Рішення

від 02.03.2020 по справі 683/911/19

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/911/19

2/683/865/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області:

в складі головуючого - судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Свідерської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ Старокостянтинівське міжрайагропостач , третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору Старокостянтинівська міська рада про визнання права користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівське міжрайагропостач", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Старокостянтинівська міська рада, в якому просить: визнати припиненим з 30 червня 2011 року право користування приватним акціонерним товариством "Старокостянтинівське міжрайагропостач» земельною ділянкою згідно з державним актом серії ХМ № 050, виданим 02 червня 1994 року на право постійного користування землею, в частині земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 2532 кв.м для обслуговування належної їй нежитлової будівлі (будівлі складу); визнати за нею з 30 червня 2011 року право користування земельною ділянкою площею 2532 кв.м для обслуговування належної їй нежитлової будівлі (будівлі складу), розташованої за адресою АДРЕСА_2 , до моменту її викупу чи оренди у третьої особи. В обґрунтування позову посилається на те, що їй на праві приватної власності належить нежитлова будівля, розташована за адресою АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 15 червня 2011 року.

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року за №18 п.2/31/VII ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 2532 кв.м, необхідна для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування належної мені будівлі складу), є частиною земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача на підставі державного акта на право постійного користування серії ХМ № 050, виданого 02 червня 1994 року на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради від 06 квітня 1994 року №3.

Оскільки Старокостянтинівською міською радою позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вона обмежена в праві постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває в її фактичному користуванні, та присвоєнні їй кадастрового номера, тому позивач звернулась до суду.

Представник позивача - адвокат Кашин В.А. в судове засідання не з`явився та звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд, за згодою позивача, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Третя особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, її представник у судове засідання не з`явився та подав заяву, в якій при вирішенні справи покладається на думку суду.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2011 року.

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року за №18 п.2/31/VII позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 2532 кв.м, необхідна для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування належної їй будівлі складу), є частиною земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні ПрАТ "Старокостянтинівське міжрайагропостач".

Зазначені обставини підтверджуються: договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченим 15 червня 2011 року; витягом про державну реєстрацію прав від 30 червня 2011 року; рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 27 червня 2013 року про присвоєння адреси; планом розташування земельної ділянки та кадастровим планом земельної ділянки; рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року №18 п.2/31/VII; державним актом на право постійного користування серія ХМ №050, виданим 02 червня 1994 року на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради від 06 квітня 1994 року №3.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.5 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд усе, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Окрім того, пунктом е частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі за № 6-2225 цс16.

З аналізу норм законодавства та матеріалів цивільної справи слідує, що з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_2 , тобто з 30 червня 2011 року, до неї перейшло право користування земельною ділянкою площею 2532 кв.м, необхідною для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування будівлі складу).

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, з урахуванням того, що ОСОБА_1 рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16 листопада 2018 року за №18п.2/31/VII відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, належним способом захисту її права буде визнання припиненим з 30 червня 2011 року права користування приватним акціонерним товариством "Старокостянтинівське міжрайагропостач" земельною ділянкою згідно з державним актом серії ХМ № 050, виданим 02 червня 1994 року на право постійного користування землею в частині земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 2532 кв.м, та визнання за ОСОБА_1 з 30 червня 2011 року права користування земельною ділянкою площею 2532 кв.м для обслуговування належної їй нежитлової будівлі (будівлі складу), розташованою по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати припиненим з 30 червня 2011 року право користування ПрАТ Старокостянтинівське міжрайагропостач земельною ділянкою згідно з Державним актом серія ХМ №050, виданного 02 червня 1994 року на право постійного користування землею, в частині земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 площею 2532 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 з 30 червня 2011 року право користування земельною ділянкою для обслуговування нежитлової будівлі (будівлі складу) площею 2532 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_3 .

Відповідач: ПрАТ Старокостянтинівське міжрайагропостач 31100 вул.Кривоноса,14 м.Старокостянтинів Хмельницької області, ЄДРПОУ 00908410.

Повне рішення суду складене 25 листопада 2019 року.

Суддя