Рішення

від 19.02.2020 по справі 160/3419/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Справа № 160/3419/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Захарчук К.О., представника відповідача - Чабан О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007001418 від 05.03.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 718 292,00 грн. та №0007011418 від 05.03.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 202 135,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Імекс Пром Торг (код ЄДРПОУ 41274376) за період з 01.08.2018 по 31.08.2018, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0007001418 від 05.03.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 718 292,00 грн. та №0007011418 від 05.03.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 202 135,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

22.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

21.05.2019 року у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання, вирішено розгляд клопотання про зупинення провадження відкласти до наступного судового засідання та відкладено судове засідання.

21.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

19.06.2019 року представником позивача у підготовчому судовому засіданні було надано письмові пояснення відповідно до яких вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач не надав жодного доказу та аргументі, який би підтвердив правомірність проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

19.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №160/2414/19.

07.08.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

03.09.2019 року у підготовчому судовому засіданні визнано неявку позивача без поважних причин та відкладено розгляд справи.

11.09.2019 року у підготовчому судовому засіданні представником було надано додаткові пояснення по справі відповідно до яких вказано, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій та безоплатне одержання позивачем товару від контрагента не ґрунтується на жодних доказах та є по суті припущенням контролюючого органу, а отже не може бути підставою для визначення податкових зобов`язань.

11.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

11.09.2019 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

25.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №160/2414/19.

22.01.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

19.02.2020 року представник позивача під час розгляду справи по суті просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Хімпромгруп з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Імекс Пром Торг (код ЄДРПОУ 41274376) за період з 01.08.2018 по 31.08.2018, за результатами якої складено акт перевірки №5559/04-36-14-18/40497752 від 08.02.2019 року.

Згідно висновків акта №5559/04-36-14-18/40497752 від 08.02.2019 року перевіркою було встановлено порушення:

- п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п.1 п.4 розділ V, п.п.1, п.п.2, п.п.5, п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13) внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 161 708 грн., в тому числі: - серпень 2018 року - 161 708 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) в сумі 718 292 грн. по декларації за серпень 2018 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем було подано відповідачу заперечення від 18.02.2019 року на акт перевірки.

Відповідач листом №23767 від 01.03.2019 року повідомило позивача, що висновки акта перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі висновків акта перевірки №5559/04-36-14-18/40497752 від 08.02.2019 року, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0007001418 від 05.03.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 718 292,00 грн. та №0007011418 від 05.03.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 202 135,00 грн.

18.03.2019 року позивач листом вих.№18/03-2 подав до ДФС України скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

01.04.2019 року рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №38060/10/04-36-10-01-09 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджується із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав проведення перевірки, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року у справі №160/2414/19 було відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними щодо призначення та проведення документальної позапланової перевірки та скасування наказу №134-п від 10.01.2019 року. Вказане рішення набрало законної сили 07.11.2019 року.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року у справі №160/2414/19 суд дійшов висновку, що у відповідача були законні підстави для призначення та проведення позапланової виїзної перевірки.

Тобто, в межах вказаного рішення було досліджено дії відповідача щодо призначення перевірки за результатами, якої було винесено оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення та відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо порушень встановлених під час перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ Імекс Пром Торг (код ЄДРПОУ 41274376).

Між ТОВ Імекс Пром Торг (Продавець) та ТОВ Хімпромгруп (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №49 від 12.07.2018 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити залізничну вагон цистерну (товар) в кількості та асортименті, відповідно до специфікації №1.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано наступні докази: договір купівлі-продажу № 49 від 12.07.2018 року, акти прийому-передачі вагонів- цистерн, складені податкові накладні щодо поставки вагонів-цистерн, договір поставки з ПП Агро Успіх , видаткові накладні, виписка банку за 13.07.2018 року, договір купівлі-продажу з ТОВ Торгсервіс , виписка по рахунку за 02.07.2018 року, виписка по рахунку за 10.08.2018 року, виписка по рахунку за 04.12.2018 року, рахунок № 751 від 20.11.2018 року, рахунок № 17 від 20,11,2018 року, рахунок № 747 від 16.11.2018 року, залізнична накладна № 52645058, рахунок № 774 від 22.12.2018 року, залізнична накладна № 46771507, залізнична накладна № 46771499, рахунок № 769 від 18.12.2018 року, залізнична накладна № 46675286, залізнична накладна № 4667302, наказ про призначення директора ТОВ Хімпромгруп , наказ про призначення бухгалтера ТОВ Хімпромгруп , штатний розпис ТОВ Хімпромгруп , договір оренди про використання офісних та складських приміщень від 30.01.2017 року, бухгалтерська довідка про наявність основних засобів станом на 01,12,2018 року, оборотно-сальдові відомості по контрагентах, задіяних у даній операції (рах. 36, 63), довідка про реквізити контрагентів-покупців, яким поставлено товар.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, суд зазначає, що під час перевірки контролюючим органом не було зазначено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про безтоварність господарських операцій із усіма контрагентами, у звязку з неможливістю встановлення ланцюга постачання, з огляду на дані Єдиного реєстру податкових накладних та наявну податкову інформацію стосовно попередніх постачальників контрагента позивача (неподання звітності, відсутності сплати за використаний газ, електроенергію, не встановлення придбання чи оренди землі, здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт тощо)

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Щодо вищевказаного твердження відповідача, суд зазначає, що розглянувши матеріали Акту судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагента платника, тобто третьої особи та допущених ним правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов`язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Також, суд вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №2040/5325/18 (провадження №К/9901/20071/19), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3 032,04 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №248 від 12.04.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 3 032,04 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп (51918, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Дніпробудівська, буд.35, код ЄДРПОУ 40497752) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0007001418 від 05.03.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 718 292,00 грн. та №0007011418 від 05.03.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 202 135,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп (код ЄДРПОУ 40497752) судові витрати в розмірі 3 032,04 грн. (три тисячі тридцять дві гривні чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 03.03.2020 року.

Суддя М.В. Дєєв