Рішення

від 24.02.2020 по справі 937/7696/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 24.02.2020

Справа № 937/7696/19

Провадження № 2/937/457/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

учасники справи:

позивач - ТОВ Газонні машини ,

відповідач - Головне Управління ДПС у Запорізькій області,

представник позивача - Рабушко В.С.,

представник відповідача - Георгіаді А.Л. ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газонні машини до Головного Управління Державної податкової служби у Запорізькій області про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач первісно звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Запорізькій області, Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, третя особа Регіональний сервісний центр МВС України в Запорізькій області, в якому просив скасувати арешт, накладений 26.09.2008 року постановою слідчого СВ Мелітопольської ДПІ на легковий автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ Газонні машини .

В редакції позовної заяви від 25.11.2019 позивач пред`явив свої вимоги до Головного Управління ДПС у Запорізькій області, обґрунтовуючи їх тим, що ТОВ Газонні машини на праві власності належить автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 р.в., шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Постановою слідчого Мелітопольської ДПІ в рамках досудового розслідування кримінальної справи №11800811 відносно директора ТОВ Газонні машини 26.09.2008 було накладено арешт на рухоме майно підприємства у тому числі і на автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 р.в., шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . У зв`язку з прийняттям нової редакції КПК України кримінальну справу було перереєстровано та відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за № 32013080280000006. 30.01.2013 постановою прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області кримінальне провадження №32013080280000006 було закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. 11.12.2018 до ГУ ДФС у Запорізькій області було направлено заяву про зняття арешту на що 10.01.2019 отримано відповідь, що питання про скасування арешту, відповідно до ч.3 ст. 174 КПК України, повинно було бути вирішено прокурором під час винесення постанови про закриття провадження. Також представник підприємства звертався з клопотанням про зняття арешту з майна до прокуратури та йому повідомили, що прокурор наділений повноваженнями приймати рішення про припинення такого заходу виключно під час досудового розслідування, а КПК України процедури вирішення питання зняття арешту з майна за межами кримінального провадження не передбачає. Оскільки питання щодо арешту транспортного засобу правоохоронними органами вирішено не було порушуються права підприємства, як власника, щодо цього майна.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Георгіаді А.Л. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позову просить відмовити.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заву, в якому зазначено, що порядок скасування арешту у кримінальному провадженні визначено КПК України. При закритті кримінального провадження прокурором Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області мало бути скасовано арешт майна ТОВ Газонні машини . Мелітопольська ОДПІ ДФС у Запорізькій області не мала відношення до скасування арешту згідно вимог ст. 174 ч.3 КПК України, а тому ГУ ДПС у Запорізькій області не повинно відповідати за позовом. Крім того, як юридичну особу Мелітопольську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Запорізькій області припинено 11.05.2019. Головне управління ДФС у Запорізькій області реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДПС у Запорізькій області. Проте, ГУ ДФС у Запорізькій області як юридичну особу не припинено, працівники слідчого управління фінансових розслідувань та оперативного управління перебувають на службі саме в ГУ ДФС у Запорізькій області та мають повноваження на здійснення досудового розслідування. В той час, як ГУ ДПС у Запорізькій області в штатному розкладі не передбачено наявність слідчих та відповідно слідчого управління фінансових розслідувань та оперативного управління.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заперечення щодо залучення ГУ ДПС у Запорізькій області безпідставні. 28.08.2019 набрало чинності розпорядження КМУ від 21.08.2019 № 682-р Питання Державної податкової служби . На виконання наказу ДПС України від 28.08.2019 №36 Державна податкова служба України почала виконувати функції і повноваження Державної фіскальної служби, що припиняється. Головне управління ДПС у Запорізькій області також розпочало виконання функцій і повноважень ГУ ДФС у Запорізькій області, що припиняється, з реалізації податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Головне управління ДПС у Запорізькій області. Отже, Головне Управління ДПС України в Запорізькій області є належним відповідачем у справі.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 23.09.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 КПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З довідки Територіального сервісного центру № 2343 регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 23.10.2019 № 31/8/2343/1065 вбачається, що за ТОВ Газонні машини зареєстрований транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . /а.с. 37/

Постановою старшого слідчого СВ ПП Мелітопольської ОДПІ Довгаль О.С. від 26.09.2008 в рамках кримінальної справи № 11800811 відносно директора ТОВ Газонні машини за ознаками ч.2 ст. 212 КК України було накладено арешт на майно, що належить ТОВ Газонні машини , у тому числі автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . /а.с. 34,7/

З листа начальника четвертого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.01.2019 № 01/08-01-23-05 вбачається, що при прийнятті нової редакції КПК України і зміні форми реєстрації кримінальних проваджень, кримінальну справу № 11800811 перереєстровано в кримінальне провадження та внесено до ЄРДР за номером 32013080280000006 за ч.2 ч. 212 КК України. 30.01.2013 Мелітопольською міжрайонною прокуратурою Запорізької області кримінальне провадження № 32013080280000006 закрито на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. Відповідно до ч.4 ст. 284 КПК України прокурором було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Питання щодо скасування арешту, відповідно до ч.3 ст. 174 КПК України, повинно було бути вирішено прокурором під час винесення постанови про закриття провадження. /а.с. 9/

З відповіді першого заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури від 09.08.2019 № 36-4700 вих19 вбачається, що 31.01.2013 за наслідками проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013080280000006 слідчим з підстав визначених п.3 ч.1 ст.284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження та роз`яснено, що з урахуванням вимог КПК України, у зв`язку з закриттям кримінального провадження, вирішити питання про зняття арешту з майна не представляється можливим. Процедури вирішення означеного питання за межами кримінального провадження не передбачено. /а.с. 11/

Право власності належить до основоположних прав людини. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде

потреба.

Згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання особі ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

В даному випадку арешт на майно позивача було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Враховуючи викладене, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що відбулися в органі, який наклав арешт на майно вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора не є ефективним способом захисту порушеного права.

Тим більше, що позивач намагався вирішити це питання у позасудовому порядку та звертався з відповідним клопотанням до СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області та Мелітопольської місцевої прокуратури.

Кримінальну справу, в межах якої на майно ТОВ Газонні машини накладено арешт, закрито на стадії досудового слідства і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.

Згідно зі статтею 174 нині чинного КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування. Процедури вирішення цього питання за межами кримінального провадження, в тому числі закритого органом досудового слідства, не передбачено.

КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі.

Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження, яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості посадової особи підприємства, тобто з реабілітуючої підстави. Для відновлення справи необхідним є скасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування посадової особи підприємства. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки посадової особи позивача і таким чином призведе до погіршення її правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту прав та законних інтересів особи, відносно якої вирішено питання про закриття кримінального провадження.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним актом і лише у разі, якщо його заявляє особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди (ч.1 ст. 128 УПК України).

В даному випадку позивач пред`являє позов не у зв`язку з завданням йому майнової шкоди, а з підстави необґрунтованого обмеження його права власності рішенням слідчого.

Кримінальне провадження з обвинувальним актом на розгляд суду кримінальної юрисдикції не надходило. Відтак суд кримінальної юрисдикції не має правових підстав розпочинати судове провадження для вирішення лише цивільного позову, до того ж заявленого не до обвинуваченого чи осіб, які несуть відповідальність за його дії, а до ГУ ДПС у Запорізькій області.

Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра майже 7 років потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим.

Кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження, а тому для захисту прав позивача, як власника майна, позовні вимоги слід задовольнити.

Доводи представника відповідача про те, що Головне Управління Державної податкової служби у Запорізькій області не є належним відповідачем у справі безпідставні.

В даному випадку арешт на майно позивача було накладено слідчим СВ ПП ОДПС з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна, Головне управління ДПС у Запорізькій області, як орган Державної податкової служби України почав виконувати функції і повноваження Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Головне управління ДПС у Запорізькій області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,19,81,89,133,263,265 ЦПК України, ст.ст.319,321,386,391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газонні машини до Головного Управління Державної податкової служби у Запорізькій області про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт накладений постановою старшого слідчого СВ ПП Мелітопольської ОДПІ Довгаль О.С. від 26.09.2008 на автомобіль ЗАЗ 110307, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Газонні машини .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Газонні машини , код ЄДРПОУ 32886874, місце знаходження за адресою м. Мелітополь, вул. Зіндельса, 17.

Відповідач: Головне Управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 43143945, місце знаходження за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166.

Повне рішення суду складено 02.03.2020.

СУДДЯ: