Рішення

від 13.02.2020 по справі 925/1210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року справа № 925/1210/19 м. Черкаси

За позовом відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 628318,74 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

За участю:

від позивача: адвокат Бовшик М.Ю. за ордером від 02.12.2019 серія СА №1001475, Шакало В.А за довіреністю від 02.12.2019,;

від відповідача: Ганнисик О.Ю. за посадою.

Відділ освіти виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі також - відповідач) про стягнення 628318,74 грн. надмірно сплачених за теплову енергію коштів.

Позивач у позовній заяві також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім у цій справі судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що проведеними Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області ревізією фінансово - господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та зустрічною перевіркою Канівського комунального підприємства теплових мереж була встановлена невідповідність нарахованих відповідачем і оплачених позивачем втрат теплової енергії в теплових мережах закладів освіти позивача за період з січня 2016 року по лютий 2019 методиці їх визначення, передбаченій підпунктами 3.1.1 та 3.1.8 розділу 3.1 глави 3 "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 (далі також - КТМ 204 України 244-44), що призвело до завищення обсягу втрат теплової енергії на 354,78 Гкал і переплати за послуги з теплопостачання, надані у вказаний період на суму 628318,74 грн., в тому числі: у 2016 році - на 122,74 Гкал на суму 196306,75 грн., у 2017 році - на 105,14 Гкал на суму 182917,13 грн., у 2018 році - на 94,40 Гкал на суму 192079,35 грн. та у січні, лютому 2019 року - на 32,51 Гкал на суму 57015,51 грн. В позасудовому порядку відповідач надмірно сплачені коштів за послуги з теплопостачання у сумі 628318,74 грн. позивачу не повернув.

Ухвалою від 10.10.2019 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. залишив вказану позовну заяву без руху та установив позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до Господарського суду Черкаської області документів на підтвердження сплати 9424,78 грн. судового збору у встановлених порядку - протягом десяти днів з дня одержання вказаної ухвали.

25 жовтня 2019 року до Господарського суду Черкаської області разом із відповідною заявою позивача від 22.10.2019 надійшли докази своєчасного усунення встановлених ухвалою від 10.10.2019 недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.11.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1210/19, вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначив у ній підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 03.12.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області і встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

21 листопада 2019 року до господарського суду надійшов відзив представника відповідача із запереченнями проти позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач у відзиві вказав на безпідставність позову з огляду на те, що визначення втрат теплової енергії в теплових мережах закладів освіти позивача за період з січня 2016 року по лютий 2019 здійснювалося на підставі укладених між сторонами на цей період договорів на закупівлю (постачання) теплової енергії від 28.01.2016 №5, від 23.01.2017 №16-01-17, від 14.02.2018 №36 та від 28.01.2019 №38, перед укладанням яких сторонами робився і погоджувався розрахунок річної потреби тепла на опалення об`єктів позивача, у якому, крім іншого, визначався і обсяг втрат теплової енергії в теплових мережах позивача за формулою, вказаною у Додатку 2 доповнення до КТМ 204 України 244-44.

Ухвалою від 03.12.2019 Господарський суд Черкаської області відклав підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 27.12.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

17 грудня 2019 року до господарського суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, у якій він, відхиляючи приведені відповідачем у відзиві заперечення проти позову, зазначив, що позивач не має спеціалістів та дозвільних документів для проведення випробувань з визначення теплових та гідравлічних втрат у своїх теплових мережах. КТМ 204 України 244-44 не є нормативним актом, має рекомендаційний характер і не обов`язковий для застосування, тому реальна кількість втрат тепла в теплових мережах є невідомою і для її визначення позивач має намір подати до суду клопотання про призначення відповідної експертизи.

23 грудня 2019 року до господарського суду надійшло заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, у якому він зазначив, що для проведення випробувань з визначення теплових та гідравлічних втрат у теплових мережах позивач мав змогу залучити спеціалізовану організацію на договірних засадах. Висновок експерта з визначення фактичної кількості втрат тепла у теплових мережах позивача може мати значення лише на майбутнє.

Ухвалою від 27.12.2019 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 28.01.2020 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

28 січня 2020 року до господарського суду надійшло клопотання представника позивача від 27.01.2020 про призначення у справі експертизи задля визначення фактичної кількості втрат теплової енергії у теплових мережах позивача у період з 28 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2020 за участю представників позивача та відповідача, господарський суд у відповідності до вимог ст. 207 Господарського процесуального кодексу України розглянув клопотання представника позивача від 27.01.2020 про призначення у справі експертизи і без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про залишення його без розгляду, про що оголосив у засіданні суду із занесенням про це до протоколу судового засідання. Потім господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області

УСТАНОВИВ:

На початку 2015 року комісія у складі представників позивача і відповідача провела заміри протяжності та діаметрів трубопроводів теплопостачання, які перебувають на балансі позивача, для визначення величини тепловтрат у них і результати цих замірів виклала у складеному нею акті від 12.01.2015, на підставі якого позивач і відповідач зробили і погодили розрахунок втрат теплової енергії трубопроводами опалення від межі балансової належності до будівель закладів освіти позивача.

У 2016-2019 роках позивач як замовник і відповідач як учасник уклали між собою такі договори: договір від 28.01.2016 №5 на закупівлю водяної пари і гарячої води (код ДК 016-10-35.30.1), договір від 23.01.2017 №16-01-17 про закупівлю водяної пари і гарячої води, договір від 14.02.2018 №36 на постачання теплової енергії і договір від 28.01.2019 №38 на постачання теплової енергії (далі - договори на постачання теплової енергії).

За цими договорами на постачання теплової енергії відповідач зобов`язався здійснювати відповідно у 2016, 2017, 2018 і 2019 роках постачання позивачу теплової енергії, а позивач зобов`язався приймати оплачувати теплову енергію, кількість якої вимірюється у Гкал.

Відповідно до пункту 11.1 договорів на постачання теплової енергії облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, при їх відсутності, виходу із ладу або простроченому терміну державної повірки - розрахунковим шляхом.

У пункті 11.2 договорів на постачання теплової енергії їх сторони передбачили, що проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Установлення приладів обліку виконується згідно з узгодженими учасником проектом на межі балансової належності тепломереж учасника та замовника. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі замовника, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Щорічно перед укладанням договорів на постачання теплової енергії позивач і відповідач робили і погоджували розрахунки річної потреби тепла на опалення об`єктів позивача, яким (розрахунком), крім іншого, визначали обсяг втрат теплової енергії в теплових мережах позивача, що проходять до місця встановлення приладів обліку.

Обсяг втрат теплової енергії у цих розрахунках визначався за формулою, вказаною у Додатку 2 доповнення до КТМ 204 України 244-44 від 30.03.2001, виходячи із вихідних даних, встановлених комісією у складі представників обох сторін за результатами проведених нею замірів протяжності та діаметрів трубопроводів теплопостачання позивача, вказаних в акті від 12.01.2015.

Саме з урахуванням визначених сторонами у такий спосіб обсягів втрат теплової енергії у тепломережах позивача від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку, позивач й проводив розрахунки з відповідачем за спожиту у період з січня 2016 року по лютий 2019 року теплову енергію.

В першій половині 2019 року Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області провело ревізію фінансово - господарської діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 і зустрічну перевірку відповідача за цей же період його діяльності, за результатами яких склало відповідно акт ревізії від 08.05.2010 №03-31/11 і довідку про результати зустрічної перевірки від 12.04.2019 №03-32/07з.

Вказаними ревізією та зустрічною перевіркою була встановлена невідповідність нарахованих відповідачем і оплачених позивачем втрат теплової енергії в теплових мережах закладів освіти позивача за період з січня 2016 року по лютий 2019 методиці їх визначення, передбаченій підпунктами 3.1.1 та 3.1.8 розділу 3.1 глави 3 КТМ 204 України 244-44, згідно з якою при неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань, тимчасово до їх проведення допускається приймати величину таких втрат в частках від відпущеної теплоти, а саме: при протяжності теплотраси до 300 метрів - 1% на кожні 100 метрів теплотраси. Перерахувавши за цією методикою втрати теплової енергії у тепломережах закладів освіти позивача за період з січня 2016 року по лютий 2019 року, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області встановило завищення обсягу цих втрат на 354,78 Гкал на суму 628318,74 грн., в тому числі: у 2016 році - на 122,74 Гкал на суму 196306,75 грн., у 2017 році - на 105,14 Гкал на суму 182917,13 грн., у 2018 році - на 94,40 Гкал на суму 192079,35 грн. та у січні, лютому 2019 року - на 32,51 Гкал на суму 57015,51 грн.

08 серпня 2019 року позивач вручив відповідачу претензію від 08.08.2019 №428, у якій, посилаючись на результати проведених Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області і згадуваних вище ревізії та зустрічної перевірки, вимагав від відповідача повернути надмірно сплачені кошти за надані у період з 01.01.2016 по 28.02.2019 послуги теплопостачання в сумі 628318,74 грн. та здійснити перерахунок вартості цих послуг за договорами на постачання теплової енергії від 28.01.2016 №3, від 23.01.2017 №16-01-17, від 14.02.2018 №36 і від 28.01.2019 №38 з урахуванням втрат теплової енергії в теплових мережах позивача, визначених у відповідності з підпунктами 3.1.1 та 3.1.8 розділу 3.1 глави 3 КТМ 204 України 244-44.

Листом від 12.08.2019 №415 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його претензії від 08.08.2019 №428, що й спричинило цей спір.

Однією із встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема:

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

Частини 1, 6 та 7 стаття 276 Господарського кодексу України містять такі норми:

1. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

6. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

7. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" термін постачання теплової енергії (теплопостачання) визначає як господарську діяльність, пов`язану з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до частин 4 та 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані, зокрема: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, в редакції, чинній у період з 01.01.2016 по 28.02.2019, встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, в редакції, чинній у період з 01.01.2016 по 28.02.2019, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 року за №197/13464, облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Пунктом 6.3.64 вказаних Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж встановлено, що випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником ДТ. Випробування на розрахункову температуру теплоносія, а також з визначення теплових і гідравлічних втрат здійснюються спеціалізованою організацією. Випробування на визначення теплових втрат здійснюється згідно з РД 34.09.255.

14 грудня 1993 року Державний комітету України по житлово-комунальному господарству своїм наказом затвердив Керівний технічний матеріал 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" (КТМ 204 України 244-44), який не є нормативним актом, а є актом, що відповідно до п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосується прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731, в редакції, чинній в 1993 році, не підлягає державній реєстрації.

Пункт 3.1.1 розділу 3.1 глави 3 КТМ 204 України 244-44 містить положення про визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі відповідних випробувань технічно справних трубопроводів, результати яких мають оформляться актом.

У пункті 3.1.8 розділу 3.1 глави 3 КТМ 204 України 244-44 зазначено, що у разі неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань або тимчасово до їх проведення допускається приймати величину згаданих втрат у частках від відпущеної теплоти, зокрема при протяжності теплотраси до 300 метрів - 1 % на кожні 100 метрів теплотраси.

Крім того, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України своїм наказом від 30.03.2001 №82 затверди та ввів у дію з 01.04.2001 доповнення до КТМ 204 України 244-44, додаток 2 якого містить таблицю Д.2.10 Коефіцієнт, що враховує зміну норм щільності теплового потоку при застосуванні теплоізоляційного шару з поліуретану, полімер бетону, фенольного поропласту ФЛ і у примітці до цієї таблиці - рекомендовану формулу для виконання уточнених розрахунків втрат теплоти у теплових мережах.

Випробування з визначення теплових втрат у теплових мережах позивача не здійснювались.

Як уже зазначалося вище обсяг втрат теплової енергії у теплових мережах позивача на ділянках від межі балансової належності до місця встановлення приладів визначався і узгоджувався сторонами у формі розрахунку щорічно перед укладанням сторонами договорів на постачання теплової енергії за рекомендованою формулою, вказаною у Додатку 2 доповнення до КТМ 204 України 244-44 від 30.03.2001 року, виходячи із вихідних даних, встановлених комісією у складі представників обох сторін за результатами проведених нею замірів протяжності та діаметрів трубопроводів теплопостачання позивача, вказаних в акті від 12.01.2015.

Різниця між обсягом втрат теплової енергії у теплових мережах позивача на ділянках від межі балансової належності до місця встановлення приладів за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, визначеним за рекомендованою формулою, вказаною у Додатку 2 доповнення до КТМ 204 України 244-44 від 30.03.2001 року, і обсягом таких втрат теплової енергії, визначеним за умовами пункту 3.1.8 розділу 3.1 глави 3 КТМ 204 України 244-44 становить 354,78 Гкал вартістю 628318,74 грн.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов таких висновків.

КТМ 204 України 244-44 як керівний технічний матеріал, призначений для планування потреб в теплоті та паливі на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби, не є нормативним документом та відповідно не регулює в імперативній формі відносини між позивачем і відповідачем щодо теплопостачання взагалі і щодо визначання втрат теплової енергії у теплових мережах позивача на ділянках від межі балансової належності до місця встановлення приладів зокрема. Тому сторони з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства вправі були визначити обсяг таких витрат за обопільною згодою у договорах на постачання теплової енергії чи в інших письмовій формі, що вони й зробили, узгодивши розрахунки таких витрат на кожний рік спірного періоду.

Отож у спірних правовідносинах між сторонами стосовно визначення втрат теплової енергії у теплових мережах позивача на ділянках від межі балансової належності до місця встановлення приладів слід керуватися саме узгодженими сторонами у відповідних розрахунках обсягами цих витрат, а не положеннями КТМ 204 України 244-44.

Відтак встановлене Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області завищення обсягу вказаних втрат на 354,78 Гкал у спірних правовідносинах між сторонами насправді не є завищенням, а тому його вартість у сумі 628318,74 грн. не підлягає поверненню відповідачем позивачу.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Позивач за платіжним дорученням від 18.10.2019 №468 сплатив за подання позову 9424,78 грн. судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відмовою у позові слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судовий збір в сумі 9424,78 грн. покласти на позивача.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя М.В. Дорошенко