Постанова

від 20.02.2020 по справі 357/8471/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 357/8471/18

номер провадження: 22-ц/824/551/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 07 серпня 2019 року у складі судді Дубановської І.Д., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання розпорядження недійсним, скасування уДержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності, витребування земельної ділянки із незаконного володіння, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право оренди земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі земель запис про реєстрацію земельної ділянки та скасування поземельної книги,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Білоцерківська РДА), ОСОБА_1 , сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський (далі - СВК Розаліївський ), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання розпорядження недійсним, скасування державних реєстрацій та витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є спадкоємцями за заповітом після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняли спадщину, що залишилась після її смерті. До складу спадщини увійшла земельна ділянка площею 7,160 га, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вказували, що в ході оформлення спадкових прав на вказану земельну ділянку було встановлено, що вона накладається на земельну ділянку площею 3,5801 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220485800:01:002:0075, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2524 від 12 серпня 2015 року після смерті ОСОБА_7 , відсоток накладення становить 50,0009%. Вказували, що ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року передала вказану вище земельну ділянку СВК Розаліївський .

З наведених підстав, та враховуючи, що позивачі не можуть оформити спадкові права на земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , просили:

визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області за № 149 від 28 травня 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_7 та передачі їй у власність земельної ділянки площею 3,5801 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 10773105 від 12 серпня 2015 року, підставою виникнення якого є свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2524 від 12 серпня 2015 року, видане на ім`я ОСОБА_1 , виданого нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23608940 від 15 жовтня 2013 року;

витребувати із незаконного володіння СВК Розаліївський на користь позивачів земельну ділянку площею 3,5801 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:01:002:0075;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки за № 19717272 від 27 березня 2017 року, підставою виникнення якого є договір оренди землі від 01 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та СВК Розаліївський , зареєстрований державним реєстратором комунального підприємства Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Ярмолою І.І., підстава внесення запису - рішення індексний номер 34531492 від 30 березня 2017 року;

скасувати в Державному реєстрі земель запис про реєстрацію земельної ділянки 3220485800:01:002:0075 та Поземельну книгу 3220485800:01:002:0075.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 - задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області за № 149 від 28 травня 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_7 та передачі їй у власність земельної ділянки площею 3,5801 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 10773105 від 12 серпня 2015 року, підставою виникнення якого є свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2524 від 12 серпня 2015 року видане на ім`я ОСОБА_1 , виданого нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23608940 від 15 жовтня 2013 року.

Витребувано із незаконного володіння Сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,5801 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220485800:01:002:0075.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки за № 19717272 від 27 березня 2017 року, підставою виникнення якого є договір оренди землі від 01 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та СВК Розаліївський , зареєстрований державним реєстратором Комунального підприємства Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Ярмолою І.І., підстава внесення запису - рішення індексний номер 34531492 від 30 березня 2017 року.

Скасовано в Державному реєстрі земель запис про реєстрацію земельної ділянки 3220485800:01:002:0075 та Поземельну книгу 3220485800:01:002:0075.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі не отримали свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Вказує, що позивачі не надали постанову нотаріуса про відмову у видачі їм свідоцтва про право на спадщину на підтвердження неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі. Суд першої інстанції не з`ясував обставин наявності у позивачів перешкод в оформленні спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 у нотаріальній конторі, а позивачі не надали доказів неможливості оформити спадкові права на земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_9 .

Оскільки позивачі у даній справі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , але не отримали свідоцтво про право на спадщину, то вважає, що вони не є власниками спадкового майна. У зв`язку з цим вони не мають права заявляти вимоги про витребування спірного спадкового майна з чужого незаконного володіння СВК Розаліївський згідно з ч.1 ст.387 ЦК України, так як таким правом наділений лише власник майна.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 7,160 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №17430, виданого 04 травня 2001 року Розаліївською сільською радою.

21 березня 2007 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все майно де б воно не було із чого б воно не складалось і на що вона за законом матиме право ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області Боженко Т.М.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , яке видане 25 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельну ділянку на підставі прийняття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 прийняли спадщину.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка площею 7,160 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належить позивачам з часу відкриття спадщини, тобто, з 23 жовтня 2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на замовлення позивача ОСОБА_2 сертифікованим інженером-землевпорядником приватного підприємства Юреско ОСОБА_10 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,160 га, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 28-44, т.1).

Згідно рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № PB-3200388702016 від 19 вересня 2016 року державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 09 вересня 2016 року разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Рекомендовано: звестися або вирішити питання через суд так як земельна ділянка накладається на земельну ділянку площею 3,5801 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220485800:01:002:0075 на 50,0009% (а.с. 45, т.1).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що земельна ділянка площею 3,5801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220485800:01:002:0075, належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 серпня 2015 року після смерті ОСОБА_7 . Запис про неї як власника внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно 12 серпня 2015 року за № 10773105, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 23608940 від 15 жовтня 2013 року.

Встановлено, що ОСОБА_7 набула вказану земельну ділянку у власність на підставі розпорядження Білоцерківської РДА № 149 від 28 травня 2013 року.

При державній реєстрації земельної ділянки площею 3,5801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_7 відкрито Поземельну книгу з присвоєнням кадастрового номеру: 3220485800:01:002:0075 та внесено запис про її реєстрацію до Державного реєстру земель.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що частина земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 перебуває у власності ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті Білоцерківською РДА розпорядження № 149 від 28 травня 2013 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 3,5801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220485800:01:002:0075, порушено право позивачів на успадковану земельну ділянку після смерті ОСОБА_6 .

Встановлено, що вказані обставини Білоцерківська РДА не заперечувала, а ОСОБА_1 та її представник правильність даних технічної документації, виготовленої на замовлення ОСОБА_2 , під сумнів не ставили.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА № 149 від 28 травня 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_7 та передачі їй у власність земельної ділянки площею 3,5801 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, оскільки вказане розпорядження порушує права позивачів на оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

З наведених підстав суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про скасування запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, згідно якого власником земельної ділянки площею 3,5801 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з п.п.3 п.50 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17 жовтня 2012 року номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України Про Державний земельний кадастр поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку.

Згідно з п.4 ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України Про Державний земельний кадастр поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 60 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17 жовтня 2012 року, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що при державній реєстрації земельної ділянки площею 3,5801 га з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_7 відкрито Поземельну книгу з присвоєнням кадастрового номеру 3220485800:01:002:0075 та внесено запис про її реєстрацію до Державного реєстру земель.

Враховуючи, що наявність вказаного вище запису у Поземельній книзі створить перешкоди у можливості позивачам провести реєстрацію земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов привального висновку про наявність підстав для скасування Поземельної книги з присвоєнням кадастрового номеру 3220485800:01:002:0075 та запису про її реєстрацію до Державного реєстру земель.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та СВК Розаліївський укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала земельну ділянку площею 3,5801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220485800:01:002:0075, в оренду СВК Розаліївський на 10 років. Про право оренди внесений запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про інші речові права за № 19717272 від 27 березня 2017 року, підстава внесення запису - рішення індексний номер 34531429 від 30 березня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право володіння.

Згідно з п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права - право оренди земельної ділянки.

Встановлено, що СВК Розаліївський на підставі договору оренди землі, тобто відплатним договором, набув у володіння спірну земельну ділянку (добросовісний набувач).

Згідно з п.2 ч.1 ст.399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Установивши, що земельна ділянка, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , вибула з володіння позивачів на підставі незаконного розпорядження Білоцерківської РДА, поза їх волею, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого про наявність правових підстав для витребування із незаконного володіння СВК Розаліївський на користь позивачів земельну ділянку площею 3,5801 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:01:002:0075.

З наведених підстав суд першої інстанції також правильно скасував запис про таке право оренди у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не довели неможливість оформити спадкові права вказану на земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_8 , оскільки не отримали свідоцтва про право на спадщину після її смерті та не надали суду постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщини, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК).

Отже не отримання позивачами свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_6 не спростовує того факту, що з моменту відкриття спадщини, тобто, з 23 жовтня 2007 року їм належить земельна ділянка площею 7,160 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

При цьому колегія суддів враховує, що порядок видачі свідоцтва про право на спадщину врегульований Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Згідно ч.1 ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Відповідно до п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Отже, в разі, якщо відомості про земельну ділянку не містяться у Державному земельному кадастрі, нотаріус не має права видати свідоцтво про право спадщину на неї.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відомості про земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 до Державного земельного кадастру не вносились. Тому з метою оформити спадкові права на земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , на замовлення позивача ОСОБА_2 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення її меж в натурі (на місцевості), яка разом із заявою подана до Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області. Однак рішенням Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області відмовлено ОСОБА_2 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку із тим, що вона накладається на земельну ділянку площею 3,5801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220485800:01:002:0075, яка належить ОСОБА_1 , на 50,0009%.

Таким чином позивачі у встановлений законом спосіб довели неможливість оформити спадкові права на отриману у спадщину земельну ділянку після смерті ОСОБА_9 .

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: