Постанова

від 19.02.2020 по справі 359/5870/18

НЕ ВКАЗАНО

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 359/5870/18 Номер провадження: 22-ц/824/3004/2020 Головуючий у суді першої інстанції Є.О. Борець Суддя -доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач

19 лютого 2020 року місто Київ

Номер справи 359/5870/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Горак Ю.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Борця Є.О., в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області, о 19год. 29хв., повне рішення складено 14 жовтня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частку земельної ділянки, мотивований тим, що вона є власником ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 3220888001:01:010:0038. Позивач вважає, що з набуттям права власності на частку вказаного будинку до неї у порядку положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України перейшло право власності на ѕ частки земельної ділянки з кадастровим номером 3220888001:01:010:0038 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку. Звернення до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області залишилися безрезультатними, а тому позивач вважає порушеним своє право на власність та просить суд визнати за нею право власності на ѕ частки земельної ділянки з кадастровим номером 3220888001:01:010:0038, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на частку земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа по справі ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм як матеріального так і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду про те, що ОСОБА_5 за життя не набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220888001:01:010:0038, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, площею 0, 05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначити у мотивувальній частині рішення суду, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 144281805 від 07 листопада 2018 року, ОСОБА_5 10 квітня 2013 року подав заяву про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220888001:01:010:0038, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, площею 0, 05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно з дати подання заяви - 10 квітня 2013 року став власником спірної земельної ділянки. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову, однак дійшов помилково висновку про те, що спірна земельна ділянка не є спадковим майном у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 за життя не набув право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що незважаючи на те, що 10.04.2013 ОСОБА_5 подав заяву про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, право власності на неї він не набув, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності державним реєстратором РМ Бориспільського МРУЮ було прийнято 04.06.2013, тобто після його смерті. Вважає, що такий висновок суду суперечить нормам закону, що діяв на час набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, оскільки датою і часом реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата та час реєстрації відповідної заяви у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав. Суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин статтю 125 ЗК України, ч. 12 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 10.04.2013), п. 19 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.

Вважає, що суд повинен був мотивувати своє рішення про відмову в позові саме тим, що спірне майно є спадковою масою і воно підлягає поділу в порядку спадкуванню спадкоємцями по закону першої черги у відповідних частинах. Преюдиційний висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 не набув за життя право власності на спірну земельну ділянку, впливає на право ОСОБА_2 реалізувати своє право на спадщину в частині саме спірної земельної ділянки, с приводу якої фактично виник спір між позивачем, ним та ОСОБА_4 , а тому рішення в цій частині підлягає зміні апеляційним судом.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.

Третя особа ОСОБА_4 просив також задовольнити апеляційну скаргу посилаючись на те, що між співвласниками будинку (квартири) виник реальний спір щодо користування спірною земельною ділянкою, яка належала померлому ОСОБА_5 на праві власності. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 не скористався.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилася, про час, місце і дату розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про час, місце і дату розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції на час розгляду справи від зазначених осіб не надходило.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача ОСОБА_1 та представника Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно договору від 29.01.1992 ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 148-149, т. І).

Адреса домогосподарства по АДРЕСА_5 змінилася після проведення інвентаризації вулиць та будинків в 1987 році і домогосподарству присвоєно адресу: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 3713 від 04.11.2009 виданою ОСОБА_5 (а.с. 98, т. І).

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Управлінням Держземагенства у Бориспільському районі Київської області 29.03.2013 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 3220888001:01:010:0038. (т.1 а.с.57)

10.04.2013 ОСОБА_5 звернувся до Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 3220888001:01:010:0038, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 03.06.2013 Серія НОМЕР_1 (а.с.97, т. І).

04.06.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області прийнято рішення № 2862123 про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт (земельну ділянку) за ОСОБА_5 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.12.13, т. І).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих приватним нотаріусом Бориспілького районного нотаріального округу Куницьким В.В. 26.12.2013, спадкоємцями майна по ј частки від Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 померлого ОСОБА_5 є його: син ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_7 , дружина ОСОБА_8 (а.с.160, 167, 172, 177, т. І).

На іншу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 26.12.2013 приватним нотаріусом Бориспілького районного нотаріального округу Куницьким В.В. видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 157, т. І).

02.03.2016 згідно договору дарування ѕ частки квартири дарувальники ОСОБА_8 (1/2 +1/8) та ОСОБА_7 (1/8) передали майно у власність обдаровуваної ОСОБА_1 безоплатно, а обдаровувана прийняла безоплатно у власність 3/4 частки квартири під номером АДРЕСА_1 (а.с. 17-18, т. І).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 144281805 від 07.11.2018 сформованої Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області власником земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 75017332208), площею 0,05 га, кадастровий номер 3220888001:01:010:0038, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 (а.с. 57, т. І).

У пункті актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна у графі опис об`єкта в даній довідці зазначено дату державної реєстрації земельної ділянки 29.03.2013, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області.

У пункті актуальної інформації про право власності в графі дата, час державної реєстрації в даній довідці вказано 10.04.2013, а в графі підстава внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2862123 від 04.06.2013, Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на ѕ частки земельної ділянки, на якій розташована квартира АДРЕСА_1 , пропорційно до часток інших осіб у праві власності яких перебуває квартира у одноквартирному будинку, посилаючись на положення статті 377 ЦК України та статей 120, 125 ЗК України, оскільки вважає, що таке право власності вона набула у зв`язку із набуттям права власності на ѕ частки спірної квартири у одноквартирному будинку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 не набув права власності на спірну земельну ділянку за життя, а тому це речове право не ввійшло до складу його спадщини та не було успадковане ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , а тому право власності на вказану земельну ділянку не перейшло і до ОСОБА_1 згідно договору дарування ѕ часток квартири.

Колегія суддів вважає вірним рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, але не погоджується із обґрунтуванням такого висновку з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема земельну ділянку.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до частин першої та другої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (стаття 358 ЦК України).

Отже, право спільної часткової власності є правом двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його діти: син ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_7 та дружина ОСОБА_8 , які прийняли спадщину та отримали у спадок за законом відповідні частки квартири АДРЕСА_1 , а отже зазначені особи були співвласниками вказаної квартири.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати за нею право власності на ѕ частини земельної ділянки на якій розташована спірна квартира ѕ частки якої належить їй на праві власності згідно договору дарування.

Із пояснень ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 наданих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що між співвласниками спірної квартири існує спір щодо прав на земельну ділянку, який виник внаслідок того, що приватний нотаріус відмовив спадкоємцю ОСОБА_2 (т.1 а.с.55,56) оформити спадщину за законом і видати правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на вищевказану земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 було видано після його смерті.

ОСОБА_1 пред`явила позов до відповідача - Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області та не заявила будь - яких вимог щодо спірної земельної ділянки до співвласників зазначеного будинку (квартири) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з якими у неї дійсно виник спір щодо спірної земельної ділянки.

При цьому, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно саме померлий ОСОБА_5 є власником спірної земельної ділянки. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію від 04.06.2013, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.06.2013 року ніким не оспорено, не скасовано, не визнано недійсним, а тому висновок суду про те, що померлому ОСОБА_5 не належала спірна земельна ділянка на праві власності є передчасним.

Так, відповідно ч. 12 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 10.04.2013), п. 19 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 датою та часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата та час реєстрації заяви про державну реєстрацію у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Як позивач, так і ОСОБА_2 , і ОСОБА_4 , згідно закону, мають право на отримання у власність частки земельної ділянки на якій розташована квартира АДРЕСА_1 , оскільки разом з ОСОБА_1 є співвласниками цієї квартири, що належить їм на справі спільної часткової власності. Спір щодо прав зазначених осіб на спірну земельну ділянку підлягає вирішенню в установленому законом порядку. Але ОСОБА_1 позов до належних відповідачів не пред`явила, що є самостійною підставою для відмови їй у задоволенні позову пред`явленого до Щасливської сільської ради, яка вирішення цього спору віднесла на розсуд суду та вважає власником спірної земельної ділянки померлого ОСОБА_5 .

Так, частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статті 15, 16 ЦК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу до суду.

Вказані статті визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зі змісту положень ст. 48 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене та наводячи мотиви з яких дійшов висновку про відмову у задоволенні позову не врахував, що спір щодо зазначеної земельної ділянки виник між позивачем і третіми особами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як співвласники вищевказаного нерухомого майна, а тому вони повинні бути відповідачами при вирішенні спору у даних правовідносинах, а не третіми особами, оскільки із матеріалів справи та наданих учасниками справи пояснень чітко вбачається, що між співвласниками квартири існує спір про право власності (як і користування) на вищевказану земельну ділянку. Також із пояснень представника ОСОБА_2 вбачається, що останній не погоджується із заявленими ОСОБА_1 вимогами про належність їй на праві власності ѕ частки спірної земельної ділянки, він вважає, що земельна ділянка має успадковуватись спадкоємцями померлого ОСОБА_5 у відповідності до вимог закону, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності дана земельна ділянка належить померлому ОСОБА_5 , дане свідоцтво ніким не оспорено і не скасовано. Наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.

Отже, обґрунтовуючи свій висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, а тому мотиви якими керувався суд при вирішенні спору є помилковими, а висновки передчасними. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, не роз`яснив позивачу принцип диспозитивності цивільного судочинства та положення закону про змагальність сторін (ст.ст. 12,13 ЦПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року підлягає зміні, а тому суд викладає його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишає без змін, оскільки в цій частині воно є законним. Позов заявлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки апеляційним судом частково задоволено апеляційну скаргу, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Змінити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 27 лютого 2020 року.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна