Рішення

від 28.02.2020 по справі 201/502/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/502/20

провадження 2/201/1468/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про зобов`язання вчинити дії по укладенню договорів купівлі-продажу майна та стягнення грошових коштів і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про припинення спільної часткової власності в майні і виділенні часток власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 січня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ Інновації в будівництві про зобов`язання вчинити дії по укладенню договорів купівлі-продажу майна та стягнення грошових коштів, ТОВ Інновації в будівництві заявило зустрічний позов до ОСОБА_1 про припинення спільної часткової власності в майні і виділенні часток власності, позови були об`єднані в одне провадження для їх спільного розгляду, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач ОСОБА_1 в своєму позові посилається на те, що 19 грудня 2019 року уклав попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення у простій письмовій формі, а саме нежитлове приміщення позиція 17, площею 10.4 кв. м., яке розташоване у житловому будинку літ. А-5 кафе-приміщення № 112, загальною площею 190.7 кв. м., що знаходиться в за адресою: АДРЕСА_1 , із визначенням строку укладання основного договору 24 грудня 2019 року, а також 20 грудня 2019 року уклав попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., реєстровий номер 85, нежитлового приміщення № 14, загальною площею 63.6 кв. м., що знаходиться в приміщенні № 104 у будівлі комерційного призначення літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_2 , із визначенням строку укладання основного договору 24 грудня 2019 року. Продавцем вищезазначених нежитлових приміщень виступає ТОВ Інновації в будівництві , ідентифікаційний код 43225954, в особі керівника Григор`єва Д . Е.. У визначені строк для укладання основних договорів купівлі - продажу відповідач не з`явився, що на думку позивача потягло порушення його законних прав та інтересів. Звертався до відповідача з цим питанням та надання і оформлення документів стосовно вказаного майна, але вказане виявилося для відповідача не можливим. Звернення до міськради ні до чого не призвело. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було, позивач вважає, що його права порушено і вимушений був звертатися з позовом до суду. Позивач вважає, що все ним зроблено правильно і згідно закону та просив задовольнити його позов в повному обсязі. Зустрічний позов не визнав і просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Інновації в будівництві в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст. 128-131 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, вказаним, матеріалами справи і письмовим зверненням до суду підтримав свої позовні вимоги щодо припинення спільної часткової власності та виділення в натурі нерухомого майна, посилаючись на той факт, що були укладені попередні договори купівлі-продажу нерухомого майна, проте здійснити відчуження не має можливості, оскільки є потреба виділення майна в натурі, просив їх позов задовольнити, в задоволенні первісного позову відмовити, справу розглянути за наявними матеріалами і слухання провести без їх участі. Суд вважає можливим слухання справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно до ст. 223 ЦПК України.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер О.М. в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила; вказаним і матеріалами справи, на думку суду, та в письмовому зверненні до суду проти задоволення позову заперечували, порушень з її боку допущено не було, вважала за можливе слухати справу за наявними матеріалами справи без її участі. Суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України

З`ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Інновації в будівницті 19 грудня 2019 року був укладений у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме нежитлове приміщення позиція 17, площею 10.4 кв. м., яке розташоване у житловому будинку літ. А-5 кафе-приміщення № 112, загальною площею 190.7 кв. м., що знаходиться в за адресою: АДРЕСА_1 , з визначеною датою укладання основного договору купівлі - продажу 24 грудня 2019 року. Сторонами було визначено суму продажу 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень. Посилання позивача на сплату авансу у розмірі 5000 грн. не підтверджена належним та допустимим доказом, в матеріалах справи зазначені докази відсутні.

Також між цим позивачем та відповідачем 20 грудня 2019 року був укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 14, загальною площею 63.6 кв. м., що знаходиться в приміщенні № 104 у будівлі комерційного призначення літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_2 , який був нотаріально посвідчений третьою особою, реєстровий номер 85 від 20 грудня 2019 року. Позивач сплатив аванс у розмірі 5000 гривень, як аванс, що підтверджується відповідною банківською квитанцією від 20 грудня 2019 року, яка міститься в матеріалах справи. 23 грудня 2019 року позивач з`явився до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу для укладання основного договору нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 вересня 2019 року (індексний номер витягу 180986512) відповідачу на праві приватної власності належить 808/10000 (на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 11 вересня 2019 року, дата державної реєстрації 11 вересня 2019 року, рішення про державну реєстрацію, індексний номер 48675413) та 8384/10000 (індексний номер витягу 180992098 від 13 вересня 2019 року) (на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 11 вересня 2019 року, дата державної реєстрації 11 вересня 2019 року, рішення про державну реєстрацію, індексний номер 48675413).

Позивач (за зустрічним позовом), за змістом зустрічної позовної заяви, не мав наміру ухилятися від укладання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , проте виявилося, що неможливо здійснити відчуження, оскільки виникло питання щодо виділення в натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, що в свою чергу потягло за собою звернення до судового експерта з метою проведення експертного дослідження та складання висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження. У визначені строк для укладання основних договорів купівлі - продажу відповідач не з`явився, що на думку позивача потягло порушення його законних прав та інтересів. Звертався до відповідача з цим питанням та надання і оформлення документів стосовно вказаного майна, але вказане виявилося для відповідача не можливим. Звернення до міськради ні до чого не призвело. У відповідача були свої підстави та сумніви стосовно укладання вказаних договорів. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було, позивач вважає, що його права порушено і вимушений був звертатися з позовом до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, право власності - це право особи на майно, яке він здійснює відповідно до закону, по своїй волі і незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складаються із володіння, користування і розпорядження. Володіння майном - має на увазі юридично закріплену можливість фактично володіти майном, впливати на нього у будь-який момент, здійснювати відносно такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, отримувати з цього користь, вигоду. Розпорядження майном - це можливість власника встановлювати, змінювати, припиняти юридичне існування майна.

Правовий режим спільної часткової власності визначається Главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом з`ясовано, що дійсно між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Інновації в будівницті 19 грудня 2019 року був укладений у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме нежитлове приміщення позиція 17, площею 10.4 кв. м., яке розташоване у житловому будинку літ. А-5 кафе-приміщення № 112, загальною площею 190.7 кв. м., що знаходиться в за адресою: АДРЕСА_1 , з визначеною датою укладання основного договору купівлі - продажу 24 грудня 2019 року. Сторонами було визначено суму продажу 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень. Посилання позивача на сплату авансу у розмірі 5000 грн. не підтверджена належним та допустимим доказом, в матеріалах справи зазначені докази відсутні.

Також між цим позивачем та відповідачем 20 грудня 2019 року був укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 14, загальною площею 63.6 кв. м., що знаходиться в приміщенні № 104 у будівлі комерційного призначення літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_2 , який був нотаріально посвідчений третьою особою, реєстровий номер 85 від 20 грудня 2019 року. Позивач сплатив аванс у розмірі 5000 гривень, як аванс, що підтверджується відповідною банківською квитанцією від 20 грудня 2019 року, яка міститься в матеріалах справи. 23 грудня 2019 року позивач з`явився до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу для укладання основного договору нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 вересня 2019 року (індексний номер витягу 180986512) відповідачу на праві приватної власності належить 808/10000 (на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 11 вересня 2019 року, дата державної реєстрації 11 вересня 2019 року, рішення про державну реєстрацію, індексний номер 48675413) та 8384/10000 (індексний номер витягу 180992098 від 13 вересня 2019 року) (на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 11 вересня 2019 року, дата державної реєстрації 11 вересня 2019 року, рішення про державну реєстрацію, індексний номер 48675413).

Позивач (ТОВ), за змістом зустрічної позовної заяви, не мав наміру ухилятися від укладання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , проте виявилося, що неможливо здійснити відчуження, оскільки виникло питання щодо виділення в натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, що в свою чергу потягло за собою звернення до судового експерта з метою проведення експертного дослідження та складання висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження. У визначені строк для укладання основних договорів купівлі - продажу відповідач не з`явився, що на думку позивача потягло порушення його законних прав та інтересів. У відповідача були свої підстави та сумніви стосовно укладання вказаних договорів.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Невиконання стороною умов та зобов`язань, передбачених попереднім договором після його припинення не дає право іншій стороні відшкодовувати збитки у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана у майбутньому за основним договором.

Передбачений ч. 4 ст. 22 ЦК України спосіб відшкодування майнової шкоди у вигляді передання речі того самого роду та тієї самої якості стосується речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки індивідуально визначені речі є об`єктами права власності, їх може бути передано на відшкодування завданої шкоди, якщо це не суперечить вимогам закону про непорушність права власності, що ґрунтується на визначеній законом виключності примусового відчуження об`єктів права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їхньої вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Положення ч. 2 ст. 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою встановлено перелік правових наслідків порушення попереднього договору. Зазначений перелік обмежено застосуванням відшкодування шкоди як засобу судового захисту. Інші правові наслідки, зокрема виконання обов`язку в натурі, зазначеною нормою ЦК України не передбачено.

У цьому разі зазначене загальне правило щодо доступності позову про виконання зобов`язання в натурі не підлягає застосуванню як в силу відсутності зобов`язання (за попереднім договором і за основним договором), так і з огляду на те, що примусове виконання зобов`язання у натурі суперечить нормі ст. 635 про правові наслідки порушення зобов`язання за попереднім договором і нормі ст. 321 ЦК України про непорушність права власності.

Тому норму ч. 2 ст. 328 ЦК України, згідно з якою право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, слід розглядати у системному зв`язку з положеннями ч. 3 ст. 321 ЦК України про можливість примусового відчуження об`єктів права власності як виняток лише з мотивів суспільної необхідності і з підстав та порядку, встановлених законом.

У зв`язку з цим, для цілей визначення правових наслідків порушення попереднього договору, передбаченого ст. 635 ЦК України, на відносини щодо передання індивідуально визначеної речі (зокрема, житла) на відшкодування збитків як правового наслідку порушення попереднього договору положення п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі як способу захисту цивільних прав та інтересів судом, застосуванню не підлягають як такі, що суперечать сутності зобов`язання з попереднього договору і принципу непорушності права власності.

Стаття 635 ЦК України не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов`язання щодо укладення основного договору як спонукання до його укладення в судовому порядку, що кореспондується з нормою ч. 3 ст. 635 ЦК, згідно з якою зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Припинення зобов`язання з попереднього договору, у зв`язку з не укладенням основного договору протягом встановленого попереднім договором строку, виключає можливість виникнення основного договірного зобов`язання, як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно (житло).

За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до частини другої статті 635 ЦК України, а саме стягнення з відповідача пені у розмірі 100 (сто) відсотків від суми авансу, переданого за цим Попереднім договором від 20 грудня 2019 року, що стягнення пені у розмірі 100 (ста) відсотків за попередній договором від 19 грудня 2019 року - не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази сплати авансу у розмірі 5000 грн.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно, тому позовні вимоги про зобов`язання укласти основні договори купівлі - продажу нерухомого майна після спливу строку не підлягають задоволенню.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 960/02-20 від 20 лютого 2020 року, виконаного судовим експертом В.В. Харченко, при розроблені варіанту виділу 9192/10000 та 808/10000 частини, експертом враховується об`ємно-планувальні рішення нежитлових приміщень та мінімальність виконання переобладнань, що необхідно виконати для відокремлення виділяємих приміщень кожному із співвласнику окремо. Власнику 9192/10000 частин (позивачу за зустріним позовом) виділяється на 1-му та 2-му поверсі наступні приміщення (додаток № 1): на 1-му поверсі: прим. 101: нежитлове прим. 1 площею 6.0 м2; всього по прим. № 101 площа 6.0 м2; прим. 102: нежитлове прим. 1 площею 5.2 м2, всього по прим. № 102 площа 5.2 м2; прим. 103: нежитлове прим. 1 площею 5.8 м2; всього по прим. № 103 площа 5.8 м2; прим. 104: нежитлове прим. 1 тамбур площею 7.4 м2; нежитлове прим. 2 площею 402.2 м2; нежитлове прим. 3 площею 12.7 м2; нежитлове прим. 4 площею 5.3 м2; всього по прим. № 104 площа 427.6 м2; прим. 105: нежитлове прим. 1 площею 24.2 м2; всього по прим. № 105 площа 24.2 м2; всього по 1-му поверху площа прим.: 468.8 м2.; на 2-му поверсі: прим. 104: в нежитловому прим. 5 виділити приміщення площею 974.80 м2; всього по 2-му поверху площа нежитлових приміщень складає: 974.80 м2. Разом, площа нежитлових прим. №101-105 по 1-му та 2-му поверсі, що виділяються власнику 9192/10000 частин складає: 1443.60 м2. Для облаштування двох ізольованих нежитлових приміщень співвласниками 9192/10000 та 808/1000 часток нежитлових приміщень № 101, № 102, № 103, № 104, № 105 об`єкту нежитлової нерухомості загальною площею 1570.5 м2, які знаходяться на 1-му та 2-му поверсі в будівлі літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_2 б в результаті яких буде утворено нове нежитлове приміщення для співвласника 808/10000 частин, необхідно виконати наступні переобладнання (додаток № 1): - у прим. 104 (нежитлове прим. 5) для обладнання двох окремих приміщень площею 974.80 м2 і 126.90 м2 встановити глуху перегородку; для обладнання окремого входу до окремого приміщення площею 126.90 м2 у прим. 104 (нежитлове прим. 5) пробити дверний отвір на 2-му поверсі з виходом на сходовий блок.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1 ст. 41 Конституції України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 1-3 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач за первісним позовом сплатив судові витрати відповідно до ставок визначених Законом України Про судовий збір , який був сплачений Позивачем у розмірі 3 363ґ.20 грн. ( 1681.60 грн. - за немайнові вимоги та 1681.60 грн. - 1% від майнової вимоги), позивачем за зустрічним позовом у розмірі 4 204 грн. (розмір 2 вимог немайнового характеру поданого юридичною особою).

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року зі змінами та доповненнями Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями такого будинку. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням мотивів.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. У ст. 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний - в повному обсязі.

Отже, зустрічну позовну заяву частково задовольнити та стягнути з відповідача ТОВ Інновації в будівництві на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., оскільки зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору сплачені позивачем за зустрічним позовом підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Інновації в будівництві у розмірі 4 204 грн.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути з ТОВ Інновації в будівництві на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 100 (сто) відсотків від суми авансу, переданого за попереднім договором купівлі - продажу нерухомого майна від 20 грудня 2019 року у розмірі 5 000 грн., відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ Інновації в будівництві укласти з ОСОБА_1 основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, стягнути з ТОВ Інновації в будівництві на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., зустрічні позовні вимоги ТОВ Інновації в будівництві задовольнити і припинити режим майна у вигляді права спільної часткової власності ТОВ Інновації в будівництві на 9192/10000 частки у будівлі комерційного призначення літ. А-9 нежитлові приміщення № 101, загальною площею 6.0 кв. м., № 102, загальною площею 5.2 кв. м., № 103, загальною 5.8 кв. м, № 104, загальною площею 1529.3 кв. м., № 105 загальною площею 24.2 кв. м., загальною площею приміщень № 101-105 яких становить 1570.50 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 , шляхом його виділу в окрему цілу одиницю, виділити ТОВ Інновації в будівництві 9192/10000 частки у будівлі комерційного призначення літ. А-9 за адресою АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення по першому поверху приміщення № 101 загальною площею 6.0 кв. м., № 102 загальною площею 5.2 кв. м., № 103 загальною 5.8 кв. м, № 104 яке складається з п.1 тамбур площею 7.4 кв. м; п. 2 - площею 402.2 кв. м., п. 3 - площею 12.7 кв. м, п. 4 - площею 5.3 кв. м., ганки літ. а, а4, всього по нежитловому приміщенню № 104 площа 427.6 кв. м., № 105 яке складається з п. 1 - площею 24.2 кв. м., всього по першому поверху площа приміщень складає 468.8 кв. м. по другому поверху прим. № 104 загальною площею 974.80 кв. м., разом площа нежитлових прим. № 101-105 по 1-му та 2-му поверсі складає: 1443.60 кв. м., у власність в натурі як окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Інновації в будівництві сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 4 204.00 грн.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 7, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129, 129-1, 140, 144 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, 18, 22, 203, 319, 321, 328, 346, 356, 364, 391, 392, 626, 627, 635 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві ідентифікаційний код 43225954, на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 100 (сто) відсотків від суми авансу, переданого за попереднім договором купівлі - продажу нерухомого майна від 20 грудня 2019 року у розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві (ідентифікаційний код 43225954) укласти з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) основні договори купівлі-продажу нерухомого майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві (ідентифікаційний код 43225954) на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві задовольнити.

Припинити режим майна у вигляді права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві (ідентифікаційний код 43225954) на 9192/10000 частки у будівлі комерційного призначення літ. А-9 нежитлові приміщення № 101, загальною площею 6.0 кв. м., № 102, загальною площею 5.2 кв. м., № 103, загальною 5.8 кв. м, № 104, загальною площею 1529.3 кв. м., № 105 загальною площею 24.2 кв. м., загальною площею приміщень № 101-105 яких становить 1570.50 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 , шляхом його виділу в окрему цілу одиницю.

Виділити Товариству з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві (ідентифікаційний код 43225954) 9192/10000 частки у будівлі комерційного призначення літ. А-9 за адресою АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення по першому поверху приміщення № 101 загальною площею 6.0 кв. м., № 102 загальною площею 5.2 кв. м., № 103 загальною 5.8 кв. м, № 104 яке складається з п.1 тамбур площею 7.4 кв. м; п. 2 - площею 402.2 кв. м., п. 3 - площею 12.7 кв. м, п. 4 - площею 5.3 кв. м., ганки літ. а, а4, всього по нежитловому приміщенню № 104 площа 427.6 кв. м., № 105 яке складається з п. 1 - площею 24.2 кв. м., всього по першому поверху площа приміщень складає 468.8 кв. м. по другому поверху прим. № 104 загальною площею 974.80 кв. м., разом площа нежитлових прим. № 101-105 по 1-му та 2-му поверсі складає: 1443.60 кв. м., у власність в натурі як окреме індивідуально визначене нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інновації в будівництві сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 4 204.00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя -