Рішення

від 03.03.2020 по справі 340/3047/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3047/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмового) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Гідросенд» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «Р» № 00000180511 від 05.11.2019, яким ТОВ «Гідросенд» було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 11 005 045 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 502 523 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 00000190511 від 05.11.2019, яким ТОВ «Гідросенд» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 189 857 грн.

Ухвалою судді від 03.12.2019 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Крім того, ухвалою суду, з метою повного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, зобов`язати відповідача надати до суду: детальний розрахунок податкового боргу по періодам із зазначенням сум та контрагентів, згідно податкових повідомлень-рішень від 05.11.2019 №№ 00000180511, 00000190511; докази, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2019 №№ 00000180511, 00000190511(т.1 а.с.1).

27.01.2010 закрито підготовче провадження (т.6 а.с.109).

17.02.2020 сторони в судове засідання не з`явилися, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без їх участі (т.6 а.с.112).

З урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» . Взаємовідносини із зазначеними контрагентами здійснювались згідно укладених між сторонами договорів, придбаний товар використовувався в господарській діяльності ТОВ «Гідросенд» з метою отримання прибутку. Господарські операції супроводжувались оформленням всіх необхідних первинних документів, які складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік". На час укладення позивачем правочинів з контрагентами, останні були належним чином зареєстрований та був платником податку на додану вартість. Тому, позивач вважає, що ним, в повній мірі, дотримано вимог норм законодавчих актів при взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами та оподаткуванні господарських операцій з ним.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки операції між позивачем та ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» не підтверджуються стосовно наявності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що свідчить про відсутність фактичної можливості здійснення фінансово-господарської діяльності в частині проведеної реалізації на адресу ТОВ «Гідросенд» . Також, в ході проведення перевірки платником не надано сертифікати якості на товар або відомості щодо товаровиробника продукції, яка відображена як реалізована, що не дає можливості визначити походження товару (т.6 а.с.79-81).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

В період з 09.09.2019 р. по 13.09.2019 року співробітниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (код ЄДРПОУ 34996776) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» (код 40991744) за грудень 2018 року, січень, лютий, березень 2019 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2018 року, січень, лютий, березень 2019 року, ТОВ«АГРОКОМФОРТ» (код 41320097) за жовтень 2018, січень, лютий 2019 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2018, січень, лютий 2019 року, ПП «АГРОЦЕНТР» (код 32945190) за жовтень, листопад 2018 року, лютий, квітень 2019 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2018 року, лютий, квітень 2019 року, ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» (код 39990695) за лютий, березень 2019 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень 2019 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів за 2018рік та І півріччя 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2019 №3/11-28-05-11/34996776 (т.1 а.с.39-65), відповідно до висновків якого позивачем порушено:

1. п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 11 005 045 грн., у т.ч.: за 2018 рік - на суму 2 163 793 грн.; за півріччя 2019 року - на суму 8 841 252 грн.;

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 10 189 857 грн., у т.ч.: за квітень 2019 року - на суму ПДВ 10 189 857 грн. (т. 1 а.с.64).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 05.11.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 00000180511 від 05.11.2019, яким ТОВ «Гідросенд» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 11 005 045 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 502 523 грн.;

- форми «В4» № 00000190511 від 05.11.2019, яким ТОВ «Гідросенд» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 189 857 грн.( т. 1 а.с. 66-68).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Як вбачається з акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся,

на загальну суму 11 005 045 грн., у т.ч.:

за 2018 рік - на суму 2 163 793 грн. ;

за півріччя 2019 року - на суму 8 841 252 грн. (т.1 а.с.62, зворотній бік).

Також, на думку відповідача, господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» не відбулися в дійсності, ТОВ «Гідросенд» при декларуванні допущено порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 10 189 857 грн., у т.ч.:

- за жовтень 2018 року - на суму ПДВ 255 242 грн.;

- за листопад 2018 року - на суму ПДВ 270 545 грн.;

- за грудень 2018 року - на суму ПДВ 1 477 726 грн.;

- за січень 2019 року - на суму ПДВ 1 295 320 грн.;

- за лютий 2019 року - на суму ПДВ 5 867 614 грн.;

- за березень 2019 року - на суму ПДВ 262 783 грн.;

- за квітень 2019 року - на суму ПДВ 760 627 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкові декларації з ПДВ за перевіряємий період та звітність з податку на прибуток (т.1 а.с.69-248, а.с.43, т.2 а.с.1-6).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 «Витрати» ) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

В силу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.

З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Суд зауважує, що господарська діяльність платника податків повинна здійснюватися з належною податковою обачністю, як законною передумовою одержання податкової вигоди, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії» .

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ та статуту вбачається, що основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів (т.1 а.с. 23-38, т.2 а.с. 7-22).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , укладено Договір поставки № 23081816 від 23.08.2018 (т.2,а.с.29-33). Предмет договору: насіння соняшнику. Відповідно до п. 4 Договору, якість товару повинна відповідати наступним базисним нормам: вологість - максимально 8 %; смітна домішка - максимально 3 %; натура - не менше 360г/д.куб.

Факт виконання сторони взятих на себе зобов`язань підтверджується:

- копіями видаткової накладної № 1370 від 06.10.2018 р.; видаткової накладної № 1375 від 10.10.2018 р.; видаткової накладної № 1379 від 11.10.2018 р.; видаткової накладної № 1380 від 11.10.2018 р.; видаткової накладної № 1381 від 11.10.2018 р.; видаткової накладної № 1383 від 12.10.2018 р.; видаткової накладної № 11 від 16.01.2019 р.; видаткової накладної № 3 від 16.01.2019 р.; видаткової накладної № 5 від 18.01.2019 р.; видаткової накладної № 4 від 18.01.2019 р.; видаткової накладної № 6 від 18.01.2019 р.; видаткової накладної № 7 від 18.01.2019 р.; видаткової накладної № 8 від 19.01.2019 р.; видаткової накладної № 10 від 20.01.2019 р.; видаткової накладної № 9 від 20.01.2019 р.; видаткової накладної № 13 від 21.01.2019 р.; видаткової накладної № 12 від 21.01.2019 р.; видаткової накладної № 14 від 22.01.2019 р.; видаткової накладної № 15 від 22.01.2019 р.; видаткової накладної № 16 від 23.01.2019 р.; видаткової накладної № 17 від 24.01.2019 р.; видаткової накладної № 18 від 24.01.2019 р.; видаткової накладної № 19 від 24.01.2019 р.; видаткової накладної № 20 від 25.01.2019 р.; видаткової накладної № 23 від 01.02.2019 р.; видаткової накладної № 25 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 24 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 26 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 27 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 28 від 93.02.2019 р.; видаткової накладної № 29 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 30 від 03.02.2019 р. та копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с. 34-96);

- копіями рахунків на оплату: № 329 від 06.10.2018 р.; № 333 від 11.10.2018р.; № 334 від 11.10.2018 р.; № 335 від 12.10.2018 р. (т.2 а.с. 134-137);

- копіями банківських виписок за 22.10.2018 р. (т.2 а.с.132-133);

- копією платіжного доручення ( т.1 а.с.131);

- копіями податкових накладних (т.2 а.с. 79-130).

Суд зазначає, що зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури.

Крім того, дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення та завірені печатками ТОВ«АГРОКОМФОРТ» та ТОВ «Гідросенд» .

Стосовно, реальності господарських операцій позивача з ПП «АГРОЦЕНТР» , судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» та ПП «АГРОЦЕНТР» укладено Договір поставки №31081846 від 31.08.2018р. (т.2,а.с.138-141). Предмет договору: насіння соняшнику. Відповідно до п. 4 Договору, якість товару повинна відповідати наступним базисним нормам: вологість - максимально 8 %; смітна домішка - максимально 3 %; натура - не менше 360 г/дм.куб.

Відповідно до умов даного договору, ПП «АГРОЦЕНТР» поставило позивачу насіння соняшнику, що також підтверджено:

-копіями видаткових накладних: видаткової накладної № 925 від 02.10.2018 р.; видаткової накладної № 945 від 13.11.2018 р.; видаткової накладної № 946 від 13.11.2018р.; видаткової накладної № 947 від 13.11.2018р.; видаткової накладної № 948 від 14.11.2018 р.; видаткової накладної № 949 від 14.11.2018 р.; видаткової накладної № 950 від 14.11.2018 р.; видаткової накладної № 951 від 15.11.2018 р.; видаткової накладної № 1 від 12.02.2019 р.; видаткової накладної № 3 від 14.02.2019 р.; видаткової накладної № 4 від 15.02.2019 р.; видаткової накладної № 5 від 16.02.2019 р.; видаткової накладної № 13 від 16.02.2019 р.; видаткової накладної № 53 від 03.04.2019 р.; видаткової накладної № 50 від 05.04.2019 р.; видаткової накладної № 54 від 09.04.2019 р.; видаткової накладної № 55 від 10.04.2019 р.; видаткової накладної № 56 від 11.04.2019 р.; видаткової накладної № 57 від 12.04.2019 р.; видаткової накладної № 58 від 12.04.2019 р.; видаткової накладної № 59 від 16.04.2019 р.; видаткової накладної № 60 від 17.04.2019 р.; видаткової накладної № 65 від 18.04.2019 р.; видаткової накладної № 70 від 18.04.2019 р.; видаткової накладної № 71 від 19.04.2019 р.; видаткової накладної № 72 від 21.04.2019 р.; видаткової накладної № 76 від 22.04.2019 р.; видаткової накладної № 77 від 25.04.2019 р. та копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с. 142-197);

- копіями рахунків на оплату (т.2 а.с.228, 229, 232, 236, 240-242,245-249т.3 а.с. 4-7, 13-15, 19-23, 27-29, 33-36, 39-40, 42-47, 55-56, 59-61, 65, 72);

- копіями банківських виписок з (т.2 а.с. 230,233-234, 237-238, 243т.3 а.с.1-2, 8-11, 16-17, 24-25, 30-31, 37-38, 41, 48-53, 57, 62-63,66-70);

- копіями платіжних доручень ( т.2 а.с.231, 235, 239, 244т.3 а.с.3, 42, 18, 26, 32, 42, 54, 58, 64, 71);

- копіями податкових накладних (т.2 а.с. 198-225).

Суд зазначає, що зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури.

Крім того, дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення та завірені печатками ПП «АГРОЦЕНТР» та ТОВ «Гідросенд» .

Досліджуючи правовідносини позивача з ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , судом встановлено наступне ТОВ «Гідросенд» та ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , укладено Договір поставки № 15111809 від 15.11.2018р. (т.3, а.с.74-77). Предмет договору: насіння соняшнику. Відповідно до п. 4 Договору, якість товару повинна відповідати наступним базисним нормам: вологість - максимально 8 %; смітна домішка - максимально 3 %; натура - не менше 360 г/дм.куб.

Відповідно до умов даного договору, ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» поставило позивачу насіння соняшнику, що також підтверджено:

- копіями видаткової накладної № 01 від 01.12.2018 р.; видаткової накладної № 02 від 01.12.2018 р.; видаткової накладної № 03 від 01.12.2018 р.; видаткової накладної № 04 від 01.12.2018 р.; видаткової накладної № 05 від 01.12.2018 р.; видаткової накладної № 07 від 04.12.2018 р.; видаткової накладної № 18 від 16.12.2018 р.; видаткової накладної № 6 від 17.12.2018р.; видаткової накладної № 8 від 17.12.2018 р.; видаткової накладної № 9 від 17.12.2018 р.; видаткової накладної № 10 від 17.12.2018 р.; видаткової накладної № 11 від 17.12.2018 р.; видаткової накладної № 12 від 17.12.2018 р.; видаткової накладної № 13 від 18.12.2018 р.; видаткової накладної № 14 від 18.12.2018 р.; видаткової накладної № 15 від 18.12.2018 р.; видаткової накладної № 16 від 18.12.2018 р.; видаткової накладної № 17 від 18.12.2018 р.; видаткової накладної № 19 від 20.12.2018 р.; видаткової накладної № 20 від 20.12.2018 р.; видаткової накладної № 21 від 20.12.2018 р.; видаткової накладної № 22 від 21.12.2018 р.; видаткової накладної № 23 від 21.12.2018 р.; видаткової накладної № 24 від 21.12.2018 р.; видаткової накладної № 25 від 21.12.2018 р.; видаткової накладної № 26 від 24.12.2018 р.; видаткової накладної № 27 від 25.12.2018 р.; видаткової накладної № 28 від 25.12.2018 р.; видаткової накладної № 29 від 25.12.2018 р.; видаткової накладної № 32 від 26.12.2018 р.; видаткової накладної № 33 від 26.12.2018 р.; видаткової накладної № 34 від 29.12.2018 р.; видаткової накладної № 135 від 25.01.2019 р.; видаткової накладної № 133 від 26.01.2019 р.; видаткової накладної № 134 від 26.01.2019 р.; видаткової накладної № 136 від 26.01.2019 р.; видаткової накладної № 137 від 29.01.2019 р.; видаткової накладної № 138 від 29.01.2019 р.; видаткової накладної № 139 від 30.01.2019 р.; видаткової накладної № 140 від 30.01.2019 р.; видаткової накладної № 141 від 31.01.2019 р.; видаткової накладної № 142 від 31.01.2019 р.; видаткової накладної № 143 від 01.02.2019 р.; видаткової накладної № 144 від 01.02.2019 р.; видаткової накладної № 145 від 01.02.2019 р.; видаткової накладної № 146 від 01.02.2019 р.; видаткової накладної № 147 від 01.02.2019 р.; видаткової накладної № 148 від 02.02.2019 р.; видаткової накладної № 149 від 02.02.2019 р.; видаткової накладної № 150 від 02.02.2019 р.; видаткової накладної № 151 від 02.02.2019 р.; видаткової накладної № 152 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 153 від 03.02.2019 р.; видаткової накладної № 154 від 04.02.2019 р.; видаткової накладної № 155 від 04.02.2019 р.; видаткової накладної № 156 від 04.02.2019 р.; 3видаткової накладної № 157 від 05.02.2019 р.; видаткової накладної № 158 від 05.02.2019 р.; видаткової накладної № 159 від 05.02.2019 р.; видаткової накладної № 160 від 05.02.2019 р.; видаткової накладної № 161 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 162 від 06.02.2019 р. видаткової накладної № 163 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 164 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 165 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 166 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 167 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 168 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 169 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 170 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 171 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 172 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 173 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 174 від 06.02.2019 р.; видаткової накладної № 176 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 177 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 178 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 179 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 180 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 181 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 182 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 183 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 184 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 185 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 186 від 07.02.2019 р.; видаткової накладної № 187 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 188 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 189 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 190 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 191 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 192 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 193 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 194 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 195 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 196 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 197 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 198 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 199 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 200 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 201 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 202 від 08.02.2019 р.; видаткової накладної № 203 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 204 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 205 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 206 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 207 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 208 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 209 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 210 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 211 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 212 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 213 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 214 від 09.02.2019 р.; видаткової накладної № 215 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 216 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 217 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 218 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 219 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 220 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 221 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 222 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 223 від 10.02.2019 р.; видаткової накладної № 224 від 11.02.2019 р., видаткових накладних та копіями товарно-транспортних накладних (т.3 а.с. 78-250, т. 4 а.с.1-170);

- копіями рахунків на оплату, копіями банківських виписок, копіями платіжних доручень ( т.5 а.с.113 -159);

- копіями податкових накладних (т.4 а.с. 170-250,т.5 а.с.1-112).

Суд зазначає, що зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури.

Крім того, дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення та завірені печатками ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» та ТОВ «Гідросенд» .

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» , укладено Договір поставки № 08021901 від 08.02.2019 р. (т.5,а.с.160-161). Предмет договору: жмих соняшниковий.

Факт виконання сторони взятих на себе зобов`язань підтверджується:

- копіями видаткових накладних (т.5, а.с. 162-171); копіями товарно-транспортних накладних (т.5 а.с.172-181), копіями рахунків на оплату (т.5 а.с 182-189); копіями платіжних доручень (т.5 а.с. 199-206); копіями банківських виписок (т.5 а.с.207-230); копіями податкових накладних (т.5 а.с. 190-198).

Дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення та завірені печатками ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» та ТОВ «Гідросенд» .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем отриманий від контрагентів товар відповідно до копій книг відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, що ведеться на ТОВ «Гідросенд» (т.5,а.с.231-243) та книг кількісно-якісного обліку олійного насіння (т.5 а.с.244-247. Т.6 а.с.1 -70).

Таким чином, як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські відносини між ТОВ «Гідросенд» та ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаних контрагентів-постачальників товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

Позиція податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» , який на думку перевіряючих, проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі й ТОВ «Гідросенд» .

По суті, доводи ГУ ДПС у Кіровоградській області зводяться до того, що у контролюючих органів виникли зауваження до перелічених в акті перевірки контрагентів позивачем щодо їх податкової звітності. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки щодо того, що фактичне виконання укладених господарських договорів не відбулось, а самі висновки з цього приводу ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді. При цьому, відповідачем, до суду не надано доказів, що ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» на момент їх виписки не були зареєстрований платником податку на додану вартість та в ЄДР, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки.

В ході розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту став висновок ГУ ДПС у Кіровоградській області про неможливість реальних поставок товару з огляду на відсутність у ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Суд вважає таку позицію безпідставною, оскільки спростовується матеріалами справи. До того ж, не встановлення на момент перевірки позивача наявності в контрагента трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна не свідчить беззаперечно про відсутність реального характеру господарських операцій.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з нарахуванням податку на прибуток, з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов`язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Статус позивача і його контрагента (на час господарських взаємовідносин) як платника ПДВ не заперечувався сторонами.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб`єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, висновки акту перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв`язку з посиланням на аналіз податкової звітності ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» та аналіз Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання є помилковими, тому що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від змісту податкової звітності його контрагентів та номенклатури придбаного/проданого товару третіми особами.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.

Щодо посилання представника відповідача на ненадання до перевірки сертифікатів якості на товар або відомості щодо товаровиробника продукції, яка відображена як реалізована, що не дає можливості визначити походження товару то суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Віктор і К» (виконавець) укладено договір про надання послуг №01091750 від 01.09.2017 р. (т.2 а.с.26, 27).

Пунктом 1 вищезазначеного договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати послуги по проведенню лабораторних вимірювань (органолептичні та фізико-хімічні) продукції замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Під продукцією замовника по даному договору розуміється - продукти харчування, кормові, рослинні, тваринні продукти, відходи стичні та технічні води, продукти котельного господарства, та інше.

Таким чином, згідно письмових пояснень представника позивача, весь товар, отриманий від контрагентів-постачальників, ТОВ «Гідросенд» перевіряє в лабораторії ПП «Віктор і К» , що в свою чергу унеможливлює приймання неякісної продукції і не потребує отримання від контрагента-постачальника будь-яких документів, підтверджуючих якість поставленої продукції.

З аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ «АГРО-КРОПИВНИЦЬК» , ПП «АГРОЦЕНТР» , ТОВ«АГРОКОМФОРТ» , ТОВ «КОНЦЕПТ ПЛЮС» вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язанням від сплати податків.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд звертає свою увагу на те, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов`язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття ГУ ДПС у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень Форми «Р» № 00000180511 від 05.11.2019 та Форми «В4» № 00000190511 від 05.11.2019, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

17.02.2020 представником позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000,00 грн. (т.6, а.с.113-123).

Розглянувши вказану заяву, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого клопотання відповідачем не подано до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду в копіях: договір про надання правничої допомоги від 01.10.2019 року (т.6, а.с.115); додаток №1 до договору про надання правничої допомоги (т.6, а.с.116); рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (т.6, а.с.117); рішення №17 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року (т.6, а.с.118-119); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.6, а.с.120); рахунок за надання послуг (т.6, а.с.121); акт виконаних робіт (т.6, а.с.122); платіжне доручення на суму 21000,00 грн. (т.6 а.с.123).

Водночас, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, до заяви представником позивача не надано акт - приймання передачі наданих послуг, на який є посилання в акті виконаних робіт (т.6 а.с122).

Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару та рішення №17 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року є узагальненим та носить суто інформаційний характер.

З наданого представником акту виконаних робіт вбачається, що ряд послуг, як-то: 1. ознайомлення з актом перевірки та його аналіз, 2. ознайомлення з первинними документами та іншими документами, які є доказовою базою є складовими частинами такої послуги, 3. складання позовної заяви з формуванням додатків та без вчинення хоча б однієї вищезазначених дій виключають кінцевий результат у вигляді складання позовної заяви.

Згідно з актом виконаних робіт адвокат позивача приймав участь в судовому розгляді справи у суді першої інстанції в 1 судовому засіданні - вартість складає 4 000 грн. (т.11, а.с.78).

При цьому, відповідно до протоколів судових засідань адвокат позивача приймав участь у розгляді справи в двох судових засіданнях 13.01.2020 та 27.01.2020.

Данні судові засідання відбувалися на стадії підготовчого провадження, засідання проводились - перше 13 хв., друге - 15 хв. , тому суд вважає не співмірним вартість участі, зазначеної в акті, у розмірі 4 000 грн.

Отже, сума витрат на правничу допомогу на представництво інтересів позивача у судових засіданнях не охоплює той обсяг, який зазначений в акті виконаних робіт.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала надвеликого обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 500 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (т.1, а.с.2).

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, с. Власівка, вул. Молодіжна, 65, ЄДРПОУ 34996776) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «Р» № 00000180511 від 05.11.2019, яким ТОВ «Гідросенд» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 11 005 045 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 502 523 грн..

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 00000190511 від 05.11.2019, яким ТОВ «Гідросенд» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 189 857 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (ЄДРПОУ 34996776), здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун