Рішення

від 19.02.2020 по справі 926/2671/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19 лютого 2020 року Справа № 926/2671/19

За позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006"

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИПРУТТЯ" (відповідач 1)

Фермерського господарства "ЗЛАТА -1" (відповідач 2)

Приватного підприємства "ЛУЖАНСЬКЕ" (відповідач 3)

ОСОБА_1 (відповідач 4)

про стягнення сум основного боргу, інфляційних витрат, штрафу і процентів із боржника та поручителя у сумі 1076797, 42 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Хомутов Г.В.

від відповідачів - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИПРУТТЯ", Фермерського господарства "ЗЛАТА-1", Приватного підприємства "ЛУЖАНСЬКЕ" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів 1076797,42 грн, що складається з : 190574,78 грн основного боргу, 85767,25 грн інфляційних втрат, 278014,82 грн штрафу, 522440,57 грн процентів, а також судові витрати в повному обсязі.

Крім того, позивач просить зазначити в резолютивній частині рішення таке: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ x 48 x КДП): КДР : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період з 15.11.2019 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (ідентифікаційний код 34216986)".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем 1 умов договору поставки №ТР-36 від 05.03.2018 року в частині повної оплати поставленого товару, та на невиконання відповідачами 2, 3, 4, умов договорів поруки від 05.03.2018 року в частині відповідальності за невиконання відповідачем - 1 умов договору поставки №ТР-36 від 05.03.2018 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 листопада 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 23.12.2019 року.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року судове засідання у даній справі призначено в режимі відеоконференції на 23 грудня 2019 року.

В судове засідання 23 грудня 2019 року відповідачі явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Також, відповідачі у встановлений судом строк відзив на позов не подали.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкладено підготовче засідання на 10 січня 2020 року.

Також, вказаною ухвалою суд постановив судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції, повідомити відповідачів у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області, та попередив відповідачів, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

Однак, відповідачі явку своїх представників у судове засідання 10 січня 2020 року не забезпечили.

При цьому, відповідач 1 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 10 січня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 січня 2020 року, а також постановив судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції.

Однак, 23 січня 2020 року сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки представників не повідомили.

Ухвалою суду від 23 січня 2020 року відкладено розгляд справи по суті на 19 лютого 2020 року. Також, вказаною ухвалою суд постановив судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції.

Позивач в судовому засіданні 19 лютого 2020 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

05 березня 2018 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (позивач, постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИПРУТТЯ" (відповідач 1, покупець) укладено договір поставки №ТР-36 (далі - договір поставки), згідно якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. договору поставки).

Погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються в специфікаціях до договору поставки, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1. договору поставки).

Строк (термін) поставки товару також вказується в специфікаціях (п. 4.3. договору поставки).

Сторонами договору поставки може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до нього. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках договору поставки й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п. 2.2. договору поставки).

Згідно із укладеними між позивачем і відповідачем 1 специфікаціями до договору поставки, позивач зобов`язався поставити відповідачу 1 товар на загальну суму 1633849,54 грн, а саме: за специфікацією № 1 в редакції від 11.06.2018 року на загальну суму 1263223,40 грн; за специфікацією № 2 від 27.03.2018 року на загальну суму 218877,12 грн; за специфікацією № 3 від 29.05.2018 року на загальну суму 51749,04 грн; за специфікацією № 4 від 25.09.2018 року на загальну суму 89999,96 грн; за специфікацією № 5 від 23.10.2018 року на загальну суму 10000,00 грн.

Позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 1633849,54 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЗП8876 від 17.04.2018 року на суму 163132,62 грн; № ЗП11381 від 02.05.2018 року на суму 80706,60 грн; № ЗП15672 від 10.05.2018 року на суму 218877,12 грн; № ЗП15673 від 10.05.2018 року на суму 331463,42 грн; № ЗП16340 від 14.05.2018 року на суму 51749,04 грн; № ЗП19348 від 29.05.2018 року на суму 51749,04 грн; № ЗП19367 від 29.05.2018 року на суму 484230,10 грн; № ЗП19546 від 30.05.2018 року на суму 4570,48 грн; № ЗП21121 від 07.06.2018 року на суму 79208,64 грн; № ЗП21555 від 11.06.2018 року на суму 59397,66 грн; № ЗП22150 від 15.06.2018 року на суму 2696,88 грн; № ЗП23136 від 26.06.2018 року на суму 6067,98 грн; № ЗП31798 від 08.10.2018 року на суму 89999,96 грн; № ЗП33062 від 23.10.2018 року на суму 10000,00 грн.

Факт здійснення позивачем відповідачу 1 зазначених поставок підтверджується також й актом звірки взаєморозрахунків від 10.01.2019 року, який від імені відповідача 1 підписаний його керівником. Акт звірки відповідачем 1 підписаний без застережень, а в п. 3 акту відповідач 1 підтвердив, що позивач свої зобов`язання з поставки товару за договором поставки виконав повністю та належним чином. Претензій до позивача стосовно виконання ним договору поставки, стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідача 1 немає.

Згідно з п. 5.2. договору поставки оплата товару здійснюється відповідачем 1 у гривнях у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є договір поставки.

Відповідно до п. 5.1. і п.п. 6.1.1. договору поставки відповідач 1 зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 01.11.2018 року.

Відповідачем 1 частково здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 1443274,76 грн, що підтверджується виписками із банківського рахунку, а саме: 05.04.2018 року у сумі 43775,42 грн; 06.12.2018 року у сумі 100000,00 грн; 12.12.2018 року у сумі 100000,00 грн; 18.07.2019 року у сумі 514499,34 грн; 23.07.2019 року у сумі 200000,00 грн; 25.07.2019 року у сумі 400000,00 грн; 19.08.2019 року у сумі 50000,00 грн; 15.10.2019 року у сумі 15000,00 грн; 17.10.2019 року у сумі 20000,00 грн.

05 березня 2018 року між позивачем, відповідачем 1 та Фермерським господарством "ЗЛАТА-1" (поручитель, відповідач 2), Приватним підприємством "ЛУЖАНСЬКЕ" (поручитель, відповідач 3) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 4) укладено договори поруки (далі - договір поруки), згідно якого відповідачі 2, 3, 4 поручилися перед позивачем за своєчасне та повне виконання відповідачем 1, що в договорі поруки іменований як боржник , договору поставки, що в договорі поруки іменований як основний договір, і зобов`язалися відповідати перед позивачем за порушення відповідачем 1 договору поставки в тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу з сумою індексації ціни товару, процентів, неустойки, інших штрафних санкцій, втрат від інфляції, відшкодування збитків (пункти 2.1. і 2.2. договору поруки, враховуючи його підпункти 1.1.1. і 1.1.2.).

Обов`язки (зобов`язання) відповідача 1 перед позивачем за договором поставки забезпечуються порукою відповідачів 2, 3, 4 в повному обсязі (п.п. 1.1.4. і п. 2.1. договору поруки).

Порука діє на всі зміни та доповнення до договору поставки, а відповідачі 2, 3, 4 заздалегідь погоджуються з майбутніми змінами (доповненнями, специфікаціями) до нього, у т.ч. і з такими, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності відповідача 1, що додатково не потребує укладення між сторонами додаткових угод до договору поруки (п. 2.3. договору поруки).

Відповідачі 2, 3, 4 підписуючи договори поруки, підтвердили, що ознайомлені зі змістом договору поставки та його додатками (специфікаціями) у повному обсязі, розуміють всі умови договору поруки, договору поставки, правові наслідки невиконання відповідачем 1 договору поставки, свої права та обов`язки, і погоджуються з ними (пп. 2.4.1. договору поруки), а також розуміють та зобов`язуються відповідати за відповідача 1 перед позивачем всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернено стягнення (пп. 2.4.3. договору поруки).

У разі порушення відповідачем 1 договору поставки відповідачі 2, 3, 4 зобов`язалися за будь-яких обставин протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги позивача сплатити йому наявну заборгованість та всі суми, належні позивачу від відповідача 1 за договором поставки на тих же умовах, що і відповідач 1 (п. 3. 1. договору поруки).

Причини невиконання відповідачем 1 договору поставки ніяким чином не можуть впливати на виконання відповідачами 2, 3, 4 зобов`язань за відповідача 1 (п. 3.2. договору поруки).

Згідно п. 3.3. договору поруки поручителі і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договір поруки складений його сторонами при повному розумінні ними їхнього змісту, перед підписанням прочитаний ними повністю, відповідає їх волі, у ньому враховано пропозиції обох сторін і він містить усі істотні умови, з яких сторони бажали домовитися. Умови договору поруки сторони визнають розумними і справедливими. Підписуючи договір поруки, відповідачі 2, 3, 4 підтвердили, що з їхньої сторони не існує ніяких обставин, у зв`язку з якими ці договори може бути визнано недійсними або може бути не виконано ними (п. 4.8., 4.10. договору поруки).

Порука (дія договору поруки) припиняється з припиненням всіх обов`язків (зобов`язань) відповідача 1 за договором поставки, а також, якщо позивач протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку виконання обов`язку відповідачем 1 за договором поставки не пред`явить вимоги до відповідачів 2, 3, 4 (п. 4.7. договору поруки).

Враховуючи те, що граничною датою повного та остаточного розрахунку за договором поставки є 01.11.2018, то станом на дату складання позову порука відповідачів 2, 3, 4 за договорами поруки не припинилась, оскільки граничною датою її припинення є 01.11.2023 року.

01 жовтня 2019 року, у зв`язку невиконанням відповідачем 1 свого грошового зобов`язання за договором поставки, позивач надіслав відповідачу 1 претензію-вимогу (вих. № 389/19-юр від 01.10.2019 року), що підтверджується фіскальним чеком АТ Укрпошта від 01.10.2019 року про надіслання листа відповідачу 1 зі штрихкодовим ідентифікатором 6903526090642.

Вказану претензію-вимогу відповідач 1 отримав 07.10.2019 року, що підтверджується роздруківкою сторінки з веб-сайту АТ Укрпошта (http://ukrposhta.ua) з відомостями про отримання адресатом поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 6903526090642.

Враховуючи те, що відповідач 4 є директором відповідачів 1, 2, 3, він знав про претензію-вимогу (вих. № 389/19-юр від 01.10.2019 року), знав зміст вказаної претензії-вимоги.

Проте, відповідачі вказані вимоги позивача залишили без відповіді і задоволення, своїх обов`язків за договором поставки та договором поруки не виконали, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом до відповідачів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

За ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно приписів ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 190574,78 грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідачі доказів сплати заборгованості суду не надали.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення солідарно із відповідачів 190574,78 грн основного боргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 7.1.3. договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оскільки відповідачем порушено строки оплати отриманого товару більше ніж на 40 календарних днів (з 02.11.2018 року), а заборгованість відповідача станом на 31.12.2018 року становила 1390074,12 грн, суд вважає вимогу позивача про стягнення солідарно із відповідачів 278014,82 грн 20 % штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 7.2.4. договору поставки в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику 48 % річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 48 % річних за період із 02.11.2018 року по 14.11.2019 року, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 48 % річних у сумі 522440,57 грн підлягають задоволенню.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем за період листопад 2018 року у сумі 22261,04 грн, з грудня 2018 року по червень 2019 року у сумі 62553,34 грн, з липня 2019 року по жовтень 2019 року у сумі 952,87 грн, а всього 85767,25 грн., суд вважає його обґрунтованим, а вимогу про стягнення інфляційних втрат такою, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи факт невиконання відповідачем 1 своїх зобов`язань на підставі договору поставки №ТР-36 від 05.03.2018 року та підписання сторонами договорів поруки від 05.03.2018 року, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 1076797,42 грн, з яких 190574,78 грн основний борг, 278014,82 грн 20% штрафу, 85767,25 грн інфляційні втрати, 522440,57 грн 48% річних.

Частиною 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зважаючи на законодавчо встановлену можливість встановлювати договором розмір відсотків, сторонами у спорі встановлений обов`язок відповідача сплачувати позивачу проценти в розмірі 48 % від простроченої суми (п. 7.2.4 договору поставки).

Вказаним підпунктом договору і ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено нарахування таких процентів на суму боргу за весь час її прострочення.

Враховуючи це і те, що позивачем проценти у твердій сумі нараховані лише за такий період прострочення відповідача: з 02.11.2018 року (з наступного дня після граничної дати повного та остаточного розрахунку за товар) до 14.11.2019 року (дата складання позову), вимога позивача про зазначення судом в резолютивній частині рішення нарахування відповідачам процентів у розмірі 48 % річних (передбачених п. 7.2.4. договору поставки) на прострочену і несплачену ними суму основного боргу починаючи з 15.11.2019 року і до моменту його виконання є законною і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, код 34216986) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИПРУТТЯ" (59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Центральна, буд. 37, код 03801752), Фермерського господарства "ЗЛАТА-1" (59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Лесі Українки, 22-Д, код 40037590), Приватного підприємства "ЛУЖАНСЬКЕ" (59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Лесі Українки, 22, код 33129442), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р/номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення солідарно з відповідачів 190574,78 грн основного боргу, 85767,25 грн інфляційних втрат, 278014,82 грн штрафу, 522440,57 грн процентів задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИПРУТТЯ" (59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Центральна, буд. 37, код 03801752), Фермерського господарства "ЗЛАТА-1" (59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Лесі Українки, 22-Д, код 40037590), Приватного підприємства "ЛУЖАНСЬКЕ" (59342, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Лесі Українки, 22, код 33129442), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р/номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, код 34216986) 190574,78 грн основного боргу, 85767,25 грн інфляційних втрат, 278014,82 грн штрафу, 522440,57 грн процентів, а також 16151,97 грн судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ x 48 x КДП): КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період з 15.11.2019 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, код 34216986).

У судовому засіданні 19 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 02 березня 2020 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок