Рішення

від 20.02.2020 по справі 522/18591/19

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 522/18591/19

Провадження № 2/506/15/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2020 смт Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря Гушкана Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни Одеської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості та штрафу, -

Встановив:

04.11.2019 року ТОВ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР (далі - позивач або ТОВ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР ) звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 8 900 грн. 00 коп. за кредитним договором №10.01.2019-010000846, яка складається з наступного: розмір кредиту, отриманого відповідачем - 5000 грн., розмір процентів за користування кредитом - 1400 грн., розмір штрафу, про стягнення якої заявлено позивачем - 2500 грн. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 11.12.2018 між ТОВ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11.12.2018-1000000541, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Даний договір укладений на строк до одного місяця (п. 8.1 договору), кредит наданий на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника (п. 1.2 договору), внаслідок чого цей договір не є договором про споживчий кредит та на нього не поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування". Відповідно до п. 1.4 договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн. на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення кредиту до 24.12.2018 та платою за користування кредитом у розмірі 1400,00 грн. 11.12.2018 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 5000,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером № 9163 від 11.12.2018 року, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі. В подальшому, 10.01.2019 року між сторонами було укладено кредитний договір №10.01.2019-010000846, з аналогічними умовами. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 10.01.2019 року сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 5000 грн. за кредитним договором №10.01.2019-010000846 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми за попереднім кредитним договором. Проте в порушення вимог Цивільного кодексу України та умов договору відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до п.5.4 кредитного договору позивач нарахував позичальнику штраф, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Хоча загальна сума заборгованості зі штрафу становить 35 456 гривень, проте позивач просить стягнути лише її частину, а саме 2500 гривень, що не є відмовою позивача про стягнення іншої частині штрафу у майбутньому.

14.11.2019 року ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси, матеріли цивільної справи направлено до Красноокнянського районного суду Одеської області, для розгляду за підсудністю.

11.12.2019 року справу передано судді Бурдинюк О.С.

18.12.2019 року відкрито провадження по даній справі.

14.01.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_1 просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено факт виникнення зобов`язань між сторонами за кредитним договором №10.01.2019-010000846, не надано належних доказів того, що саме відповідачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (смс повідомлення з кодом 1121), зокрема відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Також позивач не надав ніяких документів, які підтверджують будь-які операції з коштами.

21.01.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача, згідно якого останній стверджував, що отримання та користування відповідачем кредитними коштами підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи містять копії квитанцій, які вказують на часткове погашення заборгованості і це на його думку доводить факт визнання відповідачем заборгованості перед товариством. Крім того, спірний кредитний договір укладений відповідно до Закону України Про електронну комерцію , який регулює правові відносини у сфері електронної комерції підчас вчинення електронних правочинів. Квитанція про перерахунок коштів за кредитним договором відповідає вимогам законодавства про електронні платіжні документи.

Представник позивача, повідомлений належним чином, до суду не з`явився, про поважність причини неявки суд не сповістив, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався. Згідно п. 4 позовної заяви просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач, повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, 20.02.2020 року подав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу у його відсутність, при цьому додатково зазначив, що позов визнає частково у розмірі 2824 грн. по договору від 11.12.2018 року, оскільки, дійсно ним було отримано кредит по даному договору у розмірі 5000 грн., який ним погашено частково, а саме сплачено: 1400 грн. - відсотки за користування кредитом і 2176 грн. - тіло кредиту. Разом з тим, договір від 10.01.2019 року ним не укладався, у зв`язку з чим вимоги позивача в іншій частині є безпідставними.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2018 між ТОВ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11.12.2018-1000000541, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Даний договір укладений на строк до одного місяця (п. 8.1 договору), кредит наданий на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника (п. 1.2 договору), внаслідок чого цей договір не є договором про споживчий кредит та на нього не поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 1.4 договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн. на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення кредиту до 24.12.2018 та платою за користування кредитом у розмірі 1400,00 грн.

Відповідно до п.5.4. кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору у разі несплати кредиту та/або процентів у строки, встановлені договором, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів до позичальника може бути застосований штраф згідно з п.5.4. кредитного договору.

11.12.2018 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 5000,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером № 9163 від 11.12.2018 року, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

Дані обставини сторонами не оспорювалися, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК.

Позивач стверджує, що в подальшому, 10.01.2019 року між сторонами було укладено кредитний договір №10.01.2019-010000846, з аналогічними умовами. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 10.01.2019 року сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 5000 грн. за кредитним договором №10.01.2019-010000846 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми за попереднім кредитним договором.

Разом з тим, суд не погоджується з даними фактами виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів визначено ст. 81 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Тому суд може приймати та покладати в основу свого рішення лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Як наслідок, сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування судом самостійно таких доказів було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, позивач повинен був би надати суду належні та допустимі докази, які б доводили його покликання.

Між тим, наведений обов`язок належним чином виконано.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Також правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями ст.ст. 5,6,7,15 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"

Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинного на день укладення кредитного договору) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

З огляду на наведені норми права позивачем для доведення факту укладення між ним та відповідачем договору в електронній формі мали б бути надані докази підписання такого документу сторонами за допомогою електронного підпису, який відповідав би вимогам закону, договірним умовам за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або ж докази того, що вказаний при ідентифікації номер телефону належить позичальнику. Чого зроблено не було, а тому дана обставина лишається недоведеною і відхиляється судом. При цьому відповідач також заперечує факт підписання заявки про укладення кредитного договору.

Більш того, відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, підчас розгляду справи, не було доведено достеменності посилань позивача на факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №10.01.2019-010000846на картковий рахунок саме ОСОБА_1 .

Тому аргументи, зазначені у відповіді на відзив позивача, суд не бере до уваги, оскільки вони зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення обставин справи у зручний спосіб, який має за мету задоволення позовних вимог.

Разом з тим, як зазначено відповідачем у заяві від 20.02.2020 року, він погоджується з позовом в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 2824 грн. за кредитним договором від 11.12.2018 року, оскільки ним було здійснено погашення за даним договором лише у сумі 1400 грн. та 2176 грн. на користь позивача. Більш того, позивач, у наданій відповіді на відзив також підтверджує отримання даних сум від відповідача.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 2824 грн., суд відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України вважає необхідним задовольнити позов частково, стягнувши з останнього на користь позивача вищевказану суму. Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову у цій частині, судом не виявлено.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у у розмірі 609 грн. 54 коп. (1921 грн.*2824 грн.) /8900 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2824 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять чотири гривні).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судові витрати у розмірі 609 грн. 54 коп. (шістсот дев`ять гривень п`ятдесят чотири копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення у порядку визначеному п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

СуддяО. С. Бурдинюк