № 4425 (а.с.27-29); 4) рахунки на оплату від 31.05.2018 № 1436, від 12.07.2018 №1777, від 30.07.2018 №1880, з супровідними листами (а.с.24-26, 30-32); 5) матеріали листування за вказаним договором, а саме, листи від 08.06.2018 № 10-15/64, від 08.08.2018 №10-15/85, претензії від 18.03.2019 №26-01-01-18/15 та від 21.01.2019 № 26-01-01-18/2 (а.с.33-34, 40-50); 6) рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі №923/799/19 (а.с.35-39).

Відповідь на відзив надійшла до суду 25.02.2020 та узгоджується з позицією позивача, що містить позовна заява.

Позиція та докази відповідача

Згідно наданого до суду 18.02.2020 відзиву на позовну заяву відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову, стверджуючи про те, що згідно з протоколом наради від 24.10.2019 з питань погашення кредиторської заборгованості..., затвердженого 15.11.2019 генеральним директором Директорату морського та річкового порту Міністерства інфраструктури України, а також на виконання окремого доручення № 27/16 11-20 від 17.01.2020 Заступника Міністра інфраструктури України та наказу Міністерства інфраструктури України від 21.01.2020 №20 "Про деякі питання здійснення державно-приватного партнерства та підготовки до проведення концесійного конкурсу в морському порту Херсон" між сторонами даної судової справи на теперішній час вирішується питання про укладання договору про реструктуризацію заборгованості, складовою якої є 2734,80грн заборгованість, що є предметом спору у справі.

На підтвердження позиції відповідача згідно відзиву на позовну заяву до відзиву додано 1)протокол наради від 07.05.2018 у Міністерстві інфраструктури України щодо обговорення фінансового стану державних підприємств-морських портів, затверджений 17.05.2018 Міністром інфраструктури України (а.с.64-66); 2) протокол наради від 24.10.2019 з питань стану погашення кредиторської заборгованості, передачі земельних ділянок та майна підприємства, впливу стану справ підприємства на здійснення проекту концесії майна державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" та державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (а.с.74-77); 3) окреме доручення Заступника Міністра інфраструктури України №27/16 11-20 від 17.01.2020 (а.с.78-82); 4)матеріали листування між сторонами щодо реструктуризації наявної заборгованості, а саме, листи від 13.08.2018 № 17-37/46, від 27.01.2020 № 11-07/02, від 12.09.2018 №6565/37/10-01-01/вих та від 28.01.2020 № 222/26-01-01/Вих/26 (а.с.69-73).

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 29.01.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, встановлено строки, 19.02.2020 відповідачу для надання відзиву на позов та 26.02.2020 позивачу для надання відповіді на відзив.

Сторонами дотримано вимог ч.2 та ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з позовною заявою та відзивом на неї, а тому письмові докази, які подано разом з цими заявами сторін по суті справи прийнято судом до розгляду.

Після завершення розгляду справи в судовому засіданні 27.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, які установлені судом

Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" (надалі - відповідач), як орендар майна, та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії цього державного підприємства (надалі - позивач, як балансоотримувач майна, уклали 13.04.2018 між собою договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію нежитлових приміщень з площею 113,5 кв.м. та 138,38 кв.м., а також утримання прибудинкової території та місць загального користування, які перебувають на його балансі та розташовані в будівлі колишнього морвокзалу Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту), що розташована у місті Херсоні за адресою проспект Ушакова,4, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на надання/використання вказаних послуг та робіт, а також витратах, пов`язаних зі споживанням комунальних послуг (електроенергії, теплової енергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочищенням стічних вод), у орендованих приміщеннях, пропорційно до займаної ними площі у будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг/робіт, наданих/виконаних балансоутримувачем (за пунктом 1.1);

- вартість витрат на утримання приміщення складає 1073,15грн на місяць з урахуванням податку на додану вартість (20%) (п. 2.2);

- розрахунок за надані послуги орендар здійснює протягом трьох банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт) на підставі рахунку (рахунку-фактури) балансоутримувача (за пунктом 2.4.);

- орендар зобов`язаний підписати акт наданих послуг (виконаних робіт) протягом п`яти робочих днів з моменту отримання цього акту від балансоутримувача або надати мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг (виконаних робіт) (за пунктом 2.5);

- орендар зобов`язаний вносити плату за поточний місяць на рахунок балансоутримувача будівлі, зокрема, за обслуговування приміщень до п`ятнадцятого числа місяця наступного за місяцем фактичного надання послуг згідно наданих балансоутримувачем рахунків (рахунків-фактур) (за пунктом 3.2.3);

- орендар зобов`язаний прийняти надані балансоутримувачем послуги по акту наданих послуг (виконаних робіт) та сплачувати рахунки балансоутримувача у повному обсязі в строки, визначені в даному договорі (п.3.2.6. та п.3.2.7);

- договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань (за пунктом 7.1).

В межах правовідносин за вказаним договором протягом травня-липня 2018 між сторонами цього договору було складено три акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відшкодування витрат позивача на утримання приміщення на загальну суму 2734,80грн, з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ), а саме: акт від 31.05.2018 № 3170 на загальну суму 1073,15грн з відшкодування витрат за травень 2018 року; акт від 12.07.2018 №4044 на загальну суму 1073,15грн з відшкодування витрат за червень 2018 року; акт від 30.07.2018 № 4425 на загальну суму 588,50грн з відшкодування витрат за період з 01.07.2018 по 17.07.2018.

На оплату вказаних у цих трьох актах робіт (послуг) позивача у загальній сумі 2734,80грн з відшкодування зазначених витрат відповідачу було виставлено рахунки:

- за травень 2018 року - рахунок № 1436 від 31.05.2018 на суму 1073,15грн;

- за червень 2018 року - рахунок № 1777 від 12.07.2018 на суму 1073,15грн;

- за період з 01.07.2018 по 17.07.2018- рахунок № 1880 від 30.07.2018 на суму 588,50грн.

Вказані рахунки позивача на оплату у загальній сумі 2734,80грн відповідачем не сплачено по теперішній час а ні повністю, а ні частково.

Правові норми, що підлягають застосуванню

Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов`язань

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо договірних зобов`язань між сторонами, з яких виник спір

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору від 13.04.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За результатами проведеного судом аналізу положень вказаного договору суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою даний договір в частині правовідносин сторін за даним договором, з яких виник спір, є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Позивач на виконання своїх зобов`язань за даним договором (згідно п.1.1., п.3.1.1, п.3.1.2.) та приписів закону (ст.901 Цивільного кодексу України) забезпечив обслуговування та експлуатацію орендованих відповідачем приміщень, оформив відповідні акти робіт (наданих послуг) з відшкодування витрат та виставив відповідачеві до оплати рахунки за роботи (надані послуги).

Проте, відповідач всупереч положень даного договору (п.1.1., п.2.5, п.3.2.3.) та приписів закону (ст.903 Цивільного кодексу України), не виконав свої зобов`язання щодо оплати рахунків позивача на загальну суму 2734,80грн з відшкодування витрат позивача на забезпечення обслуговування та експлуатацію орендованих відповідачем приміщень.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відшкодування витрат позивача з утримання орендованих відповідачем приміщень на загальну суму 2734,80грн не підписано відповідачем. Поряд з цим, набравшим законної сили рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі № 923/799/19 встановлений факт користування відповідачем у даній (№923/90/20) справі протягом травня та червня 2018 року, а також з 01.07.2018 по 17.07.2018 приміщеннями, які вказано у пункті 1.1. укладеного 13.04.2018 між сторонами даної (№ 923/90/20) справи договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідно, вказаний факт користування відповідачем у даній (№923/90/20) справі протягом травня та червня 2018 року, а також з 01.07.2018 по 17.07.2018 зазначеними приміщеннями, що встановлений судом при розгляді справи № 923/799/19, приймається встановленим, без доказування, судом при розгляді даної (№923/90/20) справи, у відповідності до приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Докази іншого у справі відсутні.

Під час розгляду справи відповідач не заперечує а ні факту наявності заявленого до стягнення з нього основного боргу в розмірі 2734,80грн, а ні розміру цієї заборгованості. Відповідних заперечень та/або контррозрахунків заборгованості суду не надано.

Поряд з цим, станом на 27.02.2020 між сторонами не підписано договір про реструктуризацію заборгованості, складовою якої є 2734,80грн заборгованість, що є предметом спору у даній справі, а прийняття судом рішення про стягнення 2734,80грн цієї заборгованості не є перешкодою для укладання між сторонами справи договору про реструктуризацію заборгованості, зокрема, щодо цих 2734,80грн боргу.

Щодо нарахування річних та інфляційних втрат

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 271,15грн інфляційних втрат та 124,29грн річних (3%). Розрахунки заявлених до стягнення 271,15грн інфляційних втрат та 124,29грн річних (3%) виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних витрат ще й, додатково, у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Висновки суду

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання його договірних зобов`язань щодо сплати передбачених договором платежів на користь позивача у встановлений договором строк, позовні вимоги в частині стягнення 2734,80грн основного боргу (відшкодування витрат позивача на утримання орендованих відповідачем приміщень), 124,29грн 3% річних, 271,15грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору у загальній сумі 2102грн (за платіжним дорученням № 3541 від 20.09.2019 у сумі 1921грн та платіжним дорученням № 4758 від 23.01.2020 у сумі 181,00грн), які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38728533; на рахунок IBAN: UA463204780000026005924425188) 2734,80грн основного боргу, 124,29грн річних, 271,15грн інфляційних втрат, 2102грн компенсації витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.03.2020

Суддя К.В. Соловйов