Постанова

від 24.02.2020 по справі 903/322/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 903/322/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенка В.О.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді Кравчук А. М.

від 04.09.2019 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коломис В. В., Миханюк М. В., Саврій В. А.

від 18.11.2019

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго"

про стягнення 4 899 693,66 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення основного боргу у розмірі 3 794 685, 09 грн, інфляційних втрат у розмірі 533 760, 00 грн, 3% річних у розмірі 147 871, 67 грн та пені у розмірі 423 376, 90 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 4862/1617-БО-2 від 31.10.2016 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" було укладено договір №4862/1617-БО-2 постачання природного газу.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 5.1, 5.2, 5.5, 6.1, 8.2, 10.3, 11.3, 12.1 договору постачальник зобов`язується поставити у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його та використовувати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом 1750 тис. куб. м., у т. ч. за місяцями: жовтень 100, листопад 250, грудень 350 (4 кв. 2016 року - 750), січень 400, лютий 350, березень 300 (1 кв. 2017 року - 1050). Ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.10.2016 становить 5 916,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183, 20 грн. До сплати за 1000 куб. м. з ПДВ - 7 099, 20 грн. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальника, така ціна є обов`язковою для сторін договору. Підписанням цього договору споживач підтвердив згоду за таким порядком визначення ціни. Загальна сума поставленого природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Оплата здійснюється виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі прострочення споживачем оплати він зобов`язується сплатити пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний місяць прострочення. Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної даності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років. Усі зміни і доповнення до договору оформляються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2016 сторони визначили нову ціну природного газу: з 23.12.2016 ціна за 1000 куб. м. природного газу складає 5 930, 40 грн, з яких 4 942, 00 грн за газ та 20% ПДВ. Пункт 5.1 договору викладено у такій редакції: "регульована ціна на природний газ, який постачається за цим договором визначається згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758".

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 5 801 556, 13 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу здійснив частково на суму 2 006 871, 04 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 3 794 685, 09 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України основний борг у розмірі 3 794 685,09 грн, пеню у розмірі 211 688, 45 грн, інфляційні втрати у розмірі 533 760, 00 грн, 3% річних у розмірі 147 871, 67 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 211 688, 45 грн відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ;

- водночас судами враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використано право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що: природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг; наявність непогашеної перед відповідачем заборгованості з державного та місцевого бюджетів по різниці в тарифах на суму 3 792 289,00 грн; відповідно до фінансового звіту Волинського підприємства теплових мереж "Володимир - Волинськтеплокомуненерго" на 30 червня 2019 рік підприємство є збитковим; позивачем нараховано, крім пені, також й інфляційні втрати та три проценти річних; позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 04.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 211 688, 45 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статі 233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 7, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;

- судами попередніх інстанцій не було враховано інтереси позивача, не з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором та не оцінено розмір таких збитків;

- відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені.

6. Доводи інших учасників справи

Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Волинської області від 04.09.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 211 688, 45 грн пені.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 211 688, 45 грн.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.10.2016 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) було укладено договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору постачальник поставив, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 5 801 556, 13 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу здійснив частково на суму 2 006 871, 04 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суди враховували те, що: природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг; наявність непогашеної перед відповідачем заборгованості з державного та місцевого бюджетів по різниці в тарифах на суму 3 792 289,00 грн; відповідно до фінансового звіту Волинського підприємства теплових мереж "Володимир - Волинськтеплокомуненерго" на 30 червня 2019 рік підприємство є збитковим; позивачем нараховано, крім пені, також й інфляційні втрати та три проценти річних; позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Проте звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 04.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №903/322/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець