Рішення

від 02.03.2020 по справі 320/6327/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року справа № 320/6327/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110046/2 від 15 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товару була визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другим (резервним) методом.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію, зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, заявленої ТОВ "Текстиль-Контакт".

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт , ідентифікаційний код юридичної особи 32043747, за місцезнаходженням: вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081, Україна, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 320437426512.

04 грудня 2015 року між Suzhou Jinjin Export-Import Со., LTD, компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (надалі - Продавець ), та Позивачем був укладений Контракт №ЛТК002 (надалі - Контракт ), відповідно до якого Продавець продає, а Позивач купує тканини та готові текстильні вироби (далі - Товар) на умовах СІF-порт Одеса (Україна) (згідно з Інкотермс 2000) в асортименті і кількості, відповідно до інвойсу по кожній партії товару, які додаються до даного Контракту та які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 Контракту Продавець і Позивач погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в письмовому вигляді в інвойсах на кожну партію товару до Контракту.

Ціна за Товар приймається на умовах СІF-порт Одеса (Україна) згідно з Інкотермс 2000 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, доставки вантажу до місця завантаження в контейнер, завантаження вантажу в контейнер, митні процедури та страхування вантажу.

Оплата за товар, який постачається по даному Контракту, здійснюється Позивачем в доларах США на наступних умовах:

20% вартості партії товару - протягом 15 банківських днів з дати підтвердження позивачем інвойсу;

80% вартості партії товару - за 5 календарних днів до заходу контейнера в порт Одеса (Україна).

25 грудня 2017 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду №6 до Контракту (надалі - Додаткова угода 6 ), якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2018 року.

27 грудня 2018 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду №12 до Контракту (надалі - Додаткова угода 12 ), якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2020 року.

22 січня 2019 року Продавець на виконання пункту 2.1 Контракту виставив Позивачу до сплати Інвойс №ТК10-18 (надалі - Інвойс ), відповідно до якого Продавець зобов`язався передати у власність Позивача 99 917,00 погонних метрів тканин загальною вартістю 88 778,81 доларів США на умовах СІF м. Одеса, Україна.

22 січня 2019 року Продавець та Позивач уклали Додаткову угоду №14 до Контракту (надалі - Додаткова угода 14 ), якою, зокрема обумовили та затвердили наступні зміни до положень пункту 4.1 Контракту для партії товару, яка поставлялась відповідно до положень Інвойсу: Оплата за поставлену партію товару здійснюється Позивачем па рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дати заходу контейнера в порт Одеса.

08 травня 2019 року Позивач подав до Київської митниці ДФС (надалі - Відповідач ) додаткову Митну декларацію ІМ40ДТ №ІІА125110/2019/408430 (надалі - Митна декларація 408430 ), у графах 31 якої Позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця за Інвойсом (див. аркуші 23-25 цієї Позовної заяви), а саме:

1) тканини із синтетичних волокон: артикул Oxford-195, тканина з ниток різних кольорів, саржевого переплетення трьох ниток, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - УКТ ЗЕД ) - 5407830090, в кількості 3 430 погонних метрів, загальною вартістю 2 744,00 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 1 );

2) тканини із синтетичних волокон: артикул Oxford-215, тканина пофарбована, саржевого переплетення трьох ниток, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407820000, в кількості 5 309 погонних метрів, загальною вартістю 4 725,01 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 2 );

3) тканини із синтетичних волокон: артикул Oxford-215, тканина з ниток різних кольорів, саржевого переплетення трьох ниток, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407830090, в кількості 5 447 погонних метрів, загальною вартістю 5 719,35 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції - ) (надалі - Товар З );

4) тканини поліефірних ниток: артикул Oxford-85, тканина пофарбована, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407613000, в кількості 15 866 погонних метрів, загальною вартістю 11 264,86 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 4 );

5) тканини поліефірних ниток: артикул Oxford-215, тканина пофарбована, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407699000, в кількості 14 900 погонних метрів, загальною вартістю 17 582,00 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 5 );

6) тканини поліефірних ниток: артикул Oxford-110, тканина вибілена, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407611000, в кількості 26 447 погонних метрів, загальною вартістю 15 339,26 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 6 );

7) тканини з поліефірних ниток: артикул Oxford-85, тканина вибивна, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407619000, в кількості 14 010 погонних метрів, загальною вартістю 12 609,00 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції - ) (надалі - Товар 7 );

8) тканини з поліефірних ниток: артикул Oxford-135, тканина пофарбована, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407613000, в кількості 5 905 погонних метрів, загальною вартістю 5 550,70 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 8 );

9) тканини з поліефірних ниток: артикул Oxford-215, тканина вибивна, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407540000, в кількості 5 852 погонні метри, загальною вартістю 8 485,40 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 9 );

10) полотна трикотажні: артикул 240T-Duspo, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 6006329090, в кількості 2 751 погонний метр, загальною вартістю 4 759,23 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (надалі - Товар 10 ), Надалі при спільному вживанні в тексті цієї Позовної заяви Товар 1, Товар 2, Товар 3, Товар 4, Товар 5, Товар 6, Товар 7, Товар 8 Товар 9 та Товар 10 іменуються як Товар .

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 408430 загальна вартість Товару складає 88 778,81 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах СІF м. Одеса, Україна, тобто Продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки Товару до місця ввезення на митну територію України (порт м. Одеси, Україна), сплатив вартість страхового полісу, а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов`язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010).

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні Митної декларації фотокопії наступних документів: Контракту; Додаткової угоди 12; Додаткової угоди 14; Інвойсу; Коносаменту №1СТ11900750 від 25 січня 2019 року (надалі - Коносамент ); №19С3205А3251/00069 від 04 березня 2019 року; Страхового полісу №АНУХАНУ24219Е0070457 від 22 січня 2019 року (надалі - Страховий поліс ); Прайс-листа виробника товару - Продавця на період грудень 2018 року - травень 2019 року (надалі - Прайс-лист ); Експортної декларації №223120190000264931 від 22 січня 2019 року (надалі - Експортна декларація ).

08 травня 2019 року Відповідач надіслав Позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) Відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 408430 (надалі - Запит ) .

У своєму Запиті Відповідач витребував від Позивача надання наступних документів: 1) інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) додатки до зовнішньоекономічного договору; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач у відповідь на Запит надав Відповідачу фотокопію Експертного висновку №В- 995 від 14 травня 2019 року, складеного Житомирською торгово-промисловою палатою.

15 травня 2019 року Позивач надав Відповідачу свою Заяву №518 (надалі - Заява ), якою повідомив Відповідачу про те, що Позивачем надано всі наявні документи згідно зі статтею 53 МК України та про те, що інші документи відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 53 МК України надаватись не будуть.

15 травня 2019 року Відповідач, незважаючи на всі зусилля Позивача щодо підтвердження митної вартості Товару, прийняв Рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів №ІІА 125110/2019/110046/2 (надалі - Рішення ), яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару 1, Товару 2 та Товару 3 (але не скоригував митну вартість, тобто фактично визнав митну вартість Товару 4. Товару 5, Товару 6. Товару 7, Товару 8. Товару 9 та Товару 10, визначену Позивачем).

15 травня 2019 року Відповідач у зв`язку з прийняттям Рішення виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №ІІА125110/2019/00201, якою відмовив Позивачу в прийнятті Митної декларації 408430.

Таким чином, 16 травня 2019 року Позивач для випуску Товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішенням, подав повторно Відповідачу додаткову Митну декларацію ІМ40ДТ №UА 1251 10/2019/408969 та відповідно до Рішення сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати Позивачем митних платежів для Товару в розмірі 27 044,24 грн. (надалі - Фінансова гарантія ).

Позивач не погоджується з Рішенням, так як вважає, що воно є протиправним, а також таким, що породжує негативні наслідки, зокрема додаткові фінансові витрати у вигляді Фінансової гарантії, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів встановлено, що в ньому відповідач не конкретизував жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Як було зазначено вище, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 4) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Отже, законодавець ставить обов`язок позивача надати відповідачу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та виписку з бухгалтерської документації у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями: Товар №1: МД від 05.03.2019 №UА500010/2019/5132 ; Товар №2: МД від 03.05.2019 № UА500010/2019/3748; Товар №3: МД від 02.05.2019 № UА500010/2019/10757, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій: Товар №1: МД від 05.03.2019 №UА500010/2019/5132 ; Товар №2: МД від 03.05.2019 № UА500010/2019/3748; Товар №3: МД від 02.05.2019 № UА500010/2019/10757, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та суду не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.11.2019 №7245.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110046/2 від 15 травня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (код ЄДРПОУ 32043747) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.